Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 1. 7 клас. Старагіна

Модуль 1.6

rnk.com.ua/107379

Електронний інтерактивний додаток до Модуля 1.6.

ПОНЯТТЯ ТИЖНЯ

Комунікація	Інформація	Мовні засоби	Текст	Літературний твір
Соціальне середовище	Історичне джерело	Правопис займенників. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників	Текст-список (лістікл)	Проблема твору

Творча студія

1. Уявіть себе художником, який має створити декорації та реквізит до вистави «Міщанин-шляхтич». Ознайомтесь з історичним джерелом - зразками меблів з будинків знаті часів Мольєра. Чи використаєте ви ці предмети для оформлення сцени? Які ще меблі треба додати? Який реквізит покласти на меблі? Чим прикрасити стіни? Створіть деталізований опис меблів та реквізиту до кожної дії уявної вистави. Обґрунтуйте свою пропозицію.

Історичне джерело - носій історичної інформації. Різновиди історичних джерел:

• речові - посуд, зброя, одяг, іграшки, техніка;
• письмові - книжки, блокноти, енциклопедії, розмальовки, документи, свитки;
• усні - легенди, міфи, думи, казки, перекази.

Форум читачів і глядачів

2. Прочитайте репліки з комедії «Міщанин-шляхтич». Назвіть дійових осіб, яким належить кожна з цих реплік. Об'єднайтеся в групу, обговоріть, про які риси характеру персонажа свідчить та чи інша репліка. Під час яких подій цю репліку висловлено? Представте результати своєї роботи класові.

• 1 •

[...] Щодо мене, то признаюся вам, — мене вабить трохи ще й слава. Оплески мене хвилюють; на мою думку, для артиста справжня мука — тішити дурнів, марнувати час і сили на те, щоб зворушити якогось йолопа.

[...] Що й казати! Я теж такої думки; немає нічого приємнішого за оплески, але й найщиріші оплески не нагодують шлунка! Самих оплесків для життя ще надто мало, людина потребує чогось соліднішого.

[...] Я де в чому погоджуюся з вами... Та все ж мені здається, що для вас гроші надто вже багато важать. Грошолюбство — така паскудна річ, що кожній чесній людині слід не показувати нахилу до неї.

• 2 •

[...] А що це за штука — логіка?

[...] Вона вчить нас трьох процесів мислення.

[...] Хто ж вони такі, оці три процеси мислення?

[...] Перший, другий і третій. Перший полягає в тому, щоб добре розуміти все на підставі універсалій; другий — у тому, щоб добре розбиратися в усьому на підставі категорій; і, нарешті, третій — у тому, щоб складати правильні висновки за допомогою фігур: Barbara, Celarent, Darii, Ferio, Baralipton тощо.

[...] Ex, та й слова ж які хитромудрі! Ні, ця логіка мені не до смаку. Давайте вивчати щось цікавіше.

• 3 •

[...] Горенько! Цього ще бракувало! Що це ти нап’яв на себе, чоловіче? Чи не здумав часом людей посмішити, що вбрався, наче городнє опудало? Чи хочеш, щоб на тебе всі пальцями тицяли?

[...] Тільки дурні та дурелі, жінко, тицятимуть на мене пальцями.

[...] Вже й так тицяють. З твого поводження давно вже всі сміються.

[...] Хто ж оті всі, дозвольте запитати?

[...] Всі ті, що мають здоровий глузд і розумніші за тебе. А мені просто сором дивитися на все, що ти виробляєш. Власної господи не впізнати! Можна подумати, що в нас щодня якесь свято — тільки те й робиться, що з ранку й до смерку на скрипках терликають та пісень горлають. Бідні сусіди, ніколи не мають спокою.

• 4 •

[...] Перше, ніж дати вам відповідь, добродію, я попрошу вас сказати мені: ви шляхетного роду?

[...] Добродію, більша частина людей відповідав на таке запитання позитивно: слово сказати легко. Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді. Звичайно, мої предки займали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся зайняти не останнє місце в товаристві, проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке не належить мені з народження, хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право це зробити; отже, скажу вам відверто, я — не шляхетного роду.

• 5 •

[...] Звичайно, я маю багато знайомих, які охоче позичили б мені потрібну суму, але ж ви мій найкращий друг, і я просто боявся, що ви образитесь, якщо я позичу в когось іншого..

