Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 1. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

§ 5. Криза кріпосницької системи

Пригадайте, коли і в яких регіонах України було впроваджене кріпосне право. Що таке «натуральне господарство» і за яких економічних умов воно панувало?

1. УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО на початку XІX ст.

На початку XIX ст. Україна залишалася аграрним краєм з багатовіковим досвідом виробництва в галузях землеробства й тваринництва, з великими потенційними можливостями. Але її сільське господарство, що ґрунтувалося на праці закріпаченого селянства, переживало занепад. Цей контраст був особливо помітний на тлі прогресивних змін в аграрній сфері Західної Європи. Урожайність у Західній Європі була в кілька разів вищою, ніж у Російській імперії. Гальмом у розвитку сільськогосподарського сектору економіки було збереження великого поміщицького землеволодіння і кріпосного права. Праця була малопродуктивною, бо селянство не було зацікавлене в її результатах.

Поміркуймо!

У пошуках роботи (художник — Микола Кузнєцов, 1882 р.)

  • 1. Розгляньте картину. Які висновки про життя українських селян можна зробити?
  • 2. Якими художніми засобами автор змальовує селян на картині?

На Лівобережжі селянство складалося з кріпаків і нащадків козаків, які становили близько третини населення і вважалися державними селянами. Вони жили на хуторах і сплачували чверть прибутків у державну скарбницю.

На Правобережжі серед селян переважали кріпаки: в Подільській і Київській губерніях вони становили близько 90 %. Найменше кріпаків було на Півдні — приблизно 10 %. Усереднено в 1850-х роках кількість державних і поміщицьких селян в українських губерніях була приблизно рівною.

До певного часу така система господарювання влаштовувала поміщиків. Їхні потреби задовольнялися безпосередньо з власної землі (натуральне господарство). Великі земельні площі поміщикам були непотрібні, бо їхня участь у торгівлі мала епізодичний характер.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. умови змінилися. Життя вимагало від поміщиків більше грошей. З’явилися нові товари й послуги. Дітей віддавали на навчання в університети, інколи і в закордонні. Модним стало виїжджати на курорти, особливо західноєвропейські. Комфорт і статус визначали сучасні меблі, музичні інструменти, картини, бібліотеки, дорогий одяг, інші предмети побуту.

Отримати гроші можна було шляхом розширення виробництва і реалізації на ринку додаткової продукції. Для цього потрібно було змінювати технологію і форми організації виробництва. Й чи не найголовніше — вивільнити господарську ініціативу селянина, зацікавити його в результатах своєї праці. На Заході такі кроки дали змогу створити високопродуктивне сільське господарство. Інакше відбувалося в Україні. Чіпляючись за старі методи, більшість поміщиків вдалася до простого розширення посівних площ, особливо на Півдні, де дедалі більше розорювали степи. При цьому майже нічого не змінювалося в техніці обробітку ґрунтів. Малоефективні знаряддя праці, відсутність добрив не давала змогу збирати високі врожаї.

Важкий дерев’яний плуг

Поміркуйте, чому господарські знаряддя праці залишалися застарілими й малоефективними. Чи були поміщики зацікавлені вкладати гроші в оновлення реманенту й господарської техніки?

У цих умовах прагнення поміщиків зробити свої господарства прибутковішими виливалося в посилення визиску селян. Збільшилася панщина, яка подекуди сягала шість днів на тиждень, зростали додаткові повинності селян. У багатьох маєтках з’являлися мануфактури, де кріпаки працювали або після закінчення робіт у полі, або постійно. Працювали також жінки й діти. Поміщиків не цікавило власне господарство селян — їм був потрібен робітник, який міг віддавати панській праці весь час. Це зумовило поширення такої форми експлуатації, як урочна система виконання панщини. Кожний кріпак отримував від поміщицького управителя завдання на день (урок: звідси — урочна система), але, як правило, його доводилося виконувати два, а то й три дні.

Молотьба (художник — Микола Малинка, XX ст.)

На панщині пшеницю жала (художник — Микола Малинка, XX ст.)

Сінокіс (художник — Микола Пимоненко, 1912 р.)

Прочитайте уривок поезії Тараса Шевченка «На панщині пшеницю жала...» (відскануйте QR-код). Якими художніми засобами описує Кобзар становище української жінки-селянки?

http://surl.li/azbbi

У Російській імперії кріпакам заборонялося скаржитися на своїх господарів, тому «розгляд» позовів нерідко закінчувався покаранням самих селян.

