Історія України. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Власов

§ 28. Культурне й релігійне життя на західноукраїнських теренах. Практичне заняття № 7

1. Дискусії про українську національну культуру на західноукраїнських землях та у діаспорі

Проаналізуйте джерела 1 і 2 та обговоріть їх за поданими запитаннями. • 1. Хто є авторами текстів? • 2. Що таке «національне мистецтво» у розуміннях Андрея Шептицького та Олександра Архипенка? • 3. Які занепокоєння має митрополит щодо нових українських митців його часу? Чи «заспокійливими» є слова скульптора в еміграції? • 4. Порівняйте погляди А. Шептицького та О. Архипенка на мистецтво з тими, які панували в тогочасній УСРР.

1. «Відомо, яку важливу ролю в розвитку національного мистецтва може й повинен відіграти кожний “Національний музей”, цебто такий, що стоїть на сторожі національної традиції й старанно зберігає все, що в національному житті заслуговує на увагу, — своїм характером, типом, мистецьким стилем або прямо висловом чи проявом національної думки, або національного життя. Так у дійсності є. Музей помагає національним мистцям у кожному напрямі, — цебто не тільки малярам, скульпторам, музикам і письменникам, а й ремісникам усякого роду пізнавати свій народ і усвідомляти собі дорогу своєї власної творчости. Без сумніву, кожне покоління видасть таких артистів, що, виховані заграницею або на чужих взорах, віддадуть свій мистецький талант чужому напрямові, чужій культурі. Якщо між ними знайдеться який геній, то розширить національну культуру, приєднавши для неї частину чужого духа. Якщо це будуть люди менших спосібностей, що не потраплять бути самі собою в творчості, а піддадуться цілковито чужій культурі, вони не створять у ній навіть те середнє, що могли б створити в середовищі своєї власної культури. Бо кожен мистецький твір мусить бути висловом душі; а душа кожна висловлюється легче, повніше й правильніше, коли заховує ті ціхи, що серед них виросла й до них належить.»

А. Шептицький. «Значення національного мистецтва» // «Літопис Національного музею у Львові». 1934 р.

2. «Без сумніву, в кожного народу є свої характерні психічні риси; а що мистецтво є відбиття духа, то ясно, що існує національне мистецтво. Признаки національного мистецтва не в сюжеті. Бо ж чимало чужинців зображали українок в українському одязі та український побут. Характер національного мистецтва знаходиться у внутрішніх творчих джерелах мистця. Мистецтво є не те, що ми бачимо, тільки те, що ми маємо в нас самих. Коли маємо в собі творчі джерела, то мистецтво буде само собою. Творчі джерела можуть бути не тільки з уродження, але їх можна розвинути, коли одиниця спосібна взагалі творити. Творчі джерела - приховані поняття, нпр. лірика, містика, краса... поняття внутрі самої одиниці, складені з переживань і станів душі. Ці джерела можна зміняти, розвивати або і знищити, залежно від впливу життя. Є в природі такі сили, що не вміщаються в колі національних почувань і думок, нпр. Бетховен перейняв і передав у 9-й симфонії таку космічну масу енергії й емоцій, що вона пориває всі нації на віки. Я признаю національне мистецтво, але для інших цілей — як мистецтво для мистецтва. Хто зна, чи я думав би так, якби українське сонце не запалило в мені почування туги за чимось, чого я сам не знаю... «З журби заспівати!» - може це мій головний імпульс до творчости».

О. Архипенко. «Національне мистецтво» // «Літопис Національного музею у Львові». 1934 р.

Проаналізуйте джерело 3 та обговоріть його за поданими запитаннями. • 1. Про яку роль Національного музею у Львові у цей період свідчить джерело? • 2. Чи існувало зацікавлення українським мистецтвом у тогочасній Польщі? • 3. Які історичні події популяризував Музей у 1934 р.? У чому важливість вшанування цих події? • 4. Чи були знайомі львів’яни та гості міста із сучасним мистецтвом? Який автор був популярним у той час?