[...] Ви мені робите завелику честь, вельможний пане. Зараз я принесу гроші.

Польове дослідження

3. Об'єднайтеся в групу. Обговоріть, як ви розумієте поняття «проблема твору». Прочитайте запропонований перелік проблем. За потреби доповніть цей перелік. Обґрунтуйте, за допомогою яких епізодів твору автор розкриває ці проблеми.

Людина та її соціальний статус • Моральні пріоритети в державі • Почуття власної гідності як невід'ємна ознака людини • Роль освіти у формуванні особистості • Кохання і сімейне щастя людини.

Форум читачів і глядачів

4. Прочитайте репліки з комедії «Міщанин-шляхтич». Об'єднайтеся в групу, оберіть одного з персонажів, чиї репліки наведені в уривку (Ніколь, пані Журден чи пана Журдена). Прокоментуйте, як автор увиразнює мовлення цього персонажа. Які вживає слова та фразеологізми? Як персонаж будує речення? З яким темпом та якою інтонацією вимовляє персонаж свої репліки? Чи вживає персонаж слова-жаргонізми, просторічні чи лайливі слова, терміни, урочисту лексику? Як усе це впливає на розкриття характерів дійових осіб? Потренуйтеся читати перший чи другий уривок за ролями.

Представте результати своєї роботи класові: прочитайте обраний вами уривок за ролями та прокоментуйте мовні особливості реплік.

Пан Журден. Ох! Ну й рахуба, коли маєш справу з дурноверхими! Ти витягаєш губи вперед і наближаєш верхню щелепу до нижньої. У — ось, бачиш? Я роблю гримасу — у.

Ніколь. Та й ловко ж!

Пані Журден. Чудасія, та й годі!

Пан Журден. Ви б ще й не таке сказали, коли б побачили о або да, да і фа, фа!

Пані Журден. Що це за нісенітниця?

Ніколь. Кому це потрібне?

Пан Журден. Як же вони мене дратують, оці дурелі!

Пані Журден. Вижени ти всіх отих панків з їхніми дурощами.

Ніколь. А особливо того, довготелесого фехтувальника: де не пройде по хаті, там і насмітить.

Пан Журден. Ти ба! їм учитель фехтування не припав до серця! А ось я тобі зараз доведу, що ти нічогісінько не тямиш. (Наказує подати собі рапіри, і одну з них дає Ніколь.) На, тримай. Стій рівно! Коли хочеш колоти квартою, то треба зробити так, а коли хочеш колоти терсом, то треба зробити так. Це найвірніший засіб, щоб тебе ніколи не вбили, а коли б’єшся з ким-небудь, то найважливіше знати, що тобі не загрожує небезпека. Ану лишень спробуй, кольни мене разочок!

Ніколь. Ну ось, маєте! (Кілька разів коле пана Журдена.)

Пан Журден. Помалу! Ей, ти! Ой! Обережно!.. Хай тобі чорт, негіднице!

Ніколь. Ви ж самі звеліли колоти.

Пан Журден. Звелів, але ти почала колоти мене терсом, замість того щоб колоти мене квартою, і ти не маєш навіть терпіння почекати, поки я відіб’ю удар.

Пані Журден. Та ти зовсім з глузду з’їхав, чоловіче! Чи чувано таке! І всі вигадки почалися в тебе відтоді, як ти з отими аристократами злигався.

Пані Журден. Шляхетний! Що тобі до того шляхетства? Хіба ми самі від ребра Людовіка Святого походимо, чи що?

Пан Журден. Цить, жінко! Я вже бачу, до чого воно йдеться!

Пані Журден. Хіба ж ми з тобою самі не чесні міщани з діда-прадіда?

Пан Журден. Ото хтось тебе за язика тягне!

Пані Журден. Та хіба ж твій батько любісінько не був таким самим крамарем, як і мій?

Пан Журден. Ото кляті баби! Не дадуть і слова сказати! Якщо твій батько і був крамарем, — тим гірше для нього; що ж до мого, то так його може лише лихий язик називати. Кажу вам востаннє: я хочу, щоб мій зять був високого роду.

Пані Журден. Твоїй дочці потрібен чоловік до пари: для неї чесний, заможний, гарний на вроду хлопець багато кращий від будь-якого шляхтянчика — жебрака та потвори.

