Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 6. Початок індустріальної революції

Пригадайте, коли відбулася індустріальна революція у країнах Західної Європи?

1. ІНДУСТРІАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ

Перші машини в Україні почали використовувати наприкінці XVIII ст. Від 30-х років XIX ст. кількість фабрик збільшувалася такими темпами, що вже можна казати про початок промислового перевороту. У 1860 р. налічувалося 2 150 підприємств. І якщо досі промисловими підприємствами переважно були поміщицькі і державні мануфактури, засновані на праці кріпаків, то тепер зросла чисельність підприємств, які належали купцям, заможним ремісникам і селянам і були засновані на найманій праці селян — відходників.

Індустріальна революція в Україні розпочалася з цукрової промисловості. Цукрові заводи з’явилися на початку 1820-х років переважно на Правобережжі. До середини XIX ст. в Україні діяло 229 цукрових заводів, на яких виробляли 84 % цукру в Російській імперії. Першими українськими великими підприємцями стали саме виробники цукру: на Черкащині — колишні кріпаки Яхненки і Симиренки, на Глухівщині — нащадки козаків Терещенки, на Сумщині — Харитоненки.

У першій половині XIX ст. з’явилася і почала поступово зростати кам’яновугільна промисловість. На середину століття за кількістю видобутого вугілля Донбас вийшов на друге місце в імперії, поступаючись лише Сілезії.

У 1823 р. в маєтку графа Воронцова на Черкащині майстри-кріпаки спорудили перший на Дніпрі пароплав, який назвали «Бджілка». З 1835 р. на Дніпрі вже діяла пароплавна компанія, яка мала кілька потужних суден.

Історичні подробиці

У 1815 р. граф Воронцов побачив на р. Нева пароплав і вирішив собі побудувати подібний. Знайшов за кордоном німецьких механіків, аби ті керували роботою 1500 кріпаків, та привіз необхідні для будівництва матеріали й паровий двигун. У 1820 році в Мошенському маєтку на річці Вільшанці було зведено примітивну пароплавобудівну верф. Першим пароплавом, побудованим на ній, була «Бджілка». Буксирний пароплав зробили кріпаки-умільці за наказом графа Воронцова. А досвідчений мошнівський коваль встановив на нього парову машину на шість із половиною кінських сил. Встановленням і регулюванням парового двигуна керував місцевий досвідчений коваль Мусій Вернигора. 23 квітня 1823 р. білосніжна «Бджілка», оснащена водяними колесами і трубою-димарем, попливла Вільшанкою до Дніпра. Пароплав наблизився до черкаського берега, намагався пристати, щоб задовольнити цікавість міщан, але завадили численні мілини і плоти. Довелося спуститися нижче від міста. Згодом на тому місці, де «Бджілка» не змогла підійти близько до берега, з’явилася пристань. 27 квітня 1823 р. пароплав із Черкас прибув до Катеринослава. Так пройшов перший рейс першого дніпровського пароплава.

Перший пароплав на Дніпрі «Бджілка» (малюнок XIX ст.)

Зростаючі потреби в машинах і механізмах зумовили появу машинобудівних заводів. Перший завод з виробництва сільськогосподарської техніки, гідравлічних пресів, парових котлів та іншого обладнання для цукрових заводів збудував у 1841 р. поміщик Кандиба. Двадцять років потому в українських губерніях було близько 20 машинобудівних заводів. Однак чимало машин ввозили з-за кордону.

Істотною перепоною на шляху становлення промислового виробництва було те, що воно ґрунтувалося на примусовій праці кріпаків — малоприбутковій та вкрай невигідній. Більшість фабрик працювала сезонно, у перервах між сільськогосподарськими роботами. Для розвитку в Україні текстильної, металургійної, металообробної галузей створювалися штучні перепони. Вони переважно зосереджувалися в Центральній Росії і мали підтримку уряду.

Поміркуймо!

Подумайте, чому праця кріпаків ставала невигідною і збитковою.

Свідчать документи

Із журналу Штабу корпусу гірничих інженерів про Луганський казенний ливарний завод (1836 р.)

На Луганському заводі не виробляється залізо. Різні залізні речі для Чорноморського флоту виготовляють на ньому із заліза, одержуваного з російських заводів. На початку 1835 р. зроблено там тільки спроби виковки металу, для яких улаштовано було відбиваючу піч і молот. Для дослідів використано єкатеринбурзького чавуну 6 пудів, чавунної крошки 318 пудів, вугілля 2350 пудів. Заліза одержано 44 пуди 12 фунтів... Із виробленого на Луганському заводі заліза доставлено було певну кількість до Санкт-Петербурга.

  • 1. Як наведене джерело відображає особливості розвитку промисловості в Україні в першій половині XIX ст.?
  • 2. Поміркуйте, якими були наслідки такого становища для української економіки.

