Зарубіжна література. Хрестоматія. Рівень стандарту. Профільний рівень. 11 клас. Столій

Іспанія

Федеріко Ґарсіа Лорка

(1898-1936)

Співець свободи

Поет і драматург Федеріко Гарсіа Лорка народився 5 червня 1898 року в іспанському селищі Фуенте-Вакерос у родині заможного землевласника і шкільної вчительки. На формування поетичного світосприйняття майбутнього поета вплинула давня культура Андалусії, її мальовнича природа, легенди і пісні, народні свята. Цю культуру вшановували в родині Лорки: його дід був музика-аматор, неодмінний учасник усіх сільських свят; бабусю поважали за декламаторську майстерність; батько чудово грав на гітарі.

1909 року родина переїхала у Ґранаду, де Федеріко пішов навчатися у школу Святого Серця Ісусова, а 1914 року — на факультет права й факультет літератури та філософії Ґранадського університету. Студентом він потоваришував із групою молодих людей, улюбленим заняттям яких було складання віршованих пародій. Найкращі пародії вдавалися Федеріко. У студентські роки юнак залучився і до роботи ґранадського Літературно-художнього центру. Улітку 1917 року у складі групи на чолі з професором теорії літератури М. Домінгесом Берруетою він мандрував Іспанією. Результатом подорожі стала перша книга Лорки — збірка замальовок у прозі й нарисів «Враження і картини» (1918).

1919 року Федеріко переїхав до Мадрида, де прожив до 1929 року, щороку навідуючись у Ґранаду. Тут він написав романтичну п’єсу-казку «Чари метелика», перша постановка якої 22 березня 1920 року в театрі «Еслава» виявилася невдалою. Провідна думка цієї п’єси про єдність людини і Всесвіту дістала більш яскраве втілення в поезії Лорки.

1921 року вийшла друком перша поетична збірка митця — «Книга віршів», яка вирізнялася жанровим та ритмічним різноманіттям: тут були і пісні, і романси, й строфи з рефренами, і александрійський вірш. І хоча у багатьох віршах відчутно вплив творчості відомих іспанських поетів, збірка приваблювала щирістю інтонації, вдалим використанням андалуського фольклору.

1923 року Ф. Ґарсіа Лорка закінчив юридичний факультет Мадридського університету, але його справжнім покликанням стала література. Це засвідчили нові поетові збірки «Пісні» (1927) та «Циганські романсеро» (1928). В останній книзі автор відродив і відновив старовинний іспанський жанр романсу, створив власний міф, у якому людина настільки злита з природою, що це загрожує їй смертю. Майже всі романси автор завершує поглядом вгору, у небо, наче міряючи окрему подію у житті людини вимірами Всесвіту.

1930 року поет вирушив до США, де провів рік, навчаючись на курсах англійської мови Колумбійського університету та працюючи над новими творами. В Америці він написав своєрідний триптих: книгу віршів «Поет у Нью-Йорку» (1931), п’єси «Публіка» (1931) і «Коли мине п’ять років» (1931). Ці твори їхньою сюрреалістичною манерою виділяються у творчості письменника найбільшим наближенням до авангарду.

Повернувшись до Іспанії, Лорка очолив пересувний університетський театр «Ла Баррака» («Балаган»), створений за рішенням Федерації іспанських студентів. У театрі поет також виконував обов’язки режисера, актора, художника та драматурга. Разом із «Ла Баррака» Лорка об’їздив усю країну. Працюючи в театрі, митець створив свої найкращі драматичні твори — андалузькі трагедії «Криваве весілля» (1933), «Ієрма» (1934) та «Дім Бернарди Альби» (1936). Конфлікт у них народжується у зіткненні поетичного й повсякденного. Герої намагаються віднайти внутрішню свободу, але ці пошуки закінчуються смертю.

Останні поетичні твори Ф. Ґарсіа Лорки — «Плач за Ігнасіо Санчесом Мехіасу» (1935), присвячений відомому матадору, і «Диван Тамарита» (1935), у якому відроджено давні жанри касиди й газелі, запозичені іспанською поезією з арабської.

У липні 1936 року Лорка виїхав із Мадрида в Ґранаду, де невдовзі розпочався фашистський заколот під керівництвом генерала Франциско Франко. 18 серпня поета заарештували як республіканця і противника фашистської ідеології, а наступного дня розстріляли неподалік від Ґранади. Митцю було лише 38 років...

Упродовж майже сорока років після загибелі поета його творчість була заборонена в Іспанії. Лише після смерті Франко відбулись перші урочистості на честь Ф. Ґарсіа Лорки на його батьківщині.