Ніколь. Що правда, то правда! Бачили ми в нашому селі одного паничика... Такий тюхтій, такий йолоп, що й у цілому світі другого такого не стрінеш!

Пан Журден (до Ніколь). Цить, грубіянко! Вічно втручаєшся в розмову. Добра для дочки маю чимало, тільки почестей мені бракує, тож і хочу я зробити з неї маркізу.

Пані Журден. Маркізу?

Пан Журден. Еге ж, маркізу.

Пані Журден. Ой лишечко! Крий нас, Боже!

Наукова лабораторія

5А. Перегляньте наведені вище репліки. Випишіть неозначені займенники, виділені в репліках. Від яких займенників і за допомогою яких часток вони утворені? Сформулюйте правило щодо написання таких займенників. Перевірте свої висновки, порівнявши їх з правилом у Довіднику.

5Б. Повправляйтеся в написанні неозначених займенників, використовуючи вправи Мовного практикуму в електронному інтерактивному додатку до підручника.

Дискусійний майданчик

6. Прочитайте вислів, який належить панові Журдену. «Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві». Як, на вашу думку, пан Журден розуміє поняття «розум» і «пристойне товариство»? Як ці поняття розумієте ви? Обговоріть у класі спільне та відмінне в поглядах однокласників та однокласниць щодо цих питань. Під час обговорення використайте шаблон.

Поняття	Як розуміє пан Журден	Як розумію я
«розум»
«пристойне товариство»

Практикум

7. Поміркуйте, чи необхідно в сучасному світі здобувати освіту. Якою має бути ця освіта? Укладіть текст-список з 10 пунктів на тему «Якої освіти потребує сучасна людина?». Не забудьте про вступ і висновок, а також ілюстрації до кожного з пунктів. Обговоріть власний текст з однокласником або однокласницею і відредагуйте його на основі обговорення. Розмістіть текст на онлайновій дошці для ознайомлення.

Форум читачів і глядачів

8. Прочитайте два діалоги з комедії «Міщанин-шляхтич». Працюючи в парі, обговоріть, якими рисами характеру наділяє Мольєр Клеонта і Ков'єля, Доранта і Дорімену. Як це відображається в їхньому мовленні? Ознайомте клас зі своїми міркуваннями.

• Клеон — Ков’єль •

Клеонт. Як! Поводитися так із своїм коханим, з коханим найвірнішим та найпалкішим з усіх коханих на світі!

Ков’єль. То щось нечуване, що вони нам обом учинили!

Клеонт. Я кохаю її понад усе на світі, я такий ніжний з нею. Нікого в світі не маю я дорожчого за неї. Тільки про неї турбуюся, думаю, мрію, тільки її бажаю... Вся моя радість тільки в ній. Я розмовляю тільки про неї, думаю тільки про неї, уві сні бачу тільки її, я живу тільки нею, серце моє б’ється тільки для неї, я дихаю тільки нею, все життя моє в ній... І за таку відданість — отака мені нагорода!.. Два дні не бачив я її — й вони видалися мені за два страшних сторіччя... І ось нарешті ми зустрічаємося випадково: серце моє затрепетало, обличчя запалало, і я, забувши з радощів усе на світі, кидаюсь у захваті до неї... А зрадниця відвертається й зневажливо проходить повз мене, наче й знати мене не знає.

Ков’єль. Я кажу те ж саме.

(Повний уривок читайте в Хрестоматії до слів Клеонта «Та ось і вона»)

• Дорімена — Дорант •

Дорімена. Я не знаю, Доранте, чи не зробила я часом помилки, дозволивши вам привезти мене в дім, де я ні з ким не знайома.

Дорант. А в якому ж іншому місці, пані, могло б вітати вас моє кохання? Адже ж, боячися поголосу, ви не бажаєте зустрічатися зі мною сам на сам ні у вас, ані в мене.

Дорімена. Ви все ж не хочете визнати, що я непомітно для себе самої звикаю до щоденних і надто великих доказів вашого до мене кохання. Як би я не протестувала, а зрештою все ж здаюся на ваші умовляння: своєю делікатною настійливістю ви доводите мене зрештою до того, що я виконую кожне ваше бажання. Почалося з ваших частих візитів; за ними полилися освідчення в коханні, освідчення потягли за собою серенади й сюрпризи, а далі пішли вже подарунки. Я всьому тому противилась, але ви такий настійливий і крок за кроком примушуєте мене вам скорятися. Тепер я вже ні за що не відповідаю: чого доброго, вам пощастить вирвати в мене згоду на шлюб з вами, незважаючи на те, що я всіма способами цього уникаю.

