Історія України. Всесвітня історія. 6 клас. Бандровський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 57. Господарське життя та духовний світ слов’ян

Міркуємо

Роздивіться ілюстрації. На основі зображених пам’яток висловіть припущення про побут, спосіб життя та релігійні уявлення давніх слов’ян на українських теренах.

Реконструкція слов’янського помешкання

Збручанський ідол

Вироби ремісників

1. Що визначало господарське життя давніх слов’ян?

Давні слов’яни жили із землеробства та осілого скотарства. Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам. Сіяти озимину навчилися в другій половині І тис. З городини знали горох, ріпу, редьку, цибулю та часник. Довгий час панівною в землеробстві була перелогова система. На Поліссі для обробітку ґрунту застосовували ще підсіку, спосіб, коли для збільшення площі орних земель вирізали й випалювали ділянку лісу.

З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Помічниками в слов’янських господарствах були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, слов’яни не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом. Полювали не лише для того, щоб здобути додаткові харчі, а й заради хутра - чи не найціннішого товару, що його слов’яни збували сусіднім народам.

З-поміж ремесел особливого розвитку досягли ливарна справа й ковальство. Особливо шанували майстрів-ювелірів.

Прикраси з виїмчастою емаллю. IV-V ст.

Глечик із сільськогосподарським календарем. IV ст. (черняхівська археологічна культура)

У Подніпров’ї знайдено велику кількість прикрас, виготовлених в унікальній техніці виїмчастої емалі.

Розквіт гончарного виробництва припав на наших землях на III—IV ст. - на часи черняхівської культури, про яку ви довідалися на минулому уроці. До тієї пори археологи відносять знахідки близько 50 гончарних майстерень, де виготовляли різноманітний посуд: кухонні горщики та посудини для зберігання припасів, а також миски, глечики, кухлі, келихи, триручні вази. Уся черняхівська кераміка мала особливий сірий - від світлого до темного - колір та оздоблювалася вишуканими орнаментами й різноманітними зображеннями. Раптовий злет гончарного виробництва був пов’язаний з контактами слов’ян з іншими народами, зокрема вихідцями з римських придунайських провінцій, від яких і було запозичено досконалу технологію. Під час Великого переселення народів гончарство занепало (аж до Х-ХІ ст. слов’яни виготовляли ліпний посуд).

Спеціалізовані ремісничі осередки, зокрема металургійні та гончарні, свідчать про розвиток торгівлі. Підтвердження цього археологи мають і в численних знахідках монет різних народів.

Слов’яни активно торгували з населенням Подунав’я, Центральної Європи й країнами Балтії, а згодом - з мешканцями римських провінцій та міст Північного Причорномор’я. У слов’янські землі за тих часів потрапляли посуд, вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вино, олія. Натомість вивозили хутро, мед, віск, шкури, зерно.

Які заняття були поширені в давніх слов’ян? Які ремесла розвивалися? З чим пов’язаний розквіт гончарного виробництва за часів черняхівської культури і чому гончарство занепало згодом? Який крам вивозили зі слов’янських земель, а який завозили?

Досліджуємо

Прочитайте уривок з джерела. Як характер та звичаї давніх слов’ян пов’язані з їхнім способом життя? Що оповідач уважає провідною галуззю їхнього господарства? Поділіться припущеннями, чому давні слов’яни не тримали полонених, за свідченнями історика, у безстроковому рабстві? Про які звичаї давніх слов’ян довідалися з джерела?

Племена слов’ян і антів живуть спільно, і життя їх однакове: вони живуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити. Їх дуже багато в країні, і вони досить витривалі, переносять легко і спеку, і холод, і дощ, і неприкритість тіла, і убозтво... Живуть серед лісів, рік, боліт і важких для переходу озер... Для тих, хто приходить до них і користується гостинністю, вони ставляться ласкаво і по-приятельському, привітно зустрічають і проводжають потім від місця до місця, охороняючи тих, хто потребує цього. Коли б, через недбайливість господаря, гість потерпів яку шкоду, то той, що передав гостя другому господареві, підняв би війну, бо вони вважають своєю святістю - помститись за кривду гостя. Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві безстроково, подібно до інших народів, а обмежують їхнє рабство певним строком, після чого відпускають в їхню землю, якщо вони захочуть, за деяку винагороду або ж дозволяють їм оселитися з ними, але вже як вільним людям і друзям. Цим вони здобувають їхню любов.

Їхні жінки бувають чесні понад міру, а багато їх вважає смерть чоловіка за власну, й радо самі себе гублять, не вважаючи своє вдівство життям... Є в них і безліч усяких плодів, складених купами, і найбільш - проса... (Із книги Маврикія Стратега «Стратегікон»)

2. Яким було духовне життя давніх слов’ян?

Давні слов’яни були язичниками. Оскільки за тих часів венеди, анти, склавини ще не мали власної писемності, свідчень про їхні вірування майже не збереглося. Утім, зусиллями вчених дещо з давньослов’янської міфології таки відновили.

Цій справі прислужилися й археологічні знахідки. Давні слов’яни мали святилища - капища. Це були кам’яні вимостки або заглиблення в землі. Більшість із них стояла просто неба, у центрі розташовувалися жертовники та масивний стовп, на якому височів ідол. На капищах порядкували служителі язичницьких обрядів - волхви. Їх уважали знавцями таємниць природи, посередниками в спілкуванні з богами; волхви, за уявленнями слов’ян, були наділені надприродними силами й здібностями.

Ідол - дерев’яне або кам’яне зображення божества.

Волхв - у давніх слов’ян служитель язичницького культу, те саме, що жрець; ворожбит, чарівник.

Давні слов’яни, що проживали на території України, поклонялися божествам, пов’язаним із рільництвом і скотарством. Джерела розповідають про верховного бога (бога сонця) - Даждьбога. Прикметно, що втіленням сонця було кілька божеств. Так, богом весняного сонця був Ярило, богом зимового сонця - Поревит тощо. До важливих богів належали бог неба Сварог, бог грому та блискавки Перун, бог - покровитель худоби, родючості та добробуту Велес.

Поклонялися наші предки духам: лісовикам, водяникам, домовикам тощо. Вірили в надприродну силу русалок, берегинь, вовкулак... Та хоч язичницькі вірування були за тих часів панівними, однак одразу після виникнення християнства долучалися давні слов’яни і до нової релігії.

Віра в Ісуса Христа поширювалася на нашій землі зі Східної Римської імперії. Сповідували християнство й готські володарі, під владою яких перебували племена венедів, склавинів та антів.

У що вірили давні слов’яни? Кого шанували як богів? Якими були їхні релігійні обряди?

Обговорюємо

Роздивіться ілюстрацію. Виберіть з тексту параграфа речення, яким можна прокоментувати малюнок-реконструкцію. Чим можна доповнити малюнок, аби він утілював ті риси духовного життя слов’ян, про які повідомляє візантійський історик VI ст. Прокопій Кесарійський: «...Одного бога, що надсилає блискавку, визнають єдиним володарем усіх і жертвують йому... Шанують вони річки, німф і деякі інші божества»?

Реконструкція святилища давніх слов’ян

Узагальніть тему уроку трьома реченнями. Який основний висновок зробили для себе з цієї теми?

  • 1. Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
  • 2. Укладіть перелік понять, важливих для теми уроку.
  • 3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/W3pudiW або кодом та виконайте завдання онлайн.

Підготуйте повідомлення про те, які уявлення давніх слов’ян про природу й світ бережуть українські народні казки, легенди, перекази. Намалюйте когось з героїв давньослов’янських міфів, пам’ять про яких бережуть фольклорні твори.