Підручник з Основ правознавства (Поглиблене вивчення). 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 25. Правочин. Цивільно-правовий договір

ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке правовідносини?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: правочин, договір.

1. Що таке правочин

Одним із центральних понять цивільного права є правочин.

Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Цивільного кодексу України. Що називається правочином? У чому полягає принципова різниця між одностороннім правочином та двостороннім (багатостороннім) правочином? За яких умов законодавець визнає правочин чинним?

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін...

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій за коном.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Поняття «правочин» походить від слів «право» і «чинити». Тим самим у ньому відображено правомірність юридичного факту, а також передбачена можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше особами, але й однією. Саме в правочинах проявляється така характерна риса цивільних правовідносин і метод цивільного права, як ініціативність. Адже щоб укласти правочин, необхідна ініціатива (бажання, вияв волі) учасників правовідносин.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особами, крім правочинів, передбачених Цивільним кодексом України;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених Цивільним кодексом України;

4) інші правочини, щодо яких законом установлена письмова форма.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин за її участю може бути нотаріально посвідчений.

Якщо сторони при вчиненні правочину порушують будь-яку з умов його дійсності, він вважається недійсним уже з моменту його укладення (нікчемні правочини). Також правочин може бути визнаний недійсним у результаті його оскарження в суді (оспорювані, або заперечні правочини). Недійсність правочину означає, що він не породжує тих юридичних наслідків, які повинні наставати після укладення правочину цього виду. Нікчемність або заперечність правочинів залежить від того, яка саме умова дійсності порушена сторонами. Так, нікчемними є правочини: вчинені без нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена законом; укладені малолітніми поза межами їх дієздатності, якщо ці правочини не схвалені їх законними представниками протягом одного місяця; удавані та фіктивні тощо.

До оспорюваних (заперечних) належать правочини: укладені неповнолітніми віком від 14 до 18 років, якщо вони виходять за межі дрібних побутових та викликають заперечення з боку законних представників; укладені під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини тощо.

Сторони, що уклали правочин, який є недійсним або визнаний таким, зобов’язані повернути одна одній усе отримане за таким правочином. На сторону, яка діяла недобросовісно, покладається обов’язок компенсувати іншій стороні такого правочину моральну шкоду та завдані збитки.

Правочини класифікують за різними підставами. Залежно від підстави класифікації виокремлюють різні їх види.

Види правочинів
За моментом вчинення	Реальні (є дійсними з моменту вчинення на основі досягнутої дії — передачі майна, права тощо)
	Консенсуальні (є дійсними з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов)
За наявністю майнового еквіваленту	Оплатні
	Безоплатні
За кількістю сторін	Односторонні
	Двосторонні
	Багатосторонні
За формою укладення	Усні
	Письмові прості
	Письмові, нотаріально посвідчені
За умовами настання правових наслідків	Умовні
	Безумовні
За визначеністю моменту зобов'язань	Строкові
	Безстрокові

Прикладами одностороннього правочину є складання заповіту, прийняття спадщини, відмова від спадщини, видача довіреності, оголошення конкурсу. До безоплатних правочинів слід віднести дарування.

2. Що називають цивільно-правовим договором

Різновидом правочину є договір.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею Цивільного кодексу України. Що називається договором? Які види договорів визначає законодавець у цій статті?

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є особливим різновидом правочину. У договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, до того ж волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися й відповідати одне одному.

Договір — спільна дія осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поділ договорів на окремі види можна здійснювати за тими самими критеріями, що й поділ правочинів. Однак слід зауважити, що, на відміну від правочинів, при поділі договорів на одно-, дво- і багатосторонні береться за критерій не кількість сторін волевиявлення, а розподіл прав і обов’язків між сторонами. Тобто договір вважається одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язки перед іншою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Наприклад, односторонніми є договори дарування, позики, позички.

Переважна кількість договорів у цивільному праві є двосторонніми. Такі договори передбачають наділення правами й обов’язками обох сторін зобов’язання. До таких договорів належать купівля-продаж, оренда, перевезення тощо.

ВИСНОВКИ

• Цивільні права та обов'язки набуваються, змінюються або припиняються суб'єктами цивільного права за допомогою вчинення правочинів. Правочини можуть вчинятися як в усній, так і в письмовій формі, хоча для певних видів правочинів письмова форма є обов'язковою. В окремих випадках додатково необхідне нотаріальне посвідчення.

• Особливим видом правочину є договір, у якому проявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох. Прикладами договорів є дарування, позика, купівля-продаж, оренда, перевезення тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «правочин», «договір».

2. Назвіть умови чинності правочинів відповідно до Цивільного кодексу України.

3. У чому полягає відмінність між одностороннім правочином та одностороннім договором?

4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

Поняття	Спільне	Відмінне
Нікчемні правочини
Заперечні правочини

5. Цікава ваша думка! До прийняття чинного Цивільного кодексу України замість поняття «правочин» використовувався термін «угода». Поясніть, чому, на вашу думку, від поняття «угода» відмовилися на користь поняття «правочин».