Перший український король. 7 клас. Гісем
5. На шляху до союзу з Литвою
В останні роки життя Данило Романович усвідомив, що єдиним союзником у протистоянні із Золотою Ордою може були лише Литва. Хоча шлях до цього союзу був тривалим і супроводжувався низкою конфліктів.
Становлення державності литовських племен відбувалося на тлі постійних нападів племінних дружин ятвягів, литовців на сусідні руські й польські князівства для пограбування. Особливо ці набіги активізувалися після ослаблення руських князів у результаті монгольської навали. Мазовецький князь навіть запросив німецьких хрестоносців для боротьби з племенами пруссів та ятвягів.
ПОМІРКУЙТЕ
Чому союз із литовцями наприкінці життя став для короля Данила пріоритетним?
Коронація Міндовга. Гравюра з книги Леонарда Ходько «Полонія»
Пам’ятник Міндовгу біля Національного музею Литви
У цей час натиск литовців і споріднених їм ятвягів став украй серйозною загрозою для земель Волині, Чернігівщини та Київщини. Галицько-волинські князі неодноразово били литовські та ятвязькі загони, які часто вдиралися для пограбування на українські та білоруські землі. У першій чверті XIII ст. почався процес об’єднання литовських племен під владою одного князя. Найбільше успіхів на цьому шляху досяг князь Міндовг, який став засновником першої династії литовських князів.
У 1243—1244 рр. під містом Пінськ (зараз територія Білорусі) галицько-волинське військо у двох битвах розбило загони литовських князів Айшевна та Ленгевіна, де з поля бою врятувалися лише самі князі. У 1248 р. Данило разом із Васильком втрутилися в міжусобицю в Литві, надіславши в литовські землі галицько-волинські війська проти великого литовського князя Міндовга, підтримуючи бажання його племінника Тевтивила. У результаті походів до Литви русини захопили багато міст у серці литовських земель — «корінній Литві». На прохання Міндовга в 1252 р. породичатися з Данилом Міндовг віддав за Данилового сина Шварна свою дочку і як посаг за неї — міста Новгородок, Слонім та Волковийськ (зараз територія Білорусі).
У 1253 р. обидва правителі, Міндовг і Данило, як уже говорилося, отримали королівські корони. Фактично вони мали стати щитом Європи від монголів. Проте конфлікти між ними не припинялися.
Коронація Данила відбулася під час чергового походу на ятвягів. Похід, у якому відзначився молодий син Данила Лев, закінчився розгромом ятвягів та загибеллю їхнього князя Стекинта.
У 1256 р. русини під Луцьком розбили війська литовців, які нібито збиралися допомагати в битві проти монголів, а насправді спустошували українські землі. Літопис розповідає, що литовських воїнів загнали в озеро, звідки ті намагалися врятуватися й виплисти, по кілька осіб хапаючись за коня. У тій самій битві був убитий воєвода литовців Хвал, який відзначився жорстокістю під час грабіжницьких нападів на Чернігівщину.
У 1245 р. на Волинь вдерлися ятвяги, проте під Дорогичином знову були розбиті військом князя Василька. У 1246, 1249, 1253 рр. галицько-волинське військо здійснило глибокі походи в землі ятвягів, які завершилися визволенням багатьох слов’янських бранців.
Успішна воєнна кампанія 1255—1256 рр. остаточно ліквідувала загрозу набігів ятвягів на землі Галичини та Волині. Ятвяги визнали зверхність Данила, погодилися на виплату данини та побудову в їхніх землях фортець Галицько-Волинської держави. Завдяки тому що галицько-волинські князі отримали землі в «корінній Литві» та підкорили ятвягів, кордони Галицько-Волинської держави відсунулися далеко на північ, майже сягаючи Балтійського моря. Відтоді між двома державами серйозних конфліктів не виникало.
