Географія. Україна у світі: природа, населення. 8 клас. Топузов
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Маршрут 2. Топографічні карти
Мої орієнтири:
- називати елементи топографічної карти;
- читати топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту;
- характеризувати методи та засоби отримання інформації з топографічних карт;
- пояснювати особливості читання топографічної карти;
- визначати об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою;
- уміти орієнтуватися на місцевості за допомогою топографічної карти, плану, схеми;
- оцінювати значення топографічних карт для життєдіяльності людини.
§ 6. Топографічні карти та їх використання
- Що таке географічна карта? У яких сферах життєдіяльності людини використовують карту як цінне й детальне джерело інформації?
ЩО ТАКЕ ТОПОГРАФІЧНА КАРТА. Географічні карти допомагають сприймати й вивчати комплекс природних та економічних характеристик певної території. Інформація, розміщена на них, є важливою для визначення руху транспорту, прогнозування природних явищ, проектування будівництва, ухвалення рішень в екологічній, економічній та військовій сферах тощо. Найдетальнішими є топографічні карти. На них можна зобразити об’єкти детально й майже без спотворень, тому такі карти називають загальногеографічними. Топографічні карти створюють здебільшого великого (1 : 10 000-1 : 200 000 включно) та середнього (1 : 200 000-1 : 1 000 000) масштабу.
• Пригадайте, як розрізняють карти за масштабом.
Чи знаєте ви, що...
Територія України детально досліджена в галузі топографічного картографування, зокрема, видано топокарти всіх областей України масштабів 1 : 200 000-1 : 1000 000.
Топографічні карти складають у рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гауса. Як допоміжна фігура при її створенні використовується циліндр, тому при перетині елементів градусної сітки утворюються прямі кути, що ми можемо спостерігати на топографічних картах.
ГЕОГРАФІЧНІ ТА ПРЯМОКУТНІ КООРДИНАТИ. На топографічних картах зображено територію земної поверхні, яка обмежена на заході та сході меридіанами, на півночі та півдні — паралелями з відомими довготою й широтою (мал. 23). На північній і південній опорних рамках трапеції нанесені мінутні поділки по довготі, а на західній і східній сторонах — по широті у вигляді чорних і білих шашок, які чергуються. Кожна мінута довготи та широти поділена точками на шість частин, відстань між якими відповідає 10'. З'єднавши прямими відповідні точки на протилежних широтах і довготах трапеції, можна одержати геодезичну сітку координат у вигляді ліній паралелей і меридіанів. У кутках рамки наведені їхні географічні координати.
Картографічний навігатор
Мал. 23. Фрагмент топографічної карти
- 1. Знайдіть приклади умовних знаків на топографічній карті.
- 2. Прокладіть маршрут від північно-західної околиці населеного пункту Пісне до гори Вовчої, вказавши при цьому: напрямки, відстані, орієнтири. Скориставшись картою, опишіть навколишні краєвиди.
Прямокутна система координат на топографічній карті зображена лініями кілометрової сітки. Горизонтальні лінії сітки паралельні проекції екватора на горизонтальну площину, а вертикальні лінії — осьовому меридіану. Виходи ліній координатної сітки написані між внутрішньою й мінутними рамками, що дозволяє визначити плоскі прямокутні координати точок.
Висотне положення точок земної поверхні відображається горизонталями, проведеними через відповідну висоту перерізу залежно від масштабу карти й характеру рельєфу місцевості, та додатковими абсолютними позначками точок. Висота перерізу рельєфу наведена під південною зовнішньою рамкою. На горизонталях позначаються бергштрихи, положення яких вказує на те, чи є ця форма рельєфу підняттям, чи опусканням. Як ви вже знаєте, для зображення горбів бергштрихи позначаються із зовнішнього боку горизонталі, а схилів — із внутрішнього.
Номенклатура аркуша карти вказана над північною зовнішньою рамкою. Масштаб, а також графік закладання карти розташовані під південною зовнішньою рамкою. Під південно-західним кутом рамки розташовується пояснювальний підпис про схилення магнітної стрілки та середні кути зближення меридіанів (мал. 23).
З 2007 р. єдиною державною системою координат в Україні є УСК-2000, що ґрунтується на загальноземній системі ITRS.
АБСОЛЮТНА ТА ВІДНОСНА ВИСОТА. Абсолютна висота — це відстань по вертикалі від середнього значення рівня Світового океану до певної точки на поверхні суходолу. Якщо ця точка на суходолі розташована нижче рівня Світового океану, то перед значенням висоти ставлять мінус (наприклад, -58), якщо вище рівня океану — число записують без додаткових позначень (наприклад, 227). Визначення висот здійснюється і зазначається на топографічних картах у метрах.
