Українська література. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 9 клас. Пономаренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Василь Симоненко

(1935—1963)

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспниками, усе дитинство минало в селі у важкі воєнні та повоєнні часи. Хлопець виростав без батька. Матері доводилося тяжко працювати, щоб заробити на шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які дуже любили свого кмітливого онука. 1952 року закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Працював у редакціях газет у Черкасах. Автор кількох збірок поезій, казок «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки».

Василь Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував, як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. А пишучи власні казки, він робив так: спершу читав їх синові, і ті рядки, що дитина запам'ятовувала, друкував, а інші — доробляв. Так, зокрема, було з казкою «Цар Плаксій та Лоскотон». Може, саме тому вона так подобається дітям.

Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років. З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. — «Земне тяжіння», 1965 р. — збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. — «Поезії», 1981 р. — «Лебеді материнства».

Запитання

  • 1. Де народився Василь Симоненко?
  • 2. Назви поетичні збірки автора.
  • 3. Чому казки Василя Симоненка подобаються дітям?

Цар Плаксій та Лоскотон

Цареве сімейство

Там, де гори і долини,

Де гуляє вітровій, —

Там цвіте краса-країна

З дивним ім'ям Сльозолий.

І колись в країні тій

Був на троні цар Плаксій.

Голова його — мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки

І плаксивих три сини.

Старша звалася Нудота,

Середульшенька — Вай-Вай,

Третя донечка — Плакота,

Всі сльозливі через край.

А цареві три сини

Так і звались — Плаксуни.

Отака була сім'я

У царя у Плаксія.

Цілі дні вони сиділи,

Голосили, та сопіли,

Та стогнали, та ревли,

Сльози відрами лили.

Цар Плаксій велів сердито:

«Хай із ними день при дні

Плачуть всі в країні діти,

Бо сміятись і радіти

У моєму царстві — ні!

Хто всміхнеться — в часі тім

Я того негайно з'їм!»

Ще була у Плаксія

Грізна гвардія своя:

В ній служили молодці

Забіяки-сльозівці.

Хто сміявсь — вони хапали

І нагайками шмагали,

Так що в царстві тому скрізь

Вистачало плачу й сліз.

Цар любив, як плачуть діти,

Бо любив їх сльози пити.

Отакий був цар Плаксій

У країні Сльозолий.

Дядько Лоскотон

Але в тому диво-царстві,

Зневажаючи закон,

Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Він приходив кожний вечір —

Хай чи дощ іде, чи сніг —

До голодної малечі

І усім приносив сміх.

Мав він вдачу теплу й щиру,

Ще й лукавинку в очах.

І була накидка сіра

В Лоскотона на плечах.

Лоскотливі мав він вуса

І м'якенькі, наче пух.

І м'яке волосся русе

Розсипалося до вух.

Він як прийде, залоскоче,

То сміється, хто й не хоче.

Тільки де він появлявся,

Зразу плач там припинявся,

І приходив до усіх

Голосний та щирий сміх.

Не любили Лоскотона

Цар Плаксій і Плаксуни,

Видавали заборони

Проти лоскоту вони.

І за дядьком Лоскотоном

Із нагайками в руках

Охоронці злих законів

Полювали по хатах.

Але дядько Лоскотон

Не боявся цих заслон:

Він ходив по всій країні

І носив з собою сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Арешт Лоскотона

Розізливсь тоді Плаксій —

Цар країни Сльозолий.

Гнівно він гукнув із трону:

«Гей, ледачі сльозівці!

Хто впіймає Лоскотона,

Буде муж моїй дочці!

Хто його посадить в льох —

Вибирай одну із трьох!

Бо уже цей Лоскотон

Скоро нам розвалить трон:

Що тоді ми будем пити,

Як не будуть плакать діти?!»

І завзяті сльозівці

Понеслись у всі кінці,

Щоб скарати по закону

Баламута Лоскотона.

Довго скрізь його шукали,

У всі шпари заглядали,

Перерили всі двори,

Обходили всі бори.

Час потратили дарма:

Лоскотона скрізь нема,

Бо його завжди і всюди

Од ловців ховали люди.

Опівночі Лоскотон,

Коли всіх колише сон,

Йшов собі в бідняцькі хати

Їхніх діток розважати.

Був тоді у Плаксія

Лютий посіпака,

Віроломний, як змія,

Капітан Макака.

Так хотілося йому

Царським зятем стати,

Що ні разу в ту зиму

Не лягав і спати.

Все ходив, усе він слухав

І нарешті все рознюхав.

На світанку Лоскотон,

Насмішивши діток,

У міцний поринув сон

Між кленових віток.

А лукавий капітан

Підікрався змієм

Й Лоскотонові аркан*

Зашморгнув на шиї.

