Українська література. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 9 клас. Пономаренко
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Розділ 7. Гумористичні твори
Малюнок Терещенко Вікторії, учителя трудового навчання спеціальної школи «ШАНС»
Леонід Глібов
(1827—1893)
Леонід Глібов — талановитий байкар, автор поезій, гумористичних акровіршів, загадок із відгадками, драматичних творів.
Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків українських магнатів Родзянків. Початкову освіту він здобув удома, а 1840 р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші й де вийшла його перша збірка.
Байки Глібов почав писати під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Був людиною високоосвіченою, шанованою в колі тогочасної інтелігенції. Однак влада не завжди прихильно ставилася до нього. За просвітницьку діяльність на ниві української культури Л. Глібова часто переслідував уряд, твори поета вилучалися з ужитку. Проте його ніколи не полишала популярність і шана читачів.
Уже в юному віці почав складати вірші, щоправда, російською мовою. Однак невдовзі з'явилися і його перші українські твори: байки «Лебідь, Щука і Рак», «Вовк і Кіт», «Жаба й Віл» та інші. Впродовж життя він написав більше 100 байок.
Протягом останніх років життя багато писав для дітей — понад 50 загадок, віршовані казки, пісні-жарти, надруковані під псевдонімом Дідусь Кенар. Вони дотепні, щирі, ліричні. У них розкривається великий довколишній світ, у якому повинні перемагати добро, любов, працелюбство. Як дитячого письменника його знають і за кордоном.
Помер Л. Глібов 10 листопада 1893 р. в Чернігові, де його й поховали.
Запитання
- 1. Пригадай, що ти знаєш про Леоніда Глібова.
- 2. Назви відомі байки автора.
- 3. Під яким псевдонімом Леонід Глібов друкував твори в останні роки?
• Байка — невелике, переважно віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають люди, тварини, рослини чи предмети.
Щука
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімби вона такеє виробляла,
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були:
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця...
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких,
Або линів гарненьких...
Чи справді так було,
чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди ніде діти.
Малюнок Ражди Надії, мами учня спеціальної школи «ШАНС»
Кінців не можна поховать...
Не довго думали — рішили
І Щуку на вербі повісити звеліли.
«Дозвольте і мені, панове,
річ держать! —
Тут обізвалася Лисиця. —
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!»
«Розумна річ!» — всі зачали гукать.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
Запитання
- 1. Що в байці «Щука» тобі здалося комічним? Чому?
- 2. За які провини Щуку було притягнено до суду?
- 3. Назви інших персонажів байки й поясни, кого вони уособлюють за народними уявленнями.
- 4. Які стосунки були між Щукою та Лисицею? Знайди ці рядки у тексті й зачитай.
1. Які людські риси висміює автор в образах головних персонажів? Переконай.
2. Відгадай загадку. Серед ілюстрацій знайди відгадку.
Не дрімають карасі, знають добре геть усі:
стерегтись потрібно злюки, хижої, страшної...
Запитання від ровесника
1. Знайди у байці пестливі слова і поясни, навіщо їх використовують.
2. Розглянь малюнок до байки «Щука». Перекажи байку за малюнком.
Домашнє завдання
1. Склади план до байки «Щука».
2. Прочитай байку за ролями.
Муха і Бджола
Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку...
Побачила Бджолу близенько:
— Добридень! — каже їй. —
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти, —
Одвітує Бджола, —
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана, — Муха каже, —
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже...
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила.
Моє життя, голубко мила, —
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід
Або весіллячко, родини, —
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, —
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя! —
Малюнок Чумаченко Тетяни, учителя ритміки спеціальної школи «ШАНС»
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, —
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь.
— Стару новинку, — каже Муха, —
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха...
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люде,
Що надокучив їм.
Ластівка й Шуліка
Трудяща Ластівка край берега літала,
Земельку мокрую збирала,
Щоб хатоньку собі зліпить,
Щоб де було і їй, і діткам жить,
Тихеньку долю веселити,
І Бога, і людей хвалити.
Сидів Шуліка на вербі
І так до неї обізвався:
— Дивуюсь я тобі, —
Не раз я придивлявся,
Усе ти між людьми і не боїшся їх,
Пройдисвітів таких,
Не тільки що під стріхою співаєш,
Ще й у вікно літаєш...
