Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Щупак
Розділ 5. Духовний світ Середньовіччя
§ 27. Християнство в Середні віки
• Пригадайте, яку роль відігравала християнська релігія у становленні європейських держав за доби Середньовіччя. Коли і з яких причин відбувся церковний розкол на римо-католицьку і православну церкву?
1. ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА. ПОЯВА ЄРЕТИКІВ
За доби Середньовіччя церква мала значну силу і надзвичайний вплив на суспільство. Оскільки у середньовічній Європі релігія була основою світогляду людей, вона впливала на всі сфери життя. Церква вважалася вищою владою в суспільстві, а її глава — Папа Римський мав високий духовний і світський авторитет. Церковна ієрархія забезпечувала моральний і соціальний порядок через призначення духовенства та вплив на світських правителів.
У питаннях віросповідання церква мала абсолютну владу. Вона визначала, яка релігія є єдино правильною, і переслідувала всіх, хто відхиляв її вчення.
Держава підтримувала церкву і забезпечувала виконання її законів. Якщо монархи хотіли мати підтримку церкви, вони в усьому слухалися представників Папи Римського.
Мудрі монархи, які інтереси країни ставили на перше місце, намагалися проводити політику релігійної толерантності та підтримували першість законів держави. Проте для того щоб повернути повний контроль над такими країнами, церква використовувала всі свої ресурси.
Отже, у середньовічній Європі не було свободи віросповідання. Люди були зобов’язані дотримуватися панівної релігії або тієї, яка дозволялася.
Проте церковні обмеження для частини людей були неприйнятними. Вони вважали, що панівна церква спотворила первісну демократичну ідею християнства. У ХІІ-ХІІІ ст. в середньовічній Європі виникли єретичні рухи, які були пов’язані з розквітом міст. Саме в містах збільшувалася кількість освічених людей, здатних читати релігійні книги й розмірковувати над їхнім змістом, часто виступаючи проти церкви. Таких людей називали єретиками.
Єретики виступали проти дорогих церковних обрядів, пишних богослужінь, багатих володінь та церковної десятини. Вони переконували, що єдине джерело віри — Біблія. Єретики вірили в євангельську ідею апостольської скромності, роздавали своє майно бідним і жили з пожертв.
ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!
Єретик (від грец. — відступник) — людина, яка відступилася від догм панівної релігії, виступала проти загальноприйнятого в суспільстві вчення; віровідступник.
Наприкінці XI ст. — на початку XII ст. на півдні Франції поширилася єресь так званих катарів, або альбігойців.
Катари (у перекладі з грецької — чистий) вважали матеріальний світ породженням диявола, засуджували все земне, закликали вкрай обмежувати свої життєві потреби. Особливого успіху церква катарів досягла біля м. Альба, що на півдні Франції. Саме тому катарів ще називають альбігойцями.
Тривалий час протягом XII — початку XIII ст. папство та рицарі боролися проти альбігойців, здолавши їх врешті у 1229 р. під час хрестового походу.
У середньовічній Європі зазнавали гонінь і дискримінації також араби та євреї. Це було пов’язано з низкою причин, включаючи релігійну нетерпимість, економічні причини та політичні амбіції.
У середньовічній Європі іслам та юдаїзм вважалися єресями і переслідувалися церквою та державою. Арабів та євреїв часто звинувачували в тому, що вони є ворогами християнства. Їх називали «нехристами» і «невірними».
Заздрість і ворожнечу з боку християн викликало те, що араби і євреї зазвичай успішно займалися підприємництвом і торгівлею. Тих іновірців, які займалися лихварством, часто звинувачували в грабунках християн.
У зв’язку з постійними війнами між християнськими й мусульманськими державами арабів та євреїв звинувачували у шпигунстві на користь мусульманських держав. Крім того, євреїв звинувачували у розп’ятті Ісуса Христа, а арабів — у тому, що вони захопили християнські святині, зокрема Єрусалим.
Араби та євреї були позбавлені громадянських прав. Їм не дозволялося обіймати державні посади, брати участь у політичному житті та володіти землею. Арабів та євреїв часто обкладали додатковими податками. Їм також забороняли займатися деякими видами діяльності, такими як торгівля і підприємництво. Ці спільноти часто піддавалися фізичному насильству. Їх били, грабували, виганяли з країни, а то і вбивали.
Гоніння на арабів і євреїв у середньовічній Європі мали серйозні наслідки. Вони призвели до того, що багато переслідуваних були змушені покинути Європу.
2. БОРОТЬБА ЗА ЗМІЦНЕННЯ ЦЕРКВИ
Служителі церкви в усіх країнах переслідували єретиків і чинили жорстокі розправи над ними. Страшною карою була анафема. Жоден вірянин під загрозою жорстокої кари не мав права такій людині допомагати, надавати прихисток.
У XIII ст. для боротьби з єретиками Папа Римський створив особливий церковний суд — інквізицію.
ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!
Анафема — відлучення єретиків або нерозкаяних грішників від церкви з оголошенням довічного прокляття.
Інквізиція (від лат. — розслідування, розшук) — особливий суд католицької церкви, метою якого було переслідування єретиків.
З XIII ст. Папа Римський доручив цю справу спеціальним уповноваженим — інквізиторам, які володіли особистою недоторканністю, тобто непідсудністю місцевої світської і церковної влади.
