Узагальнення до розділу “Юридична відповідальність”

Здійснивши правопорушення, особа несе юридичну відповідальність. За вчинення адміністративного правопорушення настає адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Найбільш поширеними адміністративними стягненнями є штраф, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення, позбавлення спеціального права (керування транспортними засобами, полювання), громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.

Якщо неповнолітня особа віком від 16 до 18 років вчинила адміністративне правопорушення, до неї можуть бути застосовані такі заходи впливу, як прохання вибачення у потерпілого, попередження, догана та передача неповнолітнього під нагляд (батькам, педагогічному колективу чи окремим громадянам).

Суспільно небезпечним правопорушенням є злочин. Злочин - це протиправне винне суспільно небезпечне діяння (або бездіяльність), за вчинення якого передбачене покарання згідно з Кримінальним кодексом України.

Злочини поділяються на декілька видів. Залежно від рівня тяжкості виділяють: злочини невеликої тяжкості; злочини середньої тяжкості; тяжкі злочини; особливо тяжкі злочини.

За скоєння злочину особа несе кримінальну відповідальність. В Україні кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, окрім тяжких і особливо тяжких злочинів, за скоєння яких відповідальність розпочинається з 14 років.

Особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного сп’яніння або внаслідок вживання наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, є осудною і підлягає кримінальній відповідальності.

Кримінальну відповідальність несуть не тільки особи, які вчиняли злочин, але й ті учасники, які були його організаторами, підбурювачами або пособниками.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення правопорушення не могла усвідомлювати свої дії внаслідок психічного захворювання. Також не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до вироку суду захворіла на психічну хворобу. Таку особу направляють на лікування.

Може бути звільнена від кримінальної відповідальності особа, яка скоїла правопорушення під впливом фізичного примусу, внаслідок чого не могла керувати своїми вчинками. Також людина може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості та щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Звільнення від кримінальної відповідальності може наступити й утому випадку, коли винний примирився з потерпілим.

Якщо неповнолітня особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро розкаюється у зробленому, то до неї можуть бути застосовані такі заходи виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але не більше, ніж на З роки.

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарання: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт і позбавлення волі.

Для дорослих осіб, які вчинили злочин, за вироком суду можуть бути застосовані такі кримінальні покарання: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань (наприклад, основне покарання - позбавлення волі на певний строк та додаткове - конфіскація майна).

Важливо пам’ятати, що покарання має на меті не тільки кару злочинця, але і його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як цією людиною, так іншими особами. Кримінальне покарання навіть за особливо тяжкі злочини не повинно завдавати фізичних страждань засудженому та принижувати його гідність.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

Виберіть правильний варіант відповіді

1. За вчинення адміністративного правопорушення неповнолітня особа несе відповідальність у віці:

а) від 12 до 14 років;
б) від 14 до 16 років;
в) від 16 до 18 років.

2. Обов’язок відшкодувати заподіяні майнові збитки на неповнолітню особу покладається у тому випадку, якщо їй:

а) виповнилося 14 років і вона має заробіток;
б) виповнилося 15 років і вона має кошти й заробіток;
в) виповнилося 15 років, але вона не має коштів і заробітку.

3. За вчинені адміністративні правопорушення неповнолітнім особам можуть призначити громадські роботи, якщо їм виповнилося:

а) від 12 до 14 років;
б) від 14 до 16 років;
в) від 16 до 18 років.

4. Тривалість виконання громадських робіт для неповнолітнього не повинна перевищувати:

а) 1 годину на день;
б) 2 години на день;
в) 3 години на день.

5. Неповнолітня особа, яка скоїла злочин у віці від 16 до 18 років, може бути арештована на строк:

а) від 5 до 15 діб;
б) від 10 до 30 діб;
в) від 15 до 45 діб;

6. В Україні кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося:

а) 12 років;
б) 16 років;
в) 18 років.

7. За вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів кримінальна відповідальність настає з:

а) 12 років;
б) 14 років;
в) 16 років.

8. Виплата засудженим певної суми грошей в дохід держави - це:

а) арешт;
б) штраф;
в) конфіскація.

9. Особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину, є:

а) виконавцем;
б) організатором;
в) підбурювачем.

10. Ізоляція засудженого та поміщення його на строк від одного до п’ятнадцяти років до кримінально-виконавчої установи закритого типу - це:

а) позбавлення волі;
б) обмеження волі;
в) громадські роботи.

11. Вид покарання, який полягає у праці правопорушника за місцем роботи з певними відрахуваннями у дохід держави, - це:

а) громадські роботи;
б) виправні роботи;
в) арешт.

12. Тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці - це: