§ 53. Рим та його мешканці

Разом із Кліо розгляньте ілюстрації. Що на них зображено? Як, на вашу думку, вони пов’язані з темою уроку?

1. Життя столиці

Рим розкинувся на семи пагорбах. Римляни активно заселяли місто. Річка Тибр розділила його на лівобережжя й правобережжя, а кілька мостів поєднували частини міста. Що більшою ставала територія Римської держави, то пишніше й величніше розбудовувалася столиця. Рим перетворився на найбільше місто Середземномор’я. Понад мільйон жителів мешкало в І столітті нашої ери у столиці. Відтак Рим був дуже щільно забудований. Переважали будинки на кілька ярусів.

З гірських джерел Апеннін в столицю по мостах-акведуках — водопроводах потрапляла вода. Натомість стічні води каналізаційними трубами відводили до головного каналу, який називався клоакою. Бруковані вулиці вели до центру Рима — площі Форум.

Особливо активно Рим забудовували в період Імперії. Починаючи від Юлія Цезаря, імператори споруджували в центрі столиці храми, палаци, прикрашали Форум пам’ятниками. На честь перемог полководців та приєднання до держави нових територій будували тріумфальні арки, через які вони урочисто в’їжджали в місто.

1. Яким був Рим у І столітті нашої ери?
2. Які комунікації існували в місті Римі?
3. Як змінився Рим в імперський період?

Барвограй ідей

Разом із Кліо розгляньте споруди, побудовані в Римі. За допомогою програми розпізнання на ваших смартфонах, з’ясуйте, що це за споруди, з якою метою вони були створені.

2. Мешканці Рима

Свої будинки багаті громадяни будували на Палатинському пагорбі, неподалік від імператорських палаців. Житла римської знаті називалися — домус. Їх прикрашали фресками — малюнками на стінах, мозаїками — візерунками з мармуру на підлогах. У кімнатах ставили статуї й погруддя відомих людей. Меблі оздоблювали виробами зі слонової кістки, бронзи, золота. Кріслом з високою спинкою і підлокітниками користувався лише господар дому. Римляни, які значну частину життя проводили на бенкетах, уперше почали використовувати високі столи, вкриті скатертинами, за якими споживали їжу. В будинках знаті мешкали сотні рабів. Це лікарі, музиканти, художники, кухарі. По вулиці раби носили господарів на ношах.

У Римі, окрім багатих, знатних громадян, мешкали й бідняки. Вони жили в окремих районах, забудованих п’яти- або шестиповерховими будинками. Вулиці там були дуже вузькі й брудні. У таких районах часто завалювалися будинки й виникали пожежі.

Щоб задобрити бідноту й попередити голодні бунти, імператори роздавали хліб і дрібні гроші. Близько 200 тисяч людей отримували безоплатно харчі. Так римська біднота звикла жити на подачках і не хотіла працювати. І багаті, і бідняки вважали працю справою рабів, і тому вимагали: «Хліба і видовищ».

1. Як називалися будинки знатних римлян?
2. Опишіть будинки бідняків.
3. Чому виник вислів «Хліба і видовищ»?

Барвограй ідей

Кліо дізналася, що вислів «Хліба і видовищ» найвищої популярності набув за часів Нерона. Імператор міг задурманити розум народу через роздачу їжі і вина. Кілька повстань вдалось уникнути завдяки тому, що вчасно було нагодовано розлючений натовп. Після цього люди відправлялися на видовища й тріумфували, вигукуючи: «Хліба і видовищ».

1. Об’єднайтеся в пари.
2. Висловте судження, яким було життя римського народу.
3. Як ви вважаєте, до чого може призвести життя за принципом «Хліба і видовищ».

3. Видовища в Римі

Видовища були невід’ємною частиною життя римлян. Другу половину дня громадяни Рима проводили відповідно до своїх можливостей і уподобань. Це був час відпочинку. Хтось відвідував терми, хтось — театри, хтось — цирки.

Та найулюбленішим видовищем як для багатих римлян, так і для бідноти були гладіаторські бої. Гладіатори — це бійці, котрі змагалися на арені для втіхи публіки. Жодного свята в І столітті до нашої ери не відбувалося без гладіаторських боїв. Глядачі не лише втішалися кривавими бійнями, а й вирішували долі гладіаторів. Коли глядачі хотіли помилувати переможеного, то піднімали догори великий палець правої руки, а коли бажали йому смерті — опускали палець донизу.

У 74 році до нашої ери з гладіаторської школи міста Капуя втекло 70 рабів. Вони сховалися на горі Везувій, і до них доєднались інші раби. Військо повсталих налічувало 10 тисяч. Його очолив Спартак, один із гладіаторів.

Кілька років повсталі воювали з римськими легіонами. У 71 році до нашої ери відбулась остання битва Спартака з римським військом. У ній Спартак загинув. Близько шести тисяч рабів розіп’яли на хрестах і виставили вздовж Апієвої дороги.