Історія України. 10—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ VIII. ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА ТА РОЗВИТОК УКРАЇНИ (1945—1955 рр.)

Із договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою (25 червня 1945 р.)

Закарпатська Україна (що носить згідно з Чехословацькою Конституцією назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-Жермені, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз’єднується, у згоді з бажанням, проявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, зі своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Кордони між Словакією і Закарпатською Україною, які існували до дня 29 вересня 1938 р., стають, з унесеними, кордонами між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Чехословацькою Республікою.

Указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення Закарпатської області у складі Української РСР (22 січня 1946 р.)

Затвердити подання Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки про утворення Закарпатської області з центром у місті Ужгород. <...>

Голова Президії Верховної Ради СРСР М. Калінін Секретар Президії Верховної Ради СРСР О. Горкін Москва, Кремль, 22 січня 1946 р.

1) Пригадайте, у складі яких країн перебувало Закарпаття впродовж 1918—1945 рр. Яким було становище українських земель у складі цих країн?

2) Яким чином відбулося включення Закарпаття до складу УРСР?

3) Позначте на контурній карті, як змінилися кордони УРСР із включенням до її складу Закарпаття.

Договір між СРСР і Польською Республікою про радянсько-польський кордон (16 серпня 1945 р.)

Стаття І

Установити, згідно з рішенням Кримської Конференції, державний кордон між Союзом РСР і Польською Республікою вздовж «Лінії Керзона» з відступом від неї на користь Польщі в деяких районах від п’яти до восьми кілометрів <...>, поступившись Польщі додатково:

а) територією, розташованою на схід від «Лінії Керзона» до річки Західний Буг і річки Солокія, на південь від міста Крилов із відступом на користь Польщі максимально на тридцять кілометрів;

б) частиною території Біловезької Пущі, на ділянці Немирів-Яловка, розташованою на схід від «Лінії Керзона», включаючи Немирів, Гайновку, Біловеж і Яловку, із відхиленням на користь Польщі максимально на 17 кілометрів. <...>

За СРСР підписав Народний Комісар Закордонних Справ В. Молотов

За Польську Республіку — Президент Народової Крайової Ради Е. Осубка-Моравський

Відкритий лист українців «До цілого культурного світу», замешкалих за лінією Керзона (жовтень 1945 р.)

Ми, українці, мешканці української етнографічної території <...>, яка рішенням Кримської Конференції осталась у рамках відновленої Польської держави, звертаємось <...> до сумління Цілого Прогресивного Людства з оцим відкритим листом у справі страшного безправ’я і насильства, яке чинять над нами, під керівництвом большевиків, військо й органи теперішнього польського уряду.

На основі рішення Кримської Конференції згадана територія на північ і захід від лінії Керзона має залишатися в рамках відновленої Польської держави. Згідно з цим українському населенню, яке в числі приблизно одного мільйона живе від найдавніших віків історії на цих теренах, мають прислуговувати всі конституційні й громадські права в Польській державі.

Однак теперішній польський уряд, виконуючи сліпо волю і вказівки совєтських властей, від яких він є залежний, не погодився на те, щоб признати українцям які-небудь людські і громадські права, але вирішив насильно виселити ціле українське населення з його дотеперішніх, батьківських одвічних осель.

Тутешнє українське населення не хотіло і не хоче під жодною умовою покинути свої землі і своїх дотеперішніх осель. Діється це з різних зрозумілих людських причин, але найголовніше тому, що в рамках СРСР, куди нас хочуть вивозити і де мешкає вся решта українського, понад 40-мільйонового народу, наш народ не має забезпечених жодних національно-політичних, релігійних, ні соціальних людських прав.

Український народ терпить у рамках СРСР нечуваний національно-політичний і соціальний гніт. Совєтський режим, у якому доводиться жити українському і другим народам, — це режим тотальної диктатури і тиранії, у якому наших братів позбавлено всіх людських прав.

Тому з цілого приблизно мільйона українців, які мешкають за лінією Керзона, майже ніхто не хотів і не хоче від’їжджати добровільно до СРСР. <...>

Ми, українці, отже, дотримуємось цієї урядової постанови про добровільне переселення. Однак представники польського й большевицького урядів намагаються перевести не добровільне переселення, а примусове виселення. <...>

Представники всіх верств українського населення за лінією Керзона

1) Пригадайте, які питання розв’язувалися на Паризькій мирній конференції.

2) Поясніть значення поняття «лінія Керзона».

3) Визначте причини територіальних поступок Польщі з боку СРСР.

4) Позначте на контурній карті західноукраїнські землі, якими Польща поступилася СРСР після Другої світової війни, та українські території, які не увійшли до складу УРСР.

5) Чому «українське населення не хотіло... під жодною умовою покинути свої землі»? Як автори відкритого листа обґрунтовували небажання українців переселятися до складу СРСР?

6) У чому автори відкритого листа вбачали «страшне безправ’я і насильство», які чинили польський і радянський уряди щодо українського населення?

7) Наскільки обидві сторони дотримувалися проголошеного принципу добровільності при здійсненні переселення?

Зі звернення уряду УРСР до конференції в Сан-Франциско (26 квітня 1945 р.)

Від імені Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми маємо честь подати таку заяву Конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франциско, скликаній із метою створення Міжнародної Організації в справі підтримання миру і безпеки:

Українська Радянська Соціалістична Республіка <...> була об’єктом численних іноземних вторгнень <...>, тому <...> перебуває в числі держав, які найбільш заінтересовані в охороні своєї безпеки від нападів агресорів.

Уряд УРСР впевнений в тому, що Україна <...> буде спроможна внести великий вклад у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки.

