Українська література. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 6 клас. Дмітрієва

Любий друже!

Запрошуємо тебе в чарівний світ художнього слова. Надійним помічником у вивченні захопливого предмета «Українська література» стане підручник, який ти тримаєш у руках.

«Книга вчить, як на світі жить», — говорить народне прислів’я. Уміщені в підручнику вірші, оповідання, повісті, казки, байки допоможуть тобі пізнавати життя в усій його розмаїтості, змусять тебе замислитися, що таке добро і зло, правда і кривда, благородство і ницість, порядність і нікчемність.

Відповідаючи на післятекстові запитання й виконуючи завдання, ти краще запам’ятаєш зміст творів та їхніх героїв.

Народна мудрість говорить: «Хто багато читає, той багато знає». Читаючи твори класиків української літератури та сучасних письменників і поетів, ти зможеш дістати пораду, зробити правильний вибір, аби зростати гідною людиною, що любить рідний край, пишається своєю Батьківщиною.

Успіхів тобі!

Осінь настала, до школи пора

До школи

Ну, прокидайтеся, діти:

ранок — до книжки пора!

Сонечко вспіло залити

все посереду двора!

Швидше вдягайтесь до школи!

Кращі прогаєте дні, —

пізно вертати, — ніколи

їх не повернете, ні!

Змалку кохайтесь в освіті,

змалку розширюйте ум.

Бо доведеться у світі

всяких назнатися дум.

Треба самим розвертати:

як і до чого все йде,

шлях безпомилишно взяти —

той, що до правди веде.

Щоб не зросли ви на сором

(бійтесь найпаче того)

та не зробились позором

рідного краю свого.

Павло Грабовський

Розвертати — тут: розмірковувати.

1. Прочитай уважно вірш мовчки й уголос.

2. Коли розпочинаються заняття у школі?

3. До кого у вірші звертається поет?

4. Знайди в тексті й прочитай, що необхідно робити змалку дітям у школі.

Загадка

Дуже я потрібна всім —

і дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

а сама завжди мовчу.

(Книга)

Урок розпочинається

(Уривок)

У клас входить учитель. Він досвідчений педагог, викладає багато років свій улюблений предмет — географію. А поки вчитель іде до столу, кладе журнал і сідає, ми з вами спробуємо розв’язати одну «задачку».

Того, хто вас учить, можна назвати кількома словами (ми щойно так зробили). Це вчитель, викладач, педагог. Як видумаєте, чи ці слова зовсім однакові за значенням? Виявляється, що не зовсім.

Учитель — від слова «учити», він навчає, викладає якийсь предмет у школі.

Викладач — від слова «викладати», він викладає свої знання перед студентами, бо викладачами звичайно звуть учителів інститутів, університетів.

Ну, а педагог? По-грецьки — це «дітовод», «вихователь». Значить, це людина, яка і навчає, і виховує. От ми вашого вчителя географії й назвали педагогом — за його вміння і досвід.

На столі в учителя журнал. Не шукайте родичів цього слова серед наших слів, бо воно запозичене. Утворене воно від французького слова «жур» — «день». Виходить, що журнал — це щоденник, у якому щодня записують ваші добрі й не дуже добрі діла.

За Аллою Коваль

1. Якими словами можна назвати того, хто вас учить?

2. Що по-грецьки означає слово педагог?

3. Як у вас у школі називають педагогів — учителі чи викладачі?

4. Від якого слова утворене слово журнал?

Прислів’я

Шануй учителя, як родителя.

Осінь

(Уривок)

Осінню дмухнуло —

висохли квіточки;

хмуро, безпритуло

глянули садочки.

Жовкне і травиця,

така її доля,

хіба зелениться

хлібець серед поля.

Швидко погнав води

струмок бистрохвилий.

Пташки від негоди

подалися в ірій.

Павло Грабовський

1. Прочитай вірш мовчки й уголос.

2. Що сталося восени з квіточками?

3. Знайди і прочитай, як виглядають садочки.

