Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). Повторне видання. 7 клас. Косенко

§ 9. Вірування та звичаї східних слов’ян

Ви вже ознайомилися зі слов’янськими поселеннями та житлами. Пригадайте, у якій місцевості будували свої поселення наші предки. Назвіть відомі міста східних слов’ян. Як називалися житла слов’ян? З яких матеріалів вони будувалися? Згадайте, що розміщувалося всередині східнослов’янських будинків.

На цьому уроці ви дізнаєтеся про звичаї східних слов’ян та богів, у яких вони вірили.

Наші предки жили у тісному взаємозв’язку з природою. Вони обробляли землю, доглядали за домашніми тваринами. Їхнє життя залежало від урожаю та погодних умов. Східні слов’яни спостерігали за змінами в природі, але не могли пояснити, чому змінюються пори року, чому йде дощ, звідки береться вітер, хмари, грім, блискавка, інші стихії. На думку східних слов’ян, цими явищами керували боги. Бог — згідно з віруваннями давніх людей, це могутня надприродна істота. Слов’яни вважали, що боги невидимі та живуть на небі. Найголовнішим богом для східнослов’янських племен був Дажбог — бог сонця, який давав людям світло й тепло, замикав зиму та відмикав весну. Крім Дажбога, слов’яни поклонялися Перуну — богу дощу, грому та блискавки, Стрибогу — богу вітру, Сварогу — богу неба, Велесу — богу скотарства, Макоші — богині родючості, долі та покровительці ремесел. Віра в багатьох богів називається язичництвом. Наші предки були язичниками.

Слов’янське капище

Щоб помолитися своїм богам, слов’яни робили їхні зображення з дерева або каменю. Такі фігури називалися ідолами. Їх розташовували на спеціальному майданчику — капищі. Капище огороджувалося частоколом. Сюди наші предки приходили просити в богів гарного врожаю, дощу під час посухи, збільшення поголів’я худоби. Люди вважали, що боги виконають прохання, якщо їм принести жертву, тобто здійснити жертвопринесення. Перед ідолами спалювали птиць, тварин (ягня, вівцю, козу) або частину врожаю. Слов’яни вважали, що дим від жертовного вогню донесе до богів їхні дари.

За уявленнями східних слов’ян, у світі живуть добрі та злі духи. Вони живуть скрізь: у лісах, воді, будинках, під землею, у полях тощо. Наприклад, у лісі живуть лісовики і мавки, у воді — водяники і русалки, у хатах — домовики. З ними людям не варто сваритися, їх потрібно задобрювати.

Слов’янський ідол з дерева

Ідол з каменю («Збручанський ідол»)

Особливою повагою серед давніх слов’ян користувалися люди, які служили богам. Їх називали волхвами, відунами. Вони стежили за правильним і своєчасним виконанням обрядів і жертвопринесень.

Обряди та свята у східних слов’ян тісно пов’язані з їхнім господарюванням. Свята поділялися на весняні, літні, осінні та зимові. Найбільш важливими були п’ять свят. Корочун — Новий рік, святкували його в грудні. Масляна, або Масниця — проводи зими, зустріч весни, пробудження природи. Купала — день, присвячений літньому сонцестоянню та найвищому розквіту природи, святкували в червні. Перунів день — свято слов’янських воїнів, його відзначали в липні. Кузьминки — свято врожаю, проводи осені й зустрічі зими, святкували в листопаді.

Похорони у древніх слов’ян

Східні слов’яни жили великими родами і дуже поважно ставилися один до одного. Пишалися своїм родом. У них не було недоглянутих дітей та забутих літніх людей. Допомагали сиротам та одиноким. Запрошували їх до себе, годували. У наших предків вважалося, що краще самому не з’їсти, а сироті чи бідній людині віддати останній шматок хліба. Якщо траплялося лихо в сусідів, то всі приходили на допомогу: разом гасили пожежу, ділилися запасами врожаю, годували дітей, допомагали засіяти землю чи зібрати урожай.

Слов’яни вміли не тільки працювати, але й любили співати. Водили хороводи, полюбляли швидкі танці. Виконували різні пісні: весільні, обрядові, колискові, похідні, сумні.