На підставі вищезазначених міркувань Уряд Української РСР, керований бажанням сприяти встановленню гарантії миру і безпеки після війни як для власного народу, так і для інших народів, вирішив звернутися до Конференції Об’єднаних Націй із заявою, повідомляючи про своє бажання приєднатися до загальної організації Безпеки як одна з держав-засновниць, а також узяти участь у Конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франциско.

Про вступ УРСР в Організацію Об’єднаних Націй (22 серпня 1945 р.)

22 серпня 1945 р. Президія Верховної Ради УРСР ратифікувала Статут Організації Об’єднаних Націй, підписаний у Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 р.

1) Що собою являла Організація Об’єднаних Націй? Із якою метою вона створювалася?

2) Яку роль відіграла Україна у створенні ООН?

3) Чи могла УРСР у зовнішньополітичній діяльності проводити політику, яка суперечила політиці радянського керівництва СРСР? Свою відповідь аргументуйте.

Із записки Л. Берії Й. Сталіну про переселення українців, білорусів і литовців із Польщі в СРСР та поляків з України, Білорусії і Литви — у Польщу

Направляю Вам доповідну записку тов. Селівановського про хід переселення українців із Жешувського воєводства Польщі і України.

Одночасно повідомляю дані про переселення українців, білорусів і литовців із Польщі в СРСР та поляків з України, Білорусії і Литви — у Польщу (станом на 1 листопада 1945 р.).

 

По УРСР

По БРСР

По Литовській РСР

Усього

Записалося на виїзд до Польщі

717 312

338 440

334 007

1 439 759

Виїхало до Польщі

552 110

199 966

62 653

734 729

Записалося на виїзд із Польщі

372 061

40 967

56

368 080

Прибуло з Польщі

259 345

29 622

24

324 991

РНК установила кінцевий строк реєстрації бажаючих виїхати до Польщі польських громадян 31 грудня 1945 р., а строк їх виїзду — 15 червня 1946 р. і зобов’язала НКПС СРСР забезпечити переїзд евакуйованих у Польщу з 1 листопада 1945 р. до 15 червня 1946 р.

1) Проаналізуйте наведений статистичний матеріал і зробіть власні висновки.

2) Наскільки справедливим, із моральної точки зору, було проведене переселення?

Із закону про п’ятирічний план відбудови та розвитку народного господарства СРСР на 1946—1950 рр. (19 березня 1946 р.)

Основні завдання п’ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР.

...Верховна Рада СРСР установлює, що основні завдання п’ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР на 1946—1950 рр. полягають у тому, щоб відновити райони країни, що постраждали, відновити довоєнну промисловість і сільське господарство й потім перевершити той рівень у значних розмірах.

Із цією метою необхідно:

1. Забезпечити першочергове відновлення та розвиток важкої промисловості й залізничного транспорту, без яких неможливе швидке й успішне відновлення та розвиток усього народного господарства СРСР.

2. Домогтися піднесення сільського господарства й промисловості, що виробляє засоби споживання для забезпечення матеріального благополуччя народів Радянського Союзу й створення в країні достатньої кількості основних предметів споживання.

3. Забезпечити подальший технічний прогрес у всіх галузях народного господарства СРСР як умови потужного піднесення виробництва й підвищення продуктивності праці, для чого необхідно не тільки наздогнати, але й перевершити найближчим часом досягнення науки за межами СРСР.

4. Завершити в 1946 р. післявоєнну перебудову народного господарства, використати виробничу потужність воєнної промисловості для подальшого збільшення економічної сили Радянського Союзу.

5. Забезпечити подальше підвищення обороноздатності СРСР й оснащення Збройних Сил Радянського Союзу новітньою військовою технікою. <...> План відновлення та розвитку народного господарства союзних республік.

18. <...> Затвердити обсяг капітальних робіт на 1946—1950 рр. по УРСР у розмірі 49 500 млн руб., у тому числі з господарства республіканського підпорядкування — 5469 млн руб.

19. Відновити металургійні заводи Донбасу й Придніпров’я. Увести в дію 30 доменних печей загальною потужністю 9 млн т чавуну на рік, сталеплавильні агрегати потужністю 8,4 млн т сталі й 58 прокатних станів потужністю 6,5 млн т готового прокату.

Збільшити загальну потужність електростанцій України в 1946—1950 рр. на 2574 тис. кВт. Відновити Дніпровську гідроелектростанцію ім. Леніна.

Здійснити будівництво дрібних гідроелектростанцій загальною потужністю 203 тис. кВт для потреб сільського господарства й місцевих споживачів. Увести в дію на комунальних електростанціях потужності в розмірі 95 тис. кВт.

20. Забезпечити найшвидше відновлення та подальший розвиток вугільної промисловості Донбасу й увести в дію за 1946—1950 рр. вугільні шахти в Сталінській і Ворошиловградській областях УРСР загальною потужністю 77,5 млн т, широко розгорнути розробку вугільних родовищ у правобережних і західних областях України. Довести загальний видобуток вугілля по Українській РСР у 1950 р. до 86,1 млн т, у тому числі видобуток бурих вугіль — до 6 млн т.

Відновити на Україні заводи машинобудування, насамперед заводи вугільного, металургійного й енергетичного обладнання, паровозо- і вагонобудування, електромашинобудування, сільськогосподарського машинобудування.

1) Визначте, які напрямки відбудови народного господарства визначалися пріоритетними. Чому саме вони?

2) У чому полягали особливості відбудови народного господарства в Україні?

3) Які методи використовувалися для досягнення поставлених у плані завдань? Чи варті, на вашу думку, результати відбудови таких методів?

4) Порівняйте процеси відбудови народного господарства в західноєвропейських країнах з УРСР (СРСР). Зробіть власні висновки.

Із доповідної записки Ізмаїльського облвиконкому й обкому партії Голові Ради Міністрів УРСР М. Хрущову і Секретарю ЦК КП(б)У Д. Коротченку про кризовий стан у сільському господарстві області (6 травня 1946 р.)

