Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). Повторне видання. 9 клас. Косенко

Розділ IV. Західна Україна у 30-40-х роках XX (20) століття

§ 25. Західноукраїнські землі у 30-х роках ХХ (20) століття. Становище народу

• Діти! У цьому розділі ви дізнаєтеся про життя людей на західноукраїнських землях в 30-х роках минулого століття. Познайомитеся із такими подіями минулого нашого народу як утворення Карпатської України, приєднання до УРСР Східної Галичини та Північної Буковини. Ви дізнаєтеся про розвиток освіти й культури на західноукраїнських землях та про більшовицькі репресії в цих областях.
• Сьогодні на уроці ви ознайомитеся із життям українського народу на західноукраїнських землях у 30-х роках минулого століття.

Після Першої світової війни з розпадом могутніх імперій західноукраїнські землі були захоплені сусідніми державами. Східна Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Північна Буковина ввійшла до складу Румунії. Закарпаття перебувало під владою Чехословаччини.

Польська держава категорично заборонила вживати на підвладній їй українській землі такі слова як «Україна», «українець» та «український». Замість них було впроваджено давні терміни «русин» і «русинський». Керівники Польщі заявляли, що ніякого українського народу не існує. Розпочалося примусове спольщення українського населення. В українських школах вивчення польської мови ставало обов'язковим. У багатьох школах вчителів-українців звільняли. Замість них брали на роботу поляків. За десять років польської влади кількість українських шкіл в Східній Галичині значно скоротилася із 2 тисяч до 360. На Західній Волині - з 400 до 4.

Національні утиски доповнювалися важким економічним становищем українців у Польщі. Уряд поділив країну на дві території: «Польщу А» та «Польщу Б». До другої відходили західноукраїнські землі. Територія Б повинна бути лише джерелом сировини. На ній не будували великі промислові підприємства. Тому серед українців було багато безробітних. А ті, хто працював, отримували мізерні зарплати.

Західноукраїнські землі у складі інших держав

На селі становище було зовсім нестерпним. Українським селянам не вистачало землі. А їхні мізерні наділи обкладали великими податками. В той самий час поляки переселялися на західноукраїнські землі. Їм влада виділяла землю в достатній кількості. Така політика призводила до посилення міжнаціональної ворожнечі. Українські робітники організовували страйки. У селах почастішали антиурядові виступи. Польська влада за допомогою війська й поліції жорстоко придушувала бунтівників.

Жителі Північної Буковини потрапили під владу Румунії. На цих землях одразу розпочалася насильницька румунізація. Всі українські школи були закриті. Назви населених пунктів і навіть прізвища українців перекладали румунською мовою. Румунізація торкнулася й церковної служби.

Нафтова вежа у Биткові (Івано-Франківщина, 1930 рік)

Румунська влада не сприяла економічному розвитку Північної Буковини. Навпаки, промислове устаткування вивозили з українських територій до Румунії. Селян обкладали непомірними податками. Це було причиною бідності й злиденного життя українців.

Після Першої світової війни Закарпаття відійшло Чехословаччині. Мешканці цього краю були у кращому положенні, ніж українці в СРСР, Польщі чи Румунії. На Закарпатті кількість українських шкіл збільшилася, діяли українські політичні партії, випускали українські газети тощо.

У цьому краї влада будувала дороги, мости, здійснювала електрифікацію краю. Чехословацький уряд відібрав у поміщиків землю, поділив її на дрібні частини й продав селянам. Але всім землі не вистачило. Більшість селян бідувала. У цьому краї влада не будувала промислові підприємства. Пояснювали це тим, що на Закарпатті не вистачає кваліфікованих робітників.

Сільське обійстя на Закарпатті (1930 рік)

Запам’ятайте

• Східна Галичина та Західна Волинь - західноукраїнські землі. У 20-30-х роках входили до складу Польщі.
• Північна Буковина - західноукраїнська земля. У 20-30-х роках входила до складу Румунії.
• Закарпаття - західноукраїнська земля. У 20-30-х роках входила до складу Чехословаччини.

З історичних джерел

Зі сторінок буковинської газети «Боротьба» (1926 рік)

«... міністерство освіти (Румунії) відповіло категоричною відмовою на колективне прохання українських сіл Буковини відкрити в країні школи з українською мовою навчання. Клопотання підписали 40 тисяч виборних від селян.

У зв'язку з цим міністерство освіти заявляє, що на всі нові клопотання в цій справі відповіді не буде...».

Запитання

1. У складі якої держави опинилася Східна Галичина та Західна Волинь?

2. Чому поляки забороняли використовувати слова «Україна», «українець» та «український»?

3. Чому закривали українські школи?

4. Як жилося українським селянам в Польщі?

5. До якої держави відійшла Північна Буковина?

6. Наведіть приклади насильницької румунізації українців Північної Буковини.

7. У складі якої держави опинилося Закарпаття?

8. Які заходи здійснював чехословацький уряд на Закарпатті?

9. Опрацюйте історичне джерело. Поясніть дії румунської влади щодо потреб українського населення Буковини.

Завдання

1. Продовжте речення:

У 20-30 роках минулого століття західноукраїнські землі...

2. Намалюйте в зошиті таблицю та заповніть її. Зіставте західноукраїнські землі з державами, до складу яких вони ввійшли:

Західноукраїнські землі в 30-х роках XX (20) століття

Східна Галичина
Західна Волинь
Північна Буковина
Закарпаття

Цікаво знати

Українцям важко жилося під владою Польщі та Румунії. Багато з них покинуло рідну землю й перебралося за океан - в Канаду та Сполучені Штати Америки. Інші стали на шлях боротьби проти іноземних порядків. Початком протестних акцій можна вважати 20-тисячний мітинг українців у Львові на початку 20-х років минулого століття. На ньому галичани склали присягу: «Ми, український народ, клянемося, що ніколи не погодимося на панування Польщі над нами й кожну нагоду використаємо, щоб ярмо неволі із себе скинути та злучитися з цілим великим українським народом в одній, незалежній, соборній державі».

Боротьбу українців у Польщі таємно підтримувала Радянська Україна. УРСР, із дозволу Москви, щорічно витрачала сотні тисяч золотих карбованців на діяльність різноманітних культурно-просвітницьких та політичних організацій, наукових товариств, музеїв, українських приватних шкіл, українських газет і журналів тощо.