Історія України. 10—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ II. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 — ПОЧАТКУ 1918 р.

Із газетного повідомлення про створення Центральної Ради (березень 1917 р.)

Учора відбулося вельми багатолюдне зібрання членів різних українських організацій. На зібранні цьому всі організації об’єдналися й увійшли до складу комітету «Центральна рада». До цього комітету приєдналася також й українська молодь. Зібранням відправлені вітальні телеграми голові ради міністрів кн. Львову та міністру юстиції Керенському з висловленням сподівання, що у вільній Росії будуть задоволені всі законні права українського народу. У Київ очікується приїзд громадського діяча професора Михайла Грушевського, зісланого в адміністративному порядку в Симбірськ за межі Київського воєнного округу. Ужиті заходи зі звільнення греко-католицького митрополита Шептицького, а також із повернення з далекого Сибіру до Росії всіх українців-галичан. Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство «Просвіта». Випуск газети «Рада» тимчасово затримується з причин суто типографічного технічного характеру. Газета вийде цими днями. Найближчим часом готується відкриття в Києві української гімназії.

1) Якими були склад і статус Української Центральної Ради?

2) Про які «законні права українського народу» йдеться в наведеному джерелі? Чи міг російський Тимчасовий уряд із ними змиритися?

3) Пригадайте, що вам відомо про діяльність М. Грушевського та А. Шептицького.

4) Які зміни відбулися в суспільно-політичному житті в Україні з початком української національно-демократичної революції?

5) У чому полягало історичне значення створення Української Центральної Ради?

Із праці В. Солдатенка «Українська революція. Історичний нарис»

За характером Українська революція була національно-демократичною, у своїй стратегічній меті органічно поєднувала завдання національного відродження і державотворення із необхідністю соціальних зрушень в інтересах широких мас українства. Провідники революції мали на меті забезпечити всі можливості для повнокровного розвитку українського народу, для вільної та ефективної життєдіяльності кожного члена суспільства. <...>

У запропонованій ними (лідерами Центральної Ради — Авт.) концепції революції втілилися віковічні прагнення українського народу, традиції визвольної боротьби, кращі ідейні надбання славних синів і дочок нескореної нації: кирило-мефодіївців, М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки та ін. <...> Визначальним стрижнем <...> стала боротьба за досягнення величної мети — відродження української нації в усіх без винятку проявах її існування та розвитку економічному, політичному, державотворчому, духовному. Керманичі революції вважали, що повномасштабне розв’язання проблеми немислиме без його органічного зв’язку з нагальними соціальними перетвореннями на користь більшості нації — трудівників. Наріжними основами концепції революції стали прагнення до демократичних завоювань <...>, запровадження української державності <...>, здійснити перетворення, що впритул підвели б до соціалістичного ладу. <...> Тісне поєднання двох начал — національно-державотворчого і соціально-визвольного — найприкметніша риса основних документів Центральної Ради, яка пройшла шлях від декларування намірів запровадження національно-культурної автономії у федеративній демократичній Російській республіці — до проголошення Української Народної Республіки вільною суверенною державою українського народу; від абстрактно-прихильного орієнтування на популярні соціалістичні гасла — до перетворення на державну політику засад справжнього народоправства і соціальних гарантій трудящому люду.

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Пригадайте, що вам відомо про «кращі ідейні надбання» кирило-мефодіївців, М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки.

3) У чому полягали «наріжні основи концепції» української революції?

4) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «За характером українська революція була національно-демократичною».

5) Як змінювалися політичні погляди лідерів української революції під час її перебігу щодо державного статусу України? Чим ви можете пояснити таку еволюцію поглядів?

Із праці В. Винниченка «Відродження нації»

Це був вислов усієї нації. Це було не тільки координоване, сполучене співробітництво всіх українських партій і впливових організацій, а виразний, необхідний прояв існування української нації. Центральна Рада явилась найкращим доказом цього. <...> Нація мусила <...> мати єдиний орган свого прояву. <...> Це був центр, до якого стікались усі хилитання пробудженої національної енергії; з усіх великих і малих пунктів животворіння національного організму простягались до центру нерви нації. Сюди збігались усі жалі, усі кривди, усі надії, сподівання, плани, розрахунки, міркування. Тут вони переправлялись, перетирались, проходили через усі знаряддя політичної майстерні й виходили до нас у точних, викреслених, то гарячих, запальних, то урочисто-суворих, немов холодних лозунгах, які по нервах, через вузли-організації неслись у тіло нації й у той чи у інший спосіб посували її вперед. <...>

У першій стадії свого існування Центральна Рада брала на себе вираз тільки національного обличчя українського народу. <...>

Найголовніший, найважливіший здобуток усієї нашої боротьби за цей період — ідею української державності було зреалізовано, уведено в життя.

1) Що вам відомо про погляди та діяльність автора джерела? Яке місце під час української революції йому належало?

2) Як початок української революції був сприйнятий українством?

3) Аргументовано доведіть або спростуйте думку В. Винниченка про те, що створення Української Центральної Ради — «це був вислов усієї нації».

4) Якою була мета створення УЦР? Які сподівання з діяльністю цього органу пов’язувало українство?

5) Які ідеї були основними на початковому етапі діяльності УЦР?

Зі спогадів російського юриста, письменника, діяча російської еміграції О. Гольденвейзера про початковий етап української революції

Наше життя було сповнене інтересів і питань моменту. Але найголовніше й найбільш рішуче в ньому було те, що позаду всіх цих чергових питань і турбот здіймалася та заповнювала все більшу й більшу частину обрію грозова хмара українського сепаратизму. <...> Ми всі бачили цю хмару і відчували її наближення; і це накладало відбиток якоїсь похмурості на наші думки й настрої.

Центральна українська рада була обрана <...> на з’їзді спілок у квітні 1917 р. Тоді ж головою ради був одностайно обраний професор М. Грушевський. Спочатку ми дивилися на раду як на суто національне об’єднання, на кшталт нашої «ради об’єднаних єврейських організацій» і «Польського виконавчого комітету». Єврейська рада навіть намагалася конкурувати з радою, клопочучи перед Виконавчим комітетом про надання їй приміщення в Педагогічному музеї. Однак цей останній залишився у виключному володінні українців і став їх штаб-квартирою. Звідси й почали виходити нитки, що поступово охопили провінційні міста й навіть села України, а також і армію. Українські діячі виявили в цю епоху велику енергію та змогли за короткий час створити дуже розгалужену, міцну організацію. Якийсь час, однак, усе залишалося в межах суто національного руху, який аж ніяк не претендував на захоплення влади. Тимчасовий уряд визнавався, а проти нього йти ще не наважувалися. Але вже дуже скоро рада перестала рахуватися з владою нашого Виконавчого Комітету або, у всякому разі, стала дивитися на себе як на орган автономний і незалежний від місцевих «російських» установ.

Ця тенденція вперше проявилася у зверненні Центральної Ради до Тимчасового уряду з особливою декларацією, що містила в собі цілу низку національних вимог. Декларацію цю повезли до Петрограда особливі посланці ради на чолі з Винниченко.

1) Із додаткової літератури дізнайтеся про погляди та діяльність автора джерела.

2) Яким було ставлення до початку української революції представників інших національних організацій? У чому вони вбачали небезпеку «українського сепаратизму»?

3) Яку оцінку діяльності українських діячів на початковому етапі революції дає автор джерела?

