Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 14. Громадянська війна в США і Реконструкція Півдня. Утворення незалежних держав у Латинській Америці

1. Пригадайте, коли і за яких обставин утворилися Сполучені Штати Америки. 2. Які ідеї закріплював американський «Білль про права» 1791 р.?

1. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ США

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ США

Варто запам’ятати!

Федерація (від лат. foederatio — союз) — одна з форм державного устрою, за якого кілька державних утворень (наприклад, штатів) об’єднуються в одну союзну державу, при збереженні власної державної структури та часткового суверенітету.

За формою державного правління США були республікою, а за формою державного устрою — федеральною державою.

Вища законодавча влада належала Конгресу (парламенту), що складався з двох палат — Сенату й Палати представників. Виконавчу владу — уряд — очолював президент. Верховний суд призначався президентом за узгодженням із Сенатом. Однак в країні залишалась велика кількість прибічників конфедерації — міждержавного союзу між повністю суверенними штатами. Більшість їх зосередилась на Півдні, який не відчував потреби в єдиній державі.

Гострі дискусії в суспільстві і політичних колах США точилися довкола проблеми рабства. Характерною ознакою політичного життя США у першій половині XIX ст. був тимчасовий політичний компроміс між підприємцями Півночі та плантаторами Півдня. Такого компромісу вдалося досягти на деякий час президентові США Е. Джексону. Його однодумці, а серед них були плантатори Півдня, підприємці Півночі, частина робітників і ремісників, почали іменувати себе Демократичною партією, датою заснування якої вважається 1828 р. Ця партія перед Громадянською війною перебувала при владі з невеликими перервами майже 30 років.

У 1854 р. утворено Республіканську партію США, основу якої становили ворожі рабству і прихильні до єдності держави фермери та буржуазія. Помірне крило республіканців складалося з представників великої буржуазії Півночі, які вимагали обмеження поширення рабства на територію новоутворених західних штатів.

Суперництво демократів і республіканців стало головним стрижнем політичного життя США.

ЗРОСТАННЯ МОГУТНОСТІ США

У першій половині XIX ст. США динамічно розвивалися. До кінця 1840-х рр. їх територія простяглася через весь континент від Атлантичного до Тихого океану. Вони перетворилися на найбільшу і наймогутнішу державу регіону. У результаті індустріальної революції, що відбулася на межі XVIII-XIX ст., США посідали четверте місце у світі за рівнем промислового розвитку. Країна розвивалася своїм особливим шляхом, але саме в цих особливостях закладалися основи для гострих конфліктів між різними політичними силами, що в підсумку призвело до громадянської війни 1861-1865 рр.

Чисельність рабів

• Пригадайте визначення поняття «рабство».

1. Простежте за картою зростання території США у першій половині XIX ст. 2. Назвіть спільні й відмінні риси у розвитку США і європейських провідних держав. 3. Чому, на вашу думку, США приваблювали імігрантів з різних куточків світу. 4. Яке питання викликало дискусії в суспільстві щодо подальших шляхів розвитку?

Варто запам’ятати!

Ферма — приватне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій ділянці землі; фермер — власник такого приватного сільськогосподарського підприємства.

Плантаційне рабовласницьке господарство — велике землевласницьке господарство, що спеціалізувалося на вирощуванні технічних і продовольчих культур з використанням праці рабів.

Історичні подробиці

У 1848 р. виявлення родовищ золота в Каліфорнії спричинило «золоту лихоманку» — потік на Захід численних золотошукачів, яких захоплювала примара швидкого успіху. «Золота лихоманка» супроводжувалася збройними зіткненнями між конкуруючими угрупованнями.

Золотошукачі. Картина художника Альфредо Родрігеса

Населення Каліфорнії стало стрімко зростати. «Золота лихоманка» привела на захід не лише золотошукачів, а й купців, фермерів, сприяла будівництву поштових трактів і залізниць, розвитку економіки в цілому. Найбільший прибуток від видобування золота отримали не самі робітники копалень, а виробники супутніх товарів — лопат, ємностей для промивання породи, різних кирок тощо. «Золота лихоманка» завершилася так само раптово, як і розпочалася. Золотодобування набуло організованого індустріального характеру. Більшість колишніх старателів зайнялися фермерством, торгівлею, лісозаготівлями або залишили Каліфорнію.

2. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 1861-1865 рр.

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом параграфа, укладіть в зошиті таблицю «Громадянська війна в США». Визначте, які фактори відіграли ключову роль у перемозі Півночі в громадянській війні.

Причини громадянської війни	Ворожі табори (групи населення, що їх підтримували)	Головні події
	Південь Північ
Результати війни
Наслідки війни

ЗАГОСТРЕННЯ ПРОТИРІЧ МІЖ ПІВНІЧЧЮ І ПІВДНЕМ

Наявність рабовласництва підривала єдність економічної системи країни. Плантаційне господарство Півдня, зайняте обробітком бавовни, працювало переважно на експорт, а свої потреби у промислових товарах задовольняло здебільшого за рахунок імпорту британських виробів. Орієнтація Півдня на експортну торгівлю гальмувала торгівлю між північними й південними штатами США. Високі темпи економічного розвитку Півночі, застосування найманої праці на заводах та у фермерських господарствах вступали у протиріччя з використанням примусової праці рабів на Півдні, низькою продуктивністю їх праці — крім того, що раби неохоче працювали на плантаціях, рабовласницький Південь мав тримати частину продуктивних сил як патрулі для пошуку втікачів.

У 1850-і роки різко посилився антагонізм між рабовласниками й фермерами через земельне питання. Багато збіднілих фермерів і батраки вимагали земельні ділянки, або гомстеди, на Заході й домагалися заборони рабства на західних землях. Натомість великі землевласники Півночі та плантатори Півдня виступали проти безкоштовної роздачі землі.

Посилювалося політичне протистояння Півночі й Півдня. На Півночі формувалися основи демократії, а на Півдні формувалися основи олігархії — влади небагатьох (найбагатших і найвпливовіших плантаторів).

Варто запам’ятати!

Гомстеди — ділянки землі на Заході США, що надавалися кожному американському громадянинові (при сплаті невеликого збору), які згодом переходили в його власність.

Громадськість Півночі співчувала рабам, проте мало хто виступав за їхнє звільнення, бо вони вважалися приватною власністю плантаторів. Інколи раби піднімали повстання. Прихильники ліквідації рабства — аболіціоністи — допомагали рабам втікати від плантаторів. Були створені спеціальні таємні маршрути для втікачів, яких переправляли до Півночі США та Канади.

Варто запам’ятати!

Аболіціонізм (від лат. abolito — знищення, відміна) — 1) суспільний рух, спрямований на скасування певного закону; 2) наприкінці XVIII — у XIX ст. — рух у США за скасування рабства афроамериканців; у Великій Британії, Франції та інших країнах — рух за відміну рабства в колоніях.

Поміркуймо!

Уявіть, що ви американський політик середини XIX ст. Як ви думаєте, чи можна було уникнути військового конфлікту між Північчю і Півднем.

ПРЕЗИДЕНТ АВРААМ ЛІНКОЛЬН

Приводом для Громадянської війни стало обрання в листопаді 1860 р. президентом США лідера Республіканської партії А. Лінкольна. Він проголосив головними напрямами своєї майбутньої політики боротьбу за збереження єдності США і за непоширення рабства в інших регіонах країни.

Авраам Лінкольн (1809-1865 рр.) — американський державний і політичний діяч. Народився у штаті Кентуккі в сім’ї бідного фермера. З дитинства Авраам звик до праці, допомагаючи батькам обробляти землю. Сім’я часто переїжджала з місця на місце, і хлопчикові не вдалося здобути належної початкової освіти. Виручали його природна кмітливість, відмінна пам’ять, потяг до самоосвіти. Почавши у 21 рік самостійне життя, він перепробував багато професій: землеміра, комірника, лісоруба, поштового службовця. Протягом кількох років А. Лінкольн вивчав право. З 1834 р. він робить перші кроки в політиці — його обрано в Законодавчі збори штату Іллінойс. З 1847 р. А. Лінкольн став членом Конгресу США. У 1854 р. був одним із засновників Республіканської партії. У 1861-1865 рр. — президент США. Усю свою діяльність А. Лінкольн зосередив на збереженні єдності країни, економічному процвітанні, скасуванні рабства. 14 квітня 1865 р. А. Лінкольн був смертельно поранений найманцем рабовласників.

Відео. Одна історія. Суперечлива особистість борця за права рабів Авраама Лінкольна. Тривалість 6 хв 50 с

https://cutt.ly/yYNUAEr

1. Підготуйтеся до написання історичного портрета Авраама Лінкольна:

а) визначте, що або хто вплинув на становлення особистості А. Лінкольна;
б) що було головною метою діяльності А. Лінкольна;
в) визначте, як змінилися протягом життя погляди А. Лінкольна на місце афроамериканців у суспільстві.

2. Чи погоджуєтеся ви з назвою відео? Свою думку обгрунтуйте.