На 5 липня 1946 р. по області було прибрано 119 тис. га зернових культур. Частина вже обмолочених хлібів дає в середньому 70—80 кг із гектара.

...Просимо <...> надати необхідну допомогу <...>:

Дозволити відпустку колгоспам і селянським господарствам насінну позичку з поверненням протягом двох років 1947—1948 рр. <...>

...Повідомляємо Вам, що у зв’язку з поганим станом урожаю мають місце нездорові настрої серед населення області. Так, наприклад: у с. Плахтіївка Саратського району група селян не давала вивозити хліб із глибинних пунктів; у с. Утконосівка Суворівського району юрба жінок — жительок цього села кількістю до 180 осіб намагалися розтаскати зерно з глибинного складу <...> пункту Заготзерно. У Белградському районі 145 селян підписали заяву про продовольчі труднощі з проханням дати хліба.

Інформація Великобілозерського райкому партії Запорізькому обкому КП(б)У про напружене продовольче становище в районі у зв’язку з посухою 1946 р.

У результаті посухи 1946 р. десять колгоспів нашого району отримали середній урожай зернових по 1,8 ц, вісім колгоспів — по 2,4 ц із гектара, а решта колгоспів — по 4,3 ц із гектара. <...> Отриманий на трудодні хліб (150 г на трудодень, що становить лише 15 % від належної норми) колгоспники спожили в процесі роботи. Овочів і картоплі, як у колгоспах, так і в колгоспників, немає. У 12 колгоспах надзвичайно напружене становище. Немає жодного кілограма продовольства. Надати колгоспникам цих господарств хоч би мінімальну продовольчу допомогу немає можливості.

Становище з кожним днем погіршується. Сотні людей приходять у правління колгоспів, у РК КП(б)У і райвиконкоми за допомогою.

Перевірка на місцях райвиконкомом і райкомом партії показала, що понад 460 сімей у колгоспах району зовсім не мають хліба та інших продуктів харчування. Це в основному сім’ї загиблих на фронті воїнів, багатодітні сім’ї та інвалідів Вітчизняної війни.

Зі скарги колгоспників села Попелюхи Піщанського району Вінницької області Голові Ради Міністрів УРСР М. Хрущову на нестерпні умови праці та голод (5 червня 1946 р.)

Микито Сергійовичу, панотець наш, заступник, важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше за худобу живемо, ніколи нам так не було важко, як у цю хвилину, люди наші з голоду мруть, діти від недоїдання та хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а в кого є гроші, то їдуть до міста й купують хліб у комерційних магазинах, але й за хлібом іти далеко — 140—160 км, а в нас ніхто не продає.

Якщо Ви <...> нам не допоможете, але в нас сил уже не вистачає, а з області ніхто нас не чує. <...> У селі дуже сумно, тепер уже ніхто ні свят, ні весіль не справляє, усі зубожіють, і нікого це не цікавить, а молодь наша ходить у ганчір’ї та їм не до веселощів, а комсомольці й партійці мовчать. У районі все погано, гірше, ніж було десять років тому, і базару немає, і церкву повалили, і лазня не працює. <...> Люди всі змінилися — худі, чорні, злі, говорять, що тепер правди немає. <...>

З укліном — Ткачук, Бєлоконь.

Зі спогадів М. Хрущова про те, як реагував Й. Сталін, коли йому доповідали про голод 1946—1947 рр.

...А поки що назрівав голод. Я доручив підготувати документ у Радмін СРСР із показом наших потреб. Ми хотіли, щоб нам дали картки із централізованим забезпеченням не тільки міського, а й сільського населення якоюсь кількістю продуктів і місцями просто організували б харчування тих, хто голодує. Не пам’ятаю зараз, скільки мільйонів таких продовольчих карток ми просили. <...>

Я довго коливався, але зрештою підписав документ. <...> Сталін надіслав мені найгрубішу, образливу телеграму, де говорилося, що я сумнівна людина: пишу записки, у яких доводжу, що Україна не може виконати держзаготівель, і прошу величезну кількість карток для прогодування людей. Ця телеграма на мене дуже подіяла. Я розумів трагедію, що нависала не тільки особисто над моєю персоною, але й над українським народом, над республікою: голод став неминучим і незабаром розпочався.

Сталін повернувся із Сочі до Москви, і відразу я приїхав туди з Києва. Одержав рознос, який тільки був можливий. Я був до всього готовий, навіть до того, щоб потрапити до графи ворогів народу.

1) Пригадайте, яким чином відбувалася відбудова сільського господарства.

2) Визначте причини голоду 1946—1947 рр. в Україні.

3) Поміркуйте, чи можна було уникнути цієї трагедії. Які заходи, на вашу думку, могли б запобігти їй?

4) Якою була реакція радянського керівництва й особисто Й. Сталіна на катастрофічне становище, яке склалося в Україні?

Доповідна зав. сільгоспвідділом ЦК КП(б)У Б. Варшавського секретарю ЦК КП(б)У Д. Коротченку про масовий наплив сільського населення РРФСР та УРСР у західні області за хлібом (21 липня 1946 р.)

Секретарю ЦК КП(б)У товаришу Коротченку Д. С.

Із часу дозволу урядом вільного продажу хліба на ринку колгоспами, колгоспниками та одноосібниками, у зв’язку з виконанням хлібозаготівельного плану врожаю 1944—1945 рр., у західні області України з лютого місяця 1946 р. почався масовий наплив сільського населення Брянської, Калузької, Орловської, Одеської, Полтавської, Київської,

Кам’янець-Подільської, Вінницької та інших областей за хлібом.

