Підручник з Історії України. 11 клас. Кульчицький
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 5. Україна в роки окупації. Визвольний рух
Пригадайте!
1. Які основні події відбувалися на Східному фронті в 1941-1942 рр.?
2. Коли була окупована Україна?
Основні терміни і поняття
• Окупація • «новий порядок» • колабораціонізм • визвольний рух • адміністративна влада • військова влада • остарбайтери • «діти війни» • воєнний злочин
1. Встановлення окупаційного режиму
У липні 1941 р. Гітлер «врегулював» питання щодо українських земель, які підлягали окупації, позбавивши їх територіальної єдності. Україна була поділена на кілька частин. Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області увійшли до складу Генерал-губернаторства (так називалася окупована Польща), в якому утворили новий округ - «Дистрикт Галичина» з центром у Львові.
Значну частину українських земель, як плату за участь у війні проти СРСР, А. Гітлер віддав румунському союзнику І. Антонеску. Одеська область, південні райони Вінницької й західні райони Миколаївської областей увійшли до румунської провінції «Трансністрія» (Задністров’я) з центром у Одесі. Румунії також були передані Чернівецька та Ізмаїльська області.
У серпні було утворено рейхскомісаріат «Україна» з цивільною адміністрацією у м. Рівному. До складу рейхскомісаріату увійшли Правобережжя, більша частина Лівобережжя й південні райони, що прилягали до Криму. Рейхскомісаром було призначено Е. Коха, який заявив, що «“Україна” стане місцем утілення творчого духу германців».
Сталінська (Донецька), Ворошиловградська (Луганська), Чернігівська, Сумська, Харківська області і Кримський півострів перебували під управлінням військової адміністрації. Україна як цілісність перестала існувати.
Карта території України в 1941-1942 рр.
У липні 1940 р. рейхсфюрер СС Г. Гіммлер підготував план «Ост», який передбачав «обезлюджування» й онімечування східних територій, у тому числі й України. На родючих українських чорноземах колонізатори мали намір після війни розмістити мільйони німців і створити для них поміщицькі й фермерські господарства. Сільське населення повинне було працювати в маєтках нових панів. Міське населення підлягало поступовому вимиранню. Німців не вистачало для заселення території «Великої Німеччини» від Чорного до Північного морів, тому в Україні передбачалося оселити «арійців» з Данії, Голландії, Норвегії.
2. «Новий порядок»
На окупованій території німці встановили «новий порядок», який супроводжувався масовим терором, насильством і пограбуванням. Фельдмаршал Кейтель у наказі, датованому вереснем 1941 р., підкреслював, що на окупованих територіях «людське життя нічого не варте і вплив може бути досягнутий тільки надзвичайною жорстокістю... За життя одного німецького солдата - смертна кара для 50-100 комуністів». У Німеччині було створено міністерство у справах окупованих територій Сходу на чолі з А. Розенбергом, яке керувало вивозом продовольства, цінностей та робочої сили.
На початку 1942 р. серед населення України розгорнули агітацію про виїзд на роботу до Німеччини. Наголошувалося на добрих умовах праці й хорошій платні. За весь час перебування остарбайтерів у Німеччині окупаційна адміністрація обіцяла дбати про їхні родини. Безробіття, голод, спокусливі обіцянки змусили в січні-лютому кілька тисяч добровольців виїхати до Німеччини. Проте дуже швидко звідти почали надходити розпачливі листи про жахливі умови існування заробітчан. Бажаючих виїхати не стало, але в березні прийшло розпорядження про вивіз на роботи до Німеччини 527 тис. робітників, у вересні - ще 500 тис. українок у віці 15-35 років для роботи в домашньому господарстві. Почалося насильницьке вивезення молоді. На майбутніх остарбайтерів влаштовували облави, брали в заручники рідних, спалювали будинки тих, хто тікав. За роки окупації з території України було вивезено 2 млн 400 тис. осіб, що становило 48 % від усіх примусово вивезених на Захід з території СРСР.
Праця іноземних робітників використовувалася в Німеччині на великих підприємствах, у сільському господарстві, сфері обслуговування. Багато молоді зі Сходу працювало в німецьких сім’ях. Можливість вижити залежала від того, де працював остарбайтер.
Усна історія
Прочитайте уривок з розповіді Н.С. Бредіхіної, жительки м. Рогань, що на Харківщині. Дайте відповідь на запитання.
«У 1942 р. був набор у Германію. Я втекла. Дома не була... А в маю 1943 р. час угнали.. У вагони - і повезли в Германію... довезли до города Вуперталь... Привели нас до біржі. І вже нємки прийшли, нас вибирають... Оформили нас... Приїхала я на станцію Фельд. Зайшли в хату. Хазяйка сказала: йди на второй етаж, ото тобі комната там буде. А домік сільський... Сідайте їсти. А в їх хлопець уже був один. Воєнний робив, з Азербайджану... Брехать не буду я на німців, на мою сім’ю: нікогда нас зі столу не відсадили. Ні хлопця, ні мене. Гості прийдуть - ми з ними. Самі вони - ми з ними... За другі сім’ї я не знаю».
