Історія України. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Власов

§ 31. Окупаційний режим в Україні

Переважна більшість українського населення поставилася до окупантів як до чужоземних поневолювачів. Але чимало жителів західних областей, відчувши на собі весь жах сталінської радянізації, зустрічали німців як визволителів. Населення ще не знало, яким буде гітлерівський «новий порядок». Про існування плану «Ост» ніхто й не здогадувався.

Потрібно було зовсім небагато часу, щоб остаточно з’ясувалися цілі Німеччини щодо України. На нараді окупаційних чиновників у Рівному Е. Кох сформулював їх так: «Мета нашої роботи — примусити українців працювати на Німеччину, а не ощасливити цей народ. Україна повинна постачати те, чого немає в Німеччини. Цю роботу треба провадити, не рахуючись із втратами».

«Новий порядок» дуже швидко викрив себе: шибениці, масові розстріли, табори смерті, спалені села, зруйновані міста. Окупаційна політика була скерована на масове нищення населення, а також політичних противників гітлерівської Німеччини, насильницьку депортацію на примусові роботи до Німеччини молоді, на розграбування української землі.

1. План «Ост» і поділ України на окупаційні зони

Генеральний план «Ост» було розроблено в 1940 р. в Імперському управлінні державної безпеки під керівництвом Г. Гіммлера. Цей план передбачав германізацію території Польщі, країн Балтії, Білорусії, України і значної частини європейської Росії за допомогою встановленого в цих землях жорсткого окупаційного режиму. Йшлося про виселення в Сибір або знищення майже всіх поляків, 75 % білорусів, 65 % українців Галичини тощо, а всього — від 30 до 45 млн осіб. На родючих українських чорноземах колонізатори мали намір розмістити після війни поміщицькі та фермерські господарства ветеранів Вермахту — офіцерів і солдатів.

СЛОВНИК

Окупаційний режим — політичний режим, утворений окупаційною владою.

У жовтні 1939 р. на захоплених теренах Польщі було створено Генеральну губернію, або Генерал-губернаторство, яке складалося з чотирьох адміністративно-територіальних одиниць: Люблінського, Варшавського, Радомського й Краківського дистриктів. До останнього ввійшли й етнічні українські землі — Холмшина, Підляшшя, Надсяння й Лемківщина. Після захоплення гітлерівцями західноукраїнських земель, у серпні 1941 р., до складу польського генерал-губернаторства було включено п’ятий дистрикт із центром у Львові. Його назвали дистрикт «Галичина». До нової адміністративної одиниці належали чотири західні області УРСР — Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська (без північних районів).

У липні 1941 р. Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР, загарбані румунськими військами, з дозволу Гітлера були включені до складу Румунії. Тож на теренах Бессарабії та Північної Буковини було створено два губернаторства — «Бессарабія» (райони Молдавської РСР та Ізмаїльська область УРСР, центр — Кишинів) та «Буковина» (райони Чернівецької області — Чернівецький, Хотинський і Сторожинецький, деякі північні райони МРСР, центр - Чернівці).

Окрім Бессарабії та Північної Буковини, Румунія отримала також землі між Дністром і Південним Бугом, тобто всю тодішню Одеську, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей і лівобережні райони Молдавської РСР. На цих землях румуни створили губернаторство «Трансністрія». Формально «Трансністрія» до складу Румунії не належала, її було передано румунській стороні в тимчасове управління й господарське використання.

Проаналізуйте джерела за запропонованими запитаннями. • 1. Що роблять зображені на фото мешканці Харкова? Які деталі свідчать про те, що люди почуваються заляканими і деморалізованими? Що, на вашу думку, вони відчувають? • 2. З якою метою створено плакат? Чому і навіщо німецькі пропагандисти наголошують на злочинах режиму Сталіна? Які спільні риси притаманні тогочасній пропаганді різних режимів?

В окупованому Харкові. 1942 р.

Німецький агітаційний плакат

У серпні 1941 р. вийшов наказ Гітлера про утворення райхскомісаріату «Україна». Передбачалося створення семи генеральних округів. Проте територія райхскомісаріату формувалася відповідно до того, як просувалися частини Вермахту вглиб України, передаючи до складу райхскомісаріату області з-під управління військової адміністрації. Передбачуваних розмірів він не досяг у зв’язку з припиненням наступу гітлерівців. На 1 вересня 1942 р. райхскомісаріат складався з шести генеральних комісаріатів - «Волинь», «Житомир», «Київ», «Миколаїв», «Дніпропетровськ», «Таврія». Адміністративним центром райхскомісаріату «Україна» стало місто Рівне, де була резиденція райхскомісара Е. Коха.