2. ЗРОСТАННЯ МІСТ І РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ

Поява промислових підприємств у містах сприяла їхньому економічному зміцненню, зростанню чисельності міського населення. Протягом першої половини XIX ст. кількість городян збільшилася втричі й становила 11 % всього населення, а в Херсонській губернії досягла 27 %. Більшість міського населення складали непромислові класи — підприємці та робітники, а службовці, купці, ремісники, військові.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак:

«Промислове виробництво в Україні в першій половині XIX ст. мало здебільшого сільський характер. Ця особливість випливала із галузевої структури української промисловості: головними промисловими галузями в Україні була харчова промисловість і переробка відходів тваринництва. Підприємства цих галузей розміщувалися ближче до розташування сировини, тобто у селах, а не в містах, і в них працювали кріпаки. Лише 27 % промислових підприємств у 1840-х роках були розташовані у містах».

  • 1. Чим пояснює історик особливості української промисловості?
  • 2. Які причини особливостей її розвитку ви можете додати до його думки?

Швидкий ріст міського населення в південних губерніях України пояснювався інтенсивною розбудовою тут морських портів, що мали загальноімперське значення — Одеси, Миколаєва, Херсона та ін. Одеса у 1817 р. була оголошена відкритим, вільним портом (порто-франко). Туди було дозволено безмитний ввіз і продаж зарубіжних товарів. Одеса перетворилася на третє за розмірами місто імперії після Петербурга і Москви, маючи в 1861 р. 115 тис. населення.

Свідчать документи

Зростання міського населення України

Міста

Кількість населення в 1825 р. (тис. осіб)

Кількість населення в 1861 р. (тис. осіб)

Київ

24 369

70 590

Житомир

13 403

40 564

Кам’янець-Подільський

6 849

22 771

Полтава

10 557

28 501

Чернігів

6 976

14 612

Харків

17 424

50 301

Катеринослав

8412

18 881

Херсон

8 073

33 957

Про що свідчать наведені статистичні дані?

На Правобережжі, яке раніше входило до складу Речі Посполитої, в містах жило багато поляків. При цьому частка українців у міському населенні зменшувалась, а росіян, поляків, євреїв та інших — збільшувалась. Таким чином склалася дивна ситуація: корінна нація у містах України перетворювалась у національну меншину.

Історичні подробиці

Із праці німецького мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» (1838 р.)

Першим українським містом, яке описує Коль був Харків. «Його торгівля більша від торгівлі Києва..., його ярмарок досягає нижнєгородського, завдяки головне торговельним шляхам .... Головна роль у всіх відношення належить великоросам. Значно більше половини усіх виробів походить із московських великих фабрик, і значно більше половини купців-гуртівників належить їх племені... Їх брати (українці), навпаки, можуть братися на увагу менше всіх торговців. Вони самі не постачають навіть небагатьох своїх власних виробів... Вони навіть усе більше і більше випускають із своїх рук і віддають великоросам невелику посередницьку торгівлю».

В Одесі Й. Г. Коль нарахував 16 різних мов, які можна було почути на вулиці. «До одеської пристані 1837 року причалило 650 кораблів, із чого половина були італійські. За ними чисельно найсильніші були англійські й грецькі кораблі. Експорт найбільше складався з пшениці (до Англії та Італії) і вовни. Імпорт — із мануфактури і колоніальних товарів. Товарний оборот одеської пристані дорівнював Ризі, а з російських уступав лише Петербургу».

Варто запам’ятати!

Урбанізація — історичний процес швидкого зростання старих і появи нових міст, підвищення їхньої ролі в економічному і культурному житті суспільства.

Економічний розвиток України супроводжувався розширенням внутрішньої торгівлі, яка здійснювалася переважно через базари та ярмарки. Збільшувалася також кількість крамниць, передусім у містах. Україна поступово перетворювалася на ринок збуту виробів російської промисловості. Українські товари були представлені майже винятково сільськогосподарською продукцією або продуктами її переробки (горілка і цукор). Навіть географічно найбільші ярмарки зосереджувалися ближче до кордону з Росією — у містах Харків, Полтава, Кролевець, Ромни), а також у Києві.

Визначне місце належало Україні у зовнішній торгівлі Російської імперії. На початку XIX ст. Росія вела торгівлю переважно через Балтійське море. За півстоліття ситуація змінилася — зросла роль чорноморських і азовських портів: у 50-ті роки на них припадала третина російського експорту. Через українські порти переправляли близько 90 % зернових Росії. Експортувати також худобу, мед, цукор. Значне місце належало Україні й у загальноросійському імпорті. З початком промислового перевороту через українські порти дедалі частіше ввозили машини й обладнання.

Іллінський ярмарок на Кінній площі у м. Полтава (фото початку XX ст.)

  • 1. Поміркуйте, чому найбільші ярмарки розміщувалися в прикордонні з Росією.
  • 2. Чому українські товари на ярмарках були переважно сільськогосподарськими? Про які тенденції в розвитку української економіки це свідчить?

3. ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ: НОВА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Для переходу до підприємництва на засадах вільнонайманої праці кращі умови склалися на Півдні. Там хоча й зберігалося поміщицьке й державне землеволодіння, проте більшість земель перебувала в руках українських селян, а також колоністів — німців, сербів, болгар тощо. Вони займалися господарюванням, орієнтованим на ринок. Найбільшими земельними наділами володіли впливові імперські вельможі-високопосадовці, але землю отримували також вищі і середні офіцерські чини, нащадки козацької старшини. До заселення південних земель долучалися іноземні колоністи. Вони на п’ять-десять років звільнялися від сплати податків, отримували державні позики і гарантії релігійної свободи. Селянська колонізація була найбільш строката: державні селяни, поміщицькі, перевезені власниками з центральних губерній, військові поселенці. Значну кількість прибульців становили кріпаки-втікачі, на що місцева адміністрація заплющувала очі. Південь у сезон сільськогосподарських робіт забезпечував працею заробітчан із центральних, північних, східних районів України і навіть з прилеглих губерній Росії.

Ярмарок у Балті (художник — Юзеф Брант)

1. Подумайте, якими були умови колонізації Півдня України.

2. Чому більшість колонізаторів була кріпаками-утікачами?

Вид на Одесу з Малої пристані (гравюра Фрідріха Гросса, 1850 р.)

Одеський порт з Потьомкінського бульвару (літографія 1892 р.)

Подумайте, чому введення порто-франко сприяло перетворенню Одеси на одне з найбільших міст імперії.

Південь України займав провідне місце у зовнішній торгівлі імперії. Український хліб вивозили в Туреччину, Грецію, південноєвропейські держави — Італію, Францію, а також в Англію. Експортували продукцію рослинництва й тваринництва. Соціальний устрій цих земель був заснований не на примусовій, а на вільнонайманій праці.

Історичні подробиці

Український історик Ярослав Грицак:

«Завдяки сплетінню сприятливих умов Південь України довший час вважався Ельдорадо, де можна легко і швидко доробитися великого маєтку. Три південно-українські губернії Таврійська, Херсонська і Катеринославська мали найвищі в Російській імперії показники приросту населення. Наплив великих мас населення, не зв’язаних умовами кріпосницької системи й охоплених духом підприємництва, витворив особливу суспільну атмосферу на Півдні України, яку можна порівняти хіба що з американським Клондайком. Вільнолюбиві анархічні настрої на зразок тих, якими відзначалося запорозьке козацтво, продовжували жити серед мешканців чорноморських степів у XIX ст.»

Таким чином, пробивали собі шлях ринкові відносини. У сільському господарстві це виявлялося в швидкому зростанні товарності, впровадженні технічних культур, раціоналізації, використанні найманої праці. При цьому більшість поміщиків вели господарство традиційним способом, посилюючи експлуатацію кріпаків.

У 30-ті роки XIX ст. почалися якісні зміни в промисловості, пов’язані з переходом від ручного виробництва до машинного. Формувалася фабрично-заводська промисловість. Це стало переконливим свідченням поширення в Україні модернізаційних процесів. Зміни особливо помітними були на Півдні, де формувалася нова модель соціально-економічних відносин.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак:

«Підросійська Україна з її великою територією і населенням, родючими землями і багатими покладами корисних копалин стала ідеальним тереном для швидкого економічного розвитку. Однак ці можливості не були використані. Більшість місцевого населення залишалася прикріпленою до землі... Це заважало формуванню ринку вільної робочої сили і стримувало індивідуальне підприємництво. Основна частина промислових підприємств належала поміщикам або ж державі, що майже унеможливлювало вільну ринкову конкуренцію».

• Спираючись на думку історика та матеріал параграфа, визначте позитивні та негативні чинники розвитку господарства України у першій половині XIX ст.

Проте негативний вплив на подальший соціально-економічний і політичний розвиток України справили два чинники. Це — здеформована структура економіки і незначна частка українців у міському населенні.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

Утворіть логічні пари

1 1823 р.

2 1817 р.

3 1841 р.

4 1815 р.

А Одеса отримала статус порто-франко

Б Побудовано пароплав «Бджілка»

В Відкрито завод з виробництва обладнання для цукрової промисловості

Г Заснування торговельного дому Яхненків і Симиренків

Обговорюємо в групі

Об’єднайтеся в групи. Визначте місце України в зовнішній та внутрішній торгівлі Російської імперії. Результати зобразіть схематично (мапа думок, кластер, хмара слів).

Мислю творчо

1. Уявіть себе українськими промисловцями XIX ст. Дайте уявне інтерв’ю про труднощі й успіхи у вашій діяльності.

2. Уявіть себе режисером/режисеркою. За допомогою колажу складіть короткий сценарій історико-документального фільму.