От хоч і я — не в тебе вдавсь,
Шулікою на світі звуся,
А лиха від людей набравсь,
І зло бере, а все-таки боюся;
Досадно стане хоч кому:
Тобі привіт, мені — біда велика. —
А та йому:
— Я — Ластівка, а ти Шуліка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя твоє завзяте:
Ввесь вік курчат і пташечок хапав,
Ні ласки, ні жалю не знав.
Давно-давно мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде.
Малюнки Чумаченко Тетяни, учителя ритміки спеціальної школи «ШАНС»
Запитання
- 1. Чим займалася Муха в садку, а чим — Бджола (байка «Муха і Бджола»)?
- 2. Чи відчувала себе Бджола нещасною, безталанною, як її назвала Муха?
- 3. Яких людей засуджує Леонід Глібов в образі Мухи?
- 4. Яких людей зобразив автор в образах Ластівки й Шуліки (байка «Ластівка й Шуліка»)?
- 5. Знайди й зачитай у байці «Ластівка й Шуліка» рядки, що виражають ідею твору.
Химерний, маленький
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
Коханчик удавсь;
У тісто прибрався,
Чимсь смачним напхався,
В окропі купавсь.
На смак уродився,
Ще й маслом умився,
В макітрі скакав...
Недовго нажився,
У дірку скотився,
Круть-верть — та й пропав.
Хотів був догнати —
Шкода шкандибати:
Лови не лови!
А як його звати —
Лінуюсь сказати,
А нуте лиш ви!
«То ж, діду коханий,
Вареник гречаний!» —
Кричить дітвора.
Чому не вгадати!
Не бігать шукати
Такого добра.
• Загадка — це короткий дотепний опис предмета, події, явища, які потрібно впізнати та відгадати.
Запитання
- 1. Чи сподобався тобі цей вірш? Чим саме?
- 2. Чим цей вірш нагадує казку?
Хто розмовляє?
«Ой я бідна удовиця, —
Стала хникать жалібниця, —
Он калина, — їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають,
І ніхто ніде ніяк!..»
«Стій лиш! Слава не брехуха, —
Обізвалась джеркотуха, —
Розбирає, що і як!
От я славі догодила,
Кашку діточкам варила,
А тобі не вдасться так».
Малюнок Біневич Інни, учителя математики спеціальної школи «ШАНС»
• Акровірш — це такий вірш, у якому перші літери кожного рядка утворюють якесь слово.
Запитання
- 1. Хто розмовляє в акровірші?
- 2. Чому загадки (акровірші) Леоніда Глібова можна легко відгадати?
- 3. Розглянь малюнок. Опиши сороку. Розкажи, що ти знаєш про цю пташку.
Квіткове весілля
У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать,
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять.
Не було б таких новинок,
Та хрещатенький Барвінок
Усіх здивував —
Він Фіалочку блакитну,
Наче панночку тендітну,
За себе узяв.
Посередині в таночку,
У зеленому віночку,
Танцює Будяк.
Кругом свашки, і сусідки,
І Квасолі, і Нагідки,
І між ними Мак.
Наче справжнії музики,
Грають Півні та Індики,
Деренчить Гусак.
А Будяк всіх потішає,
Підморгне і примовляє:
«Оттак, квіти, так!»
Танцювала риба з раком,
А морковця з пастернаком,
Та не краще нас!
Нуте ж швидко, шпарко, квіти,
Молодих повеселити —
Один тому час!
Ой козаче молоденький,
Наш Барвінку зелененький,
Потіш Будяка,
І у парі з молодою
Між своєю перезвою*
Утніть тропака!*
Нехай гляне Редька в дірку,
Переверне долю гірку
Догори хвостом,
І музиченьку почує,
Потанцює, пожартує
З товстим Будяком.
Тільки й щастя, тільки й жити,
Покіль буде сонце гріти, —
Пов'янем колись!
Як там буде — знає доля,
А ще покіль наша воля,
Гуляй, не журись!
Де взялись Чижі й Синиці,
Прищебечують музиці,
Ще пристав і Шпак.
Будяк скаче, не вгаває,
Підморгне і промовляє:
«Оттак, квіти, так!»
Словник
Перезва — весільний обряд, за яким родичі нареченої йшли з обрядовими піснями до молодого на частування.
Тропак — український народний танець, що нагадує гопак.
Запитання
Чи сподобався тобі вірш «Квіткове весілля»? Чому?
1. Знайди дієслова, що допомагають відтворити пере вірші.
2. Розкажи про свої улюблені квіти. Розповідь запиши.
Домашнє завдання
Намалюй ілюстрацію до вірша «Квіткове весілля». Підпиши її відповідними рядками з тексту вірша.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України