Руки вивернув назад,

Міцно спутав ноги

І мерщій у Плаксоград

Рушив у дорогу...

Весілля в палаці

Лоскотона посадили

За вузенькі грати,

А в палаці порішили:

— Час весілля грати...

Гей, зійшлися царенята

І придворна свита

Наречених шанувати,

Сльози діток пити.

До вінця веде жених

Висохлу Нудоту,

Та дивитися на них

Зовсім неохота.

Хоч Макака був бридкий,

А вона ще гірша,

Їм поет один гладкий

Присвятив ще й вірша.

Стільки там було хвальби,

Так скрасив їх вроду —

Навіть жаби від ганьби

Булькнули у воду!

Але цар ходив, пишався,

Він із зятем цілувався,

Похвалявся: «Ну, тепер

Лоскотон, вважай, умер!

Недоступним став для всіх

Голосний та щирий сміх.

Тож від радості стрибайте!

Тож від радості ридайте!

Ми тепер встановим скрізь

Віковічне царство сліз!»

Так розхвастався Плаксій —

Цар країни Сльозолий.

Звільнення Лоскотона

Та поки гуло весілля,

То п'яниці вартові

Напились якогось зілля

Та й поснули у траві.

А вночі йшли до в'язниці

Батраки й робітники,

Щоб звільнити із темниці

Лоскотона навіки.

Рознесли всі перепони,

Гнули грати, мов прути:

— Гей, веселий Лоскотоне,

Це прийшли твої брати!

Йди до нас, веселий брате,

В нашу здружену сім'ю!

Підем разом догравати

Ми весілля Плаксію...

Продовження весілля

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче,

Ллються сльози, як ріка, —

Бачте, радість в них така!

Раптом цар упав на трон:

— Ой, рятуйте — Лоскотон! —

Всі відразу «ох!» та «ах!»,

Жах у кожного в очах.

А веселий Лоскотон

До царя стрибнув на трон

І сказав йому якраз:

— Насмієшся ти хоч раз!.. —

Став царя він лоскотати,

І Плаксій став реготати.

Так сміявсь — аж заливався,

Аж від реготу качався,

Кулаками очі тер —

Потім лопнув і помер.

Ой, була ж тоді потіха —

Цар Плаксій помер од сміху!

З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.

Малюнок Поліщук Катерини, учениці спеціальної школи «ШАНС»

А цареві три сини,

Три завзяті Плаксуни,

Так сміялись-реготали,

Що штани з них поспадали.

Тож всі троє без штанів

До чужих втекли країв.

Три царівни теж навтьоки

У чотири бігли боки.

Кровопивці-сльозівці

Стали п'явками в ріці,

А Макака-забіяка

З'їв себе із переляку.

Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Сам же він живе й понині,

Дітям носить щирий сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Схочеш сам піти в цей край,

То маршрут запам'ятай:

Треба йти спочатку прямо.

Потім вправо завернуть,

А тоді поміж дубами

Поведе наліво путь.

Після цього вже помалу

Чимчикуй куди попало:

Як од втоми не впадеш —

В цю країну попадеш.

Словник

Аркан — довга мотузка із зашморгом на кінці.

Прозова мова близька до розмовної, нею ми спілкуємося вдома, у школі. Віршована мова — розмірена, ритмічна, схожа на пісенну.

Запитання

  • 1. Яким постає перед тобою цар Плаксій?
  • 2. Які імена цар дав своїм дітям? Як вони характеризують царя та дітей?
  • 3. Перевір правильність поданих тверджень.

• Був на троні цар Плаксій.

• А цареві три сини так і звались — Плаксуни.

• Жив у мандрах і митарстві добрий дядько Лоскотон.

• Розсміявсь тоді Плаксій — цар країни Сльозолий.

• Віроломний, як змія, капітан Макака.

• Цар ходив, пишався, з Лоскотоном цілувався.

• Цар Плаксій помер од сміху!

  • 4. Які були порядки в країні Сльозолий?
  • 5. Якої вдачі був Лоскотон?
  • 6. Як ти гадаєш, чому поет змальовує Макаку і Нудоту зовні непривабливими?
  • 7. Як Лоскотон розвалив поганський трон?

1. До слова «чимчикуй» добери синоніми. З одним словом склади та запиши речення.

2. До слів «дні», «сльози», «зима», «світанок» добери антоніми.

3. Як би ти перейменував/перейменувала країну Сльозолий у кінці казки? Чому?

4. Склади порівняльні характеристики царя Плаксія та Лоскотона.

Запитання від ровесника

Попроси допомоги у батьків і разом доведіть, що твір В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» є казкою.

Домашнє завдання

1. Навчись виразно читати казку.

2. Намалюй і прокоментуй ілюстрацію до казки.