Прошу вас мене не забувати: усні історії українських остарбайтерів. — Харків, 2009. - С. 189-194.
1. У яку місцевість потрапила Н.С. Бредіхіна?
2. Чим ви можете пояснити таке ставлення господарів до остарбайтера з України?
Життя робітників у містах було значно гіршим. Зарплата складала третину від зарплати німецького робітника. Життя в бараках, мінімум харчування, відсутність медичного обслуговування, побої і знущання наглядачів робили існування нестерпним.
Усна історія
Прочитайте уривок з розповіді З. Кривич, мешканки Києва, яка під час війни була малолітнім в’язнем. Дайте відповіді на запитання.
«У січні мені виповнилося 14 років, а в травні - вивезли в Німеччину... Етапом гнали на вокзал. Там на нас чекали товарні вагони. Завантажували так, що сісти було складно... Нас не годували... У Магдебурзі завели на біржу праці, і ми, діти, три доби сиділи й чекали своєї черги. Годування не було.
Нас завезли на патронно-порохову фабрику Шенабеку. Там були готові бараки для нас. Вони знаходилися на території виробництва і були обнесені високим парканом і дротом. Видали нам дерев’яні туфлі... Працювали сутками.
Ми працювали в рукавичках, які були настільки просякнуті порохом, що від іскри моментально спалахували й вибухали. Зняти їх швидко було неможливо... Темп роботи вимагали великий...
Годували нас жахливо. Тільки відварна бруква і шпинат. Якось ми зробили забастовку і перекинули ті миски. Ми залишилися голодними. А те все зібрали, поклали в каструлю, перекип’ятили і дали нам наступного разу... До іноземців ставилися геть по-іншому...»
Прошу вас мене не забувати: усні історії українських остарбайтерів. - Харків. 2009. - С. 162-163.
1. З якою метою дітей з окупованих територій відправляли до Німеччини?
2. Поясніть, чому, на вашу думку, їх відправляли і тримали в таких умовах, які суттєво відрізнялися від умов перебування іноземців.
На окупованих територіях більша частина харчів була вивезена або знищена при відступі Червоної армії. Те, що залишилося, забирали німці. Населення міст почало голодувати.
Вже 5 серпня 1941 р. з’явилося розпорядження про те, що «всі жителі окупованих східних територій віком від 18 до 45 років зобов’язані працювати згідно з їхньою придатністю до праці». Всі вони мали стати на облік на «біржах праці». Пізніше цей вік становив від 14 до 65 років. Тих, хто ухилявся від роботи, заарештовували або відправляли до Німеччини.
Перш за все окупанти відновлювали роботу електростанцій, великих підприємств, налагоджували видобуток стратегічної сировини. Проте із зміною стратегічної ситуації поведінка німців змінилася. Із фабрик і заводів України масово вивозилося обладнання. Також цілими ешелонами вивозився й чорнозем. Те, що не могли вивезти, знищували під час відступу, воду отруювали, застосовуючи тактику «спаленої землі».
У сільському господарстві колгоспи були збережені, але перейменовані в громадські господарства. Відновлювалися переробні підприємства: спиртові, цукрові й консервні заводи, тютюнові фабрики.
Основним завданням органів окупаційної адміністрації було вилучення продуктів харчування. За роки окупації з України було вивезено: зернових і борошна - 25 млн т; цукру - 155 тис. т; меду - 4,5 тис. т; соняшникового насіння - 600 тис. т; пива - 250 тис. л; спирту - 70 тис. л; великої рогатої худоби - 7,6 млн голів; свиней - 9,3 млн; коней - 3,3 млн; домашньої птиці - 59,2 млн штук тощо.
Окупація
До Німеччини відправлялося все: машини, сільськогосподарська продукція, коштовності, твори мистецтва і навіть чорнозем та елітна деревина.
Через 3-4 місяці окупації німці запровадили продовольчі картки, якими забезпечувався лише кожен шостий мешканець України. На людину в місяць припадало по 2-3 кг борошна та 2-3 кг овочів. Тим, хто працював, давали ще по 2 кг хліба.
Норми забезпечення робітників та їхніх утриманців продуктами харчування в Донбасі (на один день)
Продукти |
Робітник |
Утриманець |
хліб |
260 г |
170 г |
масло |
7 г |
4 г |
м’ясо |
10 г |
6 г |
овочі |
350 г |
310 г |
крупи |
21 г |
14 г |
Кваліфікований робітник фактично міг заробити приблизно 380 руб. на місяць. Після сплати комунальних послуг і медичного страхування залишалося близько 260 руб. Оскільки навіть за наявності карток отримати харчі практично було неможливо, жителі змушені були купувати їх на ринку за спекулятивними цінами.
