Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 9 клас. Косенко

Розділ IV. Західна Україна у 30-40-их роках XX (20) століття

ТЕМА 1. Західноукраїнські землі у 30-их роках ХХ (20) століття. Становище народу

• У цьому розділі ви дізнаєтеся про життя людей на західноукраїнських землях в 30-их роках минулого століття. Познайомитеся із такими подіями минулого нашого народу як утворення Карпатської України, приєднання до УРСР Східної Галичини та Північної Буковини. Ви дізнаєтеся про розвиток освіти й культури на західноукраїнських землях та про більшовицькі репресії в цих областях.
• Сьогодні на уроці ви познайомитеся із життям українського народу на західноукраїнських землях у 30-их роках минулого століття.

Після Першої світової війни з розпадом могутніх імперій західноукраїнські землі були захоплені сусідніми державами. Східна Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі, Північна Буковина ввійшла до складу Румунії, а Закарпаття перебувало під владою Чехословаччини.

Польська держава категорично заборонила вживати на підвладній їй українській землі такі слова як «Україна», «українець» та «український». Замість них було впроваджено давні терміни «русин» і «русинський». Керівники Польщі заявляли, що ніякого українського народу не існує. Розпочалося примусове ополячення українського населення. В українських школах вивчення польської мови ставало обов'язковим. У багатьох школах вчителів-українців звільняли, а замість них брали на роботу поляків. За десять років польської влади кількість українських шкіл в Східній Галичині значно скоротилася - із 2 тисяч до 360, а на Західній Волині - з 400 до 4.

Західноукраїнські землі у складі інших держав

Національні утиски доповнювалися важким економічним становищем українців у Польщі. Уряд поділив країну на дві території: «Польщу А» та «Польщу Б». До другої відходили західноукраїнські землі. Територія Б була лише джерелом сировини, на ній не будувалися великі промислові підприємства. Тому серед українців було багато безробітних, а ті, хто працював, отримували мізерні зарплати.

У селі становище було зовсім нестерпним. Українським селянам не вистачало землі. Незважаючи на мізерні наділи, їх обкладали великими податками. У цей же час полякам, які переселялися на західноукраїнські землі, влада виділяла землю в достатній кількості. Така політика призводила до посилення міжнаціональної ворожнечі. Українські робітники організовували страйки, а у селах частими стали антиурядові виступи. Польська влада з допомогою війська й поліції жорстоко придушувала повстання бунтівників.

Жителі Північної Буковини потрапили під владу Румунії. На цих землях одразу розпочалася насильницька румунізація. Всі українські школи були закриті. Назви населених пунктів і навіть прізвища українців перекладалися румунською мовою. Румунізація торкнулася й церковної служби.

Нафтова вишка у Биткові (Івано-Франківщина, 1930 рік)

Румунська влада не сприяла економічному розвитку Північної Буковини. Навпаки, промислове устаткування вивозилося з українських територій до Румунії. Селяни обкладалися непомірними податками, що було причиною бідності й злиденного життя українців.

Після Першої світової війни Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Мешканці цього краю були у кращому положенні, ніж українці в СРСР, Польщі чи Румунії. На Закарпатті кількість українських шкіл збільшилася, діяли українські політичні партії, випускалися українські газети тощо.

У цьому регіоні влада будувала дороги, мости, здійснювала електрифікацію краю. Чехословацький уряд відібрав у поміщиків землю, поділив її на дрібні частини й продав селянам. Але всім землі не вистачило. Більшість селян бідувала. У цьому краї влада не будувала промислові підприємства, пояснюючи це тим, що на Закарпатті не вистачає кваліфікованих робітників.

Сільське обійстя на Закарпатті (1930 рік)

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

• Східна Галичина та Західна Волинь - західноукраїнські землі, які в 30-их роках входили до складу Польщі.
• Північна Буковина - західноукраїнська земля, яка в 30-их роках входила до складу Румунії.
• Закарпаття - західноукраїнська земля, яка в 30-их роках входила до складу Чехословаччини.

• З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

Зі сторінок буковинської газети «Боротьба»

«... Міністерство освіти (Румунії) відповіло категоричною відмовою на колективне прохання українських сіл Буковини відкрити в країні школи з українською мовою навчання. Клопотання підписали 40 тисяч виборних від селян.

У зв'язку з цим міністерство освіти заявляє, що на всі нові клопотання в цій справі відповіді не буде...»

ЗАПИТАННЯ

1. У складі якої держави опинилася Східна Галичина та Західна Волинь?

2. Чому поляки забороняли використовувати слова «Україна», «українець» та «український»?

3. Чому закривалися українські школи?

4. Як жилося українським селянам в Польщі?

5. До якої держави відійшла Північна Буковина?

6. Наведіть приклади насильницької румунізації українців Північної Буковини.

7. У складі якої держави опинилося Закарпаття?

8. Які заходи здійснював чехословацький уряд на Закарпатті?

9. Опрацювавши історичне джерело, поясніть дії румунської влади щодо потреб українського населення Буковини.

ЗАВДАННЯ

1. Продовжіть речення:

У 30-их роках минулого століття західноукраїнські землі...

2. Заповніть таблицю, вписавши держави, до складу яких ввійшли українські землі:

Західноукраїнські землі в 30-их роках XX (20) століття
Східна Галичина
Західна Волинь
Північна Буковина
Закарпаття

ЦІКАВО ЗНАТИ

Українцям важко жилося під владою Польщі та Румунії. Багато з них покинули рідну землю й перебралися за океан, в Канаду та Сполучені Штати Америки. Інші стали на шлях боротьби проти іноземних порядків. Початком протестних акцій можна вважати 20-тисячний мітинг українців у Львові на початку 20-их років минулого століття. На ньому галичани проголосили клятву: «Ми, український народ, клянемося, що ніколи не погодимося на панування Польщі над нами й кожну нагоду використаємо, щоб ярмо неволі із себе скинути та злучитися з цілим великим українським народом в одній, незалежній, соборній державі».

Боротьбу українців у Польщі таємно підтримувала радянська Україна. УРСР, із дозволу Москви, щорічно витрачала сотні тисяч золотих карбованців на діяльність різноманітних культурно-просвітницьких та політичних організацій, наукових товариств, музеїв, українських приватних шкіл, українських газет і журналів тощо.