Українська література. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 8 клас. Кравець

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Павло Тичина

(1891—1867)

Павло Григорович Тичина — один із найвидатніших поетів України, державний діяч, народився 27 січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині. Походив зі старовинного козацького роду.

Змалку Павло виявив хист до віршування. Від батька — сільського дяка — майбутній поет перейняв любов до малювання і співу.

З дев’яти років Павло навчався у бурсі, потім — у Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові він познайомився з Михайлом Коцюбинським. Це знайомство відіграло велику роль у творчому зростанні поета. Першим власним твором, що його Тичина прочитав на «суботах» у Михайла Коцюбинського, був вірш «Розкажи, розкажи мені, поле...».

З 1912 року Павло Тичина почав друкуватися у пресі. Першу збірку поезій, яка називалася «Сонячні кларнети», видав 1918 року.

Павло Григорович був щедро обдарованою людиною. Він не тільки писав вірші, а й гарно малював, добре знався на музиці, вправно грав на багатьох музичних інструментах, чудово співав. Може, тому його поетичні твори дуже мелодійні, у них багато тепла, світла, яскравих барв.

У роки Другої світової війни поетичне слово Павла Тичини воювало на фронті. Вірші поета читали воїни в окопах, у партизанських загонах на Чернігівщині. У світ вийшли його книжки: «Ми йдемо на бій» (1941), «Перемагать і жить» (1942).

Найбільше, що створив Павло Тичина, — це чарівний світ поезії. Тичина писав не лише патріотичні вірші, а й ліричні. Одним із таких є вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...».

Усі, хто особисто знав Павла Григоровича, засвідчують, що він був дуже чуйним до людей, завжди привітним. Багатьом допомагав ділом і порадами.

Поет любив природу, тонко відчував її красу. У своїх віршах він наче малював словами краєвиди рідної природи і разом із тим «озвучував» їх.

Багато прекрасних творів написав поет для дітей. Серед них відомі вірші «Хор лісових дзвіночків», «А я у гай ходила», у яких поет звертається до дітей, розповідає їм про красу рідної природи. Ці твори близькі й зрозумілі дітям-читачам.

Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 року. Весь Київ у печалі й жалобі проводжав великого поета в останню дорогу. Поховали Павла Тичину на Байковому кладовищі.

  • 1. Доведи, що Павло Тичина був щедро обдарованою людиною.
  • 2. Розкажи, як поетичне слово поета воювало на фронті у роки Другої світової війни.
  • 3. Як Павло Григорович ставився до людей?

Я утверждаюсь

(Скорочено)

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу.

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,

гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу.

Із ран — нове життя заколоситься,

що з нього світ весь буде подивлять,

яка земля! яке зерно! росиця! —

Ну як же не сіять?

Ще буде: неба чистої блакиті,

добробут в нас підніметься, як ртуть,

заблискотять косарки в житі,

заводи загудуть...

  • 1. Читай вірш урочисто, виразно, дотримуйся інтонації.
  • 2. Як поет прославляє народ України?
  • 3. Про які рани йдеться у вірші?
  • 4. Вивчи напам’ять перші два куплети вірша. Декламуй їх урочисто, піднесено.

* * *

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

піди збуди, цілуй їй очі,

кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї...

«Я твій», — десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

  • Уважно читай, як поет виражає світле й радісне почуття кохання, єдність людини з природою. Читай ніжно, лагідно.

* * *

(Скорочено)

Ой, не крийся, природо, не крийся.

Що ти в тузі за літом, у тузі.

У туманах ти сниш... А чого так сичі

розридалися в лузі.

Твої коси від смутку, від суму

вкрила прозолоть, ой ще й кривава.

Певно й серце твоє взолотила печаль,

що така ти ласкава.

Ой там зірка десь впала, як згадка.

Засміялося серце у тузі!

Плачуть знову сичі... О ридай же, молись:

ходить осінь у лузі.

  • 1. Читай вірш уголос лагідно, дотримуйся інтонації.
  • 2. Читай вірш мовчки, не поспішаючи.
  • 3. Знайди у вірші й зачитай, як природа змінюється восени. Чому природа шкодує за літом?
  • 4. Пригадай і розкажи, якими стають дерева в жовтні. Про яку позолоту, ще й криваву, сказано у вірші?
  • 5. Чому природа стає восени ласкавою?
  • 6. Складіть у класі усний опис на тему: «Ліс восени».

Золотий гомін

(Уривки з поеми)

Над Києвом — золотий гомін,

і голуби, і сонце!

Внизу —

Дніпро торкає струни...

Ах той гомін!..

За ним не чути, що друг твій каже,

від нього грози, пролітаючи над містом, плачуть, —

бо їх не помічають.

Гомін золотий!

Уночі,

як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле,

розчини вікно, послухай:

слухай:

десь в небі плинуть ріки,

потужні ріки дзвону Лаври і Софії!...

  • 1. Читай виразно кожне слово поеми, дотримуйся інтонації.
  • 2. Що за дзвони чути вночі в Києві? Чому вони золоті?
  • 3. Про який золотий гомін ідеться?
  • 4. Розглянь ілюстрацію. На ній — дзвіниця Києво-Печерської лаври. Це її золотий гомін чути.

ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

* * *

(Скорочено)

Гей, вдарте в струни, кобзарі,

натхніть серця піснями!

Вкраїнські прапори вгорі —

мов сонце над степами...

Гей, рясно всипте цвітом шлях,

у дзвони задзвоніте!

Вкраїнське військо на полях

йде, славою повите.

Хвала борцям, що на зорі

лягли в холодні ями.

Гей, вдарте в струни, кобзарі,

натхніть серця піснями!

  • 1. Читай вірш урочисто, піднесено.
  • 2. До чого закликає поет своїм віршем?
  • 3. Кого прославляє поет? Відповідь доповни словами з вірша.