Дорант. Давно вже час, маркізо, запевняю вас. Ви — вдова і ні від кого не залежите. Я сам собі господар і кохаю вас над життя. Чому б вам уже нині не зробити мене найщасливішою людиною в світі?

Дорімена. Мій Боже, Доранте, щасливе подружжя — це річ така непевна! Треба дуже багато, щоб спільне життя було щасливе. Часто-густо навіть і найрозсудливішим людям, не щастить утворити союз, що міг би їх задовольнити!

Дорант. О пані! Ви надто перебільшуєте труднощі, а ваш власний життєвий досвід іще нічого не доводить.

Дорімена. Але ж вернімося до нашої розмови. Витрати, що ви на мене робите, турбують мене з двох причин: по-перше, вони зобов’язують мене більше, ніж я того хотіла б, а по-друге, — даруйте мені мою відвертість, — я певна, що вони не можуть вас не обтяжувати, а я зовсім того не бажаю.

Дорант. Ах, пані! То такі дрібниці, і те не повинно вас...

Дорімена. Я знаю, що кажу... Між іншим, діамантовий перстень, якого ви примусили мене прийняти, коштує великих грошей...

Дорант. О пані, благаю вас! Не переоцінюйте речі, що її кохання моє вважає недостойною вас прикрашати, і дозвольте... А ось і сам господар!

Наукова лабораторія

9. Перегляньте наведені вище репліки. Випишіть займенники, виділені в репліках. До якого розряду вони належать? Від яких займенників і за допомогою яких часток вони утворені? Сформулюйте правило щодо написання таких займенників. Перевірте свої висновки, порівнявши їх із правилом у Довіднику.

Практикум

10А. Повправляйтеся в написанні займенників, використовуючи вправи Мовного практикуму в електронному додатку до підручника.

10Б. Запишіть у зошиті текст, знімаючи риски. Пригадайте правила написання неозначених і заперечних займенників.

Форум читачів і глядачів

11. Подивіться трейлер французького комедійного фільму «Міщанин-шляхтич» в електронному додатку до підручника з вимкнутими титрами. Запишіть, які сцени обрано для цього трейлеру. Ввімкніть титри і перевірте, чи правильно ви вгадали всі сцени. Поміркуйте, чи здатне кіно повністю замінити театр. У чому відмінність між цими видами мистецтва? Обговоріть ці питання в групах, а далі викладіть свої думки у формі есе.

Практикум

12. Комедія Мольера має назву «Міщанин-шляхтич», а раніше прочитана комедія Михайла Старицького - підзаголовок «Комедія із міщанського побиту зі співами і танцями в 4-х діях». Поміркуйте, у якому значенні вживає Михайло Старицький слово «міщанський». Прочитайте фрагменти словникових статей і прокоментуйте, що спільного та що відмінного в розумінні міщан і міщанства, шляхтичів і шляхетності у творах Мольєра та Старицького.

МІЩАНИН, а, ч. і.

1. особа, що належала до міщанства.

2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.

МІЩАНСТВО, а, с.

1. Соціальна група людей, що складалась з дрібних торгівців, ремісників і т. ін. // Збірн. до міщанин.

2. перен. Погляди й поведінка міщанина (у 2 знач.)

ШЛЯХЕТНИЙ

1. Прикм. до шляхта і шляхтич.

2. Який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання; благородний.

ШЛЯХТИЧ, а, ч. Особа, що належить до шляхти.

Наскільки сумісні ці поняття? Чому Мольєр використовує їх поєднання для назви свого твору? Що хоче автор цим підкреслити?

Соціальне середовище - навколишній зовнішній соціальний світ (соціум) - норми, закони, правила, традиції (зокрема особливості мовлення), які впливають на людину або соціальну групу.

Польове дослідження

13. Прочитайте діалог з комедії Михайла Старицького «За двома зайцями». Зверніть увагу на репліки Проні з її ставленням до моди, театру, про її читацькі вподобання. Пригадайте, які твори, зокрема пісні, полюбляє пан Журден. Про що це свідчить. Поміркуйте, що спільного в ставленні Проні та Журдена до одягу, до своєї родини. Чого Проня та Журден прагнуть досягти в житті? Ознайомте зі своїми думками однокласників.

Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!

Голохвостий. Натирально, куди їм усєм до вас? Всьо равно, што, примєром взять,— Мусатов і хранцюзька помада.

Проня. Мерси.

Голохвостий. А в тіятрі любите?

Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я, було, как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!

Голохвостий. Так ви б у таком разе гулять виходили, то я б мог хоч целую ноч трудиться проходкою!

Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло... ви мушина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.

Голохвостий. А ви які читали?

Проня. «Єруслана Лазаревича», «Кровавую звезду», «Чорний гроб»... Голохвостий. Да, ето занятні, но я вам рикомендую адин раман... вот раман, так раман... «Битва руських з кабардинцями» — а-ах! Або — «Матильда — чилі хранцюзька гризетка», або теж «Безневинна дівиця, чилі любов ухитриться». Антіресні, доложу вам! Не видержиш дочитати!

Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!

Голохвостий. Да, штоб аж волос смалила!

Проня. Ах, ето ужасно жорстоко...

Голохвостий. Так только здайоться-кажеться, а потом дуже прекрасно. От тольки, Проню Прокоповно, про любов би лучче самим рамана завить.

Проня. Конечно, занятніще, єжелі особливо кавалер душка...

Голохвостий (кашлянув). Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какое такоє ви обо мне понятіє держите?

Проня (манірно). Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно... Я баришня. (Набік). Ага! Дочекалась-таки!

Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!

Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію...

Голохвостий. Єй-богу, не безпокойтесь!

Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю... Хіба не знаете, як безневинній дівиці стидно...

Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться все равно прийдьоться...

Проня. Ах, не говоріть мінє про любов... I я до вас ужасть как... Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль...

Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце.

Проня. Мерси! Только тут ноччю... при мєсяцє... так моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається... Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать...

Голохвостий (цілує руку). Я только боюсь родителів ваших, а то б давно зайшол...

Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно...

Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує.)

Проня. Αх, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите...

Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!

Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить хвіртки.) Ламур! (Вибіга.)

Наукова лабораторія

14. Обговоріть з однокласником чи однокласницею, чи мають лексичне значення слова, виділені в діалозі Проні та Голохвостого. Яку функцію ці слова виконують у реченні? Спробуйте прибрати їх з речення і з'ясуйте, що відбудеться. Доведіть, що ці слова допомагають іменникам та займенникам виражати відмінкове значення. Чи мають виділені слова граматичні значення?

Прийменник - службова частина мови, що виражає залежність іменника, займенника, числівника від інших слів у словосполученні й реченні (повертатися зі школи, іти назустріч мрії).

Творча студія

15. Об'єднайтеся в групи з трьох осіб, розподіліть ролі (режисер, Ков'єль, пан Журден). Прочитайте наведений діалог пана Журдена та Ков'єля, звертаючи увагу на те, як називає Ков'єль Журдена, що розповідає про Журденового батька. Чи подобається це Журденові? Як ви гадаєте, яку мету переслідує Ков'єль у цій розмові? Поділіться своїми міркуваннями з «режисером» та іншим актором. Узгодьте свої позиції й починайте репетирувати. «Актори» читають за ролями діалог, а «режисер» уважно слухає і робить нотатки щодо інтонацій, висоти голосу читців. Потім «режисер» розпитує акторів, чи вдалося їм реалізувати задум, і надає власні коментарі.

Ков’єль. Шановний добродію, не знаю, чи маю я честь бути вам знайомим?

Пан Журден. Ні, добродію.

Ков’єль (показуючи рукою на фут від підлоги). А я вас пам’ятаю, як ви були ще отакенький.

Пан Журден. Мене?

Ков’єль. Атож. Ви були наймиліша дитина у світі, і всі дами брали вас на руки, щоб поцілувати.

Пан Журден. Щоб поцілувати?

Ков’єль. Атож. Я був великим другом вашого покійного батька.

Пан Журден. Мого покійного батька?

Ков’єль. Атож. То був справжній чесний шляхтич.

Пан Журден. Як ви сказали?

Ков’єль. Я кажу, що він був справжній чесний шляхтич.