Відносна висота — це відстань по вертикалі між двома точками земної поверхні. Її можна визначити шляхом віднімання абсолютних висот двох точок.
УМОВНІ ЗНАКИ. На топографічних картах використовують майже такі самі умовні позначення, що й на тематичних географічних картах, проте вони більш деталізовані (мал. 24). Масштабними умовними знаками зображують об’єкти, які можна відобразити в масштабі карти: квартали або будівлі населених пунктів, ліси, луки, озера, сади, болота, яри, ділянки з вирубаним лісом тощо. Позамасштабними умовними знаками позначають дрібніші предмети, які складно виразити в масштабі карти: колодязі, джерела, водонапірні башти, пам'ятники, окремі камені, поодинокі дерева тощо.
Мал. 24. Умовні знаки топографічних карт
• Пригадайте, за допомогою чого на картах позначають географічні об’єкти, явища та процеси.
Пояснювальні умовні знаки потрібні для додаткової характеристики місцевих предметів. Наприклад, знак дерева в межах площинного масштабного знака лісу вказує на переважний склад дерев; стрілка на річці показує, у якому напрямку вона тече, тощо. Абсолютну висоту гір, горбів, западин, показники урізів води на водах суходолу на топографічних картах підписують цифрами.
Щоб карту було легше читати, умовним знакам надають форми предметів, які вони зображують. Широко використовується кольорова палітра для позначення типових об’єктів. Так, ліси, чагарники, парки, сади позначають зеленим кольором, водні об’єкти — блакитним, шосейні дороги — червоним, горизонталі — світло-коричневим кольором, змінені людиною форми рельєфу — чорним тощо.
ВИКОРИСТАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. Великомасштабні топографічні карти використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, а також для різних за призначенням точних вимірювань і розрахунків. Середньомасштабні топографічні карти є помічниками у виборі місця для прокладання автошляхів, залізничних колій, проведення геологічних розвідок, для попередніх розрахунків під час проектування споруд. Дрібномасштабні топографічні карти застосовують для вирішення завдань науково-дослідного й прикладного змісту щодо використання ресурсів й економічного освоєння територій. Усі топографічні карти є основою для створення різних тематичних карт: геологічних, гідрогеологічних, геоботанічних, геоекологічних, економіко-географічних тощо.
ЯК ОРІЄНТУВАТИСЯ ЗА ТОПОГРАФІЧНОЮ КАРТОЮ. Топографічна карта є своєрідним путівником. Щоб розпочати мандрівку, потрібно визначити «координати» свого місцезнаходження — знайти на місцевості позначені на карті об’єкти, які розташовані поряд з вами. Щоб продовжити шлях, слід розташовувати карту так, щоб напрямки до зображених на ній об’єктів збігалися з напрямками до таких самих об’єктів на місцевості, і рухатися від одного орієнтира до іншого. У такий спосіб зручно й легко орієнтуватися, якщо ви перебуваєте на відкритій місцевості, де достатньо об’єктів-орієнтирів (мал. 25).
• Визначте правильний варіант орієнтування за картою (мал. 25).
Мал. 25. Орієнтування за топографічною картою
На закритій місцевості (у лісі, горах) або за поганої видимості напрямок руху визначають за магнітним азимутом — кутом між напрямком на північ і на будь-який предмет (мал. 26). Як ви вже знаєте, азимут вимірюють за допомогою компаса в градусах і відлік розпочинають від нуля за рухом годинникової стрілки. Наприклад, якщо предмет розташований чітко на півночі, то його азимут дорівнює 0°, якщо на сході — 90°, на півдні — 180°, на заході — 270°.
• Пригадайте, що таке азимут і як за ним визначити напрямок руху.
Мал. 26. Визначення азимуту за допомогою компаса
• Визначте, на скільки градусів поділене азимутальне кільце (мал. 26).
Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок на предмет показує дійсний (географічний) азимут — кут між географічним меридіаном і напрямком на певний предмет. Його вимірюють на карті за допомогою транспортира. Для цього спочатку з'єднують прямою лінією точки початку й завершення шляху. Потім через точку, від якої визначається напрямок, проводять лінію, паралельну до бокової рамки карти (географічного меридіана, який показує точний напрямок «південь—північ»), і за допомогою транспортира вимірюють кут між утвореними лініями.