Улітку 1946 р. потік сільського населення вказаних областей у західні області України не зменшився. У червні місяці органами транспортної міліції УРСР було знято тільки з товарних поїздів 62 400 осіб, а за дві останні декади липня — 97 633 особи.

Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 31 липня 1946 р. за № 1703 заборонений продаж хліба на ринку колгоспами, колгоспниками та індивідуальними господарствами аж до виконання ними плану хлібозаготівель урожаю 1945—1946 рр. У зв’язку з цим органами міліції і прокуратури встановлений контроль за виконанням указаної постанови колгоспами, колгоспниками та одноосібниками.

Для боротьби з незаконним перевезенням хліба селянами залізницею органи транспортної міліції УРСР у зв’язку з постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 31 липня 1946 р. за № 1703 організовують на великих залізничних станціях України спеціальні оперативні заслони з робітників транспортної міліції, які ведуть боротьбу з незаконним продажем та купівлею зерна і муки на базарах.

Повсюдне проведення збору врожаю і хлібозаготівель державою дає можливість колгоспам видавати колгоспникам аванс хліба згідно з трудоднями, що значно скоротило наплив селян у західні області України за хлібом.

Зав. сільгоспвідділом ЦК КП(б)У Варшавський

1) Якою була причина масового напливу сільського населення РРФСР та УРСР у західні області?

2) Яким чином радянські органи влади боролися із цим напливом? Дайте моральну оцінку заходам радянських органів.

Довідка МВС України про захворювання населення УРСР на дистрофію та смертність від неї станом на 20 червня 1947 р.

Область

Хворі на дистрофію, осіб

Померлі від дистрофії, осіб

Ворошиловградська

38 666

953

Вінницька

159 976

2696

Волинська

107

26

Дрогобицька

1210

58

Дніпропетровська

82 759

2266

Закарпатська

20

1

Запорізька

92 596

2774

Житомирська

22 837

114

Ізмаїльська

60 857

20 604

Київська

83 703

1422

Кіровоградська

19 793

256

Область

Хворі на дистрофію, осіб

Померлі від дистрофії, осіб

Кам’янець-Подільська

55 598

2047

Львівська

5551

421

Миколаївська

79 039

262

Одеська

54 402

1781

Полтавська

60 284

1282

Ровенська

208

1

Станіславська

3420

337

Сталінська

120 274

4384

Сумська

29 958

340

Тернопільська

1622

82

Харківська

88 751

2012

Херсонська

44 681

1137

Чернігівська

16 099

84

Чернівецька

31 787

1184

Усього

1 154 198

46 524

1) Якою була основна причина масового захворювання на дистрофію в УРСР у 1946—1947 рр.?

2) Які області перебували в найскрутнішому становищі?

3) Проаналізуйте наведений статистичний матеріал і зробіть власні висновки.

4) Як наведене джерело відображає масштаби й наслідки голоду 1946—1947 рр.?

5) Порівняйте три хвилі голоду в Україні: 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 рр.

Лист буковинського селянина М. Гешка до Й. Сталіна

Дорогий товаришу Сталін!

Ми, граждани всіх районів Чернівецької області, тобі піддані і визволені з румунського ярма, просимо не накидати своє ярмо залізне, бо ми не годні його носити. Ми німця помагали бити, щоби краще жити, но наші урядники дуже нас угнітають. У колгоспи заганяють, людей невинних арештовують, хлібоздачу беруть поверх норми так, що чоловіка оставляють голодного, а до того ще й позичку (займ) велику кажуть дають.

Чоловік не годен се виполнить. Пам’ятайте, тов. Сталін. Як Ви нам, так буде і Вам! Пам’ятайте, по всьому є кінець, так і Вам буде, і всім, хто народ утискує!

Тому ми просимо вас, тов. Сталін, зніміть із нас тягар оцей:

Перше: позичка, щоб нас не грабували;

Друге: хлібоздача поверх норми;

Третє: колгоспи, бо народ голодує;

Четверте: випустіть арештованих!

Як се не направите, пам’ятайте, що буде катюзі по заслузі!

Як постелите, так будете і спати.

1) Яким чином відбувалося відновлення радянської влади в західних областях України?

2) Які заходи включала в себе радянізація?

3) Якими методами здійснювалася радянізація західноукраїнських земель?

4) Якою була реакція місцевого населення на заходи та методи радянізації? Спрогнозуйте долю автора цього листа.

Із постанови церковного Собору у Львові про ліквідацію Брестської церковної унії (8—10 березня 1946 р.)

Зібравшись у кафедральному храмі св. Юрія у Львові перший раз в історії в умовах, коли всі українські землі, завдяки зусиллям і перемогам волелюбних народів, братськи об’єднаних у великому Союзі Радянських Соціалістичних Республік, зібрані в єдину Українську Радянську державу і український народ став з’єднаний, заслухавши доповідь голови централі ініціативної групи греко-католицької церкви по возз’єднанню з Руською православною церквою о(тця) д-ра Гавриїла Костельника, і після проведеної дискусії, Собор стверджує:

1. Що Рим штучно вломився з XI ст. з первісної братерської православно-соборної церкви, щоб таким чином накинути свою диктатуру всій церкві; що церковна унія накинута нашому народові в XVI ст. римо-католицькою агресивною Польщею, як міст до спольщення і златинізування нашого українського народу; що в теперішній нашій ситуації, коли <...> український народ став хазяїном на всіх своїх землях, було б непрощеним гріхом продовжувати в нашому народі ненависть та братовбійну борню, причиною якої була в історії унія та й завжди мусить бути.

Виходячи з цих засад, Собор постановив відкинути постанови Брестського Собору з 1596 р., ліквідувати унію, відірватися від Ватикану і повернутися до нашої батьківської святої православної віри і Руської православної церкви.