4) Кого було обрано головою УЦР?

5) Які національні вимоги містила декларація, із якою В. Винниченка було делеговано до Петрограда?

Учасники подій про Український національний конгрес

Із праці О. Гольденвейзера «Із київських спогадів»

8 квітня в традиційній залі купецького зібрання відкрився Всеукраїнський національний з’їзд. Пам’ятаю цю залу, сповнену молодим, чужим мені за настроями й мовою натовпом. Пам’ятаю сиву голову професора

М. Грушевського, який посідав центральне місце за столом президіума. Пам’ятаю його чарівну владу над усією цією неотесаною аудиторією. Досить було йому підвести руку з квіткою білої гвоздики, якою був прикрашений стіл, і зала замовкала... <...>

8 квітня 1917 р. був перший огляд українських національних сил і перша зустріч української та російської громадськості після революції. І привітання, і поцілунки — усе це було чудово й дуже зворушливо. Але від уважного спостерігача не могли вже в цей день вислизнути провісники зовсім інших зустрічей у найближчому майбутньому.

Із праці В. Винниченка «Відродження нації»

...З’їзд став першим кроком відродженої нації по шляху державності <...>, першим каменем у будові української державності <...>, першим підготовчим етапом у творенні як ідей української держави, так і в частковому переведенні їх у життя.

1) Укажіть, у якому році відбулася подія, описана в джерелах,

а) 1914 р;

б) 1916 р.;

в) 1917 р.;

г) 1918 р.

2) Яким був авторитет М. Грушевського? Складіть історичний портрет цього лідера української революції.

3) Використовуючи матеріал підручника, визначте, які питання розглядалися на Українському національному конгресі.

4) Яким був прогноз О. Гольденвейзера щодо взаємовідносин українських і російських національно-політичних сил? Чи справдився цей прогноз?

5) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження одного з лідерів української революції П. Христюка: «Національним конгресом закінчився період української революції — національно-культурницький і підготовчий — і почався другий період — національно-політичної боротьби».

6) Яке місце належало Українському національному конгресу в процесі українського державотворення? Дайте власну оцінку його діяльності.

Із праці В. Винниченка «Відродження нації» про початок українізації армії

...Недержавні нації, знаючи, якою силою є державні почуття, а особливо тільки що пробуджене, хотіли ним зміцнити армію. <...> Вони хотіли поставити за нею інші кулемети, які б вогнем любові до своєї землі, до своєї нації стримували б вояків на позиціях. <...> Солдата треба було запалити життєвою, наочною любов’ю. А для цього треба було розділити армію по національностях і кожну національну армію поставити на її землі <...>, поближче до рідних околиць. <...> Тоді б солдат реально бачив би необхідність не пускати ворога на його землю, до його близьких і дорогих йому людей.

Із праці О. Щусь «Всеукраїнські військові з’їзди» про Перший Всеукраїнський військовий з’їзд

...Перший Всеукраїнський військовий з’їзд та його рішення мали важливе значення для розвитку національного руху в цілому на Україні та поза її межами. Одночасно він сприяв зростанню національної свідомості військових-українців і відіграв значну роль у розгортанні боротьби за створення національних частин.

1) Яким чином розпочався процес українізації армії?

2) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, схарактеризуйте процес формування українських військових сил.

3) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Перший Всеукраїнський військовий з’їзд та його рішення мали важливе значення для розвитку національного руху в цілому на Україні та поза її межами».

4) Яке місце в процесі українського державотворення належало формуванню власних збройних сил?

Із резолюції Української Центральної Ради від 3 червня 1917 р. з приводу відмови Тимчасового уряду задовольнити вимоги делегації Української Центральної Ради

Обміркувавши одповідь Тимчасового Російського Уряду на домагання Української Центральної Ради і зважаючи на те, що признання права українського народу на автономію відповідає його трудовим і національним інтересам, загальні збори Центральної Ради, поповненої Радою Селянських Депутатів та Військовим Генеральним Комітетом, признали, що одкинувши домагання Центральної Ради, Тимчасовий Російський Уряд свідомо пішов усупереч інтересів трудового народу на Україні і всупереч ним же [урядом] проголошеного принципу самовизначення народів. Через це Збори Центральної Ради визнають необхідним:

1) Звернутися до всього українського народу із закликом організуватися і приступити до негайного закладання підвалин автономного ладу на Україні.

2) Центральна Рада вважає потрібним негайно видати до українського народу універсал, у якому має вияснити суть домагань української демократії, представленої Центральною Радою, а також ті завдання, які стоять перед нею у творенню автономного ладу на Україні разом з иньшими національностями Української Землі.

3) Загальні збори визнають, що Центральна Рада вжила всіх заходів, щоб порозумітися з Тимчасовим Російським Урядом у справі оголошення принціпу автономії України, і з огляду на те, що стихійний зріст українського руху набірає все більших розмірів, що відмова Тимчасовим Урядом може той рух направити по небажаному напрямку, Українська Центральна Рада постановляє тепер ще з більшим напруженням сил стати до організації й направлення того руху, щоб не довести край і всю Росію до анархії і занепаду здобутків революції.

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Із якими вимогами Центральна Рада відрядила делегацію до Петрограда?

3) Поміркуйте, чому Тимчасовий уряд відмовився задовольнити вимоги Української Центральної Ради.

4) Спрогнозуйте подальший перебіг подій.

Поезія П. Тичини «Велике Свято»

Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли.

Не білі голуби — янголи у небі полетіли.

Ой там збиралися під прапорами, під сонячні, ще й сині:

Віднині —

Не буде більше пана у Вільній Україні!

Ідуть, ідуть з музикою

Під тінню прапорів

Прекрасною, великою

Рікою стиглих нив.

Ідуть, ідуть — вітаються

І славлять щасні дні.

Жахтять — переливаються

їх душі вогняні.

Ой та виходили попи з Софійської,

з-за брами, —

З хрестами, з корогвами.

У шатах золотих

коло Богдана

правлять службу божу.

Як рожу —

Вітай свою, Вкраїно, долю,

 — вітай дівчину гожу.

Горять, горять свободою

Вчорашнії раби,

Бо вчули: «Встань з природою!» —

Звук янгола труби.

І встали всі, співаючи

З природою весни.

З природою вітаючи

Чудові дійсні сни.

Як засміялося до них та праведнеє сонце:

«Недурно гріло я, світило у кожнеє віконце!»

Як заходилися хмарами ткати скатертини — Хвилини!

Цвітуть та розцвітають небесні бархатний.

Цвітуть в піснях вкраїночки,

Дзвіночки срібляні.

Душею чорнобривочки,

Струнчасто-осяйні!

Тож матері майбутнії

Стрічають дні ясні.

О хвилі незабутнії!

О сонце і пісні!

Ой що в Софійському та грали дзвони, замовкали.

Там прапори приймали, до народу промовляли:

«Гей, разом, станемо на ворога ми, браття, —

Завзяття!

Хто зрадить неньку Україну — прокляття тим, прокляття!»

І суне військо лавою

Від білих тихих брам.

Із «Заповітом», «Славою» —

Ввесь Київ наче храм.

В нім скапла кров часові,

Кров мучнів без вінця...

І в нім горять Тарасові

Вкраїнськії серця!

1) Поезія видатного українського поета П. Тичини «Велике Свято» була присвячена подіям 10(23) червня 1917 р. Що вам про них відомо?

