Історія України. Всесвітня історія. 6 клас. Гісем

§ 49. Суспільний устрій Риму

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ

• Пригадайте, кого вважали громадянином у Давніх Афінах. Чи вважаєте ви такі вимоги справедливими?

1. Населення

Вільне населення Рима поділялося на громадян та негромадян. Проте, на відміну від класичної Греції, громадяни поділялися на патриціїв — нащадків 300 родів — засновників Рима, які володіли землею, і плебеїв — людей, які переселилися пізніше та не мали землі.

Цікаво знати

Права римського громадянина:

• Право укласти законний шлюб

• Право володіти майном і вести справи під охороною римських законів

• Право бути обраним на почесну посаду

• Право голосувати

У Римі жили й невільні люди — раби. Ними зазвичай ставали військовополонені або ті, хто не зміг виплатити свої борги, а також ті, чиї батьки були рабами. У давні часи вони вважалися частиною сім’ї свого власника. Коли ж Рим здійснив багато завоювань і захопив полонених, яких обернув на рабів, їх почали примушувати виконувати різні важкі роботи: у шахтах, у великих земельних маєтках заможних римлян, як хатня прислуга, помічники ремісників тощо.

Суспільний устрій Рима.

• Кого в Римі вважали громадянами?

Прислужниці, що роблять зачіску римській знатній жінці. III ст. до н. е. Археологічний музей Тріра (Німеччина).

Цікаво знати

Патрони та клієнти

Плебеї, вільновідпущені та іноземці могли знайти собі покровителя серед патриціїв — патрона і стати їхнім клієнтом. В обмін на заступництво патрона клієнт мав йому коритися як молодший член сім'ї, супроводжувати його в поїздках та підтримувати під час публічних виступів. Відносини між патроном та клієнтом вважалися священними.

• У чому полягала суть відносин між патроном та клієнтом?

Статуя патриція, який тримає погруддя власних предків. І ст. до н. е. Пам'ятка зберігається в музеї Чентрале Монтемартіні в Римі (Італія).

Власник міг дати рабу свободу. Таку людину називали вільновідпущеним. Вона зберігала певні обов’язки щодо свого колишнього господаря.

• Кого в Римі називали вільновідпущеними?

2. Патриції та плебеї

У V ст. до н. е. склалося так, що патриції фактично стали римською знаттю, що мала великі прибутки зі своїх маєтків. Саме вони мали право брати участь в управлінні Римом.

Плебеями були фермери, які орендували свої ділянки в патриціїв, ремісники, торговці. Хтось із них був більш заможним, хтось — біднішим, але вони однаково не мали можливості брати участь у політичному житті.

Цікаво знати

Щоб звернути на себе увагу, у 494 р. до н. е. плебеї залишили місто й вирушили на пагорб за межі Рима. Таким чином вони продемонстрували, що їх немає в місті так само, як і в політичному житті.

Домовлятися із плебеями відправили колишнього консула Агріппа Мененія Ланата. У розмові він порівняв плебеїв із кінцівками та сказав, що без їхньої роботи живіт голодуватиме, і тіло не може вижити. Тому патриції та плебеї мали жити разом. Так він переконав плебеїв повернутися.

• Як ви розумієте, що хотів сказати Мененій?

Патриції переконують плебеїв повернутися до Риму.

У 494 р. до н. е. плебеї вибороли право обирати своїх представників — народних трибунів. Вони належали до переліку магістратів. Народні трибуни мали право пропонувати закони для голосування і зупиняти дію рішень інших магістратів. Вигукнувши «вето» (у перекладі з латинської мови — «забороняю»), народний трибун міг скасувати рішення Сенату. Особа народного трибуна була недоторканною. Двері його будинку завжди мали бути відчиненими, щоб у будь-який час плебеї могли звернутися до нього по захист.

Монета III ст. до н. е. За Законами XII таблиць вводилися в обіг гроші — аси.

Із часом плебеї отримали можливість обіймати посади вищих магістратів, а з 367 р. до н. е. одного з консулів почали обирати серед плебеїв.

Із часом соціальне становище римлянина почало залежати від його майна та здобутків, а не походження. Найзаможніших римлян називали нобілями. Вони могли походити як із родин патриціїв, так і плебеїв. Для того щоб стати нобілем, потрібно було принаймні один раз бути обраним на посаду вищого магістрата. Менш заможні сім’ї, майно яких оцінювали в більш як 200 тис. сестерціїв (срібна монета), утворювали верству вершників. Решту вільного населення Риму відносили до плебеїв.

Укладення Законів дванадцяти таблиць (давньоримський барельєф).

• Кого в Римі відносили до нобілів? Чим верства нобілів відрізнялася від верстви патриціїв?

Цікаво знати

Протягом 451—449 рр. до н. е. у Римі було ухвалено перші в його історії писані закони — Закони XII таблиць. Їхній текст, викарбуваний на 12 мідних таблицях, було виставлено на загальний огляд на форумі для того, щоб кожен міг їх знати й захистити себе він зловживань.

• Чому Закони XII таблиць були виставлені на загальний огляд?

Запитання та завдання

1. Гра «Правда — неправда». Виберіть правильні твердження.

• 1) У Римі рабів могли відпустити на волю, тоді вони ставали вільновідпущеними.
• 2) Патриції володіли землею.
• 3) Римське громадянство могли отримати і чоловіки, і жінки.
• 4) Усі вільні чоловіки, що жили в Римі, вважалися римськими громадянами.

2. Як у Давньому Римі утворилася верства патриціїв? Якою була їхня основна відмінність від плебеїв?

3. Які права мали римські громадяни? Чи вважаєте ви цей перелік достатнім?

4. Якою була доля рабів у Давньому Римі?

5. Обговоріть у парах. Чому плебеї прагнули мати власних представників у владі?

6. Що означало право «вето»? Висловіть припущення, чому воно було надане народним трибунам.

7. Складіть схему, яка б пояснювала, як змінилася із часом структура давньоримського суспільства.

8. Підготуйте коротке повідомлення на тему «Закони XII таблиць».

9. Робота у групах. За допомогою методу «Товсті та тонкі запитання» (див. додатки до підручника) підготуйте кілька «товстих» і «тонких» запитань за матеріалами двох останніх параграфів. Обміняйтеся ними між групами та дайте на них відповіді. Потім обміняйтеся відповідями і перевірте їхню правильність.