На президентських виборах А. Лінкольн переміг лише голосами Півночі, тому рабовласники Півдня вважали її порушенням політичного балансу між двома частинами держави. Це стало сигналом до відокремлення південних штатів. Південні штати Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана, Техас, Теннесі, Арканзас, Північна і Південна Кароліна й Віргінія відокремилися від США і утворили «Конфедерацію штатів Америки». Столицею Конфедерації стало місто Річмонд, а президентом — багатий плантатор Д. Девіс.

Історичні подробиці

Конфедерація (стосовно історії США) — об’єднання південних штатів США з метою збереження існуючого на Півдні соціально-економічного устрою й рабовласництва.

У конституції, прийнятій на з’їзді, головною метою Конфедерації лицемірно проголошувався захист свобод окремих штатів. Конституція була пронизана расистськими принципами, рабство проголошувалося «оплотом цивілізації».

Президент А. Лінкольн заявив про невизнання Конфедерації. 12 квітня 1861 р. війська Конфедерації бомбардували зайнятий федеральними військами форт Самтер у Південній Кароліні й згодом захопили його. Ця подія стала початком Громадянської війни між Північчю та Півднем.

Історичні подробиці

Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами та політичними угрупованнями всередині країни.

Перевага сил у війні, яка розпочалася, була на боці Півночі, що давала 75 % промислової продукції країни. Але північні штати не були готові у військовому відношенні. Крім того, частина командних кадрів армії Півночі опинилася на боці конфедератів, у лавах яких панувало велике патріотичне піднесення. По суті, обом воюючим сторонам доводилося в ході війни створювати армію заново, вербувати її кадри й готувати надійний командний склад.

Офіцери американської армії та афроамериканські робітники. Фото 1864 р.

Крім того, бунтівники розраховували на допомогу Британії, Франції, Іспанії. Розпад США на дві держави при збереженні за Конфедерацією ролі постачальника бавовни й іншої сільськогосподарської сировини був вигідний для західноєвропейської буржуазії.

Війська Півночі на першому етапі війни — у 1861-1862 рр. — зазнавали невдач.

З метою привернення на бік армії Півночі нових добровольців уряд А. Лінкольна вдався до рішучих кроків. У травні 1862 р. Конгрес прийняв закон про гомстеди, якого домагалися американські фермери й робітники. Цей закон надавав кожному американцю або іммігрантові, які бажали працювати на землі, можливість отримати майже безкоштовно ділянку з державного фонду розміром 160 акрів (акр — близько 0,4 га). Після закінчення п’ятирічного терміну проживання і праці на цій ділянці утримувач ставав її повноправним власником. Хоча найбільшу вигоду з цього закону здобули земельні спекулянти, тому що він передбачав можливість додаткового придбання необмеженої кількості землі по одному долару за акр.

З 1 січня 1963 р. вступив у силу закон про скасування рабства. Колишні раби отримали право вступити до війська. До армії Півночі добровільно вступили майже 400 тис. афроамериканців, які отримали право з 1 січня 1863 р. служити там. У тилу армії Конфедерації (Півдня) почалися повстання рабів.

Уряд А. Лінкольна запровадив нові податки на великих власників й ухвалив закон про конфіскацію майна бунтівників. Успішно відбулася «чистка» армії та призначення в командування здібних офіцерів. Рішучі заходи щодо вирішення болючих проблем держави сприяли обранню А. Лінкольна президентом США на другий термін.

На початку липня 1863 р. армія Конфедерації зазнала жорстокої поразки під Геттісбергом (Пенсильванія). Військова ініціатива, моральна та психологічна переваги були вже на боці Півночі. 19 листопада 1863 р. президент А. Лінкольн виголосив із приводу відкриття великого солдатського кладовища відоме «Геттісбергське звернення».

Свідчать документи

Промова А. Лінкольна в м. Геттісберг 19 листопада 1863 р.

...Наші батьки утворили на цьому континенті нову націю, яка народилась у свободі і вірі в те, що всі люди народжені рівними. Тепер ми ведемо велику Громадянську війну... сповідуючи ті ж ідеали випробування на здатність вистояти. ...Нам, живим, слід... перейняти у цих високошанованих загиблих ще більшу прихильність тій справі, якій вони... зберігали вірність, сповнитися переконаністю, що вони загинули недаремно, що наша нація з Божою допомогою відродиться в свободі і що влада народу волею народу і для народу не зникне з лиця Землі.

• Про які основні цінності йдеться у виступі А. Лінкольна?