Пан Журден. Мій батько?

Ков’єль. Атож.

Пан Журден. Ви його добре знали?

Ков’єль. Ще б пак!

Пан Журден. І ви його такого й знали? То був шляхтич?

Ков’єль. Звичайно.

Пан Журден. Он як можна вірити людям!

Ков’єль. А що?

Пан Журден. Знайшлися такі йолопи, які запевняють мене, що він був крамарем!

Ков’єль. Ваш батько — був крамарем! То все лихі язики плетуть! Та він зроду не крамарював. Просто як людина надзвичайно привітна й послужлива, — до речі, він добре розумівся на різному крамі, — батько ваш охоче вибирав той крам по різних місцях, наказував приносити до себе додому, а потім уже роздавав його своїм приятелям за гроші.

Пан Журден. Я в захопленні, що познайомився з вами: ви їм посвідчите, що мій батько був шляхтичем.

Ков’єль. Я ладен це підтвердити перед цілим світом.

Пан Журден. Щиро вам дякую! А в яких справах довелося вам завітати до наших країв?

Ков’єль. З того часу, як я товаришував з вашим покійним батьком, — а він, як я вже сказав вам, був справжнім шляхтичем, — я встиг об’їздити цілий світ.

Пан Журден. Цілий світ?

Ков’єль. Атож.

Пан Журден. А це, мабуть, дуже далеко звідси?

Ков’єль. Та вже звісно... Всього чотири дні, як я повернувся з довгої мандрівки; мене завжди цікавило все, що стосується вас, а тому я й зараз заїхав сюди, щоб повідомити вам дуже приємну для вас новину.

Пан Журден. Яку ж то?

Ков’єль. Чи знаєте ви, що син турецького султана завітав до нашого міста?

Пан Журден. Я? Ні.

Ков’єль. Та. невже? З ним разом і пишний почет; всі збігаються на нього подивитися; його вітають і вшановують у нас як дуже високу особу.

Пан Журден. А я цього й не знав..

Ков’єль. Найважливіше для вас — те, що він закохався у вашу дочку.

Пан Журден. Син турецького султана?

Ков’єль. Атож. І хоче її сватати.

Пан Журден. Її сватати? Син турецького султана?

Ков’єль. Син турецького султана хоче стати вашим зятем. Сьогодні заходжу я до нього, розмовляю з ним про те, про се, звичайно, турецькою мовою — я знаю її досконало, — коли це він мені й каже: «Акчіам крок солер онш алла мустаф гіделум аманахем варахіні уссере карбулат?» — тобто: «Чи не бачив ти молодої вродливої дівчини, дочки пана Журдена, паризького шляхтича?»

Пан Журден. Син турецького султана так і сказав про мене?

Ков’єль. Еге. І коли я відповів йому, що знаю вас дуже добре і бачив вашу дочку, то він мені на це: «Ах, марабаба сахем!» — тобто: «Ах, як я закохався в неї!»

Пан Журден. «Марабаба сахем» означає: «Ах, як я закохався в неї»?

Ков’єль. Атож.

Пан Журден. Дуже вам дякую за те, що сказали. Я сам ізроду не додумався б, що «Марабаба сахем» означає: «Ах, як я закохався в неї!» Яка хороша ця турецька мова!

Ков’єль. Така прехороша, що важко уявити. А чи ви знаєте, що означає «Какаракамушен»?.

Пан Журден. «Какаракамушен»? Ні.

Ков’єль. Це означає: «Моя душко»!

Пан Журден. «Какаракамушен» означає «моя душко»?

Ков’єль. Атож.

Пан Журден. Чудасія! «Какаракамушен» — «моя душко»! Хто б же міг таке подумати?! От так штука!

Ков’єль. Дозвольте ж мені довести справу до кінця. Отож він прибув сюди просити у вас руки вашої донечки, а щоб його майбутній тесть був гідний такого вельможного зятя, він — з ласки своєї — надає вам звання «мамамуші», — це в них такий високий сан у їхній країні.

Пан Журден. «Мамамуші»?

Ков’єль. Атож, «мамамуші», тобто по-нашому — паладин. Паладини — це стародавні... ну... одне слово, паладин. Це найпочесніший сан у цілому світі, — таким чином, ви зрівняєтеся з найвидатнішими вельможами на землі.