4. Чому пташки подалися в ірій?

5. Який настрій викликає вірш?

6. Як потрібно читати вірш — піднесено, радісно чи спокійно, замріяно?

Дощова осінь

Водить осінь хороводи

то із листя, то з дощів.

На прогулянку виходять

парасолі і плащі.

Там розмову парасолі

із плащами завели:

«Ах, як довго у неволі,

у темниці ми були.

Та вернулися тумани,

задощило в небесах, —

і ми знову у пошані,

знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди

парасолі і плащі,

що найбільша насолода —

це коли ідуть дощі.

Анатолій Качан

1. Прочитай вірш мовчки й уголос з відповідною інтонацією.

2. Цей вірш сумний чи веселий?

3. Як люди рятуються від осіннього дощу?

4. Знайди і прочитай, яка погода найбільше подобається парасолям і плащам.

Крилате насіння

Кружляє над нами

насіння крилате,

радіє насіння,

що вміє літати.

Це клени високі

з осінньої гілки

синів проводжають

в далеку мандрівку.

І згадують сумно

дерева бувалі:

колись і вони

над землею літали!

— Ми знову знялись би,

як наше насіння,

та роки не ті

і тримає коріння...

Кружляє у небі

насіння крилате,

радіє насіння,

що вміє літати.

Одна насінина

з кленової крони

довірливо сіла

мені на долоню.

І каже: — Я довго

блукала над містом,

але на асфальт

не наважилась сісти.

Благаю, мій друже,

якщо це не важко,

візьми й посади мене

в землю, будь ласка.

Я виросту кленом

у нашому краї

і шумом зеленим

тебе привітаю.

Анатолій Качан

1. Прочитай уважно вірш.

2. Насіння якого дерева вміє літати?

3. Як ти думаєш, дерева вміють мислити?

4. Поміркуй, у прямому чи переносному значенні вжито слова:

І згадують сумно

дерева бувалі:

колись і вони

над землею літали!

5. Прочитай, куди насінина просить її посадити.

6. А ти вирощував(-ла) якісь рослини з насінин?

Загадка

Йдуть і йдуть, і йдуть дощі,

стали мокрими кущі,

жовкне листя, в’януть квіти,

скрізь калюжі поналито.

І ніде не видно пташки,

ані бджілки, ні мурашки,

затягнула хмари просинь —

то до нас приходить ... .

(осінь)

Прислів’я

Грамоті вчиться — завжди пригодиться.

Хто?

Посперечались якось три дівчинки, хто з них кращою першокласницею буде.

— Я буду кращою першокласницею, — каже Люся, — тому що мені мама вже шкільну сумку купила.

— Ні, я буду кращою першокласницею, — сказала Катя. — Мені мама форму з білим фартушком пошила.

— Ні, я... Ні, я, — сперечається з подругами Оленка. — У мене не тільки шкільна сумка і пенал, не тільки форма з білим фартухом є, мені ще дві білі стрічки в коси подарували.

Сперечалися так дівчатка, сперечалися — охрипли. До подружки побігли. До Маші. Нехай вона скаже, хто з них найкращою першокласницею буде.

Прийшли до Маші, а Маша за букварем сидить.

— Не знаю я, дівчатка, хто найкращою першокласницею буде, — відповіла Маша. — Нема коли мені. Я сьогодні мала ще три літери вивчити.

— А навіщо? — питають дівчата.

— А для того, щоб найгіршою, останньою першокласницею не стати, — сказала Маша і почала знову читати буквар.

Принишкли Люся, Катя і Оленка. Не стали більше сперечатися, хто найкращою першокласницею буде. І так ясно.

Євген Пермяк

1. З однокласниками прочитайте текст в особах.

2. Скажи, чому Люся вважала, що вона буде найкращою першокласницею.

3. Подумай, чому Катя була переконана, що найкращою буде саме вона.

4. Знайди і прочитай, у чому була впевнена Оленка.

5. До кого побігли подруги, щоб їх розсудили?

