§ 49. Військова справа у Давньому Римі

Разом із Кліо розгляньте ілюстрації, висловте припущення, як вони пов’язані з темою уроку.

1. Образ римського воїна

Римська держава формувалася, зростала, розширювала свої володіння завдяки боєздатній та дисциплінованій армії. А складалася вона з вільних громадян, що мали власність, в основному це були селяни із земельними наділами. Від 17 до 46 років їх могли зарахувати до війська, де вони навчалися військового мистецтва й повинні були служити 20-25 років та здійснити 10 походів у кінноті або 20 походів у піхоті. Від статків воїна залежало, ким він стане — піхотинцем чи кіннотником, тому що кожен мав придбати собі зброю, амуніцію. Якщо ти мав гроші, то міг придбати коня й служити в кінноті.

Основними підрозділами римської армії були легіони. Один легіон складався з п’яти тисяч (у пізній період 4320) піхотинців і кількох сотень вершників. Кожен легіон мав назву й номер. Іноді додавалося ім’я його засновника. Життя воїнів було жорстко регламентоване. Вони складали присягу на вірність державі. Найперше їх навчали бути дисциплінованими та хорошими виконавцями. Навчання передбачало розроблену систему покарань: за невиконання наказів чи непослух воїнам зменшували раціон харчування чи піддавали тілесним покаранням. Значну увагу звертали римляни на підбір і підготовку командного складу.

Головне завдання воїна було — вижити під час походу й проявити мужність і професійність. Для того щоб він став боєздатним, потрібна була щоденна, виснажлива виучка. Воїн тренувався в метанні дротика та фехтуванні, плаванні, бігу й стрибках. Під час навчань здійснювали три рази на місяць переходи на тридцять кілометрів зі швидкістю 6-8 кілометрів за годину. Легіонери вміли будувати й розбирати військовий табір. У війську запроваджували дисципліну й беззаперечне виконання наказів. Усе це визначало успіх військових походів.

1. Хто міг бути римським воїном?
2. З яких підрозділів складалося римське військо?
3. Як відбувався процес навчання римських легіонерів?

Барвограй ідей

Кліо прочитала цікавий вислів: «У римській армії була таємна зброя — дисципліна. Самі римляни вважали дисципліну головною гордістю, опорою й найвірнішим вартовим своєї держави».

Попрацюйте в парах і подумайте, чому римляни так цінували дисципліну. Чи потрібно запозичити в римлян досвід використання дисципліни в розбудові Української держави? Як саме?

Свої міркування представте в класі.

2. Ветерани римської армії

Відслуживши в армії, римський воїн демобілізувався і йшов у відставку. Із усталенням професійної армії з’явилася категорія ветеранів. Професійна армія формувалася з добровольців, переважно вільних громадян — селян-бідняків, котрі втратили землю, а основним заняттям і джерелом їхнього прибутку стала служба у війську.

Права ветеранів гарантувалися едиктами Октавіана Августа. Імператори намагалися збільшити повагу до військової служби, й тому наділяли відставних солдат привілеями. Вихід у відставку після повної вислуги років передбачав отримання земельної ділянки для ведення селянського господарства або виплату великої грошової винагороди, яка прирівнювалася до суми платні за десять років служби у війську. Ветеранів й членів їхніх родин звільняли від сплати всіх податків і виконання муніципальних повинностей. Солдат-ветеран отримував дозвіл офіційно одружитися. Натомість ветерани, які служили в допоміжних загонах, отримували римське громадянство.

Багато хто з ветеранів селилися в провінціях, де колись служили. Вони знайомилися з місцевою аристократією, одружувалися на доньках місцевої знаті, могли входити до органів влади. Саме завдяки їхній активній діяльності в провінціях утверджувалися римські порядки, поширювалася латинська мова.

1. Коли римський воїн ставав ветераном?
2. Які права отримували відставники?
3. Як ветерани приживалися в римських провінціях?

3. Озброєння, стратегія і тактика римського війська

Римські легіони складалися з маніпул — загонів важкої піхоти по 120 воїнів. Їхній стрій нагадував шахівницю. У першому ряду йшли найменш досвідчені молоді воїни, озброєні списами; за ними в другому ряду — досвідчені воїни зі щитами, третій ряд утворювали найдосвідченіші легіонери. З флангів (зліва й справа) піших воїнів прикривали 10 загонів кінноти по 30 вершників.

Непереможна тактика римських легіонів — це чітко організовані й злагоджені дії кожної маніпули під час бою. Воїни в маніпулах шикувалися в три лінії за шаховим порядком по десять у кожній лінії. Легка піхота йшла попереду легіону. На початку бою лучники й метальники списів обстрілювали ворога, тоді вступали в рукопашний бій важкі піхотинці, а далі кіннота напирала на ворога. Успіх залежав від швидкості, влучності й сміливості кожного воїна й рухливості всіх маніпул.

Римські легіонери вміли захоплювати фортеці. Для цього використовували облогові засоби — пристрої для метання каміння — балісти, катапульти. Після довгих переходів з метою захисту воїни будували укріплені табори. За чотири години злагодженої роботи вони споруджували військовий табір. Він складався з викопаного рову по периметру прямокутної ділянки, насипу з парканом, вежі для вартових. У середині табору розташовували намети воїнів. Римська армія була однією з основ держави в усі періоди її існування.

1. Який бойовий підрозділ називався маніпулою?
2. В чому була особливість тактики бою римлян?
3. Що таке військовий табір?

Галявина творчості

Разом із Кліо уважно розгляньте спорядження римського легіонера. Зіставте назви обладунків з їхніми ілюстраціями. Складіть розповідь (3-4 речення) про озброєння римського воїна, запишіть її у зошит.

(1. Шолом. 2. Пояс. 3. Кинджал. 4. Короткий меч. 5. Гаманець. 6. Фляга для води. 7. Казанок. 8. Шанцеві інструменти (кирка, лопата, мотика). 9. Важкий спис. 10. Легкий спис. 11. Панцир. 12. Намет. 13. Торба для особистих речей. 14. Щит. 15. Сандалі. 16. Лук.)

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України