2) Якими настроями пройнято наведений твір? Поясніть, чому саме такими.

3) Чи справедливо, на ваш погляд, вважати описані події «великим святом»? Свою відповідь аргументуйте.

4) Чи справдилися сподівання поета й сотень тисяч пересічних українців на світле майбутнє Української держави? Чому?

Із І Універсалу Української Центральної Ради

Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду! <...> Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Усі закони, що повинні дати той лад у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. <...>

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас луччі.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).

Так сказали виборні людей з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної автономної України. <...>

Усі домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію та право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учердительного Зібрання. <...>

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя. <...>

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою. <...>

У городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом із нами приступить до підготовки нового правильного життя. <...>

Ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, усім українським громадським управам і установам із 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! У твоїх руках твоя доля. У сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ (робітників), народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч із кожним організованим, державним народом, як рівний із рівним.

1) Укажіть дату проголошення І Універсалу УЦР.

а) 4(17) березня 1917 р.;

б) 10(23) червня 1917 р.;

в) 7(20) листопада 1917 р.;

г) 9 січня 1918 р.

2) Визначте умови та причини проголошення І Універсалу УЦР.

3) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, випишіть їх до зошита.

4) Що говорилося в Універсалі про майбутні відносини між Україною та Росією?

5) Прокоментуйте твердження очевидця подій в Україні П. Христюка щодо І Універсалу УЦР: «Сила Універсалу полягала в тому великому принципі, який він проголосив словами “Однині самі будемо творити наше життя”, і в тому великому, безмежному довір’ї до творчих сил українського народу, яким був пройнятий увесь Універсал».

6) Визначте наслідки та історичне значення проголошення І Універсалу.

Зі спогадів учасників подій про переговори між представниками Тимчасового уряду та Української Центральної Ради

Із праці Д. Дорошенка «Війна і революція на Україні»

У перших числах липня 1917 р. до Києва приїхали міністри Тимчасового уряду Керенський, Церетелі й Терещенко, і тут відбулася угода між ними й представниками Центральної Ради про утворення обласного українського уряду у формі так званого Генерального Секретаріату. Про заснування автономного українського уряду населення України було повідомлене урочистим універсалом. Тимчасовий уряд зі свого боку видав відповідну декларацію. Так готова була здійснитися автономія України, яка ще нещодавно здавалася ідеалом, що може бути здійснений хіба в далекому майбутньому.

Із праці О. Гольденвейзера «Із київських спогадів»

І, нарешті, приїхав із Петрограда нас розсудити та примирити найбільш впливовий член першого коаліційного кабінету Іраклій Церетелі.

У перший вечір у парадній залі палацу Церетелі виступав ще до переговорів з українцями. Тому він не сказав нічого певного за найболючішим для нас питанням. Наступного дня (здається, це було 1 чи 2 липня) міністри, що приїхали, радилися з представниками ради, і ввечері Церетелі повідомив нас про угоду, яка була досягнена. За цією угодою, яка ще потребувала ратифікації з боку Тимчасового уряду, Генеральний Секретаріат отримував функції крайового виконавчого органу, а Центральна Рада ставала законодавчим центром автономної провінції; обидві установи мали бути поповнені представниками «національних меншин», — перший раз ми почули тоді це слово. І в цей самий вечір, у присутності Церетелі й Терещенко та за участю Винниченка, ми взялися за конструювання новонародженої автономної України та її місцевого уряду. Пам’ятаю важке враження, яке справило на мене те, із якою легкістю та швидкістю «відвалили» Україні десяток губерній. І пам’ятаю, що вже тоді всі присутні представники окремих партій і груп явно цікавилися найбільше тим, скільки місць кожна з них отримає в раді...

Із праці П. Христюка «Замітки і матеріали до історії Української революції»

Временне Правительство мало два шляхи до розв’язання української справи: один, що його радили кадети <...>, розігнати Центральну Раду <...>; другий — демократичний — треба було їхати до Києва і миритися з Центральною Радою, іти на уступки. <...> Не без боротьби демократично-соціалістичною частиною Правительства було обрано другий шлях. <...> Для чого й було послано міністрів Керенського, Церетелі та Терещенка до Києва.

1) Хто входив до складу делегації Тимчасового уряду до Києва? Що вам відомо про погляди цих людей?

2) У якій політичній ситуації та за яких умов було досягнуто порозуміння між представниками Тимчасового уряду та УЦР?

3) Яким було ставлення різних політичних сил в Україні та за її межами до цього порозуміння?

4) Поміркуйте, чому неможливо дати йому однозначну оцінку.

5) Які шляхи розв’язання українського питання, на погляд П. Христюка, існували на той час? Який шлях було обрано Тимчасовим урядом? Чому?

Основи Тимчасового управління в Україні (3(16) липня 1917 р.)

На підставі згоди з Временним Правительством від 3 липня 1917 р. орган революційної демократії всіх народів України — Українська Центральна Рада, що має підготувати Україну до остаточного здійснення автономного ладу і довести її до Українських Установчих Всенародних Зборів і Російського Учредительного Зібрання, — утворює Генеральний Секретаріат, який являється вищим органом управління на Україні.

Діяльність Генерального Секретаріату визначається тимчасово такими головними пунктами:

§ 1. Вищим Краєвим Органом Управління на Україні є Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради, який формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується Временним Правительством.

§ 2. Формування Генерального Секретаріату Центральна Рада здійснює через свій Комітет.

§ 3. Центральна Рада затверджує Генеральний Секретаріат в цілому, висловлюючи йому довір’я.

§ 4. У склад Генерального Секретаріату входять 14 Генеральних Секретарів, а саме Секретарі у справах: внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловості, пошти та телеграфу, праці, доріг, Генеральний Контролер та Генеральний Писар.

Примітка: При Секретареві у справах міжнаціональних визначаються три Товариші Секретаря — від Великоросів, Євреїв і Поляків. Товариші Секретаря по ділам нації мають право докладу і рішаючого голосу по цих справах у Генеральному Секретаріатові. Товариші Секретаря у справах національних затверджуються Комітетом Ради.

§ 5. Свою власть Генеральний Секретаріат здійснює через усі урядові органи на Україні.

§ 6. Усі урядові органи на Україні підлягають власти Генерального Секретаріату.

Примітка: Генеральний Секретаріат установлює, які органи, у яких межах і в яких випадках мають зноситись безпосередньо з Временним Правительством.

§ 7. Усі урядові посади на Україні, коли вони не виборні, заміщаються Генеральним Секретаріатом або підвладними йому органами.

§ 8. При Временному Правительстві має бути Статс-Секретар у справах України, якого призначає Временне Правительство по згоді з Центральною Радою.

§ 9. Статс-Секретар має пильнувати інтересів України у всій роботі Временного Правительства і в разі потреби пересилати законопроекти через Генеральний Секретаріат на розгляд Центральної Ради.

§ 10. Генеральний Секретаріат передає на санкцію Временному Правительству ті законопроекти, які розглянула та ухвалила Центральна Рада.

§ 11. Генеральний Секретаріат передає на затвердження Временного Правительства тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.

§ 12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, розпоряджається Генеральний Секретаріат по бюджету, ухваленому Центральною Радою.

§ 13. Генеральний Секретаріат ті справи, які він вважає найбільш важливими, передає на розгляд Центральної Ради.

§ 14. Діяльність Генерального Секретаріату, відповідального перед Центральною Радою, контролюється нею шляхом запитань по всіх справах.