3. «Музей відвідало за 1934 рік 1306 осіб, у тому 167 чужинців. До Музею прибуло 587 нових предметів. В науковій робітні працювало 130 дослідників. На будову Музею від 1918 р. зібрано 22,804 зл. 13 гр., на закінчення будови й на обстанови збірок потрібно ще 25,000 зл. За 1934 р. Музей урядив 4 виставки: 1) Ретроспективна виставка українського мистецтва, в Варшаві, на кошт Міністерства Освіти, 2) Виставка з приводу 120-ліття народин Шевченка, складена з 450 предметів, 3) Виставка новітнього мистецтва, з 218 образів 46 мистців та скульптури Архипенка, і 4) Виставка з приводу 20-ліття вимаршу в поле УСС, з 350 предметів. Наше громадянство недоцінює цю величну свою національну твердиню. Управі Музею треба б звернути пильнішу увагу на збільшення науковости цілої праці Музею».

Звіт Управи Національного музею у Львові за 1934 р.

Установіть відповідність між художніми роботами (позначені цифрами) та їхніми авторами й назвами (позначені буквами). Пригадайте, у яких стилях і напрямках творили митці й мисткині 20-30-х років. Як ці тенденції мистецтва відобразилися у поданих роботах?

4. Галерея митців.

А Олена Кульчицька. Возз’єднання України. 1932 р.

Б Йосип Курилас. На Гуцульщині. 1942 р.

В Леопольд Левицький. Мітинг. 1932 р.

Г Антін Манастирський. Запорожець. 1932 р.

Д Олекса Новаківський. Копання на городі. 1920 р.

Е Іван Труш. Віа-Аппіа (італійський пейзаж). Кінець 20-х років XX ст.

2. Релігійне життя на західноукраїнських теренах у міжвоєнний період

Проаналізуйте джерело 5 та обговоріть його за запропонованими запитаннями. • 1. Яку метафору держави обрав митрополит як зразок державного будівництва? • 2. Як уявляє суспільство: як індивідуалістів чи сукупність громад / спільнот, що об'єднують людей? • 3. Чи можна вважати, що у той час поняття «демократії», «ліберальних цінностей» ще не утвердилися як основні європейські цінності? • 4. Яка роль Церкви у розбудові держави? • 5. Чи ототожнюється державне й церковне будівництво у роздумах митрополита? • 6. Чи переймається А. Шептицький соборністю українських земель? Свою думку обґрунтуйте.

5. «Ідеалом нашого національного життя є наша рідна всенаціональна Хата-Батьківщина. Тому й надзвичайно важливо, щоб усе духовенство єпархії якнайправильніше над тим працювало, щоб по нашим силам спричинитися до здійснення цього ідеалу. [...]

Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відцентрові тенденції внутрішнього розкладу і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів. Такою могутньою та такою, що забезпечує щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнорідних частин, а подібним до моноліту організмом. [...]

Петро Холодний. Вітражі церкви Успіння у Львові. 1930 р.

Щоб усі ці речі як слід собі з'ясовувати і давати мудрі ради своєму народові, треба Духовенству передовсім пізнавати і самостійною працею досліджувати мало досі ще в світовій науці обговорювані питання про будівництво проводу й організацію всіх загальних виборів і голосувань. Бо великий народ - це не пісок одиниць, тобто не те, чим уявляв собі його такий Руссо, а за ним французька революція і, далі цілий європейський демократизм і лібералізм. Великий народ - це цілість дуже зложена злукою різних природних угрупувань людей. Одні спираються на спільність праці, потреб, прав чи на сусідство хат і домівок, спільність фахових інтересів, учених тіл, різних теорій і наук, синдикатів робітників і хлібодавців, пролетарів і людей, які посідають що-небудь, - одним словом, є цілістю, зложеною з різнорідних спільнот, спертих на різні сторінки людської природи і суспільного життя. Треба неначе з лупою приглядатись до усіх тих угрупувань, щоб у них чи попри них, чи над ними організувати життя. [...]

Князь Андрей (Шептицький). Художник О. Новаківський. 1915-1919 рр.

З того всього, що сказане, виходить ясно, якою є великою роль Церкви і Духовенства для загального ладу. Від виховної сили Церкви в якомусь краю чи народі, від напруженості виховної праці духовенства з молоддю та в проповіданні Євангелія і пояснюванні християнських чеснот у великій мірі залежить могутність батьківщини. Бо від цієї праці залежать громадянські чесноти громадян. [...]