Показники дійсного й магнітного азимуту не збігаються й утворюють кут магнітного схилення. Магнітне схилення від дійсного меридіана на схід називається східним, або додатним, і позначається зі знаком «+», а на захід — західним («-»). Магнітне схилення зазначається в легенді аркуша топографічної карти.
Дирекційним кутом (α) називається кут, який вимірюють від північного напрямку осьового меридіана зони Гауса—Крюгера або від вертикальних ліній сітки до напрямку на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Як правило, α вимірюється на карті від вертикальних ліній кілометрової сітки. Використання вертикальних ліній сітки дає можливість швидко й точно виміряти кути за допомогою транспортира.
Географія на щодень
Приклади типових задач, пов'язаних із використанням топографічної карти
Задача 1. Східне магнітне схилення, зазначене на топографічній карті, становить 2°15'. Дійсний азимут (αд) на пункт К — 82°15'. Визначте магнітний азимут (αм) на точку К.
Розв’язання:
Скористаємося формулою:
αм = αд - δ,
де δ — це магнітне схилення, виражене у формулі з відповідним знаком.
α = 82°15' - (+2°15'); αм = 80°.
Задача 2 (для частково самостійного розв’язання). Визначте дирекційний кут і дійсний азимут напрямку, по якому рухається автомобіль, що виїхав із с. Федорівка й повернув у с. Горинка (мал. 23).
Розв’язання:
Дирекційний кут (α) визначаємо транспортиром — кут між північним напрямком лінії кілометрової сітки та напрямком дороги (за годинниковою стрілкою).
Дирекційний кут α = ?
Щоб визнати дійсний азимут (αд), потрібно: від дирекційного кута (α) відняти число східного зближення меридіанів, або до дирекційного кута (α) додати число західного зближення (вказані на карті під південною рамкою).
Дійсний азимут (αд) = ?
ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА
1. Топографічна карта — це загальногеографічна карта здебільшого великого та середнього масштабу, на якій об’єкти місцевості відтворено досить детально й майже без спотворень.
2. Прямокутна система координат зображена на топографічній карті лініями кілометрової сітки.
3. Для читання топографічних карт важливе значення мають її легенда, рамка карти та вміння визначати азимути.
ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ
1. Які карти називають топографічними? Яку інформацію надають надписи та позначки на рамці топографічної карти?
2. Як за топографічною картою визначають напрямок руху?
3. Доведіть, що топографічні карти належать до загальногеографічних карт.
4. Скориставшись топографічною картою на с. 27 (мал. 23), за лініями кілометрової сітки визначте квадрат, у якому розташовані такі об’єкти: джерело Голубе, гирло річки Русава, міст через річку Укша поблизу села Федорівка, цукровий завод у місті Сілець. Пам'ятайте, що для позначення квадрата, у якому лежить точка пошуку, використовують двозначні числа, що підписані більшим шрифтом і зазначені біля горизонтальної та вертикальної ліній кілометрової сітки. При цьому спочатку записується число нижньої горизонтальної лінії квадрата, а потім — число лівої вертикальної лінії. Наприклад, с. Горинка розташоване у квадраті 6511.
ПРАКТИЧНА РОБОТА 1
Визначення напрямків, відстаней, географічних і прямокутних координат, висот точок за топографічною картою
Для виконання практичної роботи вам знадобиться навчальна топографічна карта, що на с. 27 (мал. 23) або вміщена у вашому атласі.
Результати завдань оформіть у вигляді таблиць 1-4.
1. Визначте найкоротшу відстань між об’єктами.
Таблиця 1
Назви географічних об’єктів |
Відстань на плані |
Відстань на місцевості |
|
I варіант |
Від гори Вовчої до джерела Голубого |
||
II варіант |
Від джерела, з якого витікає річка Болотна, до Бабиної Гори |
2. Визначте напрямок та азимут між об’єктами.
Таблиця 2
Назви географічних об’єктів |
Напрямок |
Азимут |
|
I варіант |
Від Бабиної Гори до острова на озері Чисте |
||
II варіант |
Від гори Вовчої до будинку лісника поблизу селища Пісне |
3. Визначте абсолютну висоту точок і відносну висоту між ними.
Таблиця 3
Назви географічних об’єктів |
Абсолютна висота |
Відносна висота |
|
I варіант |
Бабина Гора |
||
Долина річки Укша |
|||
II варіант |
Гора Вовча |
||
Долина річки Болотна |
4. Визначте географічні та прямокутні координати об’єктів.
Таблиця 4
Назви географічних об’єктів |
Географічні координати |
Прямокутні координати |
|
I варіант |
Гора Вовча |
||
II варіант |
Джерело Голубе |
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України