У тилових районах Вермахту було створено мережу військово-адміністративних органів, які перебирали на себе всю повноту влади. Так з’явилося поняття «військова зона», яка охоплювала території п’яти східних областей УРСР - Чернігівської, Сумської, Харківської, Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) і півострів Крим.

Під угорську окупацію потрапила територія Закарпаття.

На підставі карти та тексту параграфа складіть таблицю «Окупаційні зони України».

Території

Назви, форми адміністративної організації

Особливості підпорядкування

Окупаційний режим 1941-1944 рр. Рух Опору

2. «Новий порядок» на окупованій нацистами території України

На окупованих територіях було створено «цивільні управління» — міські управи на чолі з бургомістрами, волосні управи на чолі зі старшинами. У селах призначали старост, вербували поліцаїв, нерідко з кримінальних злочинців. По всіх містах і центрах комунікацій діяли військово-польові суди, комендатури, таємна польова поліція, каральні загони.

Під час відступу Червоної армії більшу частину продовольства було вивезено або знищено. Те, що залишилося, забирали німці, і населення міст почало голодувати. 5 серпня 1941 р. з’явилося розпорядження про те, що і «всі жителі окупованих східних територій віком від 18 до 45 років зобов’язані працювати згідно з їхньою придатністю до праці». Усі вони мали стати на облік на «біржах праці». Тих, хто ухилявся від роботи, заарештовували або відправляли до Німеччини.

СЛОВНИК

«Новий порядок» — жорстокий окупаційний режим, який установили нацисти на окупованих територіях. Передбачав заборону вільного пересування; сувору систему реєстрації; впровадження німецького цивільного та воєнного законодавства; введення обов’язкової трудової повинності; експлуатацію місцевих ресурсів; збереження колгоспної системи; вивезення населення на примусові роботи до Німеччини тощо.

Основним завданням органів окупаційної адміністрації було вилучення харчових продуктів. У сільському господарстві колгоспи і радгоспи були збережені, але перейменовані на «громадські господарства». На селянські двори було накладено 12 різних видів податків. Під страхом суворої кари запроваджено обов'язкову трудову повинність.

Економіка окупованих територій мала служити Райху. Окупанти відновлювали роботу електростанцій, великих підприємств, налагоджували видобуток стратегічної сировини. Проте зі зміною ситуації на фронті поведінка німців змінилася. Із фабрик і заводів України масово почали вивозити обладнання. Цілими ешелонами вивозили й чорнозем. Те, що не могли вивезти, знищували під час відступу, воду отруювали, застосовуючи тактику «спаленої землі».

Проаналізуйте таблицю. Порівняйте рівень цін (у руб.) у двох найбільших містах України на початок окупації. Підрахуйте, що могла купити пересічна людина на свою зарплату впродовж місяця, якщо середня зарплата в Києві становила 477 руб, у Харкові — 500-600 руб.

Назва продукту	Ціна за 1 кг у м. Київ (руб)	Ціна за 1 кг у м. Харків (руб)
Масло	700-1000	2400
Олія	800	1200
Сало	1000	2000
Молоко	30-40	50-70
Хліб	120-150	120-170
Картопля	15	100

3. Доля військовополонених та остарбайтерів

Після провалу бліцкригу в Німеччині виник гострий брак робочих рук через постійні мобілізації. Вихід було знайдено у використанні примусової праці населення окупованих країн. На початку 1942 р. серед населення України розгорнули агітацію про виїзд на роботу до Німеччини. Наголошувалося на добрих умовах праці й хорошій платні. Під час перебування остарбайтерів у Німеччині окупаційна адміністрація обіцяла дбати про їхні родини. Безробіття, голод, спокусливі обіцянки змусили в січні — лютому кілька тисяч добровольців виїхати до Німеччини. Проте дуже швидко звідти почали надходити розпачливі листи про жахливі умови життя заробітчан. Охочих виїхати не було, але в березні надійшло розпорядження про вивезення на роботи до Німеччини 527 тис. робітників, у вересні — ще 500 тис. українок у віці 15-35 років для роботи в домашньому господарстві. Почалося насильницьке вивезення молоді. На майбутніх остарбайтерів влаштовували облави, брали в заручники рідних, спалювали будинки тих, хто тікав. За роки окупації з території України було вивезено 2 млн 400 тис. осіб, що становило 48 % від усіх примусово вивезених на Захід із території СРСР.

