Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Шановні дев’ятикласники і дев’ятикласниці!

Роки навчання у школі мають велике значення для здобуття та зміцнення ваших знань, формування основи подальшої освіти. Зараз у вас є можливість поглибити знання, здобуті в попередніх класах, і досягти нових успіхів у навчанні. Сподіваємося, що цьому, зокрема, сприятиме наш підручник.

У підручнику ми прагнули показати зв’язок подій минулого із сьогоденням, адже історія впливає на нього. Багато подій та явищ кінця XVIII — початку XX ст. мають своє продовження в наші дні, багато в чому впливають на теперішнє життя суспільства.

Крім того, описуючи історію інших країн, важливо простежити її взаємозв’язок з подіями в Україні. Чимало із цих подій безпосередньо впливали на населення України, сучасні українські терени.

З метою полегшення орієнтування в текстах ми пропонуємо певну систему виділення шрифтом і кольором головних думок, фактів, понять, дат тощо.

Рубрики «Діємо: практичні завдання», «Поміркуймо!», «Думки істориків», «Український всесвіт», а також ілюстрації й історичні карти сприятимуть поєднанню тексту підручника з тим, що ви вже знаєте; допоможуть глибше розібратися з новим навчальним матеріалом.

Рубрика «Історичні подробиці» через цікаві історичні деталі й приклади дає можливість «оживити» події минулого та зробити їх яскравішими для вашої уяви.

Найважливіші історичні документи подані в рубриці «Свідчать документи».

Запитання та завдання як репродуктивного, так і творчого характеру спрямовані на різні види систематизації навчального матеріалу, на самостійну роботу та роботу в групі.

Отже, перед вами — підручник, який стане вашим надійним помічником у вивченні історії, у самостійній роботі. Хоча це, звичайно, не може замінити живого слова вашого вчителя.

Бажаємо Вам успіхів у навчанні, нових відкриттів в історії та в собі!

Вступ

§ 1. Історія Нового часу

1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ НОВОЇ ІСТОРІЇ

Новий час охоплює епоху всесвітньої історії від кінця XV ст. до початку XX ст. Цю добу можна розділити на кілька періодів.

РАННІЙ НОВИЙ ЧАС (кінець XV — перша половина XVII ст.)

Це час Великих географічних відкриттів і завоювання європейцями Нового Світу, Реформації та Контрреформації. У першій половині XVI ст. в Європі завершилося формування централізованих держав — Англії, Франції, Іспанії. Це був період релігійних війн у Франції; зародження й становлення республіки в Нідерландах; правління Єлизавети І й приходу до влади династії Стюартів в Англії; створення Речі Посполитої; правління Івана IV Грозного, «смутних часів» і становлення династії Романових у Росії; Тридцятирічної війни й Вестфальського миру.

Пригадайте, які землі називають Новим Світом.

НОВИЙ ЧАС. ПЕРША ЧАСТИНА (друга половина XVII — кінець XVIII ст.)

Цей період відлічують від Англійської революції. У другій половині XVIII ст. у Великій Британії розпочалася індустріальна революція — раніше за інші країни світу. У Франції за короля Луї XIV, що правив у 1643-1715 рр., досяг свого апогею абсолютизм. Освічений абсолютизм був характерний для Австрійської імперії Габсбургів під час правління Марії-Терези та її сина Йосипа II.

Після Вестфальського мирного договору 1648 р. в Німеччині була закріплена роздробленість. Реформи Петра І й Катерини II зміцнили самодержавство у Російській імперії. Боротьба північноамериканських колоній проти Великої Британії завершилася державотворенням Сполучених Штатів Америки.

НОВИЙ ЧАС. ДРУГА ЧАСТИНА (кінець XVIII — початок XX ст.)

Заключний період Нової історії починається Французькою революцією 1789-1799 рр., що знищила феодально-абсолютистський лад у Франції та встановила республіку. Але, здобувши владу, французька буржуазія розв’язала терор проти своїх супротивників. Нетерпимість до внутрішніх супротивників, загарбницькі війни проти сусідніх держав відкрили шлях до встановлення диктатури Наполеона Бонапарта. Рішення Віденського конгресу 1815 р. істотно «перекроїли» карту Європи.

