§ 50. Парнокопитні: коза, вівця. Загальні ознаки

На попередньому уроці ви дізналися про свиней і корів. Пригадайте, яких тварин називають парнокопитними. Що таке копито? Навіщо люди тримають свиней (корів)? Чим харчуються свійські свині (корови)? Скільки дитинчат народжує свиня (корова)? Чому корови є жуйними тваринами? Скільки літрів молока за добу дає одна корова? Чому корів називають годувальницями?

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про інших парнокопитних тварин — свійську козу та вівцю.

Кози — дуже популярні домашні парнокопитні тварини. Їх розводять для отримання молока, м’яса, вовни та шкіри. Козяче молоко є дуже поживним і корисним для людей. Кози набагато менші за розмірами від корів. Їхнє тіло вкрите шерстю. Колір шерсті залежить від породи тварини. Він може бути білим, темно-бурим, чорним та іншим. Хвіст у цих тварин короткий. У більшості кіз є борода та роги. Роги сплющені з боків і загнуті назад. Також є породи кіз без рогів. Таких кіз називають шутими. Кози мають хороший зір, нюх та слух.

Кози — травоїдні тварини. Вони харчуються травою, листям і молодими пагонами дерев і кущів. Як і корови, кози — жуйні тварини. Спочатку вони наїдаються. Потім пережовують спожиту їжу. Взимку їх годують сіном.

Кози — невибагливі тварини. Часто задовольняються невеликими пасовищами. Вони прекрасно стрибають, залізають на похилі стовбури дерев. Можуть пастися в місцях, недоступних для іншої худоби. Кози не бояться сильних морозів і спеки. Вони не люблять сирого клімату. Умови України добре підходять для домашніх кіз.

Домашні кози

Шута (безрога) коза

Самка один раз на рік народжує 1-3 козенят. Вони з’являються на світ зрячими, з шерстю на тілі. Через кілька годин козенята встають на ноги й тягнуться до вимені кози. Вона годує своїх малят молоком. Як правило, козенят утримують неподалік матері. Через 2-3 тижні після народження козенят починають підгодовувати м’яким сіном. З часом привчають до свіжої трави.

За гарної погоди козенят випускають на прогулянку. Поступово збільшують час перебування на свіжому повітрі. Ці тварини дуже жваві, рухливі, пролізають навіть у маленькі шпарини в паркані чи загороді. Тому місце вигулу огороджують сіткою або прив’язують козенят неподалік кози.

Домашніми парнокопитними жуйними тваринами є вівці. Їх тримають заради смачного м’яса, шкіри та вовни. Вовна — це овеча шерсть. Саме вона є дуже цінним матеріалом! Шерсть у овець росте постійно і вимагає періодичного зістригання. Зазвичай їх стрижуть двічі на рік: весною та наприкінці літа. За одну стрижку з дорослої вівці знімають до 10 кілограмів вовни. З овечої вовни виготовляють килими, ковдри, рушники, одяг, валянки, нитки тощо. Багато дитячого одягу роблять саме з овечої шерсті. Адже вона не викликає алергії. З овечого молока виготовляють смачний домашній сир та інші продукти.

Овець легко впізнати по довгій і кучерявій шерсті. Колір шерсті може бути різним — білим, бурим, чорним та іншим. Нерідко буває плямисте забарвлення.

Барани (самці) мають закручені роги. В овечок роги маленькі або їх взагалі немає. Морда в цих тварин витягнута, покрита короткою шерстю. Не покриті лише губи й ніздрі. Губи тонкі й дуже рухливі. Вуха можуть бути різних розмірів — від довгих висячих до невеликих. Всі вівці мають гарний слух. Ноги сильні, добре пристосовані для дальніх переходів. Хвости довгі. Бувають породи і з короткими хвостами.

Коза годує козеня

Вівці

Баран

Стрижка овець

Вівця з ягням

Вівці — невибагливі тварини. Вони можуть пастися будь-де — від гірських до степових і пустельних районів. Це стадні тварини й пасуться гуртом на невеликій відстані одне від одного. Гурт овець називають отарою. Вівці дуже погано переносять самотність і починають панікувати.

Улітку ці тварини харчуються травою. Узимку їх годують сіном і комбінованими кормами. Утримують овець в окремому приміщенні. Воно називається кошара, або вівчарня.

Вівці народжують один раз на рік. Це відбувається в кінці зими — на початку весни. Самка народжує 1-2 ягнят, рідше трьох. Через кілька годин після народження ягнята самостійно рухаються й тягнуться до вимені вівці. Самка годує їх молоком. Період вигодовування молоком триває близько 3 місяців. З двомісячного віку ягнята починають привчатися їсти траву.

Отже, свійські кози та вівці — це мала рогата худоба. Ці тварини невибагливі. Їх утримують заради молока, м’яса, шерсті та шкіри.

Запам’ятайте!

Парнокопитні — тварини, у яких на кожній нозі є парна кількість пальців (два або чотири).

Шута тварина — безрога тварина.

Вовна — овеча шерсть.

Отара — великий гурт овець і кіз.

Кошара — приміщення для утримання овець; вівчарня.

Цап — самець кози.

Баран — самець вівці.

Ягня — дитинча вівці.

Запитання

1. Які тварини називаються парнокопитними?
2. Який зовнішній вигляд у свійської кози (вівці)?
3. *Навіщо люди розводять кіз (овець)?
4. Чим харчуються свійські кози (вівці)?
5. Скільки дитинчат народжує коза (вівця)?
6. Чим годує коза (вівця) своїх дитинчат?
7. Чому кози (вівці) є жуйними тваринами?
8. Що виготовляють із овечої шерсті?
9. Як добувають овечу шерсть?
10. Яких тварин називають шутими?
11. Як називають самця кози (вівці)?
12. Як називається приміщення для утримання овець?

Завдання

1. Накресліть у зошиті таблицю «Як називаються тварини» та заповніть її.

Назва	Самець	Самка	Дитинча
Корова
Свиня
Коза
Вівця

Довідка: кнур, баран, порося, бик, козеня, цап, ягня, теля.

Цікаво знати...

У давні часи люди організовували подорожі в далекі країни або відпливали в морські експедиції. Продукти, які вони брали із собою, могли закінчитися або стати непридатними. Тому люди брали з собою кіз. Так у мандрівників завжди було молоко та м’ясо. Це був недоторканий запас. Він не вимагав багато їжі й не потребував спеціального зберігання.

В одній із африканських країн, Марокко, є «літаючі» кози. Звичайно, ці кози не вміють літати. Вони просто пасуться на деревах. Це домашні тварини. Проте вони змушені шукати соковиту зелень високо на гілках. Адже земля у цій країні суха й на ній дуже мало рослинності.