Хрестоматія з української літератури. 11 клас. Яценко

Літературне шістдесятництво

Василь Симоненко

(8 січня 1935 - 13 грудня 1963)

... Симоненко став явищем, більшим за його власний доробок.

Василь Стус

ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ...

Задивляюсь у твої зіниці

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти живуть на небі,

Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,

Чуєш - битви споконвічний грюк!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю...

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи - все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

* * *

Я...

Він дивився на мене тупо

Очицями, повними блекоти:

- Дарма ти себе уявляєш пупом,

На світі безліч таких, як ти. -

Він гримів одержимо і люто,

І кривилося гнівом лице рябе,

Він ладен був мене розіпнути

За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя...

Ліниво тяглася отара хвилин...

На світі безліч таких, як я,

Але я, їй-богу, один.

У кожного Я є своє ім’я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми - це не безліч стандартних «я»,

А безліч всесвітів різних.

Ми - це народу одвічне лоно,

Ми - океанна вселюдська сім’я.

І тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони «Я».