Інквізиція широко використовувала стеження і доноси. Обвинувачуваних ув’язнювали і катували, намагаючись «вирвати» в них визнання провини. Не витримуючи катувань, чимало людей зводили наклеп на себе та інших. Ті, хто зізнавався в єресі, зазнавали різних покарань — від покаяння, тюремного ув’язнення й до страти. Так, іспанський інквізитор Торквемада прирік на спалення до 10 тис. осіб.
Засуджених до смерті передавали до рук світської влади для аутодафе — оголошення вироку, а також його виконання, зазвичай прилюдного спалення на вогнищі. Перше аутодафе відбулося у XIII ст., останнє — у 1826 р. у м. Валенсія.
Аутодафе (картина художника Педро Берругете, 1475 р.)
ПОМІРКУЙМО!
Як ви вважаєте, чи посилила церква своїми діями проти єретиків вплив на вірян?
Протягом XI-XV ст. поряд із монастирями виникали нові чернечі союзи зі своїми статутами — ордени.
Члени орденів у різний спосіб боролися за зміцнення авторитету католицької церкви. Чернечі і жебрущі ордени (августинський, домініканський, францисканський та ін.) дотримувалися принципів аскетизму, вели проповідь християнських цінностей, боролися з єресями. Духовно-рицарські ордени об’єднували рицарів-хрестоносців (мечоносці, тамплієри, тевтонці, госпітальєри), які збройним шляхом боролися за зміцнення церкви та поширення християнства.
СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ
Зі статуту святого Бенедикта Нурсійського про життя монахів (VI ст.)
Особливо твердо треба з корінням вирвати з монастиря жагу до власності... ніхто з братів уже не має у своїй власності ні тіла свого, ні волі своєї... Уважаю, що достатньо буде пропонувати дві страви на всіх трапезах... Від м’яса четвероногих категорично всі мають утримуватися, крім... хворих.
Монастир треба організувати так, щоб усе необхідне... було на території монастирського двору, аби монахи не мали необхідності бродити за стінами монастиря, бо це не дуже корисно для їхніх душ.
- 1. Чим можна пояснити такі правила життя монахів?
- 2. Навіщо монастирю мати свої землі й господарство?
3. БОГОСЛОВСЬКА ДУМКА В КАТОЛИЦЬКОМУ І ПРАВОСЛАВНОМУ СВІТІ
Однією з найважливіших сфер інтелектуального життя середньовічної Європи була богословська думка. Католицька богословська думка розвивалася навколо схоластики. Її головною метою було обґрунтування релігійних догм (вчень). Яскравим представником схоластики був Тома Аквінський (1225-1274 рр.).
Тома Аквінський (картина художника Карла Крівеллі, 1476 р.)
Тома Аквінський зробив вагомий внесок у формування європейської правової системи. Важливим для нас є загальне визначення закону, запропоноване Томою Аквінським: «Закон — це спрямоване на загальний добробут та опубліковане встановлення розуму того, хто уповноважений опікуватися відповідним суспільством». На основі цього твердження висувається низка вимог до закону: розумність, спрямованість на суспільний добробут, офіційне прийняття і опублікування закону.
Філософію Томи Аквінського в 1879 р. рішенням Папи Римського Лева XIII було визнано основою католицького віровчення.
ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!
Схоластика — релігійна філософія, метод навчання у Середні віки для пізнання світу і Бога.
Філософія (дослівно: любов до мудрості) — наука про загальні закономірності буття і пізнання, про місце людини в світі.
Православна богословська думка в середньовічній Європі розвивалася під впливом таких філософів і богословів, як Іван (Йоан) Дамаскин, Максим Сповідник та інші. Іван Дамаскин (675-749 рр.) розробив теорію «сімох богословських істин», за якою Бог є один, вічний, всемогутній, всезнаючий, всеблагий, всеправедний і святий. Максим Сповідник (580-662 рр.) розробив теорію «діяльної любові», за якою любов є вищим проявом людської природи. Він також переконував, що неуцтво є коренем всього зла.
Максим Сповідник (мозаїка в грецькому монастирі, ІІ половина XI ст.)
Розвиток богословської думки в середньовічній Європі сприяв розвитку освіти та науки. Вона пояснювала основи християнського віровчення, що сприяло зміцненню християнської віри. Богослов’я сприяло розвитку мистецтва та літератури, надихало митців на створення творів на релігійну тему.
МУДРІСТЬ ВІКІВ
Розтлумачте сенс висловлювань Івана Дамаскина:
• Мудрий знає, як поводитися й там, де не має досвіду; дурний помиляється навіть у тому, що вчив.
• Якби весь смисл посту був у їжі, то святими були б корови.
ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Знаю і систематизую нову інформацію
1. Самооцінювання
За допомогою дружніх смайлів оцініть свої успіхи у вивченні теми «Християнство в Середні віки».
2. Які історії доби Середньовіччя розповідають хмаринки слів? Поясніть зміст слів хмаринок. «Закодуйте» в хмаринки власні розповіді.
Обговорюємо в групі
3. Поясніть, чому в Середньовіччі жорстоко боролися проти єретичних рухів. Хто, окрім католицької церкви, був зацікавлений у їхньому придушенні?
4. Чи трапляється в наш час нетерпиме ставлення до іншої культури, релігії? Чому така нетерпимість є шкідливою і небезпечною для всього людства?
Мислю творчо
5. Уявіть, що середньовічні богослови зустрілися для спільної розмови. Придумайте текст полілогу між ними.
Ці дати допоможуть вам орієнтуватися в подіях. Запам’ятайте їх:
- XІІ—XІІІ ст. виникнення єретичних рухів у Європі