6. Що робила Маша, коли до неї прийшли дівчата?

7. Як готувалася Маша до вступу в перший клас?

8. Подумай і зроби висновок: що важливіше, аби стати найкращим учнем, — гарні речі чи знання?

Найкраща лінійка

Микола й Роман сидять за однією партою. У Миколи за письмові роботи завжди найкращі оцінки, а в Романа — погані.

Ось і сьогодні роздала вчителька зошити з тим диктантом, що вчора писали. У Миколи найвища оцінка, а в Романа ніякої, бо забагато помилок. Написала вчителька: «Треба краще працювати».

Засумував Роман.

Після уроку мови пішли діти в майстерню. Там був урок ручної праці. Кожному учневі вчитель дав дощечку й загадав зробити лінійку.

Микола й Роман працювали поруч. У Миколи вийшла лінійка крива, кострубата. А в Романа — рівна, гладенька, гарна.

Учитель сказав:

— У Романа лінійка найкраща. Йому ставлю найвищу оцінку. А тобі, Миколо, ніякої не можу поставити. Треба краще працювати.

Засумував Микола.

Закінчився урок. Роман просить учителя:

— Дайте мені ту лінійку, що я зробив.

— Бери, — дозволив учитель.

Роман узяв лінійку, приніс її в клас і поклав на парту, поруч із зошитом, у якому за диктант немає ніякої оцінки.

За Василем Сухомлинським

1. Назви героїв оповідання.

2. Хто з хлопчиків найкраще написав диктант?

3. А хто зумів зробити рівну, гладеньку, гарну лінійку?

4. Що зробив Роман, аби показати, що всі діти мають різні таланти?

5. Визнач основну думку твору.

6. А яку справу найкраще робиш ти?

Здивовані квіти

Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала в кручі,

сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:

— Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

а сьогодні вже восени!

Ліна Костенко

1. Прочитай вірш мовчки, а потім — виразно вголос.

2. Яка пора року настала після літа?

3. Як зустріли цю зміну зорі, птахи, квіти?

4. У прямому чи переносному значенні вжито слова: Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»?

* * *

Красива осінь вишиває клени

червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: — Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: — Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси — як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

Ліна Костенко

1. Прочитай вірш мовчки, а потім — виразно вголос.

2. Якого кольору стає листя клена восени?

3. Чого хоче листя — облетіти чи залишитися зеленим?

4. Зауваж: листя у вірші вміє розмовляти. Це приклад персоніфікації в літературі.

Персоніфікація — це надання неживим предметам чи явищам природи людських якостей.

Вже брами літа замикає осінь...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось? Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Ліна Костенко

1. Прочитай вірш мовчки, а потім — виразно вголос.

2. Яким місяцем закінчується літо?

3. Зачитай, хто припинив концерт.

4. Куди зібрався відлітати чорногуз?

5. У рядках Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось повторюється звук [с]. Чи не нагадує це шурхіт осіннього листя?

Я хочу сказати своє слово...

Катерина Іванівна повела своїх першачків у поле. Був тихий ранок ранньої осені. Далеко в небі летів ключ перелітних птахів.

Вони тихо курликали, і від того в степу було сумно.

Катерина Іванівна сказала дітям:

— Сьогодні ми будемо складати твір про осінь, небо, про перелітних птахів. Кожен із вас нехай скаже, яке зараз небо. Дивіться, діти, уважно. Вибирайте в нашій рідній мові красиві точні слова.

Діти притихли. Вони дивились на небо й думали. Через хвилину почулося:

— Небо синє-синє...

— Небо голубе...

— Небо чисте...

— Небо блакитне...

І все. Діти знов і знов повторювали ті самі слова: синє, голубе, чисте, блакитне.

Трохи збоку стояла маленька синьоока Валя й мовчала.

— А ти чого мовчиш, Валю?

— Я хочу сказати своє слово.

— Ну, яке ж твоє слово про небо?

— Небо ласкаве... — тихо сказала Валя й сумно усміхнулась.