У великій державі участь громадян у владі невелика, - обмежена виборами і голосуваннями, а все ж не раз важко загалу громадян мати таку ширину думки і серця, щоб кожен розумів і обіймав усі загальні потреби. [...]

Поза Церквою є ще інституції, що є добрими школами громадянських чеснот. Тими інституціями є родина, громада та добровільні товариства і спільноти людей. Вони є добрими школами громадянських чеснот, бо це ті органічні клітини, з яких складається всенаціональний організм. [...]

Тому в устрою Батьківщини, мабуть, найважливішою справою буде: забезпечити громадам якнайбільшу свободу. [...]

Для якого ступеня український народ потрапить, коли Бог йому дасть вирішувати свою долю, уникнути всіх тих небезпек і дати українській суверенності такі форми, які запевнюють свободу громадян і непорушність національних кордонів Батьківщини, та оминути всі небезпеки в тій праці, покаже щойно майбутнє. Ми, тобто духовенство Галицької області, мусимо виконати свій обов'язок і намагатися всіма силами спричинитися і молитвою, і радою, і — скільки приймуть наші брати нашу співпрацю - ділами помагати їм у праці, до якої вони не готові. Двадцять літ більшовицького режиму знищило безліч елементів, може дуже потрібних для розбудови Батьківщини, і на організм народу витиснуло тавро неволі, з якого не легко буде українцям духовно обтруситися. [...]»

А. Шептицький. «Як будувати рідну хату?» грудень 1941 р.

Проаналізуйте фрагмент із наукової праці сучасних істориків (джерело 6) та виконайте завдання. Порівняйте чисельність єврейського населення на українських територіях у складі іноземних держав у міжвоєнний період. Які висновки щодо умов розвитку культури євреїв у той час можна зробити на підставі тексту?

6. «Кількість євреїв, які мешкали на українських землях міжвоєнної Польщі (у Східній Галичині, на Заході Волині та західному Поліссі), дещо скоротилася порівняно із показниками довоєнних часів. Попри це, до 1930 року близько 705 тисяч євреїв все ще жили в українських регіонах східної Польщі. Більше двох третин мешкали у Східній Галичині, переважна більшість — у містах та містечках, із найбільшою кількістю у Львові — близько 102 тис. осіб.

Доля євреїв міжвоєнної Польщі також відрізнялася від долі їхніх братів по інших бік кордону Радянської України. На противагу радянській практиці, польська влада єврейські традиційні інституції не чіпала і в єврейське релігійне життя не втручалася.

Становище євреїв в міжвоєнній Буковині за румунського врядування дещо відрізнялося, адже стосунки між двома великими етнічними групами регіону - румунами і українцями — були складними, але, безперечно, не такими натягнутими, як стосунки між поляками й українцями в польській Галичині. Коли Буковина стала частиною Румунії, на її території мешкало понад 92 тис. євреїв, більше 80 % з яких жили в північній частині регіону, що тепер є частиною України. Румунська влада почала з того, що надала євреям повноцінне громадянство і визнала їх національною меншиною. Як меншині, їм дозволяли засновувати національні освітні інституції, як-от івритомовні світські школи Тарбут, та займатися політичною діяльністю.

Чехословацька влада також була прихильна до євреїв Підкарпатської Русі / Закарпаття. Секулярно-ліберальні ідеали нової держави, втім, створювали певні труднощі, особливо для традиційно налаштованих ортодоксальних хасидів у сільській місцевості, де мешкали більше двох третин зі 102-тисячної громади євреїв краю. Решта євреїв проживала у кількох маленьких містечках і містах, де часто становила більшість населення: Солотвино (44 %), Буштино (36 %), Іршава (36 %). Втім, найбільша з усіх громад була у Мукачеві / Мункачі (43 % євреї) із передмістям Росвигово (38 %), що служили євреям краю чільним культурним та духовним центром».

