Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 3. Соціальні норми. Право

ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке мораль?

ПОМІРКУЙТЕ!

Із якою метою встановлюються правила поведінки в суспільстві?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: право, джерела права, галузь права, норма права.

1. Що називають соціальними нормами

ЗАВДАННЯ 1. Як ви розумієте значення вислову Аристотеля: «Людина за своєю природою — істота суспільна»?

Уміння домовлятися, йти на поступки, дотримуватися правил — це ті якості, які забезпечують нормальний розвиток окремих колективів людей (груп, верств населення), а також усього суспільства. Для організації власного життя людство встановило певні норми, які дають змогу оцінювати свої та чужі вчинки, регулювати поведінку, налагоджувати спілкування та спільну діяльність.

Соціальні норми — це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми і спрямовують їх діяльність у спільних інтересах.

До системи соціальних норм належать норми права, мораль, звичаї, традиції, норми громадських організацій, релігійні норми. Найбільш значущими серед них є норми права та моралі.

Норми моралі формуються у свідомості людей поступово і лише після визнання їх більшістю набувають обов’язкового характеру.

Мораль — це правила поведінки людей, які уособлюють усталені уявлення про справедливість, честь, добро, що склалися в суспільстві.

Норми моралі полегшують сприймання людиною правових норм, які, у свою чергу, сприяють більш глибокому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє людині побачити й усвідомити ту межу поведінки, за якою починаються аморальні та протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

2. Чим вирізняється право з-поміж інших соціальних норм

Право виникло разом із державою. Воно викликане до життя тими самими причинами, що й держава: організацією влади, яка спроможна встановлювати юридичні норми й забезпечувати втілення їх у життя. Походження права пов’язане також з ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства, виділенням особи як самостійного учасника суспільних відносин та формуванням держави, здатної забезпечити функціонування суспільства на стадії, вищій за первісне суспільство, а також закріпити й забезпечити індивідуальну свободу особи.

Право — це система загальнообов'язкових норм (правил поведінки), які виражають загальні та індивідуальні інтереси (волю) населення країни, регулюють суспільні відносини, визнаються та охороняються державою і забезпечуються всіма заходами державного впливу, у тому числі заходами примусу.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Розгляньте таблицю «Ознаки права». Укажіть, чим норми права відрізняються від норм моралі.

ОЗНАКИ ПРАВА

Ознака	Характеристика
Системність	Право є сукупністю взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів: галузей, інститутів та норм права
Нормативність	Право складається з норм, загальних правил поведінки, які поширюються на всі врегульовані випадки й у всіх таких випадках діють однаково
Загальнообов'язковість	Норми права є обов'язковими для виконання для всіх осіб, що охоплюються ними
Формальна визначеність права	Правові норми закріплюються у правових документах, що мають установлені форму та зміст
Державна забезпеченість	Виконання норм права забезпечується спеціальною системою державних органів, у тому числі із застосуванням примусу

3. Що вважають джерелами права

Свій зовнішній прояв норми права знаходять у джерелах (формах) права.

Джерела права — це встановлені державою або визнані нею офіційно документальні форми вираження та закріплення норм права.

Існують чотири основні види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, правовий договір, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай — це правила поведінки, які узвичаїлися через багаторазове застосування протягом тривалого часу існування суспільства, санкціоновані і забезпечені державою. Історично правовий звичай був першим джерелом права, який регулював відносини, як правило, у період становлення держави.

Козацька рада. На Запорозькій Січі козацькі ради вважалися найвищим органом влади

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) — міжнародно-правовий договір, ратифікований Україною

ПРИГАДАЙТЕ!

Коли і де на українських землях (крім уже зазначеного періоду) діяло звичаєве право?

Правовий прецедент — це судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, яке стає загальнообов'язковим під час розгляду аналогічних справ у майбутньому. У країнах, що належать до англосаксонської правової сім'ї (Велика Британія, США), правовий прецедент є основним джерелом права. Нормативно-правовий договір — це двостороння або багатостороння угода правотворчих суб'єктів з урегулювання тієї або іншої життєвої ситуації, результатом якої є нова норма права (міжнародно-правові угоди, колективний договір тощо). Вони можуть мати міжнародний і національний характер.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ компетентних (уповноважених) органів держави, який містить правові норми і має загальнообов'язковий характер. Нормативно-правовий акт є основним джерелом (формою) права в романо-германській правовій сім'ї, до якої належить і правова система України.

Основними ознаками нормативно-правового акта є те, що він:

• видається уповноваженими органами держави або приймається народом шляхом референдуму і має владний характер;

• містить нові правові норми або скасовує чи змінює чинні;

• має форму письмового документа й певні реквізити: вид документа, назву органу, що його видав, заголовок, дату ухвалення, номер документа, відомості про посадову особу, що його підписала;

• публікується в офіційних джерелах.

Усі нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні акти.

Закони — це прийняті у визначеному конституцією порядку нормативні акти органу законодавчої влади або всього народу, які врегульовують найважливіші суспільні відносини та мають вищу юридичну силу щодо інших правових актів.

Усі закони залежно від їх юридичної сили за значенням і місцем у системі законодавства поділяються на три великі групи:

• конституційні, або основні закони, до яких належать Конституція України та закони з питань, безпосередньо врегульованих конституцією. Наприклад, Закон України «Про громадянство України», Закон України «Про Президента України» тощо;

• звичайні, або поточні закони, які регулюють інші важливі суспільні відносини. Наприклад, Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про наукові парки» тощо;

• надзвичайні закони, тобто такі, що приймаються в певних, передбачених конституцією випадках, наприклад надзвичайний стан, війна тощо.