Восени 1864 р. війська Півночі під командуванням генерала В. Гранта розгорнули широкий наступ на столицю Конфедерації — місто Ричмонд. Розбиті війська Конфедерації відступили на південь. Улітку 1864 р. генерал мешканців півночі В. Шерман розпочав свій відомий «марш до моря». Його 100-тисячна армія пройшла по тилах конфедератів на півдні, 2 вересня взяла Атланту — центр військової промисловості Півдня й наприкінці року вийшла на берег Атлантичного океану.

Історичні подробиці

Генералу Шерману належить сумна слава винахідника тактики «спаленої землі». Армія Шермана просувалась двома колонами і у смузі шириною в сто кілометрів знищувалось все. Було знищено 265 миль залізниць, спалювались будинки і майстерні. Сам Шерман писав у мемуарах: «Покидаючи Південну Кароліну, мої солдати настільки звикли руйнувати все на своєму шляху, що будинок, де розміщувався мій штаб, часто спалахував раніше, ніж я його залишав».

• 1. Дізнайтеся з додаткових джерел, коли і де у світовій історії застосовувалась подібна тактика у ході воєн. 2. Висловіть своє ставлення до тактики «спаленої землі».

Війська Конфедерації були деморалізовані. У 1865 р. Конгрес США затвердив 13-ту поправку до Конституції, що забороняла рабство на всій території США. 3 квітня 1865 р. війська Півночі захопили Ричмонд, а 9 квітня капітулювали основні сили бунтівників у Віргінії. Кількома тижнями потому залишки військ Півдня припинили боротьбу.

Однак 14 квітня 1865 р. під час святкування перемоги Півночі в Громадянській війні у Вашингтоні у ложі театру Форда президент А. Лінкольн був смертельно поранений прихильником плантаторів актором Дж. Бутом. Цієї ж ночі президент помер від ран.

Громадянська війна 1861-1865 рр. стала найкровопролитнішою війною на території США за всю їхню історію.

Варто запам’ятати!

Реконструкція — система заходів, що здійснював уряд США після закінчення Громадянської війни для зміцнення єдності країни, з метою реорганізації управління південними штатами та ліквідації наслідків рабовласництва.

Основними результатами перемоги Півночі в Громадянській війні були: збереження єдності країни; ліквідація рабства; надання афроамериканцям права голосу; затвердження демократії; надання фермерам, робітникам, іммігрантам безкоштовних земель на Заході; підрив основ плантаційного господарства та великого землеволодіння, остаточне затвердження фермерського шляху розвитку американського сільського господарства; створення єдиного внутрішнього ринку; прихід до політичної та економічної влади в США буржуазії Півночі. Перемога Півночі відкрила можливості для розвитку економіки, сприяла виходу країни на передові позиції у світі.

Поміркуймо!

Уявіть собі, що у Громадянській війні переміг Південь. Як, на вашу думку, це вплинуло б на подальший розвиток країн світу?

4. РЕКОНСТРУКЦІЯ ПІВДНЯ 1865-1877 рр.

Мета Реконструкції полягала у проведенні демократичних перетворень на Півдні та обмеженні влади колишніх рабовласників. Уся влада на Півдні була передана федеральній армії. Активні учасники заколоту були позбавлені політичних прав, у тому числі й права обіймати державні посади. Понад 1 млн афроамериканців отримали право голосу. Водночас за рахунок багатих ресурсів Півдня створювались величезні капітали північних олігархів.

Плантатори намагалися звести до мінімуму результати своєї поразки, обмежившись визнанням скасування рабства без надання афроамериканцям землі. У південних штатах виходили друком так звані «чорні кодекси», що обмежували громадянські права колишніх рабів. Плантатори організовували озброєні банди, що переслідували афроамериканців.

Але Реконструкція приносила більше позитивних результатів.

5. УТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ У ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

На початку XIX ст. внаслідок ослаблення колоніальних імперій Іспанії та Португалії, а також під впливом ідей Французької революції активізувалася боротьба народів Латинської Америки за незалежність. У результаті національно-визвольного руху народів Латинської Америки в цьому регіоні були створені незалежні держави: Гаїті (1804 р.), Парагвай (1811 р.), Аргентина (1816 р.), Чилі (1818 р.), Велика Колумбія (1819 р.), Перу (1821 р.), Мексика (1821 р.), Федерація республік Центральної Америки (1821 р.), Болівія (1825 р.), Уругвай (1830 р.).

Куба й Пуерто-Рико залишалися колоніями Іспанії до кінця XIX ст. Після розпаду Федерації республік Центральної Америки утворилися такі держави: Коста-Рико (1838 р.), Нікарагуа (1838 р.), Гондурас (1838 р.), Гватемала (1839 р.), Сальвадор (1841 р.). У 1814 р. від Гаїті відокремилася Домініканська Республіка.