Діти притихли. І в цю мить вони побачили те, чого не бачили досі.

— Небо сумне...

— Небо тривожне...

— Небо журливе...

— Небо студене...

Небо грало, тремтіло, дихало, усміхалось, як жива істота, і діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.

Василь Сухомлинський

1. Куди вчителька повела своїх першачків на урок?

2. Про що школярі мали складати твір?

3. Які слова дібрали діти, описуючи колір неба?

4. А яким побачила небо маленька Валя?

5. Що побачили в небі першокласники після Валиних слів?

6. Подивись на небо. Опиши його.

Останній листочок

Листя падає

додолу.

Засинає

гай і поле.

На вербі

один

листочок.

До зими

один

деньочок!

Анатолій Камінчук

1. Пригадай назви пір року. Які зміни в природі відбуваються восени?

2. Поясни, як ти розумієш вислів: Засинає гай і поле.

3. Скільки днів залишилося до зими?

4. Яким настроєм сповнений вірш — сумним чи веселим?

5. Прочитай вірш виразно.

Лист батька

Сину мій, дорогий Максиме!

Мені так хочеться поговорити з тобою у цю коротку годину затишшя і перепочинку між боями. Тиша завжди навіває спогади й тугу за рідними. Як ми всі тут, солдати, гостро відчуваємо біль розлуки з тими, з ким не нажилися, не навтішалися! А я ж тебе, синку, так мало бачив!

Виростеш колись, сину, дізнаєшся, як умирали ми за Україну.

Виростеш, прочитаєш про це в книгах, сину мій. Я знаю, будуть написані такі книги, бо подвиг народу ніколи не забувається...

Пам’ятай, синку, в житті ніщо легко не дається. Ти ростеш без батька, Максимку. Хочу тобі сказати, в цю хвилину нашої розмови, яким би хотів бачити тебе, коли ти виростеш, станеш повнолітнім. Насамперед, будь добрим, сину. Доброта робить людину щедрою, і на світі немає нічого кращого, крім радості праці і радості віддавання. Будь працьовитим. Тільки праця приносить щастя людині. Навіть тоді, коли вона маленька. Та й швачка радіє з вишитих нею узорів на полотні, коваль радіє з того, що робить підкову, сівач радіє вирощеним урожаям, учений — новим відкриттям. І так скрізь, сину.

Я хочу, щоб ти любив книжку. Може, у тобі народиться якась іскра таланту, а вона буває від любові до природи, до людей, може, ти здолаєш те, чого не зміг подолати твій батько. Але ким би ти не захотів бути, ніщо не дається легко. І ніщо не дається відразу. Так вчили мене розумні люди, про це і я тобі кажу, щоб знав ти, коли обиратимеш дорогу. Треба, щоб у серці твоєму завжди горів вогонь жадоби до життя.

Щасти тобі в твоєму житті. Гармати б’ють, дрижить землянка. Я йду, сину, в бій. Коли що, завжди пам’ятай про матір, люби її, вона в тебе єдина, і єдина в нас мати — Вітчизна, за яку ми, солдати, зараз ведемо жорстокий бій!

Будь здоровий, Максимку... Цілую тебе міцно, мій проліску, мій горобчику...

Твій батько Гордій Чуприна.

За Іваном Цюпою

1. Кому адресовано лист?

2. Що відчувають солдати у розлуці зі своїми родинами?

3. Як батько радить Максимові ставитися до праці?

4. Чому тато радить Максимові бути добрим?

5. Як батько радить синові ставитися до книги?

6. За що солдати ведуть жорстокий бій?

* * *

Буду я навчатись мови золотої

у трави-веснянки, у гори крутої,

в потічка веселого, що постане річкою,

в пагінця зеленого, що росте смерічкою.

Буду я навчатися мови-блискавиці

в клекоті гарячім кованої криці,

в кореневищі пружному ниви колоскової,

в леготі шовковому пісні колискової,

щоб людському щастю дбанок свій надбати,

щоб раділа з мене Україна-мати.

Андрій Малишко