1) Пригадайте, що вам відомо про рішення Брестського собору 1596 р.

2) Укажіть, кого було обрано митрополитом УГКЦ після смерті А. Шептицького.

а) П. Могилу;

б) Й. Сліпого;

в) Никона;

г) Й. Терелю.

3) Поміркуйте, чому радянське керівництво домагалося підпорядкування Української греко-католицької церкви Російській православній церкві.

4) Яким чином було ліквідовано УГКЦ?

5) Спрогнозуйте реакцію віруючих на цю подію.

Довідка про результати боротьби з бандитизмом на території західних областей УРСР за період із лютого 1944 до травня 1946 р.

 

1944 р.

1945 р.

1946 р.

Усього

Проведено операцій і засад

6495

33 278

47 798

87 571

Убито бандитів та інших

57 405

45 907

7523

110 835

Затримано бандитів та інших

98 641

126 758

25 277

250 676

З’явилося з покаянням

29 204

79 488

6157

114 859

Усього

185 250

252 151

86 755

524 156

Наші втрати при операціях (убиті й такі, що пропали безвісти)

1675

1072

236

2983

Зафіксовано бандитських нападів

3287

3421

601

7309

Наші втрати вбитими і пораненими (при них)

5869

7395

864

14 128

Вилучено одиниць зброї

28 346

40 791

13 389

82 520

Міністр внутрішніх справ Т. Строкач

Довідка про кількість вилученої в бандитів зброї на території західних областей Української РСР

Зброя, тис. шт.

1944 р.

1945 р.

1946 р.

Усього

Гармати

35

11

3

49

Міномети

328

145

28

501

Протитанкові рушниці

211

83

13

307

Станкові кулемети

321

333

66

720

Ручні кулемети

2588

2788

765

6136

Автомати

4230

7658

2828

14 711

Гвинтівки

18 591

25 113

7508

51 212

Пістолети

2042

4665

2181

8890

Усього одиниць зброї

28 346

40 791

13 389

82 526

Гранати

32 932

35 331

7579

75 842

Патрони

3681

4114

1452

9199

Міністр внутрішніх справ Т. Строкач

Довідка про оперативне становище в західних областях Української РСР

У результаті проведеної роботи партійно-радянськими органами, активної діяльності військ МВС у західних областях України українсько-німецьким бандам завдано вирішальної поразки. <...> Якщо на 1 січня 1945 р. членів банд нараховувалося 58 208 чол., то на травень 1946 р. їх залишилося 1247 чол.

По областях вони розподілились таким чином:

1. Волинська — немає

2. Дрогобицька — 19 бандгруп із числом учасників 121 чол.

3. Львівська — 21 бандгрупа з числом учасників 120 чол.

4. Ровенська — 4 бандгрупи з числом учасників 58 чол.

5. Станіславська — 60 бандгруп із числом учасників 659 чол.

6. Тернопільська — 37 бандгруп із числом учасників 268 чол.

7. Чернівецька — 1 бандгрупа з числом учасників 11 чол.

Усього 142 бандгрупи з числом учасників 1247 чол.

Банди ОУН—УПА продовжують збройну боротьбу з радянською владою. Складаються вони з куркульських елементів, родичів репресованих і висланих за межі України колишніх ставлеників і наймитів німецьких окупаційних властей, учасників дивізії СС «Галичина» та інших елементів. <...> У рядах ОУН—УПА діють також націоналісти-фанатики, які вирішили до кінця боротися з радянською владою, незважаючи на те, що вони усвідомлюють безперспективність і загибель для них у цій боротьбі. <...> Оунівські бандгрупи черпають свою моральну і матеріальну підтримку із закордонних оунівських центрів, які розташовані в англо-американській зоні окупації Німеччини. <...>

Міністр внутрішніх справ Т. Строкач

1) Проаналізуйте наведені статистичні дані та зробіть власні висновки.

2) Як наведені джерела відображають перебіг боротьби на західноукраїнських землях у повоєнний період?

3) Яким був результат цієї боротьби?

Листівка проти виборів у місцеві Ради УРСР, знята студентом Київського університету Натанзоном зі стін Володимирського собору й передана до райкому партії

За Українську Самостійну Соборну Державу.

Воля народам!

Воля людині! Українські громадяни!

Імперіалістична банда Кремля готується до так званих «виборів у місцеві ради». Це буде третя з черги комедій, проведена сталінсько-большевицькими імперіалістами після другої окупації Українських Земель.

Про які ж «вибори» та «ради» ми можемо думати, коли УССР не є суверенною державою, а звичайною колонією московської імперії — СРСР. Пощо ті жалюгідні «ради», ті свого роду вертепи, коли за самою горезвісною «сталінською конституцією» формально за партією, а фактично за імперіалістичною бандою з ЦК ВКП(б) забезпечено керівництво цілим СРСР, коли всю владу в большевицькій тюрмі народів виконує «всевладіє» НКВД і НКГБ?

Большевицька імперіалістична банда на чолі з кривавим диктатором Сталіним своїми псевдо виборами та псевдо радами хоче показати перед світом, що в СРСР державний устрій є побудований на демократичній основі. Вона тими демократичними вивісками хоче маскувати дійсний стан, який існує в СРСР, вона хоче закрити своє грізне імперіалістичне обличчя, нечуваний національний та соціальний гніт, сибірський терор, мародерства, масові вивезення населення — фізичне винищення українського народу.

Українські громадяни!.. <...>

Бойкотуйте і ці «вибори», не йдіть на них, рвіть, знищуйте бюлетні з «кандидатами»-п’ятолизами большевицького імперіалізму. <...>

Справді демократичні, народні вибори і народну владу кожна нація може мати тільки у власних Самостійних Державах.

Нам, українцям, тільки Українська Самостійна Соборна Держава, яку зможемо осягнути революційною боротьбою всього українського народу, забезпечить повну Волю і Владу!