Примітка: Порядок запитань має бути зазначений окремим наказом.

§ 15. У перервах поміж сесіями Центральної Ради Генеральний Секретаріат відповідає перед Комітетом Центральної Ради, який виконує всі її функції.

§ 16. Коли Генеральний Секретаріат не згоджується з постановою Комітету в якій-небудь справі, остання переноситься на розгляд Центральної Ради, яка скликається негайно.

§ 17. Коли Центральна Рада висловлює недовір’я Генеральному Секретаріатові, він подає в отставку.

§ 18. Усі акти Центральної Ради контрасігнуються Генеральним Секретаріатом.

§ 19. Усі закони Временного Правительства мають силу на Україні з дня проголошення їх у Краєвому Урядовому Вістникові на українській мові.

Примітка: В екстрених випадках Генеральний Секретаріат проголошує їх иншим способом.

§ 20. Усі закони, адміністративні приписи і постанови, проголошені українською мовою, публікуються також і на мовах російській, єврейській і польській.

§ 21. У справах внутрішнього розпорядку роботи Генеральний Секретаріат сам виробляє свій наказ.

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Укажіть, кого було обрано головою Генерального Секретаріату,

а) М. Грушевського;

б) П. Христюка;

в) С. Петлюру;

г) В. Винниченка.

3) Яким був склад першого українського уряду?

4) Укажіть дату створення Генерального Секретаріату,

а) 25 лютого 1917 р.;

б) 4 березня 1917 р.;

в) 15 березня 1917 р.;

г) 3 липня 1917 р.

5) Якими були повноваження Генерального Секретаріату згідно з наведеним документом?

6) Як змінився статус Центральної Ради в результаті досягнутої угоди з Тимчасовим урядом?

7) Поміркуйте, чому Тимчасовий уряд змушений був шукати порозуміння з представниками українського визвольного руху.

Із II Універсалу Української Центральної Ради

Временне Правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, — простягає руку представникам Української демократії — Центральній Раді, — і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб укупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, із задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново зі свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства на Україні. <...>

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання. <...>

Визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно пов’язана із загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовольного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання. <...>

Що стосується комплектовання військових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь у справах комплектування окремих частин виключно українцями.

1) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, випишіть їх до зошита.

2) Чому II Універсал УЦР називають компромісом? У чому полягає суть цього компромісу?

3) Чи можна, на ваш погляд, вважати II Універсал кроком уперед в українському державотворчому процесі? Свою відповідь аргументуйте.

4) Якими були наслідки II Універсалу?

Українські історики про II Універсал УЦР

Із праці М. Грушевського «Українська Центральна Рада та її Універсали: перший та другий»

...Так з’явився сей великий акт, котрим закладається сама автономія України. <...> Російський Центральний Уряд признав Центральну

Раду представницьким органом усієї Української землі, і виконавчому органу її Генеральному секретаріатові передає верховну краєву владу на всю українську землю.

Із праці Я. Грицака «Нарис історії України: формування модерної української нації XIX—XX ст.»

Без сумніву, Другий Універсал був кроком назад у порівнянні з першим. <...> Його компромісний характер не міг задовольнити обидві сторони. <...> Російські консерватори оцінили його як перемогу української дипломатії.

Із праці Т. Гунчака «Україна і перша половина XX століття: нариси політичної історії»

Обидві сторони мали з нього користь. <...> Але більше користі мали росіяни. <...> Російський уряд по суті не давав українцям нічого понад те, що вони і без того мали. <...> Одне слово, у політичному порозумінні це був крок назад у розвитку української революції.

1) Ознайомтеся із запропонованими оцінками II Універсалу УЦР. Чому, на вашу думку, цей документ має такі суперечливі оцінки?

2) Поміркуйте, чи міг компроміс, досягнутий у II Універсалі між Тимчасовим урядом та УЦР, бути довготривалим? Чому? Спрогнозуйте подальший розвиток подій в Україні.

3) Чи поділяєте ви думку Т. Гунчака про II Універсал, що «у політичному порозумінні це був крок назад у розвитку української революції»? Свою точку зору аргументуйте.

Із газети «Киевская мисль» про виступ самостійників

...У ніч на 5 липня група українців-солдатів самочинно захопила арсенал зі зброєю..<...> Озброївшись, виставила охорону біля державних урядових установ. <...> Генеральний Секретаріат Центральної Ради вжив термінових та рішучих заходів по встановленню порядку в місті. Частина повсталих заарештована, інша під впливом таких дій уряду полишає фортецю та арсенал. Під охорону ці об’єкти бере на себе полк ім. Б. Хмельницького. У справі наведення порядку в місті Секретаріат співпрацює з усіма громадськими об’єднаннями та Радою робітничих і солдатських депутатів. Місцеві більшовицькі організації разом з іншими демократичними силами працюють над відновленням порядку в місті.

1) Якими подіями був викликаний виступ самостійників? Хто його очолив?

2) Якою була реакція УЦР на ці події?

3) Якими були результат та наслідки виступу самостійників?

4) Дайте власну оцінку цій події.

Із Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду в Україні (1917 р.)

1. На час до вирішення справи про місцеве врядування Установчими Зборами у справах місцевого врядування Україною вищим органом Тимчасового уряду є Генеральний Секретаріат, которого призначає Тимчасовий уряд по пропозиціям Центральної Ради.

2. Уповноваження Генерального Секретаріату поширюється на губернії: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і Чернігівську.

3. Генеральний Секретаріат складається з генеральних секретарів по відомствам: а) внутрішніх справ, б) фінансів, в) хліборобства, г) освіти, д) торгу і промисловості, е) праці, а також секретаря по національних справах і генерального писаря. <...> Із числа секретарів не менше чотирьох повинні бути заміщені з осіб, які не належать до української національності. <...>

4. Генеральний Секретаріат розглядає, розробляє й подає на затвердження Тимчасового уряду проекти, що стосуються життя краю і його врядування. Проекти ці можуть бути перед поданням їх Тимчасовому уряду внесені на обговорення Центральної Ради. <...>

6. З усіх справ <...> місцева влада краю звертається до Генерального Секретаріату, який після зносин із Тимчасовим урядом передає його розпорядження і накази місцевій владі.

7. Генеральний Секретаріат подає список кандидатів на урядові посади.

Українські політичні діячі про Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду в Україні

Із праці В. Винниченка «Відродження нації»

...Таким способом замість Конституції ми мали Інструкцію <...>, основним завданням якої було звести нанівець інститут окремої національної влади на Україні. <...> Уся Інструкція була не що інше, як цинічне, безсоромне, провокаційне й одверте бажання видерти з рук українства всі його революційні здобутки.

Із праці М. Грушевського «Україна і Росія. Переговори у справі нового ладу (липень—серпень 1917 р.)»

...Вона (мається на увазі «Інструкція») усе ж являється реальним здобутком українського руху <...>, великою побідою реальної української сили над супротивним централістичним напрямом міністрів-кадетів.

1) Як змінилися повноваження Генерального Секретаріату згідно з «Тимчасовою інструкцією Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду в Україні»?

2) В. Винниченко зазначав, що «Інструкція була не що інше, як цинічне, безсоромне, провокаційне й одверте бажання видерти з рук українства всі його революційні здобутки». Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням? Свою відповідь поясніть.

