§ 5. Революційні події в Україні у 1905–1907 роках

На минулому уроці ви дізналися про діяльність перших українських політичних партій. Пригадайте, що таке політична партія. Засновником якої партії був Іван Франко? Які погляди відстоювали члени Революційної української партії? У якому році була створена Українська соціалістична партія? З якою метою було створено Товариство українських поступовців?
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про революційні події в Україні в 1905-1907 роках.

У січні 1905 року в Петербурзі відбувалася мирна демонстрація. За наказом царя, війська розстріляли її учасників. Звістка про цю подію облетіла всю державу. В Україні розпочалися страйки. Страйк - це припинення праці робітниками з метою домогтися виконання певних вимог. Застрайкували робітники промислових підприємств Києва, Харкова, Миколаєва. Страйкарі висували переважно економічні вимоги: восьмигодинний робочий день, покращення умов праці, підвищення заробітної плати тощо.

Робітничий рух розповсюджувався й по інших містах України. У жовтні 1905 року вже страйкувало близько 120 тисяч робітників. В Одесі було кинуто заклик «Геть самодержавство!». Відбулися збройні виступи трудящих Одеси, Горлівки, Катеринослава (Дніпра), Києва, Харкова. Але царські війська швидко розбили погано озброєні та розрізнені робітничі загони.

У цей час посилився й селянський рух. За 1905 рік відбулося близько 4 тисяч виступів. Основними формами боротьби селян були погроми поміщицьких маєтків, підпали, самовільне захоплення землі та вбивства окремих поміщиків. Селянські повстання діяли в межах окремих сіл чи невеликих районів. Тому каральні загони легко придушували непов'язані між собою селянські виступи.

Мітинг у Харкові (жовтень 1905 року)

На підтримку робітників і селян виступили військові. У червні 1905 року спалахнуло повстання на броненосці «Потьомкін». Цей корабель прибув до Одеси. Його екіпаж підтримав загальний страйк трудящих. У листопаді 1905 року повстали матроси 12 кораблів Чорноморського флоту на чолі з лейтенантом Петром Шмідтом. У Києві спільно виступили з робітниками солдати-сапери. Царському урядові довелося силами вірних армійських частин придушити повсталих матросів і солдатів.

Броненосець «Потьомкін»

У ході революційних подій 1905 року українці вимагали вільного розвитку української мови й культури, навчання в Україні рідною мовою, видання українською книг, газет і журналів.

Під тиском громадськості російський цар Микола II видав маніфест від 17 жовтня 1905 року. У ньому він «дарував» підданим особисту недоторканість, свободу слова та зібрань.

Унаслідок цього в деяких сільських регіонах України вчителі почали навчати дітей українською мовою. У багатьох містах відкривали українські клуби, театральні гуртки, наукові товариства. У 1906 році в Києві, Катеринославі (Дніпрі), Одесі, Полтаві, Харкові та інших містах виходило 18 українських газет і журналів. Першою щоденною українською газетою стала «Громадська думка». У ній друкували свої матеріали Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Олесь та інші. Також виходили книжки українською мовою. У 1907 році було надруковано повне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Революція 1905-1907 років сприяла пробудженню національної самосвідомості українців.

Запам’ятайте

Страйк - це припинення праці робітниками з метою домогтися виконання певних вимог.
«Громадська думка» - перша щоденна українська газета.
1905-1907 рр. - революційні події в Україні.

Запитання

1. Коли розпочалися революційні події в Україні?

2. Що таке страйк?

3. Які вимоги висували українські робітники?

4. У яких містах відбулися збройні виступи робітників?

5. Як селяни боролися з поміщиками?

6. Як військові виступили проти влади?

7. Які зміни відбулися в Україні в 1906-1907 роках?

Завдання

1. Визначте, у якому столітті і його половині відбулися революційні події в Україні 1905-1907 років.

2. Які позитивні зміни відбулися на теренах України внаслідок революційних подій 1905-1907 років? Запишіть.

Цікаво знати

Одне з найбільших селянських виступів у 1905 році відбулося в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Арешт місцевого активіста став причиною селянського бунту. Наступного дня близько 5 тисяч мешканців села зібралися на мітинг. Було створено селянський комітет. Комітет керував повстанцями. Селяни заарештували поліцейського, вигнали з села прихильників царського режиму. Також було вирішено не платити податків, не давати новобранців до війська та закрити шинки.

На втихомирення повстанців прибула сотня донських козаків. Вони відкрили вогонь по селянах. З вилами й косами сорочинці стали до бою й змусили солдатів покинути село. У цьому бою загинуло 63 повстанці.

Після таких подій губернатор надіслав у Сорочинці каральний загін з гарматами. Загін придушив повстання. Селян примусили стояти на колінах у снігу протягом 6 годин, поки солдати катували організаторів повстання.

Кількість звинувачених сягало тисячі людей. Але засудили вісім селян-зачинщиків.