П.-Р. Маґочій, Й. Петровський-Штерн

3. Уряд УHP в екзилі

Проаналізуйте джерело 7 та дайте відповіді на запитання. • 1. Чим виклад в енциклопедії відрізняється від інших текстів? Чи зрозумілими є всі скорочення? Що означають частини, які підкреслені або виділені курсивом? • 2. Хто є автором статті? • 3. Чи можна довіряти викладеному? • 4. Які частини статті можна виділити? • 5. Як охарактеризовано перший період діяльності ДЦ УНР? • 6. Які здобутки мав ДЦ УНР в 20-30-х роках XX ст.? • 7. Порівняйте цю статтю зі статтями в інших енциклопедіях. Чи були уточнені чи розширені певні дані?

7. «ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР В ЕКЗИЛІ (ДЦ УНР) - сукупність законодавчих і виконавчих українських органів влади, які 1921-92 діяли поза межами України. Підставою для їх діяльності стали IV Універсал УЦР (22 січня 1918), акти Трудового конгресу України (22 січня 1919), Директорії та Ради нар. міністрів УНР (21 травня і 12 листопада 1920). Структура ДЦ УНР: виконавчі органи - президент (1921-44 - гол. отаман), РМ (1921-92); законодавчі (передпарламенти) - Рада Респ. (1921-22, гол. отаман І. Фещенко-Чопівський), Укр. нац. рада (УНРада; 1948-92)».

М. В. Плав’юк. Державний центр УНР в екзилі (ДЦ УНР) // Енциклопедія Сучасної України

М. В. Плав'юк. Державний центр УНР в екзилі (ДЦ УHP) // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. Т. 7. URL: https://esu.com.ua/article-26190

Проаналізуйте джерело 8 та обговоріть його за запропонованими запитаннями. • 1. Чому радянська розвідка стежила за українською політичною еміграцією? • 2. Яких основних українських діячів згадано в документі? • 3. Виділить 2-3 ключові ідеї діяльності українського уряду в екзилі за радянським документом.

8. З’їзд представників уряду УНР у екзилі (вересень 1932 р.) з документів радянської розвідки

Служба зовнішньої розвідки України публікує унікальний документ про з’їзд представників уряду УНР у екзилі (вересень 1932 р.), на якому обговорювалося питання про об’єднання та консолідацію усіх сил українських організацій у еміграції (ГДА СЗР України. Ф. 1. Спр. № 12628. Т. 2. Арк. 270-273).

https://szru.gov.ua/history/stories/uryad-unr-u-ekzyli-v-borotbi-za-konsolidatsiyu--ukrainskoi-emihratsii

4. Вплив української політичної еміграції на розвиток культури

На підставі джерела 7 визначте основні напрями роботи ДЦ УНР в екзилі в культурній та освітній діяльності.

Проаналізуйте джерело 9 та виконайте завдання. Розгляньте першу сторінку газети й за допомогою додаткових джерел інформації встановіть, де виходив цей часопис. Що вдалося дізнатися про історію української діаспори у тому регіоні? Які ще існували видання української еміграції?

9.

https://www.radiosvoboda.org/a/yak-zhyla-ukrainska-diaspora-na-dalekomu-skhodi/31620705.html

Газета «Далекий Схід». 1938 p.

Проаналізуйте джерело 10 та обговоріть його за запропонованими запитаннями. • 1. Про який захід інформує джерело? Коли він мав відбуватися? • 2. У якому місті та країні українська діаспора організувала цей захід? • 3. Як ця афіша свідчить про культурне життя українців за кордоном у міжвоєнний час?

10. https://szru.gov.ua/history/stories/hetmanska-triitsya-u-nebi-ameryky

Афіша. 1935 р.

Враження від уроку. 1. Які з опрацьованих документів на уроці належать до першоджерел, а які — до історіографії? 2. Який тип джерел був найінформативнішим під час роботи з документами? 3. Чи помітні особливості української мови у різних документах, що походять з різних регіонів та з української діаспори за кордоном? 4. Який текст для вас зрозуміліший і цікавіший: звіт (джерело 3), наукова праця (джерело 6), енциклопедична довідка (джерело 7)? 5. Чи припинилося українське національне життя, розвиток національної культури під владою іноземних держав у міжвоєнний період? 6. Як українська політична еміграція сприяла розвитку української культури у цей час?

Проведіть самооцінювання за алгоритмом, описаним на с. 4 підручника.