Історія України. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Власов

§ 25. Петлюра і «петлюрівщина»: (де)конструкція імперського міфу. Практичне заняття № 6

1. «Петлюрівщина» в совєтській пропаганді

Проаналізуйте джерела 1-4 і виконайте завдання. Зробіть висновок, яким напрямам політики більшовиків у 1919-1920 рр. вони присвячені. Які художні засоби використано для втілення пропагандистських ідей?

Напис на плакаті 1: «Ну ж, панові міцніше наклепай! І про барона також пам'ятай!!!»; Напис на плакаті 4: «Кати мучать Україну. Смерть катам!»

Подискутуйте на тему: Чому пильна увага більшовицьких пропагандистів у 1919-1920 рр. була спрямована саме на постать С. Петлюри, зокрема карикатуризацію його образу?

На прикладі одного з плакатів поясніть, як пропагандисти маніпулювали історичними фактами. Чому пропаганда не передбачає вільний обмін думками, позиціями, інтерпретаціями? Наведіть 2-3 аргументи, які спростовують позицію пропагандистів.

2. Сучасники про риси вдачі та діяльність Симона Петлюри

На підставі свідчень учасників подій (джерела 5 і 6), підготуйте розповідь про С. Петлюру за планом: • 1. Завдяки яким особистим якостям С. Петлюра став одним з лідерів Української революції? • 2. Яка риса в його світогляді найбільше вражала сучасників? Наскільки ця риса є важливою для політика? • 3. Яке враження справили розповіді сучасників про С. Петлюру на вас?

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Симон Петлюра

(1879-1926)

Відігравав ключову роль у подіях Української революції. Член Центральної Ради, голова Українського генерального військового комітету (УГВК), входив до першого складу Генерального секретаріату. З листопада 1918 р. — член Директорії та Головний отаман Армії УНР. З лютого 1919 р. до кінця 1920 р. — голова Директорії УНР, фактично одноосібний лідер Української революції.

Після радянсько-польської війни 1920 р., коли можливості подальшої боротьби були вичерпані, Петлюра емігрував до Європи. У 1926 р. підступно вбитий більшовицьким агентом у Парижі.

5. «Петлюру я знав, либонь, з 1905 р. У Центральній Раді в 1917-1918 рр. він був одним з найбільш вдумливих і розвинених політиків. Після того як уступив він до Директорії, я з ним мало зустрічався, але кожного разу робив він гарне враження. Люди, що з ним працювали за останніх, найважчих для України часів, кажуть, що це був справжній державний муж з умінням поводитися з людьми, обернутись в трудних обставинах, підбадьорити серед бою, виказати особисту кмітливість, що так чарує простих людей. В усякому разі... це була єдина безперечно чесна людина в діях, що їх революція винесла у нас на поверх життя. Грушевський - боже, що з його сталося; Винниченко крутиться, мов тріска в ополонці; решта просто дрібні людці. Один Петлюра стояв на своїй позиції, не похитнувшись, і коли б не переможні сили, то свого був би досяг. Та, мабуть, ще не доросли ми до того, щоб самі собі радити. Як нам колись вибивали очі московські бояри й особисті зусилля не могли загальної нікчемності подолати. Один козак із мільйона свинопасів нічого не вдіє... І, може, трагічна смерть єдиного козака тисячу нових народить».

С. Єфремов. «Щоденник»

6. «В українській визвольній боротьбі часів революції Петлюра був історичною особою. Він був головним творцем української армії. Це він своїм ентузіазмом, енергією і глибокою вірою в українську справу більше, як хто інший з тодішніх українських провідників, допоміг відродити століттями приспане національне почуття і дух боротьби за власну державність у нашім народі. І в смутній добі найбільшого політичного хаосу на Україні, на початку 1919 р., коли захиталися у своїй вірі в сили українського народу Грушевський, Винниченко й інші, Петлюра зостався на своїм місці, вів дальше непримиренну боротьбу проти московських окупантів. Найбільша заслуга Петлюри в тім, що він тоді врятував український фронт проти більшовизму від остаточного розкладу й розпорошення: дальша боротьба української армії та праця уряду УНР поглибили національну свідомість в українських народних масах і зміцнили в нашім народі волю і стремління до незалежної державності. У другу добу революції українська боротьба, під проводом Петлюри, провадилась виразно й непохитно під прапором незалежної української держави. Під цим прапором тисячі й тисячі найкращих синів України положили тоді свої голови за волю України і майбутнім поколінням залишили заповіт боротися до останньої перемоги за наш національний ідеал».

І. Мазепа. «Україна в огні й бурі революції»

У 1925 р. С. Петлюра започаткував видання в Парижі громадсько-політичного і літературно-мистецького тижневика «Тризуб», він регулярно виходив аж до окупації Франції у 1940 р. і завоював великий авторитет серед українців, розкиданих по всьому світу. Кореспондентами «Тризуба» були видатні українські політичні діячі, письменники, учені. Його матеріали часто передруковувалися у світовій пресі.

