Узагальнення до розділу «Західна Україна у 30-40-х роках ХХ (20) століття»

Після Першої світової війни з розпадом могутніх імперій західноукраїнські землі були захоплені сусідніми державами. Східна Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі, Північна Буковина ввійшла до складу Румунії, а Закарпаття перебувало під владою Чехословаччини.

У Східній Галичині, Західній Волині та Північній Буковині фактично не розвивалася промисловість і сільське господарство. Польська та румунська влади переслідували український рух, примусово полонізували та румунізували українське населення, закривали українські школи, клуби, театри, газети, обмежували доступ українців до вищих навчальних закладів. У відповідь на агресію польської адміністрації у Львові виник Таємний український університет. Він готував фахівців у галузях права, медицини, філософії, інженерії та мистецтва.

Закарпаття входило до складу Чехословаччини як окремий адміністративний край під назвою Підкарпатська Русь. Чехословацька влада дозволяла навчання українським дітям рідною мовою. Тому тут зростала кількість українських навчальних закладів. Діяли українське товариство «Просвіта», організація українських скаутів «Пласт», театральні трупи та хори, виходили українські газети тощо.

У жовтні 1938 року на Закарпатті було сформовано автономний уряд. Його очолив Августин Волошин. Столицею українського Закарпаття було місто Хуст. Розпочалося формування українського війська - Карпатської Січі. Проте сусідня Угорщина розпочала наступ на закарпатські землі. Під обстрілами угорських гармат 15 березня 1939 року було проголошено незалежну державу - Карпатську Україну. Її президентом став Августин Волошин. Карпатська Україна як незалежна держава проіснувала декілька днів. Але цей факт мав велике історичне значення й свідчив про прагнення населення краю жити у власній самостійній українській державі.

1 вересня 1939 року війська нацистської Німеччини напали на Польщу і розпочали Другу світову війну. 17 вересня 1939 року радянські війська перейшли польський кордон і окупували західноукраїнські землі. Більшість населення Західної України доброзичливо поставилися до представників радянської влади та вояків Червоної армії. 15 листопада 1939 року Західна Україна ввійшла до складу Радянської України. Після цих подій радянське керівництво виставило вимогу Румунії повернути СРСР Північну Буковину. Румунія погодилася. 2 серпня 1940 року Північна Буковина ввійшла до складу УРСР.

Радянська влада в Східній Галичині, Західній Волині та Північній Буковині відбирала поміщицькі та церковні землі й створювала колгоспи. Всі приватні підприємства передавали державі. Кількість українських шкіл та лікарень збільшилася. Водночас розпочалися репресії проти населення цих регіонів. Переслідувалися члени будь-яких політичних партій (зокрема й Комуністичної партії Західної України). Переслідували й чиновників польських та румунських адміністрацій, великих землевласників, власників приватних підприємств і магазинів, священників, офіцерів та інших. Згодом радянська влада почала переслідувати й селян, які відмовлялися вступати в колгоспи.

Найпоширенішим різновидом репресій в Західній Україні були депортації. Тисячі ні в чому не винних мешканців західноукраїнських земель арештовували, оголошували «ворогами народу» і в товарних вагонах вивозили в глиб СРСР. Чимало українців гинули в дорозі. Ті, хто виживав, у нелюдських умовах працювали на найтяжчих роботах.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

Виберіть правильний варіант відповіді.

1. Таємний український університет діяв у: