Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 6. Суспільно-політичні течії та ідейні рухи ХІХ ст.

1. ЧАС НАРОДЖЕННЯ НОВИХ ІДЕОЛОГІЙ

Люди по-різному сприймають навколишній світ, суспільство, себе й свою роль, місію у світі та суспільстві. Такі відмінності у світогляді людей зумовлені, зокрема, тим, що вони мають різне походження, різне виховання, відіграють різну роль у соціальній системі.

Різноманіття інтересів у людському суспільстві обумовлює величезну кількість різних поглядів і уявлень щодо сутності життя, ідеального суспільного устрою, політичних, економічних подій тощо. Люди по-різному розуміють і пояснюють дійсність, виражають свої життєві й громадські прагнення. Таку систему уявлень, поглядів та ідей називають ідеологією.

Варто запам’ятати!

Ідеологія (від грец. Ιδέα — прообраз, ідея та λογος — слово, вчення; тобто буквально — вчення про ідеї) — система поглядів та ідей, переконань, цінностей у формі політичних міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.

За часів Французької революції ідеологію розглядали як реальну силу, що відіграє важливу роль у житті людини й суспільства.

На початку та в середині XIX ст. нові тенденції в ідеології, соціально-політичній думці Європи визначалися новими поглядами на світ і глибокими суспільними зрушеннями. У ході економічного та суспільно-політичного розвитку, з одного боку, людина отримувала нові можливості для пізнання світу, користування національними та європейськими культурними надбаннями, підвищення якості життя. З іншого боку, складні соціально-економічні проблеми ставили питання про способи їх подолання та про шляхи суспільного розвитку.

2. КОНСЕРВАТИЗМ

Варто запам’ятати!

Консерватизм (від лат. conservo — охороняю, зберігаю) — сукупність різноманітних ідейно-політичних і культурних течій, які спиралися на ідею традицій і спадкоємності в соціальному й культурному житті. Для нього характерні:

  • прихильність до існуючих і сталих соціальних систем, норм і порядків;
  • неприйняття революцій і радикальних реформ;
  • відстоювання еволюційного розвитку.

Прихильники консерватизму, родоначальником якого була аристократія та феодальна знать, виступали проти різких суспільних змін, за збереження традицій політичного й культурного життя.

Консерватори є прихильниками стабільності суспільства. Важливою умовою цього є, на їхнє переконання, сильна централізована держава. Революції, масові рухи консерватори як правило вважають руйнівними явищами, свобода має бути в рамках закону, а реформи здійснюватися поступово. Більшість консерваторів підтримують суверенітет своїх держав, патріотично ідентифікуючись зі своїми народами.

Едмунд Берк (1729-1797) — англо-ірландський державний діяч, член Парламенту Великої Британії, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.

3. ЛІБЕРАЛІЗМ

Прихильники лібералізму, який виражав інтереси промисловців, виступали за обмеження прав монархів конституціями, за парламентський лад, за свободу підприємництва, право людини на вільне висловлювання своїх думок.

Томас Джефферсон, один із авторів Декларації незалежності США, 3-й президент США, національний герой країни, ліберал за своїми поглядами

Консерватор і ліберал (сатиричний малюнок). Консерватор, плачучи, згадує давні часи й зі смутком сприймає зміни. Усміхнений ліберал з оптимізмом дивиться в майбутнє

• Поясніть, чому автор саме так зобразив консерватора й ліберала.

Варто запам’ятати!

Лібералізм (від лат. liber — «вільний») — ідейна й суспільно-політична течія, що виникла в європейських країнах у XVII—XVІІІ ст. й проголосила принцип громадянських, політичних та економічних свобод. Ідеї лібералізму отримали перше втілення в Конституції США (1787 р.), Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) у Франції. У XIX — на початку XX ст. сформувалися основні положення лібералізму — громадянське суспільство, права і свободи особи, правова держава, демократичні політичні інститути, свобода приватного підприємництва та торгівлі.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІБЕРАЛІЗМУ:

  • рівні права людини і громадянина та їх рівність перед законом;
  • індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність);
  • вільна ринкова економіка;
  • загальне виборче право;
  • законодавча (парламент) і виконавча (уряд) влада, що обирається на загальних прямих таємних виборах;
  • здійснення політичних і соціальних реформ;
  • справедливий розподіл податків серед членів суспільства;
  • самостійність місцевого самоврядування.

Ідеалом лібералізму є суспільство зі свободою дій для кожного, обмеженням влади держави та церкви. Згідно з поглядами лібералів, державна влада існує для блага людей, і політичне управління країною має здійснюватися на основі згоди більшості.

