§ 29. Граніт

На поверхні землі, особливо в гірській місцевості, трапляються великі червонуваті й чорні камені та брили. Але найбільше граніту залягає глибоко під землею.

Граніт — дуже міцний, твердий камінь. Слово граніт походить з італійської мови. У перекладі воно означає «зернистий». І справді — якщо відколоти маленький шматочок граніту й уважно роздивитися його за допомогою збільшувального скла, то на зламі можна побачити, що граніт складається з різнокольорових крупинок, або зернинок. Одні зернинки граніту напівпрозорі або жовтуваті, інші — сірі й червоні. Усі вони міцно з’єднані між собою. Тому граніт дуже важко розколоти.

Оскільки граніту властива велика міцність, стійкість проти атмосферних впливів, його часто використовують у будівництві. При цьому камінь або полірують, або залишають грубо обтесаним.

Грубо обтесаний граніт використовують для будівництва залізничних мостів, фундаментів великих будівель. Невеликі гранітні уламки застосовують для брукування вулиць, прокладання шляхів.

Граніт з гладенькою блискучою поверхнею називають полірованим. З нього викладають стіни станцій метро, театрів, музеїв, санаторіїв. Багато монументальних споруд побудовано з граніту.

Українські граніти, які видобувають у численних кар’єрах Житомирської, Вінницької, Київської та інших областей, відомі далеко за межами нашої країни.