§ 3. Як виникли системи літочислення

Сьогодні ми розширимо свої знання про те, як виникла лічба часу та коли й чому наші предки винайшли перші календарі. Завдання уроку визначає освітній дартс. Наприкінці заняття ви зможете оцінити, наскільки вдалою була робота.

2. ІСТОРИЧНИЙ ЧАС У ДАВНИНУ: ВИМІРЮВАННЯ І УПОРЯДКУВАННЯ

Сучасне суспільство не уявляє свого життя без годинників і планування часу. Існує навіть вислів «пунктуальна людина» — людина, яка вміє планувати свій час, усе робить вчасно і поважає час інших людей.

Як уявляли час наші предки? Як вони навчилися впорядковувати час? Про це дізнаємося в ході дослідницької роботи з навчальними текстами.

Читаємо й розуміємо

Об’єднайтеся в дослідницькі групи й опрацюйте навчальні тексти:

а) працюючи з текстами, знайдіть або поміркуйте над відповідями на запитання для вашої групи;
б) у вигляді відповідей на поставлені запитання повідомте своїм однокласникам/однокласницям найважливішу інформацію про лічбу часу в давнину.

Група 1

Запитання до тексту

1. Чому в давніх людей виникла потреба встановити одиниці вимірювання часу?
2. Які знання і вміння знадобилися нашим предкам для визначення одиниць вимірювання часу?
3. Які проміжки часу було встановлено в давнину?

Як виникли одиниці вимірювання часу

Уявлення про плинність часу сформувалося в сиву давнину. Спостереження давніх людей за рухом Сонця, Місяця та інших небесних об’єктів, розуміння ритмічності змін часу доби та розташування небесних тіл на небі поступово сприяли впорядкуванню одиниць вимірювання часу.

Життя наших предків значно залежало від природи, тому вони ретельно спостерігали за її явищами. Землероби помічали, що насіння, посіяне в добре зволожений ґрунт, у теплу погоду краще проростає й дає гарний урожай. Натомість взимку рослинність перебуває в спокої, тому сіяти не варто. Саме потреба планувати господарювання спонукала давні народи — єгиптян, шумерів, китайців та інших — спостерігати за природою. Щоправда, в давнину люди не знали будову Всесвіту і того, що Земля обертається навколо Сонця й довкола своєї осі. Тому впорядкування часу вони здійснювали відповідно до своїх знань про рух небесних тіл небосхилом.

Історики вважають, що в основі розроблення системи лічби часу лежала доба — найбільш видимий для наших предків проміжок часу. Добу умовно поділяли на день і ніч. Згодом давні народи, найімовірніше шумери, розробили звичний нам поділ доби на години, хвилини й секунди. Тут їм допомогли число «12» і Місяць! Ви спитаєте як? Річ у тім, що наші предки були надзвичайно спостережливими і помітили, що фази Місяця, тобто зміна його розташування й видимість на небі, повторюються 12 разів протягом року. Також вони помітили, що сезони змінювали один одного, повторюючись через однакові проміжки часу. Послідовну зміну сезонів назвали роком. А повторювані періоди часу, протягом яких відбувалися зміни фаз Місяця на небі, так і назвали місяцем. За допомогою математичних розрахунків було встановлено і тривалість місяця — 29 діб.

Уважно спостерігали наші пращури й за головною зіркою на небі — Сонцем. Адже саме з його теплом пов’язували родючість землі і зміну сезонів року. Завдяки спостереженням за рухом Сонця по небосхилу і математичним обчисленням давні народи встановили тривалість року 360 або 365 діб.

Група 2

Запитання до тексту

1. На основі яких спостережень давні люди розробляли календарі?
2. Які види календарів винайшли наші предки?
3. Які календарі давнини діють до наших днів?

Які види календарів діяли у давні часи

На основі знань про періодичність руху небесних світил — Місяця й Сонця давні народи створювали календарі. Винахідниками одного з найдавніших календарів вважаються давні єгиптяни. Приблизно в 4236 р. до н. е. у Єгипті впровадили перший місячний календар, оснований на даних про зміну фаз Місяця. Ним користувалися аж 4 тисячі років! Із другої половини II тис. до н. е. єгиптяни перейшли на сонячний календар, в основі якого лежали спостереження за рухом Сонця на небосхилі.