СЛОВНИК

Остарбайтери — німецький термін на означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій на примусові роботи до Німеччини.

Працю іноземних робітників використовували в Німеччині на великих підприємствах, у сільському господарстві, сфері обслуговування. Багато молоді зі Сходу працювало в німецьких сім’ях. Можливість вижити залежала від того, де працював остарбайтер.

Проаналізуйте нацистські плакати за запропонованими запитаннями. • 1. Яким явищам окупаційної політики Райху вони присвячені? Кому адресовані? Чому виїзд на примусові роботи пропагандисти подають як перевагу? • 2. Поміркуйте, яку роль відіграють гра кольорів, різні шрифти, завдяки яким автор привертає увагу глядачів до ключових слів. Які ці слова? Який вплив на глядача мали справляти зображення у лівій верхній частині трьох хлопців у вишиваних сорочках і галицьких кептарях із валізами в руках? • 3. Що символізують постаті німецького селянина, який на фоні залитих сонцем, оброблених полів лівою рукою ніби запрошує українських чоловіків і жінок, і українців, зображених у сірих тонах? • 4. Про що свідчить той факт, що зусилля нацистської пропаганди були спрямовані на формування позитивної мотивації до депортації на примусові роботи?

Трагічною була доля 3,8 млн військовополонених, захоплених німецькими військами в перші місяці війни. Берлін вважав, що «чим більше військовополонених помре, тим краще». Як правило, одразу відокремлювали й негайно розстрілювали політкомісарів та євреїв. Решту кидали до нацистських концентраційних таборів. Коли стало зрозуміло, що війна проти Радянського Союзу затягується на невизначений час, окупанти відмовилися від практики масового знищення військовополонених і з 1942 р. почали широко використовувати їх на примусових роботах.

СЛОВНИК

Концентраційний табір — місце, де за рішенням вищих органів примусово утримуються (здебільшого у тимчасових приміщеннях за вкрай примітивних побутових умов) великі групи ув'язнених людей.

Уманська яма. Один із таборів, де просто неба перебували радянські військовополонені влітку та восени 1941 р.

Поневіряння військовополонених і остарбайтерів, які залишилися живими, після війни не закінчилися. Сталін створив для них фільтраційні табори. Після перевірки чимало з них потрапило до радянських концтаборів.

ЗАУВАЖТЕ

Із 5,7 млн радянських військовополонених майже 3,3 млн померли в німецькому полоні.

На території УРСР (разом із Закарпаттям та Кримом) було 817 нацистських таборів примусового утримування військовополонених та цивільного населення, з них: концтаборів — 6 (у Львові (Янівський), Києві (Сирецький), Красному Лучі, Дніпрі, Макіївці та Сімферополі); таборів для військовополонених — 242; гетто — 304; гестапівських тюрем — 68 тощо (Енциклопедія історії України).

На окупованій території СРСР з окупантами співпрацювала невелика частка населення. Це була здебільшого служба в охоронних поліцейських, військових та інших збройних формуваннях, які вели боротьбу з партизанами і підпільним рухом, а також виконання функції інформаторів, глав низових адміністрацій тощо. З ідеологічних причин свідомо співпрацювали з окупантами члени деяких репресованих і розкуркулених родин. Були й такі, хто брав участь у каральних операціях проти мирного населення. Їхні дії кваліфікують як воєнний злочин.

Проаналізуйте фрагменти джерел за запропонованими запитаннями. • 1. Про які риси нацистського «нового порядку» ви дізналися? На підставі документів узагальніть сутність цих рис. • 2. Які факти вразили найбільше? Яким був моральний стан населення окупованих територій? До яких змін у повсякденному житті призвів нацистський «новий порядок»?

«...За цей час його філії заготовили: зерна - 9 200 000 т, м'яса та м'ясних виробів - 622 000 т, олійних культур - 950 000 т, масла - 208 000 т, цукру - 400 000 т₍ фуражу - 2 500 000 т, картоплі - 3 500 000 т, насіння - 141 000 т, інших сільськогосподарських товарів - 1 200 000 т, яєць - 1 075 000 000 шт.». (Лист керівника Райхсміністерства окупованих східних областей А. Розенберга. Жовтень 1944 р.)

