Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). Повторне видання. 7 клас. Косенко

§ 40. Спадкоємці Данила Галицького

На минулому уроці ви дізналися про діяльність волинсько-галицького князя Данила. Пригадайте, чому його прозвали Галицьким. У якому році він став королем Русі? Чому Данило погодився прийняти королівський титул? Чому Данило розірвав відносини з Папою Римським? Розкажіть про боротьбу Данила Галицького з монголами.

Сьогодні ви дізнаєтеся про нащадків Данила Галицького.

У 1264 році Данило Галицький помер. Волинсько-Галицька держава розділилася на декілька частин. На Волині княжив брат Данила — Василько Романович зі своїм сином Володимиром. Князь Володимир Василькович увійшов у історію як філософ та великий шанувальник книг. За його наказом переписувалися та перекладалися книги, писався літопис, з якого нам відомо про життя в ті часи на Волині й Галичині. Князь Володимир хоч і уникав воєн, але зміцнював оборону своєї землі. Він будував міста й фортеці. Піклувався про розвиток ремесел і торгівлі.

Князь Володимир Василькович

Свято-Успенський кафедральний собор, де був похований князь Володимир Василькович. Розташований у місті Володимирі (Волинська обл.) — центрі Волинського князівства (сучасний вигляд)

Князь Лев Данилович (картина Л. Долинського)

Сини Данила розділили Галицьке князівство між собою. Старшим серед них був князь Лев Данилович. Він намагався створити сильну державу, приєднавши до своїх володінь Люблінську землю, Закарпаття та Холмське князівство. Столицю своєї держави князь Лев переніс у Львів. Він підтримував тісні дипломатичні відносини з Польщею та Чехією.

У відносинах із монголами князь Лев, на відміну від свого батька, Данила Галицького, відкрито не виступав проти них. Навпаки, відправляв своїх воїнів до монгольського війська для боротьби з їхніми ворогами. Але, попри миролюбні відносини з монголами, це не вберегло володіння Лева Даниловича від монгольських набігів.

Палац князя Лева Даниловича у Львові (гіпотетична реконструкція І. Качора)

Князь Юрій Львович

Князь Юрій Львович пропонує ігумену Петру очолити Галицьку митрополію

Князю Леву так і не вдалося об’єднати землі Галичини й Волині в єдину державу. Це зробив його син — Юрій Львович. За часів цього князя зростає військова могутність його держави, розвивається торгівля. Процвітають ремесла. Столицю держави було перенесено у Володимир. У 1303 році князь Юрій Львович засновує Галицьку митрополію. Ця організація опікувалася всіма церквами Волинсько-Галицької держави. Такі дії свідчать про великий авторитет князя Юрія у світі. Свідченням могутності цього правителя було й те, що в країнах Європи його називали королем Русі.

Після смерті Юрія князювали його сини — Андрій та Лев ІІ. Вони спільно й дружно правили. У стосунках із західними сусідами князі підтримували дружні відносини. Це сприяло розвитку торгівлі й ремесел. Андрій та Лев ІІ намагалися не допустити у свої володіння монголів. Постійно з ними воювали. Правителі сусідніх країн називали братів «непоборним щитом» від монгольських набігів. У одній із таких битв і загинули мужні князі Андрій та Лев ІІ.

Печатка Юрія Львовича з портретом князя на лицевій стороні і написом «Печатка державника Георгія, короля Руси»

Лев II Юрійович

Андрій Юрійович

Юрій II Болеслав

Після себе брати не залишили дітей, тому волинсько-галицьким князем став їхній племінник Юрій ІІ Болеслав. Він боронив землі держави від польських та угорських загарбників. Намагався зміцнити князівську владу та покатоличити місцеве населення. Це викликало незадоволення бояр, які його й отруїли у 1340 році. Зі смертю Юрія ІІ Болеслава закінчується династія Романовичів. Протягом наступного десятиліття територія Волинсько-Галицької держави була загарбана й поділена між Польщею, Литвою та Угорщиною.

Печатка Лева II Юрійовича

Печатка Юрія II Болеслава

Отже, після розпаду Київської держави, у 1199-1340 роках на сучасній українській території існувала Волинсько-Галицька держава, яка зберегла віру, культуру та самобутність її мешканців.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Митрополія — церковна територія, яка підпорядковувалася митрополиту.

Династія — керування державою правителями з одного роду.

1303 рік — утворення Галицької митрополії.

1199-1340 роки — правління династії Романовичів у Волинсько-Галицькій державі.

ІМЕНА

Василько Романович — волинський князь.

Володимир Василькович — волинський князь, філософ.

Лев Данилович — галицький князь.

Юрій Львович — князь Волинсько-Галицької держави.

Андрій і Лев ІІ — князі Волинсько-Галицької держави.

Юрій ІІ Болеслав — останній князь Волинсько-Галицької держави з династії Романовичів.

З історичних джерел

«Літопис руський» про князя Володимира Васильковича

«Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте, кучеряве, бороду стриг... Говорив він ясно, із книг, тому що був філософ великий. І ловець він був умілий і хоробрий. Був кроткий, смиренний, незлобивий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів... Особливо ж старався він про милостиню, і про монастирі подбав, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив».

Пам’ятник Володимиру Васильковичу в місті Любомль (Волинська обл.). За час його князювання місто стало відомим ремісничим центром

ЗАПИТАННЯ

• 1. Коли помер Данило Галицький?
• 2. Хто княжив на Волині після його смерті?
• 3. Що вам відомо про волинського князя Володимира Васильковича?
• 4. Якому князю знову вдалося об’єднати Волинь та Галичину в одну державу?
• 5. У якому році було засновано Галицьку митрополію?
• 6. Що вам відомо про князів Андрія та Лева ІІ?
• 7. Хто був останнім князем Волинсько-Галицької держави з династії Романовичів?
• 8. Хто загарбав землі Волинсько-Галицької держави?
• 9. Чому занепала Волинсько-Галицька держава?

ЗАВДАННЯ

• 1. Запишіть у хронологічній послідовності імена правителів Волинсько-Галицької держави.
• 2. Вирахуйте, скільки років існувала Волинсько-Галицька держава.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слов’янами, які прийняли християнство, керував митрополит. Його резиденція була в Києві. Він називався митрополит Київський і всієї Русі. У 1243 році митрополитом було обрано Кирила ІІІ. Йому ніде було поселитися, адже Київ був спалений монголами і лежав у руїнах. Новообраний митрополит переїхав у Володимирсько-Суздальське князівство, у місто Володимир-на-Клязьмі.

З цього часу всі митрополити, хоч і називалися київськими, але жили у Володимирі-на-Клязьмі або в Москві. Вони рідко переймалися проблемами південно-західної частини Русі, зокрема Волинсько-Галицького князівства. Тому князь Юрій Львович домігся відкриття у 1303 році Галицької митрополії.

Між галицькою і київською митрополіями точилася боротьба, у якій більш міцними були позиції київських митрополитів. Тому галицька митрополія неодноразово закривалася. Все завершилося у 1458 році, коли київський митрополит отримав титул «Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі».