Історія України. 7—9 кл. Документи. Матеріали. Скирда

ПЕРЕДМОВА

Глибоке та всебічне вивчення історії неможливе без використання писемних джерел, саме тому виникає нагальна проблема створення хрестоматій. Значення роботи з документом полягає в тому, що він сприяє конкретизації історичного матеріалу, створює яскраві образи та картини минулого, надає можливість відчути дух епохи. Завдяки роботі з писемними джерелами в учнів формується інтерес до минулого своєї країни, активізується процес мислення та уява, що сприяє більш плідному засвоєнню історичних знань та розвитку історичного мислення, формуються навички самостійної роботи (читати документи, аналізувати їх, вилучати інформацію, дискутувати, давати власну оцінку історичним подіям). На уроках історії документи можуть використовуватися як учителем, так і учнями. Учитель може цитувати та коментувати витяги з документів для конкретизації своєї розповіді, надаючи їй емоційності та переконливості. Документ робить розповідь учителя живою та яскравою, а висновки — більш переконливими. Робота учнів із документом постійно ускладнюється з урахуванням їхнього віку, а також рівня підготовленості. У 5—6 класах доцільно використовувати найбільш простий матеріал оповідного й описового характеру (його обсяг не перевищує 10—15 рядків); у 7—8 класах збільшується кількість документів господарчого та юридичного характеру; у 9—12 класах усе більшою мірою використовуються політичні, програмні документи.

Учителі-методисти вважають, що документи, які використовуються на уроках історії, мають відповідати меті та завданню уроку, відбивати основні, найбільш типові факти й події епохи, бути органічно пов’язаними з програмним матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань, бути доступними учням за змістом та обсягом, мати літературні та наукові переваги, достатню інформативність для розвитку дослідницької діяльності та зацікавленості. Саме такими принципами намагалися керуватися упорядники цієї хрестоматії.

Щоб робота з писемними джерелами була плідною, учні мають опанувати методику роботи з документами. Вона містить у собі: читання та переказ документа й складання до нього плану; пояснювальне читання з передмовою та заключною бесідою; самостійний розбір документа та відповіді на запитання до нього; порівняння двох документів, що доповнюють один одного та характеризують одну й ту саму подію; критичну оцінку джерела.

Існує кілька методів вивчення джерел. На уроках історії найбільше себе виправдовують методи послідовно-текстуального та поетапного вивчення джерел.

Метод послідовно-текстуального вивчення джерел — один із методів вивчення історичної літератури, спрямований на орієнтацію учнів на послідовне засвоєння необхідної інформації. Цей метод є найбільш поширеним у загальноосвітніх навчальних закладах. Запропонований метод включає реалізацію чотирьох основних орієнтирів, які складають алгоритм дій для учнів.

1. Виділення основних ідей та положень, формулювання продуктивно-пізнавальних запитань до документа, складення та запис відповідей на них. Формулюючи такі запитання, учні, по-перше, ніби вступають у діалог з автором твору, по-друге, не тільки запам’ятовують найбільш важливі події того чи іншого історичного періоду, а й намагаються зрозуміти, чому і як усе відбувалося.

2. Робота над запитаннями, поставленими авторами джерел, і пошук відповідей на них. Зустрічаючи в тексті авторське запитання, учень призупиняє читати джерело та розмірковує над поставленим запитанням, намагаючись знайти власну відповідь на основі тих знань, які він має і тільки після цього продовжує читати текст, щоб мати можливість порівняти своє розуміння запитання з думкою автора джерела.

3. Аналіз фактів, подій, історичних постатей, які згадуються автором у джерелі.

4. Співвідношення ідей та положень джерела з подіями сучасного суспільства.

Метод поетапного вивчення джерел — один із методів вивчення історичної літератури, спрямований на орієнтування учнів при самостійному вивченні необхідної інформації шляхом триетапного алгоритму дій.

1. Підготовчий етап (необхідний для того щоб, підвести учнів до максимально ефективного сприйняття основного змісту джерела, насамперед його ідей і положень):

— опанування термінології джерела, яка несе основне змістовне навантаження;

— з’ясування причин, часу, історичних умов створення історичного джерела, що досліджується;

— аналіз фактів і подій, включених автором до тексту;

— виявлення якісних характеристик постатей, яких згадує автор.

2. Засвоєння змісту джерела:

— виділення основних запитань джерела;

— виокремлення історичного аспекту теми, що вивчається;

— з’ясування ідей і положень, які набули розвитку в наступні роки;

— оформлення конспекту (запис змісту джерела).

3. Виконання узагальнюючих та практичних завдань:

— визначення взаємозв’язків ідей і положень між собою;

— з’ясування значення ідей джерела для періоду, що вивчається, і для сучасності;

— аналіз подій і процесів дійсності, проблем навчання та виховання учнів.

Пропонована хрестоматія орієнтована на учнів загальноосвітніх закладів, студентів вищих навчальних закладів І—II ступенів акредитації. До неї вміщені документи та матеріали, які характеризують основні найважливіші етапи історії України від найдавніших часів до початку XX ст. Упорядники хрестоматії не ставили за мету підібрати якнайбільшу кількість документів. Основна мета цього видання полягає в тому, щоб навчити учнів самостійно працювати з історичними джерелами, осмислювати їх, аналізувати та робити власні висновки. Джерела та матеріали, подані в хрестоматії, згруповано за хронологічним принципом. Після кожного джерела авторами запропоновані різні запитання та завдання, які не тільки стосуються тексту документа, а й активізують загальні знання учнів із теми. Значна увага приділяється постановці проблемних запитань до джерела. Щоб зробити роботу з джерелами та опанування історичного матеріалу більш цікавим, джерельний матеріал урізноманітнено уривками з художніх творів. Для відповіді на такі запитання учень має опрацьовувати додаткову літературу та матеріал підручника. Щоб полегшити роботу з документами, учням доцільно буде запропонувати пам’ятку «Як вивчати історичне джерело».

Як вивчати історичне джерело

1. З’ясуйте походження джерела: хто й коли його створив.

2. Уважно прочитайте текст джерела, випишіть або підкресліть головні ідеї, прокоментуйте їх.

3. Поміркуйте, із якою метою створювалося джерело, чи можна довіряти наведеній у ньому інформації.

4. Виконайте завдання до джерела.