Сімон Болівар

Сімон Болівар (1783-1830 рр.) очолив національно-визвольний рух в іспанських колоніях Нового Світу. Здобувши перемогу в боротьбі з Іспанією, С. Болівар намагався втілити ідею латиноамериканської єдності. Він створив конфедерацію іспаномовних держав Велику Колумбію (Венесуела, Колумбія, Панама, Еквадор), яка існувала протягом 1819-1830 рр. С. Болівар був ініціатором скасування рабства.

Війни за незалежність розчистили шлях для розвитку капіталістичних відносин, але в цілому вони негативно вплинули на стан економіки нових держав. Для прискорення економічного розвитку молоді незалежні держави почали активно використовувати іноземні кредити. Це дало можливість США, Британії, Франції взяти їх економіку під свій контроль. Селяни латиноамериканських держав не отримали землі, зберігалася їх напівфеодальна експлуатація, а власники латифундій, як і раніше, мали величезні маєтки та політичну владу.

У нових державах утверджувалася республіканська форма правління, були ухвалені перші конституції. Політичне життя в них характеризувалося боротьбою двох політичних таборів — лібералів і консерваторів. У боротьбі за владу вони часто використовували армію, нелегальні збройні формування, встановлювали диктаторські режими.

6. ДОКТРИНА МОНРО

У 1822 р. США визнали нові держави Латинської Америки. 2 грудня 1823 р. президент країни Дж. Монро направив чергове щорічне послання президента до Конгресу Сполучених Штатів. До його тексту був включений документ про принципи зовнішньої політики США, що отримав назву «Доктрина Монро» (доктрина — керівний політичний принцип).

Доктрина містила попередження на адресу європейських держав і Росії, що захоплення колоній в Латинській Америці Сполучені Штати надалі розглядатимуть як загрозу своїй власній безпеці. Проте президент Дж. Монро заявив, що США триматимуться осторонь від європейських справ. У документі також наголошувалося на несумісності державного устрою монархічної Європи й республіканських Сполучених Штатів Америки.

Джеймс Монро

Варто запам’ятати!

Експансіонізм — агресивна політика з метою захоплення чужих територій і ринків збуту.

Фактично «доктрина Монро» не лише застерігала європейські держави від втручання у справи держав західної півкулі, а й обґрунтовувала експансіоністські прагнення Сполучених Штатів щодо цих держав, що ставали сферою впливу США.

Це було доволі зухвало, адже доктрина не була погоджена й визнана іншими державами, а була однобічною декларацією.

Проголошена в 1823 р. «доктрина Монро» на тривалий час визначила політику експансіонізму США.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: запитання та завдання

I. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Визначте особливості соціально-економічної розвитку Півночі та Півдня США в першій половині XIX ст.

2. Які чинники сприяли, а які стояли на заваді розвитку промисловості в США?

3. Назвіть політичні партії, утворені в США в 1828 і 1854 рр.

4. Яке питання було ключовим в дискусіях щодо шляхів розвитку США в 1-й половині XIX ст.?

5. Чому США були зацікавлені в прибутті іммігрантів?

6. Назвіть основні причини Громадянської війни в США.

7. Як закони про гомстеди й скасування рабства вплинули на хід Громадянської війни та розвиток США?

8. Які основні результати Громадянської війни в США?

9. Визначте ціль та основні напрями політики Реконструкції Півдня.

10. Чому «доктрина Монро» вважається проявом американського експансіонізму?

11. Поясніть значення термінів і понять з хмаринки слів. Укладіть з кожним із слів речення, які ілюструватимуть розвиток США у першій половині XIX ст.

II. Обговоріть у групі

1. З промови сенатора Хаммонда, штат Південна Кароліна: «Бавовна, рис, тютюн і морські запаси правлять світом, і ми маємо досить здоровий глузд, щоб зрозуміти це. Північ без нас перетвориться на беззахисне ягня й загине від парші та голоду». Які ідеї відобразив сенатор у своєму виступі?

2. Схарактеризуйте спільність і відмінність у діяльності О. Бісмарка з об’єднання Німеччини та боротьбі С. Болівара за єдність латиноамериканських країн.

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як події в США періоду 1776-1870 рр. вплинули на розвиток країни й утвердження її як світового лідера?

2. У чому, на ваш погляд, полягали (полягають) уроки історії США в цей період для інших країн світу?

3. Виконайте творчий проект: сторінка діяча в соціальних мережах, історичний портрет тощо «Авраам Лінкольн»