Свідчать документи

З Указів царського уряду про покарання селян (уривки)

Для утримання кріпаків у покорі й доброму порядку поміщик має право використовувати домашні засоби виправлення і покарання на власний розсуд, але без каліцтва...

За провини проти володільця або його прав, кріпаки, за його проханням, піддаються поліцейському покаранню, з поверненням до попереднього житла або утриманню в упокорювальних і робітних домах на строк, самим володільцем визначений...

Заколотом проти властей, урядом встановлених, вважається і всяке заворушення селян або дворових людей проти своїх поміщиків, володільців або управляючих і проти волосних і громадських управлінь...

Кріпаки за подачу на поміщиків своїх заборонених законом скарг піддаються покаранню різками до п’ятдесяти ударів.

  • 1. Спираючись на поданий документ, схарактеризуйте становище селянства наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
  • 2. Чи правомірно буде стверджувати, що становище кріпосних селян було рабським?
  • 3. Зіставте становище селян доби Гетьманщини і наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. Які висновки можна зробити?

Складним було й становище державних селян. Держава вбачала у них джерело доходів для бюджету і поповнення армії.

Російське чиновництво пішло тим самим шляхом, що й поміщицтво. Воно винайшло свою форму урочної системи. У 1816 році в Росії з державних селян стали утворювати військові поселення. У 1817 році перші військові поселення з’явилися в Україні. У військових поселеннях кожна селянська сім’я повинна була не лише займатися землеробством, а й одночасно утримувати одного-двох солдатів. Усе життя військових поселенців регламентувалося суворим режимом. Військовій муштрі підлягали всі чоловіки віком до 45 років і навіть хлопчики із семирічного віку (кантоністи).

У військовому поселенні (художник — Мстислав Добужинський, XX ст.)

Чому, на вашу думку, військові поселення називають особливим видом кріпаччини?

Формально поселенці мали працювати три дні на державу, три дні на себе й один день відпочивати. Але «уроки» були такі, що насправді поселенці працювали на державу цілий тиждень. Таким чином, військові поселення стали особливим видом кріпаччини.

Такі поселення створювали на Харківщині, Катеринославщині, Херсонщині, Київщині та Поділлі. В Україні було 25 округів військових поселень з населенням 554 тис. осіб. Спроба сформувати самоокупне військо закінчилася провалом. У 1857 р. військові поселення ліквідували.

Свідчать документи

Із записок військового урядовця Єгора фон Брадке

... У цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провадилося цілком екстенсивно і неправильно... Тут я знайшов цих колись дуже заможних селян у надзвичайних нестатках і злигоднях... Коли полки почали користуватися призначеними їм ділянками, ними оволоділо палке завзяття на користь казни і вони... віднімали у селянина кращі землі, провадили великі посіви без усякого поводження з трудовими силами і віддавали селянинові лише мізерну решту часу на його власне господарювання.... Казенні величезні посіви потребували такої посиленої праці, що збирання на селянських ланах відкладалося до закінчення цих робіт, і селяни часто привозили на свої токи одну солому.

• У чому очевидець вбачає вади військових поселень з точки зору ефективності виробництва?

2. ПРОНИКНЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН У ПОМІЩИЦЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Кріпосницькі відносини, які поміщики і влада намагалися зберегти, протягом першої половини XIX ст. нехай повільно, але руйнувалися. В економіці поступово визрівали ринкові (товарні) відносини — шлях модернізації, яким уже впевнено йшла Західна Європа.

Поміщицьке господарство залишалося твердинею кріпосницьких відносин. Їхня неефективність часто призводила до розорення і втрати поміщиками своїх маєтків. У 1856 р. майже 25 % з них перебували в заставі в кредитних установ. Більшість з них були продані на торгах, а новими їхніми власниками ставали купці, більш хазяйновиті поміщики і навіть заможні селяни. Водночас серед поміщиків було багато таких, які прагнули перебудувати свої маєтки для роботи на ринок.

Варто запам’ятати!

Криза (від грец. krisis — переворот, перелом, перехідний стан) — період у розвитку, для якого притаманні: збитки; шанс на оновлення; необхідність приймати рішучі управлінські рішення.

