Підручник з Історії України. 9 клас. Бурнейко - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ ІІІ. Культура України кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.

Під час дослідження теми розділу ми будемо:

— учитися показувати на карті місця діяльності основних освітніх, наукових і культурних організацій, розташування визначних архітектурних споруд;

— характеризувати основні віхи формування нової української літератури та сучасної української літературної мови, провідні процеси розвитку освіти, науки й культури в Україні;

— визначати особливості розвитку освіти, науки та культури, причини і результати культурних зрушень, особливості повсякденного життя;

— пояснювати суперечливі процеси модернізації розвитку освіти й культури;

— висловлювати судження щодо діяльності В. Каразіна, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, М. Максимовича, М. Остроградського;

— розпізнавати та описувати пам ятки архітектури й образотворчого мистецтва;

— пояснювати і застосовувати терміни та поняття: «національна ідея», «романтизм», «класицизм»;

— вивчати дати видання «Енеїди» І. Котляревського, «Кобзаря» Т. Шевченка; відкриття університетів.

§ 12 Культура України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. Освіта. Наука.

Які риси українського національного відродження?

Для яких станів була доступна освіта у XVIII ст.?

Які галузі науки розвивалися в Україні у XVIII ст.?

Упродовж уроку з’ясуйте, які чинники сприяли розвитку української культури, а які — її гальмували.

1. Умови розвитку культури.

На розвиток української культури наприкінці ХVІІІ — у першій половині XIX ст. впливало кілька чинників. Найперше — відсутність власної державності та спрямування імперської політики на асиміляцію українців. У Наддніпрянщині — це русифікація населення, на західноукраїнських землях — полонізація в Галичині, румунізація на Буковині, мадяризація (мадярами називали угорців) на Закарпатті. Разом з тим, проникнення капіталістичних рис в економіку, промисловий переворот зумовили зростання потреби у кваліфікованих кадрах для виробництва, відтак держава, а також підприємці, землевласники вкладали кошти в розвиток освіти і науки.

Важливим фактором культурного процесу стало українське національне відродження. На ґрунті патріотичних почуттів виник особливий інтерес до історії козацької України і, як результат, поступово сформувалась українська національна ідея, тобто українці почали усвідомлювати себе як окремий народ із власною історією, своїми політичними, економічними та культурними запитами, власним поглядом на майбутнє України.

Водночас українське суспільство було поліетнічним: складалось із представників різних етносів. Отож українська культура розвивалася на основі українських традицій, носієм яких був український народ, і надбань у царині культури представників українського та багатьох інших народів, котрі населяли українські землі. Тобто вона була полікультурною.

1. Які чинники гальмували/стимулювали розвиток української культури у даний період?

2. Що називають українською національною ідеєю?

3. Чому українська культура — полікультурна?

2. Освіта.

Освіта у Російській імперії і надалі зберігала становість. Можливість здобути освіту залежала від станової належності людини. До прикладу, середня та вища освіта були недоступними для кріпаків. Початкові знання надавали двокласні церковнопарафіяльні школи з російською мовою навчання та повітові училища, які відкривали у повітових центрах. Середню освіту забезпечували гімназії. Для підготовки спеціалістів окремих професій були засновані ремісниче, землемірне, штурманське училище, фельдшерська школа та ін. Окрім державних, діяли приватні школи і пансіони, що готували дітей дворян до вступу у вищі навчальні заклади. Для жінок освіти на державному рівні не було. Щоб виховати з дівчат добрих дружин та хороших матерів, на кошти місцевих дворян організовували закриті навчально-виховні заклади — Інститути шляхетних дівчат.

В освітніх закладах західноукраїнських земель переважала німецька, польська, угорська, румунська мови, проте у сільських парафіяльних школах навчання здійснювали українською. Середню освіту здобували в гімназіях (у Галичині діяло вісім гімназій, на Закарпатті — дев’ять, Буковині — одна гімназія). Незважаючи на утиски української мови, ситуація з нею в системі освіти Західної України була дещо кращою, ніж у Наддніпрянщині.

Перша половина XIX ст. в Україні — це період становлення вищої освіти. Із 1784 р. працював університет у Львові. У 1805 р. був відкритий Харківський університет, у 1834 р. — Київський. Щоправда, Києво-Могилянську академію, яка від 1632 р. була вищим навчальним закладом України, у 1817 р. закрили, щоб перетворити 1819 р. на Київську духовну академію. Крім університетів, вищу освіту також надавали ліцеї. Зокрема, розпочали свою роботу з 1817 р. Рішельєвський ліцей в Одесі, з 1819 р. — Волинський у Кременці, з 1820 р. — Ніжинська гімназія вищих наук.