Геть із більшовицькими псевдо виборами!

Слава Українській Визвольній Раді — єдиному законному і революційному урядові воюючої України! <...>

Хай живе Українська Повстанча Армія!

Українські повстанці

1) Якою була основна мета діяльності ОУН—УПА?

2) Використовуючи текст джерела та матеріал підручника, визначте методи боротьби ОУН—УПА.

3) Чому оунівці пропонували бойкотувати вибори до місцевих рад УРСР?

Із книги М. Трухана «Українці в Польщі після Другої світової війни» про операцію «Вісла»

Панує загальне переконання, що причиною брутального, санкціонованого правом безправ’я, відомого під назвою акції «Вісла» (акції «В»), під час якої відбулося насильне переселення українців Закерзоння на західні і північні землі Польщі, була діяльність УПА і смерть віце-міністра оборони ПНР ген. Кароля Свєрчевського. <...> Із метою виправдати перед світовою громадськістю незгідну з нормами міжнароднього права депортацію українського населення з його прадідівських земель, польська влада створила теорію, за якою буцімто без виселення цивільного населення неможлива була ліквідація УПА. <...>

Дані польської розвідки, що основна маса українського населення підтримує УПА, не були позбавлені достовірності. Для нікого не було таємницею, що українське село було для повстанських сотень резервуаром людських ресурсів, становлячи матеріяльну базу, яка забезпечувала їх харчуванням. <...>

Усе вказує на те, що причиною трагедії Закерзоння була не УПА, а давно виношена польськими політиками концепція раз і назавжди позбутися звідти українського населення. Реалізуючи цю концепцію, позбавлено українців власної території і розкинуто невеликими групами в морі польського населення так, щоб вони в майбутньому вже ніколи не змогли стати компактним організмом, здатним становити в державі національну меншість. <...>

Протягом перших шістьох тижнів головним чином переселювано мешканців повітів Сянік, Лісько, Перемишль і почасти Любачів. У дальшу чергу (місяць червень) акція зосередилася на повітах Ярослав, Любачів, Грубешів і Томашів Люблінський. У липні депортовано українське населення інших повітів.

1) Поясніть значення виділених понять.

2) Укажіть дату проведення операції «Вісла».

а) 8—9 травня 1945 р.;

б) 8—10 березня 1946 р.;

в) 28 квітня — 28 серпня 1947 р.;

г) вересень 1948 р.

3) Населення яких територій охопила операція «Вісла»?

4) Визначте причини проведення цієї операції.

5) Що вам відомо про боротьбу УПА в післявоєнний період? Яким був її результат?

6) Яким чином здійснювалася операція «Вісла»? Якими були її наслідки для українського народу?

Із монографії «Аграрна історія України» про «лисенківщину»

У лютому 1935 р. Т. Лисенко виступив на бутафорському з’їзді колгоспників-ударників. Лейтмотив промови — «шкідники і куркулі в науці», «класова боротьба на фронті яровизації». Присутній при цьому Й. Сталін у відповідь на висловлювання оратора вигукнув: «Браво, Лисенко, браво!» Із тих пір наукова основа дискусій почала відігравати для нього другорядну роль. Так звані наукові дискусії в біології, починаючи з грудневої IV сесії академії 1936 р. і до серпневої сесії ВАСГНІЛ у 1948 р., такими вже не були. Наукові аргументи опонентів Т. Лисенко відхиляв ідеологічними звинуваченнями або начіплюванням ярликів.

Усе це прискорило перемогу «лисенківського вчення», яке стало називатися «мічурінською агробіологією», хоча І. Мічурін ніякого відношення до ідей Т. Лисенка не мав. Формування «лисенківщини» супроводжувалося заходами адміністративного та партійного тиску, що часто завершувалися арештами і передчасною смертю вчених. Так, були репресовані М. Вавилов, Г. Карпенко, С. Левит, Г. Левитський, І. Агол, М. Левин та багато інших. Наприкінці 30-х рр. Лисенко монополізував значні галузі біології. Він став президентом ВАСГНІЛ, академіком, директором Інституту генетики AH СРСР.

У результаті цього відбулася трагічна для сільськогосподарської та біологічної наук серпнева сесія ВАСГНІЛ (1948 р.). Після неї місце в науці залишилося лише для «мічурінської агробіології». Що не відповідало «лисенківському вченню», підлягало викоріненню. <...>

Лише восени 1948 р. було звільнено з вузів 127 викладачів, у тому числі 66 професорів. Із 1948 р. до початку 50-х рр. загальне число звільнених із роботи, переведених на нижчу посаду або усунутих від керівної роботи обчислювалося тисячами. Серед них були і великі вчені зі світовим ім’ям, і талановиті молоді спеціалісти.

До 50-х рр. повністю завершилося створення псевдонаукової концепції, яку Лисенко силоміць упроваджував у науково-дослідну роботу замість класичної генетики і дарвінізму. Положення цієї концепції зводилося до того, що заперечувалось існування генів як матеріальних утворень у клітині, носіїв біологічної інформації про спадковість організмів.

Вітчизняна біологія виявилася відірваною від світової науки, причому досить важливий період міждисциплінарних взаємодій. Фактично був зруйнований механізм використання досягнень фундаментальної біологічної науки в практиці сільського господарства, медицини.

1) Дайте визначення поняття «лисенківщина».

2) У чому полягали причини виникнення такого явища, як «лисенківщина»?

3) Як це явище позначилося на розвитку вітчизняної науки? Якими були його наслідки?

Постанова ЦК КП(б)У про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР (29 серпня 1947 р.)

Центральний Комітет КП(б)У відзначає, що незважаючи на тридцятирічне існування Інституту історії України Академії наук УРСР, інститут не розробив і не видав науково витриманої марксистсько-ленінської «Історії України».