У ході свого розвитку лібералізм набув кількох форм.

Назва

Визначення

1. Політичний лібералізм

Рух за демократію та проти абсолютизму або авторитаризму.

2. Економічний лібералізм

Рух за приватну власність і проти державного регулювання економіки.

3. Культурний лібералізм

Рух за особисту свободу людини та проти різних її обмежень.

4. Соціальний лібералізм

Рух за рівність можливостей людини та проти її економічної експлуатації.

4. СОЦІАЛІЗМ

УТОПІЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ

Пошуки справедливого суспільного устрою знайшли втілення, зокрема, в ідеях соціалістів-утопістів. Поняття «утопія» походить від твору англійського гуманіста, правознавця, письменника Томаса Мора «Утопія» (1516 р.), де описується фантастичний, уявний острів, на якому існує ідеальне життя людей — всі жителі острова працюють лише шість годин в день й отримують все необхідне для задоволення своїх потреб, приватної власності й майнового розшарування не існує, а влада в утопійців виборна.

Французькі соціалісти-утопісти К. А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, валлієць Р. Оуен та інші критикували існуючий на початку XIX ст. суспільний лад і висловлювали ідеї побудови нового суспільства, заснованого на принципах справедливості й загальної гармонії.

Обкладинка першого видання книги Т. Мора «Утопія»

Варто запам’ятати!

Марксизм — філософське, економічне й політичне вчення, основоположниками якого в середині XIX ст. були К. Маркс і Ф. Енгельс. Марксизм заявляє про себе як про систему революційних поглядів робітничого класу, що відображає об’єктивні закони розвитку людського суспільства та досвід боротьби народних мас проти експлуататорів. У другій половині 19-го - на початку 20-го ст. марксизм стає не тільки філософським вченням, а й впливовою політичною течією внаслідок зростання кількості міського робітничого класу у країнах Європи та його злиденного існування.

Варто запам’ятати!

Соціалізм — учення і політичний рух, що пропагують ідею побудови суспільства рівності й справедливості.

МАРКСИЗМ

Марксизм вважає себе закономірним результатом всього попереднього розвитку людської думки та критичного узагальнення з позицій революційного пролетаріату та практики класової боротьби.

Спираючись на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізму, Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розробили вчення про комунізм — безкласове суспільство, що неминуче прийде на зміну капіталізму.

Представники інших політичних течій критикували такі положення марксизму, як: перебільшення ролі соціальних протиріч; заперечення можливості еволюційного шляху розвитку суспільства; романтизація та перебільшення історичної ролі пролетаріату.

5. НАЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ (НАЦІОНАЛІЗМ)

Поняття «нація» було поширене ще за Середньовіччя. У Паризькому університеті вже в 1220 р. використовували поняття «нація Франції», «нація Нормандії». У Болонському університеті налічували 35 націй студентів і викладачів тощо. Наприкінці XVIII ст. слово «нація» у французькій мові стало еквівалентом слова «народ». У XIX ст. поняття «нація» в країнах Європи почали ототожнювати з поняттям «держава».

Варто запам’ятати!

Нація (від лат. natio — рід, плем’я, народ) — багатозначне поняття, що характеризує велику соціокультурну спільноту індустріальної доби.

1. Політична спільнота громадян певної держави, джерело державної влади та носій державного суверенітету. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення.

2. Етносоціальна спільнота із усталеною самосвідомістю своєї ідентичності — спільності історичної долі, психології і характеру, прихильності національним цінностям, а також (на етапі формування) культурно-мовною та економічною єдністю.

Інакше складалася уява про націю у народів, які не мали власної держави. Тут під нацією розуміли сперше культурно-мовну спільноту, а згодом — спільну ідентичність та цінності. За Е. Ренаном «нація — це душа, духовний принцип. Вона складається з двох частин. Перша — це спільна спадщина багатих спогадів про минувщину. Друга — теперішня згода, бажання жити разом...»

Поняття «нація» нерозривно пов’язано з поняттями «національна ідея», «націоналізм».

Варто запам’ятати!

Націоналізм (від фр. nationalisme) — ідеологія та політика на основі принципу цінності нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, роботу на благо власного народу, об’єднання національної самосвідомості для захисту нації, її території, економічних ресурсів та духовних цінностей.

Без національної ідеї, націоналізму не могла бути створена жодна національна держава. Усвідомлення інтересів своєї нації та відстоювання їх були підґрунтям національно-визвольної боротьби. Прикладами такої боротьби був національно-визвольний рух 20-х років XIX ст. в Західній Європі й на Балканах. Серед них — революції в Неаполі (1820-1821 рр.), Іспанії (1820-1823 рр.), П’ємонті (1821 р.), грецьке повстання 1821-1829 рр.