Пан Журден. Син турецького султана робить мені велику честь. Прошу вас, проведіть мене, будьте ласкаві, до нього, щоб я міг подякувати йому особисто.

Ков’єль. Навіщо? Він сам завітає до вас.

Пан Журден. Він сам завітає до мене?

Ков’єль. Авжеж, і привезе з собою все, що потрібне для церемонії вашого висвячення.

Пан Журден. Ач, який він прудкий!

Ков’єль. Його кохання не має сил чекати.

Пан Журден. Одне мене бентежить... Дочка моя страх яка вперта: закохалася по самісінькі вуха в такого собі Клеонта та ще й присягається, що вийде заміж тільки за нього.

Ков’єль. Вона передумає, тільки-но гляне на сина турецького султана. До того ж уявіть собі, який дивний випадок! Син турецького султана напрочуд схожий на того Клеонта. Я його бачив, мені його показали... Кохання, яке вона відчуває до одного, дуже легко може перескочити на іншого, і... Та я чую, він наближається. Ось і він сам.

Практикум

16. Випишіть з діалогу Ков'єля і пана Журдена виділені сполуки слів. Визначте, до яких частин мови належать ці слова, та у якому відмінку вжито кожне слово з прийменником. Користуючись матеріалами Довідника та інших надійних джерел, підготуйте таблицю «Уживання прийменників з іменниками в певних відмінках». Представте класові результати своєї роботи. Доповніть свої таблиці після обговорення в спільному колі.

Наукова лабораторія

17. Прочитайте факти про Мольєра. Поміркуйте, які з виділених прийменників можна назвати простими, які - складними, а які - складеними. Обґрунтуйте свою точку зору. Перевірте гіпотезу, ознайомившись з довідковим матеріалом в Довіднику.

До наших днів збереглося 33 п'єси Мольєра, але понад 7 п'єс утрачено. Усі втрачені п'єси - фарси.

Комедії Мольєра перекладено українською мовою. З-поміж усіх п'єс 5 комедій Мольєра переклав Володимир Іванович Самійленко (1864-1925) - український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Вибрані комедії Мольєра перекладала актриса, письменниця і перекладачка Ірина Іванівна Стешенко (1898-1987), онука «корифея» українського театру поета й драматурга Михайла Старицького.

З метою увіковічнення пам'яті про великого комедіографа в Парижі встановлено пам'ятник. В Україні в місті Дніпро є вулиця Мольєра.

Дискусійний майданчик

18. Михайло Старицький назвою свого твору зробив приказку «За двома зайцями». Прочитайте народні прислів'я. Поміркуйте, чи кожне з них пов'язане зі змістом твору «Міщанин-шляхтич».

Прибери пень - буде подобень.

Убрався в жупан і думає, що пан.

Не у свої сани не сідай.

Не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко.

Коваль коня кує, а жаба й сама лапку подає.

Працюючи в парі, оберіть прислів'я, яке ви б запропонували як заголовок комедії Мольєра. Обґрунтуйте свій вибір. Представте класові результати своєї роботи.

Польове дослідження

19А. Прочитайте фрагмент тексту. Чи можете ви з'ясувати лексичне значення виділених слів? Чому? Як гадаєте, чи дійсно Мольєр використав турецькі слова, чи просто вигадав фрази? Як можна підтвердити або спростувати вашу гіпотезу? Обговоріть свої міркування з однокласником чи однокласницею.

Клеонт у турецькому вбранні; три пажі, що несуть поли його каптана; пан Журден, Ков’єль.

Клеонт. Амбусахім окі бораф, Жордіна, саламалекі!

Ков’єль (до пана Журдена). Це означає: «Пане Журдене, нехай серце ваше цвіте цілий рік, як трояндовий кущ!» То звичайне привітання в їхній країні.

Пан Журден. Я покірний слуга їхньої турецької високості.

Ков’єль. Карігар камбото устій мораф.

Клеонт. Устін йок катамалекі басум басе алла моран!

Ков’єль. Він каже: «Нехай пошле вам небо силу лева і мудрість гадюки!»

Пан Журден. Їхня турецька високість роблять мені надто велику честь, і я бажаю їм найбільшого щастя та доброї долі!

Ков’єль. Осса бінамен садок бабаллі оракаф урам.

Клеонт. Бельмен.