1. Яка система освіти сформувалася в Наддніпрянщині?

2. Які навчальні заклади надавали початкову і середню освіту на західноукраїнських землях?

3. Де в Україні у даний період можна було здобути вищу освіту?

Активна життєва позиція Василь Каразін (1773—1842)

Ім’я (повне). Василь Назарович Каразін.

Народження. 1773 р. в с. Кручик на Слобожанщині (нині — Харківська обл.).

Походження. Прадід із роду Караджи був єпископом міста Софія у Болгарії. Дід і батько служили в російській армії.

Освіта. Навчався вдома, а згодом — у приватних пансіонах Харкова та Кременчука. Був слухачем у Гірничому кадетському корпусі (м. Петербург), де вивчав математику, фізику, хімію, медицину, оволодів кількома європейськими мовами.

Початкові умови формування особистості. Товаришував з дітьми селян-кріпаків, до яких перейнявся співчуттям. З дитинства мріяв стати військовим — як його дід і батько. Великий вплив на хлопця справила творчість Григорія Сковороди, з яким був знайомий.

Особистість і українська наука. Василь Каразін став одним з ініціаторів створення в Російській імперії Міністерства народної освіти. Завдяки його зусиллям у Харкові було відкрито університет. Заснував Філотехнічне товариство, куди записалися понад сто землевласників з різних губерній. Товариство розробило рекомендації щодо ведення сільського господарства, здійснило винаходи для успішнішого землеробства і тваринництва. За критику чинного ладу В. Каразін був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку, де продовжував наукову й дослідницьку діяльність. Автор понад 60 наукових праць з хімії, агрономії, селекції тощо. Під час поїздки до Криму, куди вирушив з дослідницькою метою, тяжко захворів. Нині його іменем названий Харківський національний університет.

Результати діяльності. Вчений, винахідник, громадський діяч, педагог.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Василя Каразіна.

Жінка в історії Варвара Рєпніна

Онука гетьмана Кирила Розумовського. Благодійниця та фундаторка жіночої освіти на Полтавщині. Коли малоросійським генерал-губернатором був її чоловік Микола Рєпнін-Волконський, Варвара відкривала лікарні, притулки, пансіони, школи. Важливою сторінкою в її благодійній діяльності стало заснування у Полтаві 1818 р. Інституту шляхетних дівчат. Спочатку тут навчалося 15 дівчат дворянського походження (по одній від повіту) віком від 8 до 13,5 року. Курс навчання тривав шість років та розподілявся на три класи. Обов’язковими були такі дисципліни: Закон Божий, російська мова та література, історія і географія, арифметика, природа; іноземні мови — німецька, французька; малювання, музика, спів, танці, рукоділля, домашнє господарство. Після закінчення вихованки отримували атестат, а кращі з них — ще й бант, браслет чи золоту брошку. Випускниці набували право працювати виховательками дворянських і купецьких дітей.

1. Поміркуйте. Яким було основне спрямування жіночої освіти у першій половині XIX ст.?

Попрацюйте з картою «Культура України першої половини XIX ст.»

1. За картою визначте п’ять найбільших центрів розвитку української культури.

2. За картою підготуйте обґрунтовану відповідь на запитання. Установи та організації якого міста найбільше відповідають вашим зацікавленням?

3. Наука і культурно-освітні товариства.

На першу половину XIX ст. припадає діяльність видатних українських математиків Михайла Остроградського, автора праць із математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, і Тимофія Осиповського, який написав тритомний «Курс математики». Ученим з енциклопедичним рівнем знань у різних галузях науки був перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Найвідоміші його книги — «Малоросійські пісні» (1827 р.), «Українські народні пісні» та підручник «Основи ботаніки». Протягом цього самого періоду опубліковані перші історичні праці про минуле України: «Історія Малої Русі» (1822 р.) Дмитра Бантиш-Каменського, «Історія Малоросії» (1842—1843 рр.) Миколи Маркевича, «Історія стародавнього Галицького князівства» Дениса Зубрицького. Наприкінці першої половини XIX ст. вийшли з друку історичні праці видатного українського історика Миколи Костомарова. Відомим лікарем, доктором медицини був виходець із Закарпаття Іван Орлай.

Розвиткові ботаніки, садівництва й агрономії сприяла науково-дослідна робота у ботанічних садах. Кращими були ботанічні сади при Київському, Харківському та Львівському університетах і Нікітський ботанічний сад поблизу Ялти. Розвивалася також астрономія. Для дослідження позаземного простору було створено астрономічні обсерваторії у Харкові, Миколаєві й Києві. Їх основним обладнанням стали потужні телескопи.

