Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Щупак

Розділ 4. Середньовічні держави в X—XV ст.

§ 21. Етапи державотворення в Середні віки

• Розгадайте ребус і дізнайтеся, назву якої форми організації суспільства закодовано. За допомогою зображень-підказок пригадайте ознаки цієї форми та розтлумачте значення кожної з цих ознак у житті суспільства.

1. ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОНАРХІЧНОЇ ВЛАДИ

ЧИТАЄМО Й РОЗУМІЄМО

Прочитайте текст та дайте відповіді на запитання:

1. Чому владу перших королів називали «владою сили»?
2. Яке місце у феодальній ієрархії посідали король та імператор? Хто з них міг бути васалом, а хто — ні?
3. Яку роль у встановленні імператорської влади відігравав Папа Римський?
4. За якою ознакою Папа Римський дискримінував правительку Імперії ромеїв Ірину, відмовивши їй в імператорському титулі?

У період раннього Середньовіччя було створено особливу модель державного устрою, відому як ранньофеодальна монархія. На чолі середньовічного суспільства стояли монархи — королі і королеви. Перші королі з’явилися як військові ватажки племені. Згодом влада короля поширилася на все населення території, яку контролювало королівське військо. Крім військової влади, король мав законодавчу, виконавчу та судову владу.

За статусом король завжди був нижчим від імператора, навіть якщо його королівство не входило до складу імперії. Річ у тім, що європейські середньовічні держави постали на уламках Римської імперії. Тому, на думку середньовічних християн, імперія вважалася неподільною, а її імператор був наділений владою над усіма християнами світу. Після падіння Західної Римської імперії єдиною Римською імперією лишилася Імперія ромеїв (Візантія). Це визнавали Папа Римський та нові європейські християнські королівства.

Ситуація змінилася в 797 р., коли імператор Костянтин VI був скинутий, осліплений і змінений на троні своєю матір’ю, імператрицею Іриною. Замість того щоб визнати Ірину імператрицею, Папа Лев III у 800 р. проголосив короля франків Карла Великого також імператором римлян.

Імператриця Ірина та імператор Карл (гравюра, 1474 р.)

Хоча згодом обидві сторони поступилися та між собою визнали імператорський титул, вони ніколи не називали одне одного «римськими». Імператора Священної Римської імперії візантійці називали «імператором (або королем) франків». «Король Німеччини» та західні джерела часто візантійського імператора називали «імператором греків» або «імператором Константинополя».

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

Після падіння Константинополя у 1453 р. османський султан Мехмед II заявив про свою імператорську гідність як «Кайзер-і-Рум» (Цезар Римської імперії). Так султан виявив претензії на всесвітнє панування. У 1533 р. Священна Римська імперія визнала султана імператором. Проте імператори Священної Римської імперії не визнавалися імператорами аж до 1606 р.

1. Який імператор, на вашу думку, мав більше прав на титул «Римський»?
2. Поміркуйте, чому падіння Імперії ромеїв не припинило суперечку за титул імператора.
3. Чи правильним, на вашу думку, є судження, що жінки були позбавлені можливості впливати на політику за доби Середньовіччя? Доберіть у підручнику історичні факти, що підтверджують чи спростовують це судження.

Християни вірили в те, що Бог дав королям право правити. Ця віра ґрунтувалася на римських і християнських традиціях обожнювання імператора та зосередження в його руках всієї повноти влади. Саме тому королі проголошували себе представниками Бога на Землі. При цьому монархи раннього середньовіччя вважалися не володарями територій, а правителями свого народу.

ПОМІРКУЙМО!

1. Що могли відчувати королі як представники Бога на Землі?
2. Ознайомтеся з титулами королів Середньовіччя. Спробуйте пояснити, що означали складові титулів.

Титули середньовічних монархів

• Ірина, великий василевс і автократор римлян.

• Карл Пречистий Август, коронований Богом, великий миролюбний імператор, який керує Римською імперією, з милості Божої, король франків і лангобардів.

• Оттон, августійший імператор римлян і франків.

• Симеон, імператор болгар і римлян.