Ков’єль. Він каже, щоб ви мерщій ішли з ним готуватися до церемонії; він бажає швидше побачитися з вашою дочкою й справити весілля.

Пан Журден. І все це він сказав двома словами?

Ков’єль. Еге: то вже така турецька мова, що кількома словами можна сказати дуже багато. Йдіть же мерщій за ним!

19Б. Прочитайте яву IV дії п'ятої комедії «Міщанин-шляхтич». Як намагається порозумітися з сином турецького султана пан Журден? Які слова він використовує? Як пояснює співрозмовникові, хто такі Дорант і Дорімена? Про які риси характеру пана Журдена свідчить така поведінка? Представте результати своєї роботи класові.

Пан Журден, Дорімена, Дорант, Клеонт, переодягнений турком.

Дорант (до Клеонта). Ваша високість, ми як друзі вашого шановного тестя завітали сюди, щоб засвідчити вам нашу глибоку пошану та найпокірнішу відданість.

Пан Журден. Де ж отой перекладач, щоб відрекомендувати вас принцові й перекласти йому все, що ви маєте сказати? Ось ви почуєте, як він вам відповідатиме: він чудово розмовляє по-турецькому. Агов! Та де ж це він до дідька подівся? (До Клеонта) Струф, стріф, строф, страф. Цей вельможний пан — гранде сеньйоре, гранде сеньйоре, гранде сеньйоре, а ця шляхетна пані — гранда дама, гранда дама... (Бачачи, що принц його не розуміє). Ага! (До Клеонта, показуючи на Доранта). Вельможний пане, він — французький «мамамуші», а ця дама — французька «мамамушка». Ясніше висловитись я не можу... Нарешті! Ось і перекладач.

Практикум

20. Запишіть у зошиті речення, знімаючи риски. Визначте, де слова є прийменниками, а де - префіксами. Як ви їх розрізняєте? Обговоріть свої міркування з однокласником чи однокласницею.

Творча майстерність Мольєра від/разу з/добула світове визнання. Він під/ніс на/нову висоту жанр комедії, який виник ще в/античну добу і від/того часу поступово розвивався. Мольєр зображає комічні ситуації не лише з/життя представників нижчих суспільних станів, як це з/давна робили комедіографи Давньої Греції й Давнього Риму.

(більше в електронному інтерактивному додатку)

Дискусійний майданчик

21. Ім'я Журдена стало прізвиськом. З'ясуйте, у яких ситуаціях його використовують. Чи існують журдени в наш час? Якщо так, то як їх розпізнати? Представте свої міркування класові.

Індивідуальне читання

22А. Обговоріть таке твердження «Є теми, які цікавлять багатьох людей, тому письменники пишуть саме на такі теми».

22Б. Проведіть дослідження того, як книжка, яку ви зараз читаєте, пов'язана з іншими книжками. На основі дослідження створіть кластер «Книжка у світі книжок». Які з перелічених книжок (творів) ви порадите прочитати своїм однокласникам та однокласникам. Позначте її. А які заплануєте прочитати впродовж цього навчального року? Розмістіть кластер на онлайновій дошці для спільного перегляду.

22В. Прочитайте та обговоріть зміст виділених понять. Наведіть приклади мандрівних сюжетів з прочитаних раніше творів. Чи може бути такий сюжет у нехудожньому творі? Поміркуйте над сюжетом та образами твору, який зараз читаєте. Чи можна назвати їх вічними чи мандрівними? Якщо так, доведіть це, якщо ні, поміркуйте, як вони можуть стати такими.

Кожен митець мріє стати автором безсмертного образу, який би хвилював читачів і надихав письменників. Літературознавство здавна досліджує так звані вічні образи. Щоправда, варто відразу застерегти, означені вічні образи - це своєрідна літературознавча гіпербола. Насправді вони не є ані вічними, ані світовими в повному розумінні слова, бо зародилися в певний історичний момент і постійно змінюються до невпізнання. Інший популярний термін - «мандрівні образи й сюжети» - є ширшим, бо стосується не лише образів і сюжетів, повторюваних упродовж тривалого часу, а й таких, що здійснили перехід від однієї національної літератури до іншої.

22Г. Продовжте заповнення «Форми для нотаток». Підтвердіть або спростуйте свої передбачення щодо змісту твору на основі прочитаної інформації, наводьте цитати та докази з тексту.