Підзаконні акти — це нормативно-правові акти, прийняті компетентним органом, видані на підставі закону для його деталізації та виконання.

Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні: укази і розпорядження Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; інструкції, розпорядження й накази міністерств, державних комітетів і відомств України; розпорядження голів обласних та районних державних адміністрацій; рішення виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування; нормативні накази та інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій.

4. Що являє собою система права

Як уже зазначалося, однією зі специфічних ознак права є його системність, тобто впорядкованість усіх норм права в межах чіткої системи.

ЗАВДАННЯ 3. Розгляньте схему. Як ви розумієте її назву? Чому ми називаємо право системою?

Які елементи входять до цієї системи? Чим, на вашу думку, викликана необхідність існування саме такої системи права?

Системою права є єдність усіх чинних юридичних норм певної держави, що характеризується розподілом за галузями та інститутами права.

Найбільшим структурним елементом системи права є галузь права. Підставою для поділу норм права на галузі та інститути є предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання — суспільні відносини, що впорядковуються за допомогою права, тобто він визначає, що саме врегульовують норми тієї або іншої галузі. Метод правового регулювання являє собою спосіб впливу права на певну сферу суспільних відносин, тобто показує, як саме відбувається правове регулювання.

Галузь права — це сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та своїм особливим методом регулюють сферу суспільних відносин.

Сучасне право України складається з таких основних галузей:

1) конституційне право — закріплює основи суспільного й державного ладу, форму правління та державного устрою, механізм здійснення державної влади, правове становище особи;

2) адміністративне право — регулює суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державного управління;

3) цивільне право — регулює особисті немайнові та майнові відносини між фізичними та юридичними особами;

4) фінансове право — регулює відносини, що виникають у процесі збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування грошових коштів;

5) трудове право — регулює трудові відносини між працівником і адміністрацією підприємства, установи, організації;

6) земельне право — регулює відносини між державою та суб’єктами різних форм власності на землю;

7) сімейне право — регулює особисті немайнові й пов’язані з ними майнові відносини, що виникають із шлюбу і належності до сім’ї;

8) кримінальне право — визначає види суспільно небезпечних діянь (злочинів) і покарання, що застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Галузі права, у свою чергу, поділяються на інститути права, що об’єднують споріднені правові норми та відрізняються від галузей права обсягом відносин, які вони регламентують.

Наприклад, галузь цивільного права включає такі інститути права: купівля-продаж, спадкування, відшкодування збитків тощо; галузь конституційного права — інститут громадянства, інститут виборчого права тощо. Первинною ланкою системи права є норма права.

Норма права — це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.

У структурі норми права виокремлюють гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза — це частина норми права, у якій зазначаються умови (обставини), із настанням яких можна або необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — визначити сферу і межі дії диспозиції правової норми. Гіпотеза відповідає на запитання: коли? де? у якому випадку? за якої умови?

Диспозиція — це частина норми права, у якій зазначаються права або обов'язки суб'єктів*. Це центральна, основна частина правової норми, яка вказує (описує) дозволену (можливу), обов'язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку суб'єкта.

Санкція — це частина норми права, у якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції, тобто заходи впливу, покарання за порушення закону. Завдання санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями кодексів та виділіть структурні елементи норми права. Зробіть висновок: чи кожна стаття нормативного акта містить усі елементи правової норми?

Кримінальний кодекс України

Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів виховного характеру

1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України

Стаття 992. Відповідальність страховика

1. У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Слід зазначити, що наявність у нормі права всіх елементів не є обов’язковою.

* Суб’єкт — учасник правовідносин, який має суб’єктивні права і виконує суб’єктивні обов’язки.

Для допитливих

Звичайно, правова норма не може існувати без диспозиції, адже саме в ній формулюється певне правило поведінки, заради якого вона створюється. Щодо гіпотези і санкції, то вони можуть фіксуватися не в кожній нормі права. В одних випадках норми містять указівку на те, що порушення диспозиції або умов гіпотези тягне за собою санкцію, яку слід самому розшукати в законодавстві, в інших — такі посилання навіть відсутні, вони лише маються на увазі. У багатьох правових нормах гіпотеза не формулюється або гіпотеза й диспозиція сформульовані так, що їх неможливо розділити. Якщо гіпотеза відсутня взагалі, то це правило є чинним за будь-яких умов.

Висновки

• Право — система загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки (норм), що встановлюються, санкціонуються державою і забезпечуються всіма засобами державного примусу.

• Джерелами права називають форми виявлення і закріплення правових норм. Розрізняють чотири основні види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт. В Україні мають юридичну силу такі джерела права, як міжнародно-правовий акт, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «право», «джерела права», «галузь права», «норма права».

2. Наведіть приклади джерел права.

3. Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика права й моралі».

Критерії для порівняння	Право	Мораль
Які суспільні відносини охоплює
Форма вираження
Спосіб забезпечення

4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

Поняття	Спільне	Відмінне
Галузь права
Інститут права

5. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум на тему «Що таке право і навіщо воно потрібне в суспільстві». У своїй роботі спробуйте висвітлити такі питання: 1) Яке місце належить праву в системі соціальних норм? 2) Чи існує різниця між законами природи та законами людей? 3) Які правові пам'ятки вам відомі? 4) Як пов'язані між собою держава й право? 5) Чи можна уявити сучасне суспільство без права?