Нації і націоналізм сформувалися за часів індустріальної доби. Сьогодні точаться наукові та політичні дискусії щодо відповідності ідей і практики націоналізму викликам постіндустріальної доби.

Діємо: практичні завдання

Амброз Бірс, американський письменник і журналіст

Консерватор — державний діяч, закоханий в існуючий безлад, на відміну від ліберала, який прагне замінити його безладом іншого змісту.

Леонард Левінсон, американський письменник

Консерватор — це людина, яка з надією дивиться в минуле і жалкує про майбутнє.

Бенджамін Дізраелі, англійський політичний і державний діяч

Якщо ви не ліберал у 25 років, у вас немає серця. Якщо ви не консерватор у 35 років, у вас немає мозку.

Фрідрих Гайєк, австрійський економіст

Лібералізм — це визначення соціального порядку, який спирається на вільні ринки, на уряд, що обмежений владою законів, та на пріоритети особистої свободи.

Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник

Соціалізм прагне викоренити багатство, лібералізм — бідність. Соціалізм знищує особисту зацікавленість, лібералізм її охороняє. Соціалізм губить підприємництво, лібералізм лише звільняє його від гніту привілеїв... Соціалізм критикує капітал, лібералізм — монополії.

Вроджена вада капіталізму — нерівний розподіл благ; природжена гідність соціалізму — рівний розподіл злиднів.

Фрідрих Енгельс, німецький підприємець, політичний діяч, філософ, один з основоположників марксизму, друг і соратник Карла Маркса

Соціалізм — стрибок людства із царства необхідності в царство свободи.

* * *

Комунізм є вища, ніж капіталістична, продуктивність праці добровільних, свідомих, об’єднаних робітників, які використовують передову техніку.

Йосип Сталін, державний, політичний і військовий діяч СРСР

Пролетарі працюють день і ніч, проте вони залишаються, як і раніше, бідними. Капіталісти не працюють, проте вони багаті. І це відбувається не тому, що пролетарям, ніби-το, бракує розуму, а капіталісти геніальні, — а тому, що капіталісти забирають плоди праці пролетарів, тому що капіталісти експлуатують пролетарів.

Джон Стейнбек, американський письменник

Соціалізм ніколи не пустить свого коріння в Америці завдяки тому, що бідні бачать себе тут не експлуатованим пролетаріатом, а тимчасово бідуючими мільйонерами.

Запитання та завдання

1. Спробуйте співвіднести авторів наведених висловів, афоризмів з тими напрямами ідеології, які вони представляли.

2. З якими з наведених думок Ви погоджуєтесь, а з якими ні й чому?

3. Які перспективи й обмеження, зважаючи на історичний досвід, є в консерватизму, лібералізму, соціалізму, націоналізму в сучасному світі, в сучасній Україні?

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: запитання та завдання

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари із назв ідеологій і пояснення їхніх головних ідей.

  • 1 Консерватизм
  • 2 Лібералізм
  • 3 Соціалізм
  • 4 Марксизм
  • А Ідеологія, яка базується на ідеї пріоритету інтересів нації в державотворчому процесі
  • Б Ідеологія, яка ґрунтується на ідеї революційної боротьби народних мас проти експлуататорів
  • В Ідейна течія, що базується на їдеї традицій і спадкоємності в соціальному й культурному житті
  • Г Ідейна течія, що проголосила верховенство громадянських, політичних та економічних свобод
  • Д Учення, що пропагує ідею побудови суспільста на засадах рівності і справедливості

2. Назвіть форми лібералізму та визначте основні його принципи.

3. Схарактеризуйте суспільний лад, за який виступали соціалісти-утопісти. Які засоби для досягнення своїх цілей вони пропонували?

4. Коли з’явилося поняття «нація»? Як змінювалося значення цього поняття в ході історії?

5. Виконайте онлайн вправу https://cutt.ly/rYNpGhQ

ІІ. Обговоріть у групі

1. Існує думка, що любов до свого народу, бажання добра своїй нації без завдання шкоди іншим — це патріотизм. Натомість бажання добра своїй нації за рахунок інших — це руйнівний націоналізм. Чи згодні ви з цим? Обґрунтуйте відповідь, спираючись на історичні факти.

2. У провідних країнах Європи XIX ст. минуло під знаком втрати позицій аристократії й переходу економічного й політичного лідерства в суспільстві до рук буржуазії. Чим можна пояснити цей процес?