Ціни на основні продукти харчування на ринку (у руб.)
Продукти |
Хліб, 1 кг |
Сало, 1 кг |
М'ясо, 1 кг |
Масло, 1 кг |
Смалець, 1 кг |
Яйце, 1 шт. |
Сіль, 1 склянка |
Ціна |
200 |
6 тис. |
7 тис. |
5 тис. |
2 тис. |
20 |
250 |
Внаслідок голоду, холоду, виїзду на роботу до Німеччини, матових розстрілів, епідемій черевного тифу, дифтерії населення міст скоротилося на 40-60 %. Так здійснювався план «обезлюджування» на територіях, які нацисти розглядали як власний • життєвий простір»,
3. Визвольний рух
«Новий порядок» дуже скоро показав своє звіряче обличчя: шибениці, масові розстріли, табори смерті, спалені села, зруйновані міста. Навіть ті, хто чекав на нову владу, жахалися від наслідків її «діяльності».
Расова політика нацистів передбачала безжальне знищення слов’янських народів, ромів та євреїв. Щоб виправдати нелюдську поведінку на окупованих територіях, німецькі ідеологи звинуватили у всіх бідах євреїв і більшовиків. Почалося масове знищення євреїв - голокост. У Києві 29 і 30 вересня в Бабиному Яру було знищено 34 тис. осіб. Розстріли тривали кожного вівторка й п’ятниці. За кілька місяців у місті було знищено 40 тис. євреїв. Тут знищувалися й ті, хто становив «небезпеку» для окупаційного режиму. Загалом у Бабиному Яру окупанти розстріляли понад 195 тис. осіб. Усього за роки війни нацисти знищили 6 млн євреїв, з них в Україні - 1,6 млн.
«Менора» - пам’ятник загиблим євреям у Бабиному Яру
На окупованих територіях співпраця з окупантами - колабораціонізм - мала багато проявів і пояснювалася різними причинами.
Мала місце економічна співпраця, коли населення працювало в промисловості й сільському господарстві, ідеологічна - в закладах освіти і культури, співпраця на побутовому рівні: надання власного житла окупантам. Уникнути такої співпраці було практично неможливо.
Було чимало тих, хто добровільно йшов на співпрацю. Частина приєднаного перед війною населення Польщі й Румунії ще не вважала себе громадянами СРСР. З ідеологічних причин свідомо співпрацювали з окупантами члени деяких репресованих і «розкуркулених» родин. Були й такі, хто брав участь в каральних операціях проти мирного населення. їхні дії кваліфікуються як воєнний злочин.
«Горе годує ненависть. Ненависть укріплює надію», - писав письменник І. Еренбург про почуття людей, які перебували в окупації. Таку надію подавали учасники визвольного руху.
До війни радянська воєнна доктрина не передбачала організацію партизанської боротьби в тилу ворога. Лише 29 червня з’явилася відповідна директива, яка зобов’язувала партійні й радянські органи впритул зайнятися цим питанням. Основу партизанських загонів складали бійці Червоної армії, що потрапили у оточення.
Діяльність партизанських загонів становила серйозну небезпеку для окупантів.
Найбільш активними виявилися партизанські загони під командуванням С. Ковпака, С. Руднєва, які базувалися у Спадщанському лісі на Сумщині, загін О. Федорова - на Чернігівщині, загін О. Сабурова - на території Сумської і Брянської областей. На основі цих загонів утворилися великі партизанські з’єднання.
З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами в червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Т. Строкач. По тилах ворога проводилися рейди партизанських загонів і з’єднань. У жовтні-листопаді 1942 р. відбувся рейд з’єднань С. Ковпака і О. Сабурова з Брянських лісів на Правобережжя. З лютого до початку квітня - степовий рейд партизанського з’єднання М. Наумова по семи областях України. Весною 1943 р. із Сумщини і Чернігівщини на Правобережжя пройшли партизани під керівництвом О. Федорова і І. Шушпанова, а з червня до жовтня легендарний С. Ковпак здійснив свій Карпатський рейд. Часто партизанські загони в тилу ворога утримували під своїм контролем цілі райони, як, наприклад, на Сумщині, Рівненщині та Волині. Найбільш значною партизанською акцією цього періоду була «рейкова війна».
Активно діяли підпільні організації «Арсеналець» (м. Київ), «Молода гвардія» (м. Краснодон), «Партизанська іскра» (с. Кримки Миколаївської області) та багато інших.