З піснями й горювали. Коли помирала людина, жінки виконували сумні пісні-плачі, або голосіння. Померлу людину спалювали на вогнищі. Домовину робили у вигляді човна. Слов’яни вірили в потойбічне життя, тому небіжчику до труни клали одяг, посуд з їжею, зброю, знаряддя праці. Підпалювали вогнище ввечері, коли заходило сонце, щоб покійник бачив світло та йшов за сонцем. На місці поховання насипали курган. Біля кургану влаштовували поминки — тризну.

Весілля слов’яни проводили також за своїми звичаями. Молодих тричі обводив волхв навколо священного дерева — берези, призиваючи у свідки богів і духів того місця. Обов’язковим був звичай викрадення нареченої, щоб не образити духа-охоронця роду. Молода говорила так: «Не я іду, силою ведуть...».

Наші предки дуже поважно ставилися до будь-якої їжі, адже добувати її доводилося тяжкою працею. Головним продуктом був хліб. Його не викидали, навіть крихти зі столу змітали у долоню та з’їдали. Тільки голова сім’ї різав хліб. Уже в ті часи говорили: «Хліб усьому голова».

Звичаї передавалися з покоління в покоління. Багато з них збереглося і до нашого часу, що свідчить про тісний взаємозв’язок між древніми слов’янами та сучасними українцями.

З історичних джерел

Ібн-Даст про погребіння у східних слов’ян у книзі «Книга добрих скарбів» (перша половина Х (10) століття)

«Як котрий помре, вони спалюють його тіло. Жінки їх деруть собі ножем руки й лице. На другий день після спалення небіжчика йдуть до того місця, де це сталося, збирають попіл, складають у начиння і ставлять на горбі. За рік по смерті небіжчика беруть кухлів двадцять меду, іноді трохи більше, іноді трохи менше, несуть на той горб, там збирається родина небіжчика, їдять, п’ють і потім розходяться...».

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Бог — згідно з віруваннями давніх людей, це могутня надприродна істота.

Ідол — зображення східнослов’янського бога, виготовлене з дерева або каменю.

Язичництво — віра в існування багатьох богів.

Капище — місце поклоніння слов’ян своїм богам.

Волхв — служитель язичницьких богів.

Жертва — дар богам і духам.

Тризна — поминки.

Пісні-плачі, голосіння — поховальні пісні, які супроводжували поховальний обряд.

ЗАПИТАННЯ

1. Як називалася віра східних слов’ян?
2. Що таке ідол?
3. Що таке капище?
4. Хто такі волхви?
5. Як слов’яни намагалися задобрити богів?
6. Що таке тризна?
7. Чому у слов’ян виникла віра в богів?

ЗАВДАННЯ

1. Підготуйте розповідь про обряд поховання у східних слов’ян.
2. Випишіть із тексту підручника імена східнослов’янських богів.
3. Знайдіть та запишіть назви найбільш популярних свят у древніх слов’ян.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Одним із наймогутніших богів слов’яни вважали Перуна. Він посилав на землю дощ, грім та блискавку. Від дощу залежав урожай, тому наші предки вважали його покровителем землеробства. За уявленнями слов’ян, Перун рухався по небу на могутньому коні. Звук від копит коня — це грім, блискавка — його стріли, а веселка — це лук Перуна.

Слов’яни також вважали Перуна покровителем воїнів та ковалів. У кузні в горні завжди палахкотять маленькі блискавки та чутно гучний дзвін від ударів важкого молота, який нагадує небесний грім.

У жертву Перуну приносили, як правило, биків, диких кабанів. У тих місцях, де не було ідола Перуна, молилися та приносили жертву біля могутніх дубів, бо дуб був символом Перуна.

За уявленнями тогочасних слов’ян, Перун мав вигляд літнього могутнього чоловіка із срібною головою та золотими вусами. Наші предки вважали, що Перун народився з каменю і був одухотворений іншим богом — Білобогом. Маленького Перуна вигодувала коза, тому досить часто його ідол був прикрашений рогами кози.

Ідучи у військовий похід, слов’яни несли попереду свого війська постать Перуна, голову якого увінчували козячі роги.