3) Якою була оцінка цього документа українськими політичними діячами? Чому В. Винниченко та М. Грушевський дають йому різну оцінку?

4) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження дослідника О. Копиленка про те, що «народжені в умовах протистояння документи, що регламентували діяльність Генерального Секретаріату, звичайно, не відповідали реальному життю, а тим більше завданням державного будівництва».

5) Спрогнозуйте, як мали розвиватися відносини між УЦР та Тимчасовим урядом після видання цього документа.

Постанова З’їзду народів Росії «Про федеративний устрій Російської держави» 15 вересня 1917 р.

З’їзд народів, скликаний у Києві Центральною Радою, обміркувавши справу майбутнього Російської держави, спинився після спеціальних докладів та обговорення на слідуючих тезах:

1. Головною метою державного устрою Росії як при старому ладові, так і після революції, є надмірне зосереджування законодавчої та виконавчої власті. <...>

6. Теперішнє безладдя як на фронті, так і в тилу, по всіх ділянках державного життя має своїм джерелом централістичний лад. <...>

10. Республіканський лад може міцно стояти тільки у федеративній державі. <...>

12. Через те, що Росія складається з багатьох народів, які мають більшу чи меншу національну самосвідомість, різноманітну національну культуру, історичне минуле, і в економічному відношенні вони складають окремі своєрідні кола, то єдино придатною формою федерації є така, котра основана на національній підставі. <...> Зважаючи на згадані міркування, З’їзд народів, скликаний Центральною Радою, визнає, що Росія повинна бути федеративною демократичною республікою.

Українська Центральна Рада.

Із газети «Народна воля» про З’їзд народів Росії в Києві

...У Педагогічному музеї, там саме, де стільки сердечних мук склав український народ, борючись за своє визволення, зібрались представники латишів, грузинів, молдаван, татар та ін. <...> Настрій у всіх діловий, серйозний: усі почувають, що нелегко дається воля, що ще багато сил треба покласти, щоб діждатися волі повної <...>, і що іменно тепер треба покласти першу цеглину до перебудови Російської республіки у федеративну.

Зі «Споминів» М. Грушевського

...Вісім днів праці з’їзду були справжнім єднанням колишніх поневолених народів Росії. <...> (З’їзд) <...>, золоті сни народів <...>, дні (його роботи) є днями радісного піднесення, ентузіазму, високих гуманних настроїв. <...> (З’їзд) не дав нічого конкретного, і його можна вважати також одним із відхилянь української демократії від конкретних організаційних зводок у бік національної романтики чи стрілянини через голову конкретних справ до далеких мет.

1) Укажіть, коли відбувся З’їзд народів Росії,

а) У березні 1917 р.;

б) липні 1917 р.;

в) вересні 1917 р.;

г) січні 1918 р.

2) Яким був склад учасників З’їзду?

3) Які питання розв’язувалися на З’їзді?

4) Якою була аргументація учасників З’їзду на користь перебудови Російської держави на федеративних засадах? Чи переконливою вона була?

5) Поясніть, чому М. Грушевський назвав цю подію «золотими снами народів».

6) Доведіть або спростуйте думку учасника подій П. Христюка: «(З’їзд) не мав великого значіння в дальшому розвитку загальноросійської і російської революцій, проте він являється, безумовно, одною з найбільш світлих сторінок останньої».

Із праці О. Гольденвейзера «Із київських спогадів»

...В один з останніх жовтневих днів 1917 р. над нашими головами щось прожужжало. Ми тоді ще не навчились відрізняти артилерійські нюанси і в перші хвилини навіть не зрозуміли, що трапилось. Але вже через хвилину показували один одному невелику пробоїну в стіні страхового товариства «Росія». Стріляли, як згодом з’ясувалось, стріляли більшовицькі частини, що зосереджувались в «Арсеналі». На цей раз доля пожаліла киян, і великого артилерійського обстрілу не було. Узагалі великої збройної боротьби в Києві восени 1917 р. не було. Сторони обмежились з’ясуванням своїх сил. Конкуруючих претендентів на владу в нас було три: представники Тимчасового уряду, більшовицька Рада робітничих депутатів, так звана Центральна Рада. Тимчасовий уряд міг розраховувати на підтримку лише юнкерів та міську думу. Більшовики також не могли розраховувати на значну підтримку. Тому сили були рівними. Усе залежало від позиції Центральної Ради і тих військових частин, у яких переважали українці. Але ніяких активних кроків у Педагогічному музеї не робилось. Лише через два-три дні, коли з’ясувалась ситуація, усі українські частини, що перебували в Києві в розпорядженні Центральної Ради, були кинуті проти Тимчасового уряду. Під час переговорів між трьома силами українці показали, що перевага сил на їхньому боці. Вихід був тільки один: влада повинна була перейти до рук Центральної Ради.

Із резолюції Центральної Ради щодо повстання більшовиків у Петрограді

Визнаючи, що влада як у державі, так і в кожнім окремім краю, повинна перейти до рук усієї революційної демократії, уважаючи недопустимим перехід усієї влади виключно до рук Рад Робітничих і Солдатських Депутатів, які являються тільки частиною зорганізованої революційної демократії, Українська Центральна Рада через це висловлюється проти повстання в Петрограді.

Заява Генерального Секретаріату про невизнання Раднаркому урядом усієї Росії

Генеральний Секретаріат не визнає Народних Комісарів правительством усієї Росії, бо сила їх тільки серед певної частини великоруської демократії. Народи ж Сибіру, Поволжя, Кавказу, Криму, Дону, України, Бессарабії, Білорусії не визнають Народних Комісарів правительством Росії.

1) Укажіть, коли відбувся більшовицький переворот,

а) У лютому 1917 р.;

б) жовтні 1917 р.;

в) грудні 1917 р.;

г) січні 1918 р.

2) Схарактеризуйте політичну ситуацію в Україні восени 1917 р. Чим О. Гольденвейзер пояснює відсутність у Києві великої збройної боротьби в цей час? Яким було співвідношення сил сторін протистояння? Яким було положення УЦР?

3) Чому Центральна Рада не визнала більшовицький переворот у Петрограді? Чи виправданою, на ваш погляд, була така реакція УЦР?

4) Чим було зумовлено невизнання Українською Центральною Радою Раднаркому урядом усієї Росії? Чи переконливою була аргументація УЦР?

Із III Універсалу Української Центральної Ради

Народе український і всі народи України!

Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На півночі в столицях іде межусобна й кривава боротьба. Центрального правительства нема й по державі ширяться безвластя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду. <...>

Ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо:

Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.

Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України. <...>

До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені в більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харьківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерен і областей, де більшість населення Українське. <...>

Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значення, а також на удільні, кабінетні та церковні землі — касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по земельних справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів. <...>

На території Народньої Республіки України від сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці. <...>

Приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього дня разом із представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України. <...>

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне Правительство примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори. <...>

Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.

Усім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу. <...>

Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:

Ужити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку й співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканості особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, що сам довгі літа боровшись за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам великоруському, єврейському, польському й иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя. <...>

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 р., а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 р.

Про порядок скликання Українських Установчих Зборів — негайно видано буде закон.

1) Укажіть дату проголошення III Універсалу.

а) 10(23) червня 1917 р.;

б) 3(16) липня 1917 р.;

в) 7(20) листопада 1917 р.;

г) 9 січня 1918 р.

2) За яких умов було проголошено III Універсал? Які події в Росії вплинули на рішення Центральної Ради?