Зображення обсерваторії в м. Миколаїв, 1821 р.

Перша половина XIX ст. — це час створення й активної діяльності наукових та культурно-освітніх товариств. Передові методи ведення сільського господарства та нову техніку популяризувало Філотехнічне товариство, що діяло у Харкові; археологічними розвідками й охороною пам’яток займався Тимчасовий комітет для розшуку старожитностей у Києві; археологічні розкопки античних міст, давніх фортець та курганів організовувало Товариство історії і старожитностей в Одесі; пошук та публікації історичних джерел здійснювала заснована 1843 р. Тимчасова комісія для розгляду давніх актів (Київська археографічна комісія). Центром зустрічей і наукових досліджень інтелектуальної еліти польської громади Галичини став Оссолінеум (Інститут Оссолінських) у Львові. Його структурними одиницями були бібліотека, музей і друкарня. В Оссолінеумі зберігалися численні архіви польських магнатів, колекції археологічних пам’яток, зброї, картин, скульптур, архіви українських міст, оригінали універсалів українських гетьманів та інші документи.

1. Які науки досяглії значних успіхів у першій половині XIX ст.?

2. В яких установах здійснювали науково-дослідну роботу?

3. Узагальніть результати діяльності наукових та культурно-освітніх товариств.

Активна життєва позиція Михайло Максимович (1804—1873)

Ім’я (повне). Михайло Олександрович Максимович.

Народження. 1804 р. на хуторі Тимківщина у Полтавській губернії (нині — с. Богуславець Черкаської обл.).

Походження. Із дворянської сім’ї з козацько-старшинським корінням. Батько був сільським суддею.

Освіта. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії і на філологічному й природничому факультетах Московського університету.

Початкові умови формування особистості. Любов до науки хлопцеві прищепив його дядько — професор Харківського університету Ілля Тимківський.

Особистість і українська наука. Викладав у Московському університеті, де також був директором ботанічного саду. В 1834 р. призначений першим ректором Київського університету. Любив рідний край. Відстоював самобутність української мови. Опублікував три збірки українських народних пісень. Перший історик стародавнього Києва. Науково довів зв’язок між княжим та козацько-гетьманським періодами української історії. Основоположник української ботаніки, написав підручник «Основи ботаніки». Після звільнення з університету оселився на хуторі Михайлова Гора на Черкащині, де продовжував займався науковою та літературною діяльністю.

Результати діяльності. Учений-природознавець, історик, фольклорист, літературознавець, ботанік, громадський діяч.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Михайла Максимовича.

Активна життєва позиція Михайло Остроградський (1801—1862)

Ім’я (повне). Михайло Васильович Остроградський.

Народження. 12 вересня 1801 р. у с. Пашенне (нині — с. Пашенівка) на Полтавщині.

Походження. Народився у сім’ї дворян. Батько походив з давнього козацько-старшинського роду.

Освіта. Полтавська гімназія, Харківський університет, Колеж де Франс (Париж).

Початкові умови формування особистості. Ще з дитинства цікавився обчисленнями: вимірював вози, дерева і навіть глибину криниць та ярів. Математичні здібності хлопчика відзначив Іван Котляревський, наглядач Будинку для зубожілих дворян, де той готувався до вступу в гімназію.

Особистість і українська наука. Викладав у Франції та Росії. Аналітична механіка, гідромеханіка, небесна механіка, теорія пружності, математична фізика, математичний аналіз, теорія диференціальних рівнянь — ось коло наукових зацікавлень М. Остроградського. Наукові відкриття вченого були визнані за життя: його обрали членом Туринської, Римської (Італія), Паризької (Франція) й Американської академії наук.

Результати діяльності. Математик, механік, педагог, геній, визнання.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності М. Остроградського.

Коли в Україні було засновано Волинський ліцей у Кременці, ... у Колумбії (Латинська Америка) першим президентом, після здобуття країною незалежності, обрали Сімона Болівара.

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1784 р. — відкриття Львівського університету;

— 1805 р. — відкриття Харківського університету;

— 1834 р. — відкриття Київського університету Святого Володимира;

— 1850 р. — відкриття першої жіночої гімназії у Києві.

2. Поясніть значення понять: національна ідея, полікультурність, становість освіти.

3. Підготуйте довідку про діяльність наукових та культурно-освітніх товариств України.

4. За схемою складіть розповідь про освіту в Україні кінця XVIII — першої половини XIX ст.