Трудове навчання (технічні види праці). 9 клас. Туташинський

Розділ 2. Технологія виготовлення комплексних виробів

Ви зможете здобути нові знання про:

- технологію виготовлення виробів із композиційних матеріалів та матеріалів хімічного походження.

Ви будете вміти:

- виготовляти вироби з використанням композиційних матеріалів;

- поєднувати в конструкціях виробів природні та штучні матеріали;

- обробляти конструкційні матеріали, що мають різні властивості.

Ви станете компетентнішими:

- у доборі необхідних матеріалів для проектування та виготовлення виробів, у виконанні дизайнерських, ремонтних та оздоблювальних робіт.

§ 2. Вибір комлексного виробу для виготовлення

• 1. Зі скількох деталей може складатися виріб?
• 2. Чому не всі вироби виготовляють із одного матеріалу?

Деякі вироби можна виготовити, використовуючи лише один шматок необхідного матеріалу. Але більшість виробів простіше виготовити не суцільними, а скласти з окремих деталей. Наприклад, архітектурні споруди, зернозбиральні комбайни, літаки, річкові та морські судна, космічні кораблі складаються з сотень різних деталей.

Виріб, що складається з окремих деталей, для виготовлення яких використано однорідні за найменуванням і маркою або різноманітні конструкційні матеріали й застосовано різні технології оброблення називають комплексним.

Комплексними є багато виробів, які ви часто використовуєте: стіл, верстак, настільна лампа, комп'ютер, кулькова ручка, поличка для одягу тощо.

Мал. 13. Комплексний виріб: поличка для одягу і плічко

Мал. 14. Комплексний виріб — ключниця

Для виготовлення деталей комплексного виробу можуть бути потрібними різні природні та штучні матеріали — деревина, ДВП, метал, пінопласт, пластмаса та ін.

У процесі експлуатації виробу деякі його деталі можуть зламатися. Замінивши їх, можна подовжити тривалість використання виробу. Заміна деталей часто обходиться набагато дешевше, аніж придбання нового виробу.

Будь-який комплексний виріб (мал. 13 — 16) є складанною одиницею, бо він є збірним.

Комплексний виріб може складатися не тільки з деталей, а й із окремих вузлів та груп. Кількість деталей, вузлів та груп у комплексному виробі залежить від складності його конструкції.

Вузол - це складанна одиниця, що утворюється рознімними та нерознімними з'єднаннями деталей. Вузол можна скласти незалежно від інших частин виробу, замінити. Так, у разі несправності таких вузлів верстата, як електродвигун чи коробка швидкостей, їх можна відремонтувати або замінити на нові.

Група - збірне з'єднання деталей і вузлів, які є однією зі складових частин виробу. Наприклад, поршнева група, моторна група в автомобілі тощо.

Мал. 15. Складанна одиниця: кульковий валькувач

Усі комплексні вироби можна поділити на прості та складні.

Простий виріб має у складі тільки деталі та вузли. Наприклад, ножівка для різання металу, будову якої ви вже знаєте.

Складний виріб складається з деталей, вузлів і груп. Прикладами складних виробів є вже відомі вам металорізальні верстати, кухонні комбайни, вітрогенератори, мотоцикли, автомобілі, комп'ютери та багато інших робочих, енергетичних та інформаційних машин.

Для виготовлення будь-якого виробу розробляється технічна документація технологічного процесу: виконуються ескізи, креслення, технологічні карти та інші документи. Комплексний виріб креслять у складальному вигляді.

Складальний кресленик (мал. 16) містить зображення взаємозв'язаних деталей, вузлів і груп, що входять до складу виробу. На ньому зазначають габаритні розміри, а також ті, що потрібні для складання виробу.

Мал. 16. Складальний кресленик вилки штепсельної

У правому нижньому куті складального кресленика, як і на всіх інших графічних документах, розміщують основний напис, у якому зазначають назву виробу на інші відомості про нього. Інформацію про кожну деталь (її назву, кількість у виробі, матеріал, порядковий номер на кресленику) заносять у спеціальну таблицю, яку називають специфікацією.

Щоби скласти специфікацію, кожній деталі присвоюють порядковий номер, який проставляють на поличках ліній виносок. Ці номери називають позиціями. Номери позицій наносять на горизонтальні полички, від яких проводять лінії-виноски, що закінчуються точками на зображеннях деталей (мал. 17).

Мал. 17. Розміщення поличок ліній-виносок з номерами позицій: а - для загальних випадків; б - для групи деталей.

Номери позицій деталей виробу заносять до специфікації. Для складних виробів специфікації виконують на окремих аркушах формату А4. На креслениках формату А4 специфікацію розташовують над основним написом (мал. 18).

Мал. 18. Розміри та розміщення специфікації над основним написом

У першій графі специфікації зазначають позиції (порядкові номери) деталей, із яких складається виріб. Порядкові номери записують зверху вниз.

У другій графі записують назву деталі, яка відповідає позиції. Для стандартизованих деталей (гвинтів, гайок, валів, осей) також указують їхнє позначення.

У третій графі вказують кількість деталей, із яких складається виріб.

У четвертій - зазначають назву матеріалу, з якого повинно бути виготовлено деталь.

В останній графі «Примітка» можуть записуватися додаткові дані, що не передбачені специфікацією.

Щоб виготовити комплексний виріб, спершу треба виготовити кожну з його деталей. Для виготовлення деталей потрібні кресленики, які містять усю необхідну інформацію про їхні форми, розміри, точність і якість оброблення.

Креслення деталей за складальним креслеником виробу називають деталюванням.

Кількість зображень на кресленику повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про форму й розміри деталей.

Як же виконати деталювання виробу?

Перед початком деталювання треба прочитати складальне креслення. Прочитати креслення - означає визначити форму та будову виробу, взаємодію його складових частин, їхнє призначення. Потім потрібно умовно розчленувати виріб на окремі деталі, з яких він складається.

Під час деталювання виконують кресленики тільки оригінальних деталей. Кресленики стандартних деталей — гвинтів, заклепок, шайб, саморізів, шурупів та ін. (мал. 19) виконувати не потрібно. Вони виготовляються на спеціалізованих підприємствах. Стандартні деталі купують і використовують уже готовими для складання виробу.

Мал. 19. Стандартні деталі