Дайте стислі відповіді на запитання. • 1. Чому, як на вас, ім’я Петлюри стало одним із символів у боротьбі за українську незалежність? • 2. Висловіть припущення щодо того, як сам С. Петлюра оцінював шанси Української революції. Чому він не зрікся розпочатої справи? • 3. Чому С. Петлюра не зміг утілити в життя задуми з відродження УHP?

3. «Петлюрівщина» як совєтський міф

Проаналізуйте джерело 7 і проведіть обговорення за запропонованими запитаннями. • 1. Які були стосунки М. Грушевського та С. Петлюри під час Української революції 1917-1921 рр.? • 2. У якому значенні вжито термін «петлюрівець» у статті?

Газета «Червоний шлях» (Єлисаветград). 20 квітня 1924 р.

Підпис під ілюстрацією з газети: «Проф. М. С. Грушевський, який був колись активним петлюрівцем, тепер покаявся та веде значну наукову роботу».

Проаналізуйте фрагмент наукової праці та рекламний плакат (джерела 8-9) і обговоріть у класі. • 1. Яка роль кіно та зокрема фільму «П.К.П.» у совєтській пропаганді? • 2. Як створювався образ ворога та викривлення недавньої історії?

8. «Историческая кино-фильма «П.К.П.» (Пилсудский купил Петлюру). Роль бандита Тютюнника исполняет сам герой Тютюнник», - рекламувала фільм-агітку «П.К.П.» — «Пілсудський купив Петлюру» одна з радянських газет. Картину знімали на Одеській кінофабриці ВУФКУ - тобто Всеукраїнського фотокіноуправління з літа 1925 року, а вже 28 вересня наступного в Києві відбулася офіційна прем’єра. Колишня столиця Української Народної Республіки, ймовірно, для цієї місії була обрана не випадково. В очах радянської влади місто продовжувало залишатися «контрреволюційним». Значна частина мешканців, передусім інтелігенція, і далі її не сприймала.

Актор Михайло Кучинський у ролі Симона Петлюри. Кадр із фільму

Рекламний плакат фільму «П.К.П.»

Для досягнення правдоподібності залучаються шалені ресурси. Планувалося, що в «П.К.П.» зніметься особисто комдив Григорій Котовський. Однак зіграти себе, доблесного, тому не вдається - 6 серпня 1925 року він гине за загадкових обставин в своєму маєтку Чабанка, що неподалік Одеси. Роль «бандитського ватажка» Тютюнника грає ... сам Юрій Тютюнник. Двома роками раніше внаслідок масштабної оперативної розробки його захоплюють чекісти. Зламаний психологічно, він дає згоду на співпрацю з ними. Пише листи- «розкаяння», звертається з закликами до колишніх побратимів припиняти боротьбу і повертатися до Української СРР, публікує мемуари, які дискредитують українську еміграцію, а ще - дає згоду на зйомки у фільмі.

Фільм «П.К.П.» будувався на контрасті сил добра і зла: позитивними героями в ньому виступають різного калібру радянські достойники і Червона армія, а негативними — діячі з табору УHP. В гротескному стилі зображається Симон Петлюра, у фільмі він прямо звинувачується в запроданстві, асоціюється з готелем, грішми, опереткою. В ролі антагоніста Петлюри виступає генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. У кривому дзеркалі показується союз Петлюри і Пілсудського. Українські повстанці в стрічці - недолугі й невпевнені шпигуни і п’янички. В процесі роботи сценарій багато разів змінювався, на вимоги партійних органів й пропаганди.

Фільм «П.К.П.» вийшов у рік вбивства Петлюри. Смерть Голови Директорії і Головного отамана військ УНР викликала значний резонанс по всій Україні. Для того, щоб уникнути небажаних наслідків, передовсім - недопустити перетворення імені Симона Петлюри на символ українських національно-визвольних змагань, радянська влада розгортає масштабну пропагандистську кампанію із його дискредитації.

Юрій Тютюнник писав у спогадах: «Треба бути занадто наївним, щоб не знати, що за мету ставили собі “освіти”, коли ото взялися фільмувати з історії нашої боротьби проти Росії. Мета була суто політичною: оганьбити саму ідею боротьби за визволення України».

Український історик Я. Фейзулін про фільм «П.К.П.»

Продумайте стислий план заходів контрпропаганди совєтським міфам, які частково залишаються жити до сьогодні. Що може зробити держава, громадськість та ви на своєму рівні для їх подолання?

Враження від уроку. 1. Як працювала совєтська ідеологія та пропаганда, створюючи вигаданих «ворогів народу»? 2. Що, на вашу думку, зумовило становлення совєтської влади в Україні — ідеологічна кампанія проти українських національних сил чи засоби терору й насилля? Позицію обґрунтуйте.

Проведіть самооцінювання за алгоритмом, описаним на с. 4 підручника.