Хрестоматія з української літератури. 11 клас. Яценко

Під чужим небом

Євген Маланюк

(1 лютого 1897 - 16 лютого 1968)

Маланюкова поезія залишиться... доказом суворої сили українського слова, його здатності бути не лише мелодійним, ніжним, барвистим, гнучким, вигадливим, - а й безжально-точним, пружним, лапідарним, його здатності бути згустком волі й думки, що концентруються в пекуче почуття.

Іван Дзюба

УРИВОК З ПОЕМИ

Je suis un fils de cette race...

E. Verhaeren

Внук кремезного чумака,

Січовика блідий правправнук,

Я закохавсь в гучних віках,

Я волю полюбив державну.

І крізь папери, крізь перо,

Крізь дні буденні - богоданно

Рокоче запорозька кров

Міцних поплічників Богдана -

Тих отаманів курінних,

Що під гармати революцій

Уміли кинуть п’яний сміх

В скривавлене обличчя - муці.

Чия залізна голова

І з-під катівської сокири

Жбурляла в чернь такі слова,

Що їй мороз ішов за шкіру.

Хто в дикий вихор гопака

Втіляв життя назустріч степу,

Й чия упевнена рука

Зміцняла сивого Мазепу.

Коли ж в батуринськім огні

Держава рухнула, тоді-то

Вони взяли свячений ніж,

Залізняка майбутні діти!

Хай згинуло, хай загуло -

Вони лишилися, як криця!

І жадний примус, жадне зло

Їх не примусило скориться

Херсонські прерії - мов Січ,

А кобзарем - херсонський вітер,

І рідним був одразу клич:

- Вставайте! Кайдани порвіте!

Бо ж там тече козацький Буг

Й - не раз червоная - Синюха,

А я там весен вербний пух

І дух землі - з дитинства нюхав.

Як не калічила Москва,

Не спокушав її розгон той -

Та враз підвівсь, і запалав,

І з серця кров’ю крикнув Гонта.

... Даремно, вороже, радій -

Не паралітик і не лірник

Народ мій - в гураган подій

Жбурне тобою ще, невірний!

Ще засилатимеш, на жаль,

До Києва послів московських -

І по паркету наших заль

Ступати лаптю буде сковзько.

* * *

НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ...

Напис на книзі віршів

Напружений, незломно-гордий,

Залізних імератор строф -

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

Позаду - збурений Батурин

В похмурих загравах облуд, -

Вони ж металом - morituri -

Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи

Пруживий одбивають ямб -

Це дійсности а не утопій

Звучить громовий дифірамб.

Ось - блиском - булаву гранчасту

Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, але вже наступ,

Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,

І ти, нащадче мий, збагнеш,

Як крізь тисячолітній порох

Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,

Яких цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.