«До населення Харкова! Внаслідок вибуху російських мін у Харкові сьогодні загинули німецькі солдати. Це свідчить про те, що населення не відгукнулося на численні заклики і накази німецьких збройних сил брати активну участь у розмінуванні. Віднині німецькі збройні сили діятимуть безжально. Так, сьогодні було страчено 50 осіб - членів компартії. Крім того, 1000 осіб було арештовано як заручників. Якщо проти німецьких збройних сил чинитимуться нові акції, 200 з цих заручників будуть розстріляні. Для мешканців Харкова встановлюється комендантська година з 16 години до 6 години. Ті, хто перебуватиме на вулиці чи на площі після цього часу і без спеціальної перепустки, будуть розстріляні. Кожен мешканець Харкова своїм життям відповідає за безпеку німецьких збройних сил». (З попередження коменданта м. Харкова. 14 листопада 1941 р.)

«У ніч із 4 на 5 листопада 1941 р. у селі Баранівці, за 30 км на північ від Миргорода, вчинено напад на 4 німецьких солдатів і господаря дому. Як відплата 10 жителів села були розстріляні, село спалене і зрівняне з землею». (З наказу окупаційної влади. 18 листопада 1941 р.)

«Через весь фасад звисало величезне червоне полотнище нацистського прапора. Під прапором чітко вирізнялася вивіска: "Арбайтзамт Київ", тобто біржа праці Києва... Значну кількість промислових підприємств, їхнє основне обладнання було евакуйовано на схід, а майже всі державні установи радянського устрою припинили існування. Отже, міське населення - це "зайві" робочі руки. І почалася планомірна і жорстока боротьба з "саботажниками", тобто безробітними, що "ухилялися" від роботи на Третій райх - масові облави на вулицях, базарах, у кінотеатрах, у всіх більш-менш людних місцях. Порятунок був тільки в наявності на руках "арбайтскарте", робочої картки, яку кожен працівник повинен був щотижня подовжувати на місці роботи: на календарно розграфлених аркушиках картки керівництво ставило гумовий штампик. Якщо такої позначки на день перевірки не було, спійманого без розмов і пояснень конвоювали на збірний пункт...» (Д. Малаков. «Оті два роки... У Києві при німцях»)

4. Бабин Яр — символ Голокосту в Україні. «Праведники народів світу»

Нацистський «новий порядок» передбачав особливу расову політику, жертвами якої стали євреї, роми (цигани), слов’янські народи. В Україні було створено сотні таборів і гетто для ізоляції та подальшого знищення єврейського й іншого населення.

Київ став першим у Європі містом, де окупанти знищили всю єврейську громаду. Масові розстріли єврейського населення Києва відбулися в урочищі Бабин Яр 29 і 30 вересня. Приводом для розправи слугували влаштовані радянськими мінерами вибухи, які зруйнували Хрещатик. Усім євреям було наказано зібратися 29 вересня на північній околиці міста, звідти колони людей спрямовували до Бабиного Яру і розстрілювали. Увечері 30 вересня краї яру було підірвано, щоб засипати вбитих. Загинуло майже 34 тис. євреїв. Ці два дні перетворили Бабин Яр на символ Голокосту в Україні.

СЛОВНИК

Голокост — термін, яким називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами в роки Другої світової війни. Був утіленням гітлерівської політики «остаточного розв'язання єврейського питання», тобто цілковитого винищення єврейського народу.

Трагедія Бабиного Яру тривала й надалі. Жертвами у Бабиному Яру у вересні 1941 р. стали також близько 10 тис. ромів. П’ять таборів цього народу, які стояли навколо Києва, були знищені за кілька днів. Тут убивали в’язнів Сирецького концтабору, військовополонених, підпільників, членів ОУН. У Бабиному Яру загинула, зокрема, поетеса Олена Теліга. Загалом окупаційна влада знищила в Бабиному Яру понад 100 тис. осіб.

Діти за колючим дротом в одному з концтаборів Німеччини

Закарпатські євреї чекають на сортування. Концтабір Аушвіц. Освенцім, Польща. 1944 р.

Проаналізуйте фрагмент літературного твору. Які емоції викликає у вас ця оповідь?

«...Роза нічого не знає. В очах у неї тремтить жах, жах цей передається Мар'яні. Пливли ці два дні євреї на Дьогтярівську... А там, на розі Дьогтярівської й Дорогожицької, відбирали в них пашпорти й кидали в огнище. Мар'яна це Розі сказала. Звідти ніхто не вертається, - також сказала. А далі про те, як роздягали до білизни, як відкидали речі за паркан, а їх вели до Бабиного Яру за кладовищем, як там над яром строчив їх кулемет і змітав у яр, як німці кидали одну-дві гранати й земля присипала тисячі може не достріляних, може живих, як електричним струмом убивали, - всі ті чутки, від яких волосся стає дуба, не може Мар'яна Розі сказати». (Д. Гуменна. «Хрещатий яр. Роман-хроніка».)

Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. В охороні есесівці. Початок жовтня 1941 р.

Пам’ятник «Ромська Кибитка» — скульптурна композиція, яка увічнює пам'ять про жертви геноциду ромів під час Другої світової війни. Київ. Бабин Яр. 2016 р. Сучасне фото

За можливості населення України надавало євреям допомогу. Митрополит А. Шептицький відкрито виступив на захист євреїв, звертався з листом до Гітлера й особисто врятував близько 150 дітей і 15 рабинів. Ризикуючи життям, громадяни України, Польщі, Голландії, Франції, багатьох інших країн врятували чимало життів. Згодом їх було визнано «Праведниками народів світу».

СЛОВНИК

Праведники народів світу — почесне звання, що присуджується Державою Ізраїль тим, хто в роки Другої світової війни в окупованій нацистами Європі рятував євреїв від знищення.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Олена Вітер

(1904-1988)

Першою серед українців звання «Праведник народів світу» надано у 1976 р. Олені Вітер. Вона була настоятелькою греко-католицького монастиря ордену студитів у Львові, співпрацювала з ОУН. У роки німецької окупації у львівському сиротинці, що перебував під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей. У 1945 р. настоятельку вдруге заарештували радянські спецслужби. На першому допиті затримана одразу зізналася, що «мала зв'язок з УПА, надавала їм допомогу в боротьбі проти радянської влади, повністю поділяла їхні думки і працювала на користь створення самостійної України. Це робила цілком усвідомлено, бувши вороже налаштованою до радянської влади». Її засудили на 20 років ув’язнення, яке відбувала в радянських концтаборах.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • проголошення ОУН(б) Акта відновлення Української держави • завершення окупації України німецькими військами захопленням м. Свердловська Ворошиловградської області • вбивство євреїв у Бабиному Яру в Києві.

2. Покажіть на карті адміністративно-територіальні утворення часів нацистського окупаційного режиму на території України. Визначте їхні особливості: географічне розташування, держави-окупанти тощо.

3. Складіть речення, використавши поняття і терміни: нацистський «новий порядок», окупація, окупаційний режим, військовополонені, остарбайтери, антисемітизм, Голокост, концентраційний табір (концтабір), «Праведники народів світу».

4. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.

«Страхітлива різанина й погроми були вчинені німецькими загарбниками в українській столиці - Києві. Громадяни, які вирвалися з Києва, описують приголомшливу картину однієї з цих масових страт: на єврейському кладовищі міста Києва було зібрано велику кількість євреїв... перед розстрілом всіх роздягли догола і побили; першу відібрану для розстрілу групу змусили лягти на дно рову, вниз обличчям, і розстрілювали з автоматів; потім розстріляних німці злегка засипали землею, на їх місце другим ярусом укладали наступну партію страчуваних і знову розстрілювали з автоматів». (Із виступу на Нюрнберзькому процесі Л. Смирнова)

«1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити. 2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943) закрити. 3. "Просвіти" обсервувати. Там діють Б (бандерівці). 4. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно. 5. Якнайменше наукових інститутів типу лабораторій і т. ін. Тільки такі, що необхідні для війська. 6. Церкви не допустити до згоди. 7. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення. Стримати послуги дальших місцевих лікарів. 8. Суди лише німецькі. Кожний німець - суддя. Для населення суди передбачені на 10 років. 9. Хуліганство каральне тільки тоді, коли шкодить німцям. 10. Ширити аморальність - не карати за аборти. 11. Все, що має хребет, зламати... 12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди. 13. Контроль поїздів. 14. Сексоти в заводах, цехах, церквах, підприємствах, установах і т. ін. Слідкувати за ворогами Німеччини. Попи - на послуги. 15. Не говорити німцям із населенням. 16. Не говорити про непорозуміння у партії». (Із секретної німецької інструкції щодо України. Листопад 1942 р.)

5. Проаналізуйте таблицю. Конкретизуйте і проілюструйте фактами з підручника та додаткових джерел інформації твердження про основні завдання нацистського окупаційного режиму в Україні.

Завдання нацистського окупаційного режиму в Україні
Забезпечити продовольством, матеріальними та людськими ресурсами потреби Третього райху й армії	Вивільнити від українського населення шляхом фізичного його знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини землі України і заселити їх німецькими переселенцями	Вивезти на роботу до Німеччини якомога більше працездатного населення