Пригадайте, що означає «абсолютизм».

20-30-і роки XIX ст. ознаменувалися піднесенням національного й революційного рухів у Європі. У 1860-1870-і рр. відбулося політичне об’єднання Німеччини й Італії, перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію. У США Громадянська війна між рабовласницьким Півднем і промисловою Північчю закінчилася скасуванням рабства, масовим освоєнням західних земель, Реконструкцією Півдня. У цей період завершилося формування колоніальних імперій, активізувалася національно-визвольна боротьба в Індії, Китаї та ряді інших країнах.

Друга половина XIX ст. пройшла під знаком модернізації (тобто оновлення) і ствердження індустріального суспільства в провідних країнах світу. Саме з XIX ст. поняття «індустріальне суспільство» та «західноєвропейська цивілізація» стали подібними.

Учені називають XIX століття «довгим».

Варто запам’ятати!

«Довге XIX століття» (за визначенням британського історика Е. Гобсбаума) — історична доба, що тривала із часів Французької революції 1789 р. та індустріальної революції в Британії до початку Першої світової війни в 1914 р.

2. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО РІВНОПРАВ’Я Й ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Під впливом модернізаційних процесів в економіці у XIX ст. в країнах західного світу утверджувалось демократичне управління, що здійснювалося у формі парламентської або президентської демократії.

Варто запам’ятати!

Парламентська демократія — форма демократичного управління країною, за якого найбільші повноваження має парламент, що призначає уряд та контролює його діяльність.

Парламентська демократія в різні періоди історії та сьогодні характерна для Франції, Італії й багатьох інших країн.

У деяких країнах, зокрема у Великій Британії, парламентська демократія існує за збереження монарха як формального глави держави, який виконує представницьку та церемоніальну роль. Таку форму правління називають парламентською монархією.

Капітолійський дім (США). Сучасне фото

У країнах, де існує президентська демократія (наприклад, у США), найбільші повноваження має демократично обраний президент. Але його влада не є абсолютною й урівноважується представницькими органами — парламентом (сенатом, конгресом тощо).

Варто запам’ятати!

Громадянське рівноправ’я — один з найважливіших принципів демократії, згідно з яким усі громадяни мають рівні права та є рівними перед законом, незалежно від їхньої расової або національної приналежності, статі, місця проживання, суспільного становища, релігійних або політичних переконань тощо.

Порушення громадянського рівноправ’я є дискримінацією.

Водночас, у XIX ст. в багатьох країнах продовжували панувати домодерні порядки — у Росії, Османській імперії, Китаї, інших країнах Азії та Латинської Америки.

Політичний розвиток країн у XIX ст. відбувався за двома різними напрямами: шляхом реформ (Велика Британія, США) або шляхом революцій (у різні періоди — Франція, Австро-Угорщина, німецькі, італійські держави).

Незважаючи на всі труднощі й протиріччя, у провідних країнах Європи й США утверджувалася правова держава як невід’ємний елемент демократії, заснована на принципах верховенства закону, дотримання основних свобод людини та громадянського рівноправ’я.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: запитання та завдання

І. Мислю творчо й самостійно

1. Поміркуйте, чому філософ X. Ортега-і-Гассет стверджував, що демократія, експериментальна наука й індустріалізація створили в XIX ст. нове поле діяльності для людини, нову ситуацію у світі.

2. Деякі мислителі вважають, що західноєвропейські цивілізації прагнули змінити навколишній світ та підкорити його, а традиційні цивілізації намагалися гармонізувати життя людини з навколишнім світом та спонукали до самовдосконалення людини. Що ви думаєте з цього приводу?

3. Які, на вашу думку, є переваги в парламентської та президентської демократій? Яка із цих форм управління, на ваш погляд, більше підходить сучасній Україні? Відповідь обґрунтуйте.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.