3) На яку територію поширювалася юрисдикція УНР?

4) Які соціально-економічні заходи були запропоновані в цьому документі?

5) У чому ви вбачаєте прогресивність заходів Центральної Ради, а в чому — її прорахунки?

6) Порівняйте основні положення I, II та III Універсалів УЦР. Зробіть висновок про те, як еволюціонували погляди Центральної Ради щодо взаємовідносин між Україною та Росією та власного державотворення.

7) У чому полягає історичне значення проголошення III Універсалу?

Із повідомлення газети «Народна воля»

...Учора город Київ святкував велике свято — проголошення Української Народної Республіки. На площі Богдана Хмельницького о 1-й годині дня зійшлись майже всі військові частини з жовто-блакитними та червоними прапорами. <...>

Уся площа, на якій стоїть пам’ятник Б. Хмельницькому, площа перед Михайлівським монастирем та всі сусідні вулиці залиті народом. <...> У 2 години з’являється голова Центральної Ради М. Грушевський. Зійшовши з автомобіля, він у товаристві офіцерів обійшов стройні колони вояцтва. <...> Із собору св. Софії виходить 30 пар священиків та 5 єпископів. Задзвонили в Софіївському соборі та в Михайлівському монастирі всі дзвони. Заграли оркестри «Коль Славен <...>!» <...> Голова Центральної Ради звернувся з промовою до народу, у якій зазначив усю важливість та урочистість. Після його промови генеральний секретар по продовольчих справах М. Ковалевський прочитав Універсал Центральної Ради. Народ кілька разів переривав читання вигуками «Слава!». Після молебствія архієпископ Алексій звернувся до народу зі словом, у якому одмітив страждання України і воскресіння її до нового життя. Залунало «Слава Українській Народній Республіці», а оркестри заграли гімн «Ще не вмерла Україна!». Генеральний секретар Петлюра в товаристві командуючого округом, коменданта Києва, голови «Морської генеральної влади», французьких, англійських, румунських консулів і місій обходить усе військо. Пізніше військові частини пройшли перед ними парадним маршем. Пройшли першими українські юнкери, представники донських козаків, український полк георгіївських кавалерів, полк богданівців, курінь ім. Т. Шевченка, київські дружини, дві сотні кубанських козаків, яких народ вітав із незвичайною радістю, та ін. <...>

О 4-й годині парад закінчився, але ще довго неслися звуки «Слава!», якими проводив народ українське військо по головних вулицях міста.

1) У якій атмосфері було проголошено Українську Народну Республіку?

2) Якою була реакція на цю подію пересічних громадян?

Лідери української революції про ситуацію в Україні напередодні війни Радянської Росії проти УНР

Зі спогадів М. Грушевського

...Увесь час Україна жила в стані внутрішньої війни. Правительство народних комісарів закликало свої війська до боротьби з Центральною Радою. Український уряд роззброював такі ворожі частини і висилав їх з України <...>, щоб запобігти усобиці <...>, не пропускав большевицького війська на Дін, а натомість свободно пропускав козаків на Дін, додому. <...> Правительство народних комісарів стало у ворожі відносини, а з кінцем падолисту повело справжню формальну війну против України.

Зі спогадів В. Винниченка

«...Проти України виробляла активні плани нова російська сила — большевики <...>, вони замислили «зрив із середини», а коли ця боротьба розпочнеться, тоді большевики ударять із Москви <...>», — так визначав ситуацію, що склалася, генеральний секретар пошт і телеграфу М. Шаповал.

1) Якою була реакція УЦР на спробу більшовиків захопити владу в Україні?

2) Про який «зрив із середини» говорив генеральний секретар пошт і телеграфу М. Шаповал?

3) Чи справдився прогноз останнього щодо політики більшовиків відносно України? З

З ультиматуму Ради Народних Комісарів Центральній Раді, підписаного В. Леніним (3 грудня 1917 р.)

Ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо народну Українську республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір із Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. <...>

Ми обвинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні. <...>

Рада Народних Комісарів ставить Раді, перед лицем народів Української і Російської республік, такі питання:

1. Чи зобов’язується Рада відмовитись від спроб дезорганізації загального фронту?

2. Чи зобов’язується Рада не пропускати надалі без згоди верховного головнокомандуючого жодних військових частин, які направляються на Дон, на Урал або в інші місця?

3. Чи зобов’язується Рада подавати допомогу військам у справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням?

4. Чи зобов’язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків і робітничої Червоної гвардії на Україні та повернути негайно зброю тим, у кого вона була забрана?

У разі неодержання задовільної відповіді на ці питання протягом 48 годин Рада Народних Комісарів вважатиме Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії та на Україні.

1) Проаналізуйте зміст ультиматуму Радянської Росії Центральній Раді. Висловте власне міркування щодо цього документа.

2) Як ви вважаєте, визнання УНР та її права на відокремлення від Росії — це політичне переконання більшовиків чи їх тактичний маневр?

3) У чому більшовики звинувачували УЦР? Чи справедливими, на ваш погляд, були ці звинувачення?

4) Поміркуйте, чи могла Центральна Рада виконати умови ультиматуму і залишитися при владі.

5) Яку роль відіграв цей документ у розв’язанні Першої війни Радянської Росії проти УНР?

Із відповіді Генерального Секретаріату УНР на ультиматум Раднаркому (4 грудня 1917 р.)

Генеральний Секретаріат у заяві Народних Комісарів про те, що вони визнають Українську Республіку, убачає або нещирість або ж суперечність самим собі.

Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення аж до відокремлення і в той же час робити грубий замах на це право, накидаючи свої форми політичного ладу, як це робить Рада Народних Комісарів Великороси щодо Народної Української Республіки.

Генеральний Секретаріат рішуче одкидає всякі намагання народних комісарів вмішуватися в справу впорядкування державного й політичного життя в Народній Українській Республіці. Претензії народних комісарів на керування українською демократією тим менше можуть мати яке-небудь виправдання, що ті форми політичного правління, які накидають Україні, дали на території самих народних комісарів такі наслідки, що цілком не викликають заздрості. Поки у Великоросії розвивається анархія, економічні, політичні та господарські розрухи, поки там панує груба сваволя та нищення всіх свобод, які одвоювала в царизму революція, Генеральний Секретаріат не визнає потрібним повторювати цю сумну спробу на території Українського народу. <...>

Центральною Радою незадоволені великоросійські елементи чорносотенного, кадетського й більшовицького напрямів, які певно хотіли б другого національного складу Ради. Але Генеральний Секретаріат дає повну можливість зазначеним елементам виїхати з території України до Великоросії, де їхнє національне почуття буде задоволене. <...>

Стан війни між двома державами Російської Республіки Генеральний Секретаріат вважає смертоносним для діла революції й для перемоги інтересів робітників та селян. Генеральний Секретаріат усіма способами уникає кривавих засобів розв’язання політичних та державних питань.

Але коли народні комісари Великоросії, беручи на себе всі наслідки майбутні лиха братовбивчої війни, винудять Генеральний Секретаріат прийняти їх виклик, то Генеральний Секретаріат певен у тому, що українські солдати, робітники й селяни, обороняючи свої права і свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам, що здіймають руку великоросійських солдатів на їх братів-українців.

1) Яким чином Генеральний Секретаріат аргументував свою відповідь Раднаркому? Чи є ця аргументація переконливою?