Роботи Інституту історії України, видані як у довоєнні роки, так і в роки війни, зокрема «Короткий курс історії України» за редакцією

С. М. Бєлоусова, К. Г. Гуслистого, М. М. Петровського, М. І. Супруненка, Ф. О. Ястребова; «Нариси історії України» за редакцією К. Г. Гуслистого, М. Л. Славіна, Ф. О. Ястребова; перший том «Історії України» за редакцією М. М. Петровського, укладені з антимарксистських позицій, містять грубі політичні помилки і ухил буржуазно-націоналістичного характеру.

Працівники Інституту історії України запозичили в буржуазно-націоналістичних істориків Грушевського, Антоновича та інших основні положення, що спотворюють на користь націоналізму хід історичного процесу.

Основна помилка авторів робіт з історії України полягає в тому, що вони замість того щоб розглядати історію України в тісному зв’язку з історією російського, білоруського та інших народів Радянського Союзу, ідуть шляхом українських націоналістів, розглядаючи історію України ізольовано від історії інших народів, починаючи і йдучи в цьому питанні шляхом Грушевського в «Історії України-Русі». Відомо, що Київська Русь була колискою трьох братніх народів — російського, українського та білоруського, але Грушевський та інші націоналісти намагалися довести, що нібито Київська Русь була тільки українською державою. <...> Буржуазно-націоналістичні історики зводять наклепи на Богдана Хмельницького і протиставляють йому зрадника Виговського. <...> Українські радянські історики до кінця не викрили антинаукову реакційну «теорію» українських націоналістів про безкласовість і безбуржуазність українського народу в минулому, не змогли показати, що саме за допомогою цієї «теорії» ідеологи української націоналістичної контрреволюції (Грушевський, Петлюра, Донцов, Винниченко, Єфремов та ін.) намагалися роззброїти робітників та селян України в їх боротьбі за соціалізм, відірвати український народ від усіх народів Радянського Союзу, а Україну перетворити на колонію німецького імперіалізму. <...>

ЦК КП(б)У відзначає, що несприятливий стан справ в Інституті історії України АН УРСР негативно позначився на викладанні історії України у вузах і середніх класах шкіл республіки.

1) Як наведене джерело відображає умови розвитку історичної науки в повоєнні роки?

2) У чому звинувачували українських істориків? Наскільки обґрунтованими були ці звинувачення?

3) Хто з українських істориків потрапив під пильний контроль радянської влади? Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невеликі повідомлення про їхнє життя та наукову роботу.

4) Які наслідки для розвитку історичної науки мало насадження імперської ідеології?

Із доповіді О. Корнійчука на пленумі Спілки письменників України 15 вересня 1947 р. «Про виконання постанови ЦК ВКП(б) щодо журналів «Звезда» і «Ленинград»

...Ви всі знаєте, що на Україні були буржуазно-націоналістичні організації (Вапліте, неокласики і інші), цілі групи буржуазно-націоналістичних декадентів. Із ними вели боротьбу <...> передові письменники, їх розгромили наш народ, наша партія, наш Центральний Комітет партії під керівництвом тов. Кагановича.

...Поява шкідливого нарису історії української літератури об’єктивно допомагає найлютішим ворогам українського народу — українсько-німецьким націоналістам. Президія Спілки і її голова тов. Рильський не вжили заходів, щоб вчасно перешкодити проникненню в радянську літературу ворожих тенденцій. <...>

...Журнал «Вітчизна» (ред. Яновський) надає місце статтям і творам, у яких пропагується буржуазна ідеологія, міщанські погляди на життя і аполітичність...

1) Які процеси в суспільному житті відображені в наведеному документі?

2) Наскільки обґрунтованими були звинувачення в «буржуазному націоналізмі» означених видань?

3) У чому полягала шкідливість нарису історії української літератури з точки зору партійного керівництва?

4) Якими були наслідки такої політики радянського керівництва в галузі культури для розвитку української літератури та культури в цілому?

Розпорядження відділу преси ЦК КП(б)У Головному Управлінню в справах літератури і видавництв при Раді Міністрів УРСР про вилучення книг М. Грушевського і В. Винниченка

Начальнику Головного Управління у справах літератури та видавництв при Раді Міністрів УРСР

тов. Полоннику

на Ваш лист 3614-е від 14.10.1946 р.

Усю націоналістичну літературу М. Грушевського та В. Винниченка, виявлену в результаті перевірки органами цензури в бібліотеках загального користування та в книжковій мережі України, необхідно вилучити.

Заст. зав. відділом друкування ЦК КП(б)У Сиромолотний

1) Пригадайте, хто такі М. Грушевський і В. Винниченко. Яке місце в українській історії їм належить?

2) У чому радянське керівництво вбачало небезпеку праць М. Грушевського і В. Винниченка?

Зі «Щоденника» О. Довженка (листопад 1948 р.)

Ось уже кілька років тягнеться моє «Життя в цвіту». Я написав його як повість і як п’єсу. Я вистраждав його як кольоровий фільм, видушив і вистогнав, знемагаючи від приступів стенокардії і тупого бюрократизму. Потім, коли все нарешті з таким граничним трудом було зроблено, коли картина стала жити і радувати навіть натасканих снобів, я потрапив у дивовижну містичну смугу її обговорень на художній раді великій. Потім міністр кудись бігав із нею і кожного разу вимагав усе нових і нових купюр. <...>

Тоді мене врятував від ядухи Жданов. Після зустрічі з ним я, здавалося, ожив. І хоча п’єсу також задушили, усупереч його думці, я спочивав начебто в Барвисі тижнів зо три і повернувся звідти знову хворим.