• Мануїл, благодаттю Христа Бога, вірний василевс і самодержець римлян, Палеолог, назавжди «Август».

ПОМІРКУЙМО!

1. Поміркуйте, якими були очікування суспільства від правителя.
2. Розгляньте ілюстрацію. Які атрибути на ній символізують королівську владу?
3. Які органи влади в сучасній Україні виконують державні функції, якими був наділений середньовічний король?

Генріх IV, Імператор Священної Римської імперії (за мотивами середньовічної мініатюри)

2. ЕТАП РОЗДРОБЛЕНОСТІ - ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ, ОСОБЛИВОСТІ У РІЗНИХ РЕГІОНАХ

Феодальна система часто призводила до політичної роздробленості. Найбільшого розвитку це явище досягло у ІХ-ХІІ ст.

ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!

Політична роздробленість доби Середньовіччя — це термін, яким низка істориків позначає процеси формування і розпаду середньовічних держав.

До ослаблення королівської влади в середньовічній Європі та політичної роздробленості призвели такі причини:

розпад імперії Карла Великого та слабкість Імперії ромеїв, що підривали віру в єдиного християнського правителя;
втручання Папи Римського у політичне життя, що підривало віру в божественність влади імператорів і королів;
традиція розподілу земель держави між усіма синами монарха;
надання королем земель своїм васалам, що зменшувало авторитет короля та множило вплив великих феодалів;
великі феодали не потребували королівської опіки і були здатні самостійно вирішувати свої проблеми;
постійні міжусобні війни між феодалами за території, владу і ресурси, що призводили до додаткового роздроблення і розпаду централізованої влади;
натуральне господарство задовольняло потреби регіонів і не сприяло економічному, господарському об’єднанню земель;
міські центри збільшували свій вплив на сільські регіони, що призводило до зменшення ролі центральної влади.

ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!

Міжусобна війна — війна, яка відбувається між ворожими групами в одній країні чи спільноті.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Чи подібними були причини роздробленості Русі?
2. Назвіть причини, які могли приводити до міжусобних воєн.
3. Розгляньте мініатюру про міжусобну війну. Які факти можна встановити за її допомогою?

Битва при Фонтенуа (бл. 1274 р., Великі хроніки Франції)

У політичному вимірі роздробленість породила багато дрібних володінь. Це призвело до постійних конфліктів та війн між феодалами. Роздробленість ускладнювала економічний розвиток: поділ територій та введення на них різних мит і податків створювали перешкоди для торгівлі й виробництва. Водночас роздробленість породжувала різноманіття та сприйняття цього різноманіття. Вона сприяла формуванню різних національних ідентичностей і культурних особливостей. Різноманіття культур, мов і традицій дали поштовх формуванню унікальних національних спільнот і національних держав.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

«Життєпис короля Людовика Товстого» (ХІ-ХІІ ст.)

Могутній і навіжений барон Ебль де Русі та його син Гіш розбазарювали майно поважної церкви Реймса та прилеглих до неї храмів. Вони віддалися нестримній і згубній тиранії. Його (барона) старанність у воєнній справі (а пихатість його була такою непомірною, що він пішов в Іспанію на чолі завеликої армії, яку годилося б мати лише королю) могла змагатися лише з його непомірною жадібністю, яка спонукала його до грабунків, безчинств і всіляких злочинів...

Політична роздробленість, боротьба між Папою та монархами за владу підривали віру людей у божественність влади монархів. Імператори та королі шукали іншого обґрунтування свого права на правління. Його було знайдено в римському праві, коли державу уявляли величезним господарством, право на яке давалося внаслідок завоювання, успадкування або виборів. Тож у XII ст. королі стали правителями не лише людей, а й територій.

Політична роздробленість мала свої особливості в різних частинах Європи. У Західній Європі, зокрема Франції та Англії, феодальні структури були більш централізовані. Місцевим королям вдавалося обмежувати вплив місцевих феодалів. У Східній Європі, особливо на теренах Русі-України, роздробленість проявлялася у появі великої кількості окремих незалежних князівств. Південна Європа, зокрема Італія, також відзначилася великою різноманітністю державних утворень. Тут існувала сильна конкуренція між різними містами-державами.