2) Поміркуйте, чи могла відповідь Генерального Секретаріату бути іншою.

3) Яким методам розв’язання конфлікту надавав перевагу УЦР — силовим чи дипломатичним? Як Генеральний Секретаріат ставився до можливої війни?

4) Дайте власну оцінку відповіді Генерального Секретаріату Раднаркому.

Із резолюцій з’їзду Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів у Києві (4—6 грудня 1917 р.)

По скінченню всіх промов принято було всіма проти 2 при 19, що ухилились від голосування, таку резолюцію:

«а) Вважаючи ультіматум Ради Народніх Комісарів замахом проти Української Народньої Республіки, б) виходячи з того, що заявлені в ньому домагання брутально порушують право українського народу на самовизначення та на вільне будування форм свого державного життя, — всеукраїнський з’їзд рад селянських, робітничих та солдатських депутатів стверджує, що централістичні заміри теперішнього московського [великоруського] правительства, доводячи до війни між Московщиною та Україною, загрожують до решти розірвати федеративні зв’язки, до яких прямує українська демократія. <...>

Визнаючи, що відповідь Генерального Секретаріяту 4 грудня є належною відповіддю замахові народніх комісарів на права українських селян, робітників та вояків, — всеукраїнський з’їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів вважає потрібним ужити всіх заходів, щоб не допустити пролиття братерської крови і звертається з гарячим закликом до народів Росії всіма способами запобігти можливості нової ганебної війни». <...>

Приймаючи на увагу, що Центральна Українська Рада, представництво в котрій безперестанно поновлюється, складається з всеукраїнських рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів, обраних на всеукраїнських з’їздах, та з представництва демократії національних меншостей, через що вона уявляє із себе тимчасовий правомочний законодавчий орган революційної України, і зважаючи на те, що проголошенням третього Універсалу Центральна Рада стала на шлях широких соціяльних і політичних реформ та приступила до найшвидчого скликання Українських Установчих Зборів, якім єдино може Центральна Рада передати всю повноту влади на Україні, — з’їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України вважає переобрання Центральної Ради невчасним і непотрібним. <...>

З’їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України висловлює на цьому шляху Центральній Раді своє цілковите довірря і обіцяє їй свою рішучу піддержку.

1) За яких умов було зібрано Всеукраїнський з’їзд рад у Києві?

2) Якою була мета більшовиків на з’їзді Рад у Києві? Чи вдалося їм досягти цієї мети? Чому?

3) Якою була позиція з’їзду щодо відповіді Генерального Секретаріату Раднаркому?

4) Про що свідчить рішення з’їзду про довіру та підтримку Центральної Ради?

Із резолюції «Про організацію влади на Україні», прийнятої І Всеукраїнським з’їздом рад у Харкові (11—12 грудня 1917 р.)

Влада на території Української республіки віднині належить виключно радам робітничих, солдатських і селянських депутатів; на місцях — повітовим, міським, губернським і крайовим радам, а в центрі — Всеукраїнському з’їздові рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, його Центральному виконавчому комітетові й тим органам, що він їх утворить.

Україна проголошується республікою рад. Тимчасовому Центральному виконавчому комітетові, виділеному зі складу цього з’їзду, доручається негайно поширити на території Української республіки всі декрети й розпорядження робітничо-селянського уряду федерації, що мають загальне для всієї федерації значення, — про землю, про робітничий контроль над виробництвом, про цілковиту демократизацію армії; оголосити недійсними всі розпорядження Ради й Секретаріату, що вона їх видаватиме після опублікування цієї постанови з’їзду, а також скасувати всі раніш видані розпорядження Ради й Секретаріату, що спрямовані проти інтересів робітників і бідніших українських селян; установити між робітничо-селянським урядом Російської федерації, а також урядами окремих частин Росії і робітничо-селянським урядом України цілковиту погодженість у цілях і діях, конче потрібну в інтересах робітників і селян усіх народів Російської федерації, виходячи з принципу, що правильні й нормальні ці взаємини можуть бути лише тоді, коли уряди всіх частин Росії будуть органами влади робітничих, солдатських і селянських депутатів.

1) Поміркуйте, чому саме Харків стає головним більшовицьким центром в Україні в грудні 1917 — січні 1918 р. Наскільки самостійними були дії більшовиків України, які домагалися встановлення радянської влади? Де розроблялися плани встановлення радянської влади в Україні?

2) Якими були рішення Всеукраїнського з’їзду рад у Харкові?

3) Спрогнозуйте наслідки проголошення радянської влади на з’їзді рад у Харкові.

Із праці Г. Лапчинського «Перший період радянської влади на Україні, ЦВК та Народний Секретаріат» про перший радянський уряд України — Народний Секретаріат

Переважна більшість членів першого українського уряду були місцеві люди або української національності, або ті, що народилися й працювали на Україні; лише Лапчинський та Люксембург були з півночі й недавно приїхали на Україну. Але добре знали українську мову й вільно говорили українською лише Затонський, Скрипник, Шахрай та Мартьянов. <...> «Що це за уряд український, — скаржився мені Шахрай, — що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно, навіть, ніколи не чуло їхніх прізвищ? Що я за “український військовий міністр”, коли всі українізовані частини Харкова <...> не хочуть іти за мною на оборону радянської влади? За єдину військову підпору для нашої боротьби проти Центральної Ради ми маємо лише військо, що привів на Україну з Росії Антонов-Овсієнко і що на все українське дивиться, як на вороже, контрреволюційне?», — писав згодом про ці події керуючий справами Народного Секретаріату Г. Лапчинський.

Із праці Я. Тинченка «Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918 р.) про з’їзд рад у Харкові

Власне, що являв собою цей з’їзд у Харкові?.. <...> На ньому були присутні 200 делегатів від 89 із 300 рад різних місцевостей <...>, а ради, які вони репрезентували, досягали тільки третини від загальної їх кількості <...>, можна з упевненістю сказати, що цей з’їзд був неправомочним з усіх боків <...>, фактично був розкольницьким та відщепенським із яскраво виявленими більшовицькими гаслами.

1) Яким був склад перших вищих державних органів Радянської України? Чиї інтереси вони відбивали? Свою відповідь аргументуйте.

2) Підготуйте невеликі повідомлення про членів першого радянського уряду України, згаданих у наведених документах.

3) Поміркуйте, чи легітимними були рішення з’їзду в Харкові, ураховуючи представництво рад на з’їзді.

4) Яким був авторитет новоствореного Народного Секретаріату?

Зі збірки «За державність» про вторгнення радянських військ в Україну

«...Найкоротшою дорогою до Києва з півночі йдуть залізничні шляхи Гомель—Бахмач і Харків—Ворожба—Бахмач. На оборону цього надзвичайно важного вузла командуючий військами отаман Капкан і вислав 1-шу імені гетьмана Б. Хмельницького Юнацьку військову школу. У складі школи було 4 сотні, 18 кулеметів та 20 старшин. Школа була укомплектована юнаками з освітою не менше 6 класів. <...> 25 січня на ст. Крути прибуло підкріплення з Києва — студентська сотня <...>, військову науку з якою провадили 7 днів <...>, уміли вже стріляти. <...>

А ми були розтягнуті по лінії фронту до 3 км, <...> вступили в нерівний бій. <...> Наступ більшовиків не припинявся протягом дня <...>, через часті атаки все, що лишалось, не мало змоги на найменший перепочинок. <...> Про судьбу брата та його 30 товаришів я довідався пізніше. <...> Вони, відступаючи для скорочення дороги, пішли на світло, на ст. Крути, а там зі сходу надійшли якраз большевики; після того невдовзі й розігралася ще раз кривава драма. <...> їх не розстрілювали, а кололи багнетами...», — так описував згодом ці трагічні події сотник Аврекій Гончаренко.

