Україна і світ: вступ до історії та громадянської освіти. 5 клас. Щупак

§ 31. Моя майбутня професія — історик

У Літописі Самійла Величка ми знаходимо такі слова: «Хмельницький, оставивши вічне службу свою, уйшол вовсе от гніва панського» Поміркуйте, що потрібно знати історику, вивчаючи стародавні документи.

1. ЯК ПРАЦЮЮТЬ ІСТОРИКИ?

Як ви вже знаєте, історики, досліджуючи джерела, знаходять інформацію, перевіряють її та роблять висновки.

Працюючи з різноманітними історичними джерелами: письмовими, речовими (археологічними знахідками або іншими свідками минулого), усними переказами, дослідники повинні вирішити багато завдань. Подивіться ще раз на витяг з літопису Самійла Величка.

Перше, що повинні знати історики, які досліджують цей текст: мову, якою написано. Тільки в цьому реченні ми знаходимо три мови: українську, польську й російську.

Друге: історикам необхідно встановити час, у який написано текст.

Крім того, досліджуючи джерело, потрібно розуміти, з якою метою воно створене автором. Історикам необхідно знати всі джерела, які були написані раніше. Коли ви самостійно почнете досліджувати літописи, зрозумієте, що деякі історичні події були в них описані так, нібито переписані із Біблії.

Поміркуймо!

Прочитайте уривок з літопису Самійла Величка. Як ви думаєте, що ще потрібно знати історикам, які вивчають старовинні тексти?

Потоцький будував фортецю. Одного разу він запитав у конюшого свого, Богдана Хмельницького:

«...пане Хмельницький, як ся тебі мнить о той фортеці?»

Хмельницький учинил неосторожне такий на слово панськоє отвіт: «Ясневельможний мосці добродію, що рука людськая зділаєт, то тая ж і зопсовати может».

Що любо єсть правда, однак тим отвітом Хмельницького тот пан Потоцький, барзо уражен, но Хмельницький не постерегл того. Леч от других братті своєй, з которими міл доброє захованнє і приязнь, гди зостал перестережен, іж міл того дня от меча панського стратити свою голову. Хмельницький, вийшов з замку на квартиру свою в місто Броди. Хмельницький тим часом миль три і чотири могл улузати».

Розгляньте зображення. Поміркуйте, які з наведених літописів з’явилися раніше, а які — пізніше.

Хвилинка на цікавинку

Розгляньте мініатюру з Пересопницького Євангелія. Поміркуйте, що ще потрібно знати історикам, які вивчають старовинні історичні джерела.

Кожна із чотирьох частин Пересопницького рукопису починається із зображення євангелістів. Проте двоє з них «помінялися» символами: Марко зображений з орлом, а Іоан — з левом.

Автор мініатюр відтворив традиційно євангелістів за роботою — Матвій загострює перо, Марко думає, Лука ставить чорнильницю, Іоан диктує, але жоден з них не зображений в момент написання тексту.

Дивовижною є історія про рятування Пересопницького Євангелія під час Другої світової війни. Працівники Полтавського музею поклали його з фарфоровими експонатами музею і відправили до Уфи, щоб німці не знищили. Після війни воно опинилося у Києво-Печерській лаврі, де ніхто не підозрював про цінність книги. Виявив Євангеліє професор Сергій Маслов. Він передав пам’ятку до Інституту рукопису нинішньої Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського, де вона зберігається дотепер. Президенти України складають присягу на вірність народу України, кладучи руку на Пересопницьке Євангеліє.

Крім того, історики мають знати, якими текстами користувався автор досліджуваного істориками письмового джерела. Це їм потрібно для того, щоб розуміти, що було запозичено, а яке речення, або яку думку автор додав свою.

Історики шукають того сенсу, який вкладав у текст автор джерела. Вони досліджують не тільки буквальне значення слів автора, а й шукають таємний і символічний, алегоричний сенс, який ховали автори у своїх творах. Історики знаходять, яку мораль доносили автори своїм читачам, або нащадкам.

На Пересопницькому Євангіліє президенти України складають присягу

Знайдіть сім особливостей цього рукопису.

2. ФАХ ІСТОРИКА. ІСТОРИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Чим же відрізняється історик від усіх інших науковців? І що ж таке історичне мислення? Історик відтворює минуле, осмислює його, оцінює з точки зору того, наскільки «уроки» минулого можуть стати в пригоді сучасним людям. Іноді історики можуть прогнозувати майбутнє. У своїй роботі вони зіставляють події, факти, джерела. Виокремлюють спільні й відмінні риси. Досліджуючи кілька предметів, роблять висновок про всю групу. Так, наприклад, аналізуючи Пересопницьке Євангеліє, порівнювали — на яких іконах того часу плащі розвивались від вітру. Таким чином, знайшли деякі волинські ікони з подібним зображенням. Тож професія історика схожа на роботу детектива. Так само історик замислюється над проблемою, знаходить факти й події, з’ясовує передумови, причини, привід до події, до якого результату вони привели і до яких наслідків. Таким чином, аналізуючи, історики відтворюють минуле, оцінюють значення подій і прогнозують, до яких наслідків у майбутньому можуть призвести події сучасності.

3. СТАНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ. ВИДАТНІ ІСТОРИКИ МИНУЛОГО І СУЧАСНОСТІ

Історичну науку створювали історики — дослідники. Першим дослідником історії України був Микола Костомаров, який народився у 1817 р. Батько його походив родом із козаків-переселенців, мати була українською селянкою. Він був другом Тараса Шевченка. Костомаров першим став досліджувати історію Козацької України.

Микола Костомаров «Книга буття Українського народу»

Діємо: практична хвилинка

Прочитайте вірш М. Костомарова «Пісня моя». Спробуйте встановити й довести, про що йдеться у вірші. Створіть колаж, який ілюструє вірш.

Од Сосни і до Сяна вона протягнулася,

До хмари карпатської вона доторкнулася,

Чорноморською водою вмивається,

Лугами, як квітками, квітчається,

Дніпром стародавнім підперезана,

Річками, як стрічками, поубирана,

Городами-намистами пообвішана.

Видатний український історик Дмитро Яворницький народився в селі Сонцівка Харківського повіту у 1855 р. У 1892 р. було надруковано перший том «Історії запорозьких козаків», потім ще два томи вийшли у світ. Був керівником музею козацтва. У 1934 р. радянська влада звільнила Яворницького з посади, відтак до кінця свого життя він лишався безробітним. Помер видатний історик запорозького козацтва 5 серпня 1940 р.

Ми маємо пишатися видатним українським істориком Михайлом Грушевським, який народився у 1866 р. Рід його батька походив від козаків Груш, рід матері — від греко-католицьких священників. Михайло закінчив Тифліську гімназію, потім історико-філологічний факультет Університету святого Володимира. Студентом підготував конкурсну роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.». Робота була удостоєна золотої медалі. У 1894 р. М. Грушевський переїхав до Львова і очолив першу на українських землях кафедру історії України.

Грушевський провів величезну роботу зі збирання джерел з історії України. Він перший дослідив і написав десятитомну «Історію України-Русі». Вчений вважав написання такої історії справою честі свого покоління. «Історія України-Русі» залишилася не закінченою, оскільки обраний для неї план перевищував можливості одного людського життя.

У 1931-1934 рр. Грушевський жив у Москві під постійним наглядом більшовицької таємної поліції. На початку 1937 р. помер у Кисловодську. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

До 1991 р. його твори не перевидавали; раніше надруковані дослідження вилучали з бібліотек і знищували. Його ім’я всіляко замовчувалося, а там, де замовчати було неможливо — він ганьбився такими ярликами, як «ворог українського народу». Такі «блага» зазнав радянський академік від радянської влади за те, що він прагнув для України самостійного буття.

Лише в незалежній Україні оцінено його внесок в українську науку й державність. Відбулося видання його творів і вшанування пам’яті.

Київська маніфестація 1917 р. Виступ М. Грушевського

• Доведіть, що слова М. Грушевського, висловлені понад сто років потому, стали дійсністю.

Грушевський пізніше запише: «Мета маніфестації 19 березня була осягнена: вона виявила наглядно, яскраво і імпозантно, що українство — се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелегентів, а жива сила, яка має силу над масами, їх рушає й підіймає.»

Ґрунтовні дослідження з історії Слобожанщини належать Дмитрові Багалію. Усе своє життя вчений присвятив вивченню суспільного, економічного, культурного розвитку Слобідської України. Професор харківського імператорського університету Дмитро Багалій видав фундаментальні праці «Історія Слобідської України» та «История Харькова за 250 лет его существования», у яких детально описував життя місцевого населення.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

Встановіть відповідність:

  • 1 Книга буття українського народу
  • 2 Історія України-Русі
  • 3 Історія запорозьких козаків
  • А Микола Костомаров
  • Б Михайло Грушевський
  • В Дмитро Яворницький

ІІ. Обговоріть у групі

Об’єднайтеся в три групи. Висловте власне судження про значення для сучасності дослідження історії вченими, про яких ви дізналися на уроці.

ІІІ. Мислю творчо

Започаткуйте мініпроєкт «Життя і діяльність українських істориків». За допомогою додаткових джерел інформації створіть сторінку у соціальній мережі одного із науковців. Поміркуйте, яку інформацію доречно викладати у інтернет-просторі. Чи завжди є потреба поширювати детальну біографію та власні здобутки у соціальних мережах? Презентуйте роботи своїх груп й обговоріть їх у класі.