Тепер мене вже знову розпинає кіноорганчик. Я сиджу цілісінький день за столом. Я наступив на горлянку і задушив усі мої плани, усі мрії про п’єси, про мій рідний край, про Дніпро, і тепле повітря, і ніжні береги моїх річок, про вічне свято просторів.

Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидіти те, чим захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентів. І написати твір-гібрид — стару поему про творчість і нову повість про селекцію. А серце болить. І часто, ідучи від столу після цього дня трудів, я озираюсь на зроблене — як його нікчемно мало.

1) Як наведене джерело відображає умови праці українських діячів літератури та мистецтва?

2) Якими були наслідки грубого втручання партійно-державного керівництва у творчість О. Довженка?

3) Чим, на ваш погляд, є небезпечними явища, відображені в наведеному документі?

4) Що вам відомо про таке явище в галузі культури, як «ждановщина»? Визначте причини та наслідки проведення цієї політики.

Із постанови ЦК КП(б)У «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення»

Обговоривши питання про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР, ЦК КП(б)У вважає стан репертуару театрів України не зовсім задовільним.

Найголовніший недолік нинішнього стану репертуару драматичних і оперних театрів УРСР полягає в тому, що п’єси радянських авторів на сучасні теми виявилися фактично витісненими з репертуару театрів УРСР. <...>

Драматичні і оперні театри України досі не створили високоідейних і повноцінних у художньому відношенні спектаклів про перемогу радянського ладу, про дружбу народів радянської країни, особливо про дружбу українського і російського народів, про Велику Вітчизняну війну та про героїчну працю радянських людей. <...>

ЦК КП(б)У вважає, що головною причиною цих найсерйозніших хиб театрального репертуару є низький рівень ідеологічного керівництва театрами з боку Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР. <...>

Допускаючи проникнення на сцену таких низькопробних і шкідливих п’єс, як «Кум-мірошник», «Запорізький скарб», «Бувальщина», «Хмари» та інші, театри фактично скочуються до буржуазно-націоналістичної «просвітянщини», глибоко ворожої радянському суспільству. <...>

У деяких п’єсах, написаних драматургами України, мають місце прояви національної обмеженості, помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру («Чому не гаснуть зорі» Копиленка, «Я живу» Пінчевського). У творчості деяких драматургів ідеалізуються представники експлуататорських класів минулого, не показується класова боротьба між гнобителями та пригнобленими в дореволюційному класовому суспільстві, вихваляються пережитки старовини, замовчуються братерство і дружба радянських народів, особливо ж споконвічна дружба українського і російського народів.

ЦК КПРС відзначає, що серед деякої частини працівників театрів УРСР має місце низькопоклонство перед буржуазним Заходом, у результаті чого на сцену проникають низькопробні твори західноєвропейських драматургів («Дружина Клода» Дюма і «Дорога в Нью-Йорк» Ріскіна-Малюгіна, поставлені в Харківському театрі ім. Шевченка, «Дами і гусари» Фредро — Київський театр ім. Лесі Українки, «Убивство м-ра Паркера» Моррісона — Ворошиловградський театр російської драми), які проповідують буржуазну мораль, отруюють свідомість радянських людей буржуазним світоглядом. Постановка на сцені таких чужих і вульгарних п’єс у корені суперечить виховній політиці Радянської держави і є спробою відживити пережитки капіталізму в побуті і свідомості радянських людей. <...>

Не виконують своїх обов’язків композитори України, які приділяють головну увагу історичним темам і обминають важливі теми сучасності, у результаті чого не створені високоякісні нові опери, присвячені радянському життю.

1) Як наведене джерело відображає умови розвитку театрального мистецтва в Україні в повоєнний період?

2) Якими були звинувачення на адресу українських театрів?

3) Які спектаклі були обов’язковими для поставлення в драматичних і оперних театрах України, а які вважалися небажаними? Чому?

Із постанови ЦК КП(б)У «Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва на Україні у зв’язку з рішенням ЦК ВКП(б) “Про оперу “Велика дружба” В. Мураделі”»

ЦК КП(б)У відзначає, що рішення ЦК ВКП(б) «Про оперу “Велика дружба” В. Мураделі», яке викрило неблагополучний стан сучасної радянської музики, стосується цілком і повністю музичного мистецтва України. <...>

Замість того щоб учитися на класичних творах російських і українських композиторів, зміцнювати і розвивати зв’язок із культурою братнього російського народу і правильно використовувати невичерпні джерела української народної творчості, частина українських композиторів скочується на позиції епігонів занепадницької буржуазної музики Європи і Америки. Ці композитори відриваються від народу, захоплюються голим техніцизмом, допускають вульгарний натуралізм і штовхають українське музичне мистецтво не вперед, а назад. <...>

Якщо одна частина сучасних українських композиторів (Лятошинський та ін.), прикриваючись народно-пісенними мотивами, по суті створювали наслідувальні «загальноєвропейські» твори, які позбавлені живої думки і не відображають життя нашого народу, то інша частина (Вериківський та ін.) відходила від радянської реальності в давнину і під виглядом збереження національного мистецтва культивувала віджилі реакційні сторони минулого. <...>

Партія більшовиків рішуче засуджує будь-які прагнення перетворити наше мистецтво на якесь космополітичне творіння, що прикривається нібито боротьбою за інтернаціоналізм.

1) Як наведене джерело відображає умови розвитку музичного мистецтва в Україні в повоєнні роки?

2) Якими були звинувачення на адресу українських митців?

3) Що таке «космополітизм»? Яку небезпеку він становив для розвитку музичного мистецтва в УРСР?

4) Про яких українських митців містить згадку наведене джерело? Підготуйте невеликі повідомлення про їхнє життя та творчість.

5) Якими були наслідки наведеної постанови для розвитку українського музичного мистецтва?