Підпільники збирали розвіддані, виводили з ладу обладнання, саботували виробництво, брали участь у диверсійних операціях, інформували населення про дійсне становище на фронті, видавали 60 багатотиражних газет, поширювали тисячі листівок.
На завершальному етапі війни в Європі боротьба підпільників і партизанів у тилу німецької армії посилилася. У 1944 р. українські партизани тісно взаємодіяли з армією, допомагали партизанам Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Частина українських партизанських груп діяла на території цих країн.
Поряд з радянськими партизанами в західних областях України розгортали боротьбу націоналістичні сили. Після вбивства Є. Коновальця Організація українських націоналістів розкололася на дві самостійні фракції: ОУН(м) під керівництвом А. Мельника і ОУН(б), керовану С. Бандерою. 30 червня 1941 р. бандерівці проголосили у Львові «Акт відновлення Української держави», але Берлін поставив вимогу офіційно відкликати документ. Члени центрального проводу ОУН(б) відмовилися й були відправлені до концтабору.
Мовою джерела
Прочитайте уривок з виступу Е. Коха на нараді в Ровно в серпні 1942 р. і дайте відповіді на запитання.
«Немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає у Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати».
Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їхніх пособників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 1986. - С. 179.
Поміркуйте, спираючись на знання з історії, якою бачив нашу країну у майбутньому Е. Кох, призначений Гітлером очільником рейхскомісаріату «Україна».
У серпні 1941 р. Т. Бульба-Боровець, який твердив, що діє від імені уряду УНР у вигнанні, створив загони Української повстанської армії (УПА) - «Поліська Січ». Він вважав, що згодом партизанська армія має перетворитися в регулярну армію майбутньої української держави (УНР), і не хотів об’єднуватися з оунівцями. Навесні 1943 р. військові формування ОУН(б), які очолив Р. Шухевич, також стали називати себе Українською повстанською армією. Силою зброї бульбівські загони було включено до складу цієї УПА, а сам Бульба-Боровець залишив країну.
ВИСНОВКИ
Страхітливий план «обезлюджування» і онімечування окупованих територій нацисти здійснювали з надзвичайною жорстокістю. Терором і насильством, голодом і приниженням окупанти прагнули підірвати моральні й фізичні сили народу.
Учасники визвольного руху, який розгорнувся на території України, зробили свій внесок у вигнання і розгром ворога. Окупаційна адміністрація мала всі підстави називати партизанську боротьбу «регулярним другим фронтом».
Завдання для закріплення матеріалу
1. Коли на території всієї України було встановлено окупаційний режим?
2. Як ви розумієте суть поняття «новий порядок»?
Питання для обговорення в групі, класі
1. Поміркуйте, чому партизани і націоналісти не об’єднали зусилля для спільної боротьби проти ворога.
2. Поясніть, чому нацисти так безжально експлуатували молодь з України.
Висловіть власне судження
Коли і в якому питанні виявилися перші серйозні розбіжності між ОУН(б) і німецькою владою? Поясніть, чому.
Тестові завдання
Хронологія
Позначте місто, у якому було проголошено «Акт відновлення Української держави».
А Ровно
Б Тернопіль
В Львів
Г Київ
Терміни, поняття
Позначте термін, який відповідає визначенню: «Теорія про фізичні й психічні нерівноцінності людських рас та вирішальний вплив расових відмінностей на історію й культуру суспільства, про споконвічний поділ на вищі й нижчі раси, з яких перші нібито покликані панувати, а другі - приречені на експлуатацію, - це...».
А комунізм
Б расизм
В націоналізм
Г фашизм
Послідовність
Розставте історичні події у хронологічній послідовності.
А рейд О. Сабурова з брянських лісів на Правобережжя
Б степовий рейд партизанського з’єднання М. Наумова
В проголошення «Акта відновлення Української держави»
Г Карпатський рейд С. Ковпака по тилах окупантів
Відповідність
Встановіть відповідність між термінами і визначеннями.
А «остарбайтери»
Б «діти війни»
В полонені
Г партизани
1. Учасники боротьби за визволення Батьківщини, яка ведеться на окупованій території. Форми боротьби: ведення бойових дій, диверсії, саботаж тощо
2. Жителі східної частини Європи, у тому числі України, які були мобілізовані для праці в Німеччині під час Другої світової війни
3. Українські громадяни, які у дитячому віці постраждали від злигоднів під час Другої світової війни
4. Солдати діючої армії, які під час воєнних дій насильно або добровільно потрапили до ворога
Відкрите запитання
Спираючись на сучасні історичні дослідження, спогади родичів або знайомих, ветеранів війни, німецькі документи та статистичні дані, дайте розгорнуту відповідь на запитання: «Яку роль відігравав партизанський рух на окупованих ворогом територіях?».
Свою точку зору обґрунтуйте.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України