3. УТВОРЕННЯ ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ МОНАРХІЙ

Політична роздробленість хвилювала не лише королів, а й більшість їхніх підданих. Феодальні війни, митні бар’єри, різноманіття законодавства завдавали шкоди всім, тож ідея об’єднання на чолі з королем знаходила відгук у представників усіх станів.

СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВ ДО ІДЕЇ ПОДОЛАННЯ РОЗДРОБЛЕНОСТІ

1. Визначте за схемою, хто в середньовічних державах був зацікавлений у подоланні політичної роздробленості, а хто — ні.
2. На кого спиралися монархи у процесі об’єднання країн?

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

Тома Аквінський про правління монархів (XIII ст.)

Якщо доводиться вибирати одну з двох небезпек, слід вибирати ту, яка принесе менше лиха. Від монархії, якщо вона (навіть) перетвориться в тиранію, буде менше лиха, ніж від правління багатьох вельмож, якщо це правління спотвориться.

• Поясніть думку Томи Аквінського.

При королі була рада великих феодалів та єпископів. Монархи розширили цю інституцію, залучивши до неї представників рицарства та міщан. Так утворилися станово-представницькі органи, які представляли інтереси різних станів суспільства. На Піренейському півострові їх називали кортесами; в Англії — парламентом; у Франції та Нідерландах — Генеральними штатами; а в Польщі чи Священній Римській імперії — сеймами.

ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!

Парламент (кортеси, сейм) — представницький орган влади, переважно вищий державний законодавчий орган. «Парламент» — узагальнена назва представницьких і законодавчих органів влади.

Спираючись на парламент, королі змогли обмежити великих феодалів і відновити владу над країною. Проте ціною цього було обмеження влади короля. Поширилося правило, за яким монарх міг приймати рішення тільки через узгодження з представниками свого королівства. Отже, монархи були змушені поважати традиційний порядок і присягалися його дотримуватися. Натомість їхні піддані складали присягу вірності та покори. Так постала станово-представницька монархія.

ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!

Станово-представницька монархія — централізована держава, у якій влада монарха спиралася на станово-представницький орган.

Централізація потребувала змін управління. З’явилися спеціалізовані установи на чолі з королівськими професійними службовцями. Управлінням провінцій, податками, військом і судами тепер займалися різні служби. Монарх міг платити службовцям, оскільки йому справно платили податки. Він також мав постійну професійну армію. Саме королівська французька армія середини XV ст. стала вирішальним чинником для перемоги у Столітній війні.

Зміцнення влади королів давало можливість спробувати розширити свої володіння. Цим пояснюються агресивна політика Англії щодо Вельсу та Шотландії, поступове поглинання королями Франції великих феодальних володінь, а в Іспанії — об’єднання дрібних держав у два великі політичні блоки: Кастилію та Арагон.

Генеральні штати Франції (книжкова мініатюра, XV ст.)

• Розгляньте середньовічну мініатюру. Як зображений король? Чому художник зобразив короля саме так?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Самооцінювання

За допомогою дружніх смайлів оцініть свої успіхи у вивченні теми «Етапи державотворення в Середні віки».

2. Перевірте, як ви зрозуміли матеріал — виконайте онлайн-вправу.

qr.orioncentr.com.ua/X4szU

Обговорюємо в групі

3. Назвіть етапи розвитку державотворення в Середні віки. Що впливало на зміну влади королів?

4. Як становлення станово-представницької монархії сприяло розвиткові демократичних традицій у Європі?

5. На кого спиралися королі у часи станово-представницьких монархій?

6. Чи сприяло зміцнення влади королів установленню миру? Чому?

Мислю творчо

7. У чому відмінність між правителем людей та правителем людей і територій? На основі історії політичної роздробленості було вигадано настільні ігри. Поміркуйте, ролі та цілі гравців/гравчинь мають бути в таких іграх? Придумайте сценарій рольової гри «Король та його піддані в середньовічній державі».