Календар як спосіб упорядкування часу пережив багато реформ. Адже знання людей про основу календаря — періодичність руху небесних тіл — розширювалися. Учені постійно працювали над уточненням розрахунків, тому деякі народи користувалися місячно-сонячними календарями. У них враховано як зміни фаз Місяця, так і річний рух Сонця.

Історія сучасного загальноприйнятого календаря сягає часів Давнього Риму. Спочатку римляни користувалися місячно-сонячним календарем. Римського правителя Гая Юлія Цезаря турбували неточності у відліку часу, тому за порадою грецького астронома Созігена він провів реформу календаря.

З 1 січня 45 р. до н. е. було впроваджено сонячний юліанський календар з тривалістю року 365 діб і 6 годин. З поширенням християнства календар Юлія Цезаря став загальноєвропейським. Однак і він був неточним — тривалість року за ним перевершувала природний тропічний рік на 11 хвилин і 14 секунд. Здавалося б, це неістотна різниця, але за 128 років накопичувалась помилка в часі в одну добу, а через 384 роки — три доби. У наш час різниця становить уже 13 діб! Тому в 1582 р. з ініціативи Папи Римського Григорія XIII було впроваджено більш точний календар. Здійснити такі зміни запропонував викладач Перуджійського універститету (Італія) Алоізій Ліліо, але в історію календар увійшов як григоріанський. Нині він є міжнародним.

Під впливом релігійних уявлень і традицій деякі народи та держави досі користуються своїми календарями. Наприклад, мусульмани і нині використовують місячний мусульманський (ісламський) календар. Держава Ізраїль та юдеї всього світу живуть за сонячно-місячним юдейським календарем. Традиційні календарі відіграють важливу роль у релігійному житті вірян, чітко визначаючи час і послідовність релігійних обрядів.

Група 3

Запитання до тексту

1. Що бралося за початок відліку для встановлення тієї чи іншої ери?
2. Чому в давні часи було багато ер?
3. Коли і ким було запропоновано нинішню загальноприйняту еру від «Різдва Христового»?

Як давні народи визначали початок літочислення

Майже кожен із давніх народів створював свою систему відліку часу історії від якогось початкового моменту — ери. А оскільки виникали вони в різний час під впливом різних подій та уявлень про минуле, то й початкові точки відліку літочислення в різних системах різнилися. Історики вважають, що у давні часи існувало понад 200 (!) ер.

Зазвичай за початок літочислення обирали найважливіші події в житті суспільства. Наприклад, давні народи Сходу найчастіше починали відлік часу від вступу на престол правителів. У Давній Греції літочислення велося від перших олімпійських ігор, які, ймовірно, відбулися 1 липня 776 р. до н. е. Стародавні римляни впровадили еру «від заснування Рима» на честь створення свого головного міста. Юдеї точкою відліку часу взяли «створення світу», що відбулося, згідно з Біблією, 3761 р. до н. е. За часів дії юліанського календаря правителі Римської імперії навіть видавали спеціальні декрети про призначення того чи іншого року початком літочислення. Звісно, що деякі ери (початки літочислення) діяли недовго, поступаючись місцем більш авторитетним системам літочислення.

Варто сказати, що правителі й мудреці в багатьох країнах міркували над тим, щоб створити єдину систему відліку років та обрати єдину подію як точку початку літочислення — еру. Оскільки в ті далекі часи на всі події впливала релігія, то поступово перемогла ідея обрати за вихідний момент еру «від створення світу». Але й тут виникли труднощі, бо насправді ніхто точно не знав, коли це відбулося, і ер «від створення світу» виникло багато.

Врешті-решт у 525 р. н. е. римський монах Діонісій Малий запропонував вважати початком відліку часу дату народження Ісуса Христа. За розрахунками монаха, це відбулося у 753 р. від «заснування Рима». Довгий час навіть церква сумнівалася в розрахунках Діонісія, адже точної дати народження Ісуса Христа не зафіксовано в жодному документі. Проте поступово ера від «Різдва Христового» стала головною в літочисленні. У сучасному літочисленні за григоріанським календарем вона є найдовшим відомим проміжком часу.

Еру від «Різдва Христового» і григоріанський календар історики у всьому світі взяли за основу для визначення дат історичних подій давнини й упорядкування історії.

Діємо: практичні завдання

Розгадайте ребуси і складіть із закодованими словами речення, які розкриватимуть значення понять, об’єктів у розвитку систем літочислення.