Лірика Ф. Ґарсія Лорки

У творчості Лорки-поета можна виділити нетривалий ранній період, коли в його ліриці був помітний вплив іспанських митців Хуана Хіменеса й Антоніо Мачадо. Однак уже починаючи зі збірки «Пісні» у віршах Лорки зазвучав його власний неповторний голос. Із часом у поезіях майстра посилювався зв’язок з фольклором: циганськими романсами, іспанськими народними піснями, середньовічною галісійською лірикою, андалузьким канте хондо — старовинними сольними піснями Південної Іспанії. Фольклор для Лорки — точка опори сучасного мистецтва. На думку поета, імітувати фольклор, механічно копіювати народні образи і словесні формули не можна. Лорка стверджував: «Із народної поезії потрібно брати тільки її глибинну сутність і, мабуть, дві-три колоритні трелі, але не можна рабськії наслідувати її неповторні інтонації». Із фольклором вірші Лорки пов’язують не стільки спільні лексика, мотиви, образи та прийоми, скільки світовідчуття — «не форма, а нерв форми».

Найважливіші мотиви поезії Лорки — любов і смерть. Любов і смерть у поезіях іспанця часто нерозлучні: любов, навіть взаємна, має в собі зародок страждання і загибелі. Таке трагічне переплетіння радісного і сумного, світлого і темного сам поет пояснював особливістю світосприйняття іспанців: «У всіх країнах смерть означає кінець. Вона приходить — і завіса падає. А в Іспанії навпаки. В Іспанії завіса тільки тоді й піднімається. <...> Мрець в Іспанії — більш живий, ніж мрець у будь-якому іншому місці земної кулі: його профіль ранить, як лезо бритви. Іспанці звикли до жартів про смерть і мовчазного її споглядання... Усе найбільш значне в Іспанії має останній металевий присмак смерті».

ГІТАРА

Як заридала

моя гітара, —

розбилась досвітку

криштальна чара.

Ой заридала

моя гітара...

Хочу утішить —

надармо,

хочу утишить —

намарно.

Плаче, як вода,

що рине з яру,

плаче, як вітер,

що жене хмару.

Хочу впинити —

надармо,

вона ридає

за даллю.

Плаче пісок гарячий,

кличе біле латаття,

плаче стріла за ціллю,

вечір кличе світання,

плаче в голім гіллі

пташка остання.

А-ой, гітаро!

У серці п’ять ножів

одним ударом!

1921

(Переклад М. Лукаша)

Поміркуйте над змістом тексту

1. Які асоціації та думки викликав у вас вірш? На вашу думку, чому плаче гітара ліричного героя?

2. Які засоби художньої виразності використав перекладач, щоби передати ридання гітари?

3. Якщо перекласти поезію «Гітара» на музику, яка мелодія підійшла б для цього: швидка, повільна, сумна, ніжна (ваш варіант)?

4. Яку роль у творі відіграють образи природи?

5. Як ви розумієте останні два рядки твору?

ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ

Прийшла в кузню Місяцівна

в серпанковім покривалі,

хлопчик дивиться на неї —

краса очі пориває.

Має білими руками,

аж малому серце в’яне,

вислоняє, грішна й чиста,

тугі перса олив’яні.

«Тікай, тікай, Місяцівно,

бо як вернуться цигани,

накують із твого серця

намиста й перснів багато».

«Дай я, хлоню, потанцюю,

бо як вернуться чхавале,

ти з закритими очима

лежатимеш на ковадлі».

«Тікай, тікай, Місяцівно.

Чуєш, тупотять бахмати?»

«Ну-бо, хлоню, не топчися

по білі моїй крохмальній».

Битим шляхом скаче вершник,

мов у бубон, в шлях бабаха,

а вже в кузні малий хлопчик

склепив віченьки, бідаха.

Гаєм їхали цигани,

мусянджовії примари.

Очі мружили набакир,

рівно голови тримали.

А в тім гаю пугач пуга,

пугач пуга тоскно й жаско...

пливе небом Місяцівна,

за руку держить хлоп’ятко.

В кузні туж, у кузні лемент,

плачуть, голосять цигани,

а царівну Місяцівну

повивають хмари, хмари.

1924

(Переклад М. Лукаша)

Поміркуйте над змістом тексту

1. Яке враження на вас справив вірш?

2. Які слова у творі для вас незрозумілі? Зробіть словникову роботу, використовуючи тлумачний словник або довідкові інтернет-джерела.

3. Оригінальна назва твору — «Romance de la Luna, Luna», тобто «Романс про місяць, місяць» (іспанська назва місяця жіночого роду). Наскільки вдалим ви вважаєте варіант назви, запропонованої перекладачем Миколою Лукашем? Обґрунтуйте свою думку.

4. За свідченням етнографів, іспанські цигани досі називають місяць сонцем мертвих і вірять, що від місячного світла може померти немовля. Як це уявлення відбилося у творі Лорки?

5. З якою метою автор використовує прийом персоніфікації?

6. Пригадайте ознаки фольклорних пісень. Які з них ви можете відмітити в поезії?

7. Чому хлопчик благає Місяцівну тікати?

8. Як у творі переплітаються традиційні для усієї поезії Лорки теми кохання та смерті?

Висловте свою думку

9. На прикладі твору «Про царівну Місяцівну» поясніть, чому поезію Ф. Ґарсіа Лорки вважають модерністською.

10. Якби вам довелося малювати ілюстрації до вірша Ф. Ґарсіа Лорки, які кольори ви б обрали? Обґрунтуйте свій вибір.