Із поезії О. Бабія «Під Крутами»

Ще тільки вчора упали тюрми,

Ще тільки вчора родилась воля;

А нині сурмлять на сполох сурми:

«Йдуть дикі орди з чужого поля».

І знов з півночі градові тучі

Падуть на наші ниви народні;

Сумує Київ, руїни ждучі:

«Спасуть хіба нас чуда Господні!» <...>

Зібралось триста юних, сміливих:

«Браття, не купиш волі сльозами!

Не треба смутків ні слів журливих,

Ходім, як Ігор, у бій з мечами!» <...>

Кріси з утомлених рук упадають,

В ворога сила — в них лиш завзяття;

І впав під вечір вже крик одчаю:

«Дайте хоч сотню підмоги, браття!»

Чому ж ті браття в хатках, салонах

Лиш про братерство мріють і волю,

А не приход ять в борців загонах

Здобути волю в битві, на полю?

І що хвилина — все більше вбитих...

Все більше крови, все менша сила.

«Вороже, в Київ будеш входити

Хіба по наших трупах, могилах!»

Бились день Божий, бились до ночі;

Аж тоді втихли зойки з пальбою,

Як впав останній кріс з рук діточих,

Як впало триста воїв за волю...

Всі ви спочили в темній могилі.

Та нас в неволю не звернути:

Нас в бій провадить тінь Фермопілів,

Тінь тих, що впали ген там, де Крути!

Зі спогадів Д. Дорошенка про захоплення Києва більшовиками

У ніч із 14 на 15 січня вони [більшовики] підняли повстання в Києві, захопивши арсенал на Печерську (робочі арсеналу були головним оплотом більшовиків). <...>

Коли з боку Бахмача й Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі жодної військової частини. Тоді зібрали нашвидку загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх — буквально на забій — назустріч добре озброєним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути й висадили тут на «позиції». У той час, коли юнаки (які у своїй більшості ніколи не тримали зброї) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, що насувалися, начальство їх, група офіцерів, залишилося в поїзді <...>; більшовики без великих зусиль розгромили загін молоді й погнали їх до станції. Бачачи небезпеку, ті, хто був у поїзді, поспішили дати сигнал до від’їзду, не затримавшись ані хвилини, щоб узяти із собою юнаків... Шлях на Київ був тепер абсолютно відкритий.

В. Винниченко про Першу війну Радянської Росії з УНР

...Це була війна впливом. Ні більшовики, ні ми не мали регулярного, дисциплінованого війська. <...> Наш вплив був меншим <...>, перевага більшовиків була в тому, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними, що в селах сільська біднота явно була більшовицька <...>, величезна більшість самого українського населення була проти нас. <...> Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно свідомого робітництва.

1) За допомогою відповідної карти атласу схарактеризуйте перебіг подій Першої війни Радянської Росії проти УНР.

2) Якій події присвячено поезію О. Бабія? Коли вона відбулася?

3) У чому полягає трагедія цієї події?

4) Доведіть або спростуйте твердження: «Крути ввійшли в історію України як символ національної честі».

5) Яку роль відіграло повстання на заводі «Арсенал» у боротьбі за Київ?

6) У чому В. Винниченко вбачав переваги більшовиків? Чим ви можете пояснити той факт, що більшість українського населення була налаштована проти УЦР?

Із IV Універсалу Української Центральної Ради

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народня Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх, — борців за вольності і права трудящих. <...>

Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке инше не ставили Україні на перешкоді встановити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Зо всіма сусідніми державами, як то: Россія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та инші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада <...> та наш виконуючий орган, який однині матиме назву Ради Народніх Міністрів.

Отож насамперед приписуємо Правительству Республіки нашої — Раді Народніх Міністрів — від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир із центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця. <...>

Із тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів — розпустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народню міліцію. <...>

У справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, уже зробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власности й соціялізацію землі. <...> Закон сей буде розглянено за кілька день у повній Центральній Раді, і Рада Народніх Міністрів уживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робот через земельні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води й всі багацтва підземні, яко добро українського трудящого народу, переходять у порядкування Української Народньої Республіки. <...>

Війна наплодила сотні тисяч безробітних, а также інвалідів. <...> Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю й прикласти свої сили, та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпілих од війни. <...>

Однині Народня Українська Республіка бере у свої руки найважніші галузі торговлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. <...> Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіми банками. <...>

Однині позичкова поміч банків має даватися головним чином на піддержку трудовому населенню та на розвиток народнього господарства Української Народньої Республіки. <...>

Усі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна Рада підтверджує і зокрема проголошує: у самостійній Українській Народній Республіці нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня.

1) Укажіть дату проголошення IV Універсалу.

а) 10(23) червня 1917 р.;

б) 3(16) липня 1917 р.;

в) 7(20) листопада 1917 р.;

г) 9 січня 1918 р.

2) За яких умов було проголошено IV Універсал? Поміркуйте, чому УЦР так довго не наважувалася на проголошення незалежності України.

3) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, випишіть їх до зошита.

4) На яких засадах УЦР планувала будувати взаємовідносини із сусідніми державами?

5) Як в Універсалі передбачалося розв’язання аграрного питання?

6) Які заходи були передбачені для відновлення промислового виробництва та розв’язання робітничого питання?

Поезія М. Галичка «22 січня 1918 р. в столиці України»

Чуй, Вкраїнський мій Народе!

І про долю дбай!

Нині став ти син свободи,

Правда й воля сонцем сходить

Прапор Волі на вершини

Винеси Святий.

В Правді жить в своїй Державі —

Бог так нам звелів.

Славно на весь край!.. <...>

Вічно дітям України,

Наших всіх земель:

В щасті жить для Батьківщини!

Хай Тризуб ясніє в славі!

Хай в добрі, у спільній лаві

Київ йде і Львів!

1) Про яку подію йдеться в поезії М. Галичка?

2) Яким було сприйняття цієї події автором поезії? Як до неї поставилися пересічні українці?

3) Визначте історичне значення описаної в поезії події.

Українські соціал-демократи (ліві) про політику більшовиків в Україні наприкінці 1917 — на початку 1918 р.

Ми саме на практиці знаємо, що є завоювання України Совітською Росією. Ми пережили цілу вакханалію нищення всіх ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і за українську мову.

Ми добре пам’ятаємо плакати з написом «смерть буржуям и украинцам», ми знаємо факти, як місцеві совдепи закликали до себе вчителів українознавства в середніх школах і обвинувачували їх у тому, що вони викладають «контрреволюционную дисциплину».

Історик Я. Грицак про політику більшовиків в Україні

Прийшовши до влади в період значної дезорганізації суспільства, більшовики своїми методами терору та насильства досить скоро ще більше ускладнили ситуацію, перетворивши Україну на антибільшовицький фронт.

1) Схарактеризуйте першу спробу радянізації України. Дайте власну оцінку заходам більшовиків.

2) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Більшовицька влада в Україні була встановлена шляхом жорстокого насильства».

3) Визначте причини швидкого перетворення України на «антибільшовицький фронт».