Криза виконує кілька важливих функцій: утвердження ефективніших форм господарювання; зміна ідеологічних і політичних умов; оновлення еліти.

Раціоналізація виробництва (від лат. rationalis — розумний, ratio — розум) — удосконалення виробництва, ліпша, доцільніша його організація.

Ринок — обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари в масштабі світового господарства (світовий, зовнішній ринок), країни (національний, внутрішній ринок) та її окремого району (місцевий ринок).

Поміркуймо!

За китайською філософією ієрогліф, який означає кризу, має ще й другий зміст — шанс. Як ви можете це пояснити?

По всій Україні, особливо на Півдні, зростало виробництво хліба на продаж. Розширювалися посіви технічних культур. У Полтавській і Чернігівській губерніях збільшилися площі під коноплями й тютюном, у Катеринославській і Херсонській — під льоном. У 20-х роках XIX ст. з’явилися на Правобережжі, Лівобережжі та Слобожанщині плантації цукрових буряків.

Розширюючи виробництво, великі землевласники виявляли цікавість до технічного вдосконалення (раціоналізації) господарств, зверталися до практики передових вітчизняних та іноземних сільських виробників, знайомилися з досягненнями агрономії та агротехніки, намагалися використовувати сільгоспмашини. Проте раціоналізаторські експерименти здебільшого закінчувалися невдачею. На перешкоді раціоналізації стояла кріпосницька система.

Розклад кріпосницької системи супроводжувався обезземеленням селян. На середину XIX ст. близько 25 % селянських родин України були безземельними. Ці селяни йшли на різні місцеві підприємства: цукроварні, цегельні, займалися дрібними промислами — виробляли взуття, посуд, полотно, сукно, вози і колеса до них, мішки тощо.

Значну роль у цей час відігравало чумацтво — перевезення товарів на великі відстані гужовим транспортом. Ще наприкінці XVIII ст. воно переросло в торговельно-візницький промисел. Чумаки постачали до південних портів близько 640 тис. тонн хліба щорічно.

Чумак з околиць Умані в дорозі (художник — Ян Левицький, 1841 р.)

Зіскануйте QR-код і виконайте онлайн-вправу «Українське село на початку XIX ст.».

Прочитайте текст з рубрики «Історичні подробиці». Поміркуйте, чому чумакування було таким популярним серед населення України у XIX ст. З якими сучасними професіями можна порівняти заняття чумакуванням?

Історичні подробиці

Чумаки Полтавщини, 1849 р. (уривок з книжки Миколи Арандаренка «Записки про Полтавську губернію»)

Ті, що займаються візникуванням солі з Криму і Бессарабії, а також риби з Криму і Дону, звуться тут чумаками. Візникування своє чумаки провадять звичайно валками (по-малорос. фура), які складаються з кількох десятків возів (по-чумацькому паровиці). Валка, або фура, має свого отамана, який від імені цілої валки наймається для візникування, приймає заробітки і робить розкладку за участю кожному. Таке товариство зветься в них артіллю. Кожний чумак у своїй артілі підкорюється в суворому розумінні всім умовам і в разі відходження від них карається і навіть виганяється з артілі. Отаман вирішує всі суперечки остаточно; він призначає кару, і вся артіль підкоряється йому безумовно...

Візникування їх починається від початку весни і триває до осені. Взимку чумаки в подорож не їдуть. Зупиняючись на ночівлю, чумаки вишиковують свої вози в колону, військовим порядком.

Чумаки в Малоросії (художник — Іван Айвазовський, 1870-1880 рр.)

Частина бідноти, не знайшовши роботи вдома, змушена була шукати заняття в далеких відходах. Навесні, перед початком сільськогосподарських робіт, тисячі селян з паспортами від місцевої влади й просто з «відпускними білетами» від поміщиків тяглися, часто з косами на плечах, на заробітки в Степову Україну. Значна частина заробітчан залишалася на сільськогосподарські роботи на все літо. Найбільше таких робітників постачали Полтавщина й Харківщина.

На селі виділялися заможні селяни. Усупереч державній політиці, сваволі поміщиків найенергійніші селяни накопичували гроші, вкладали їх у промислові підприємства, торгівлю, купували землю або орендували її в поміщиків. Оплативши свою волю, вони із ще більшою енергією зміцнювали своє господарство. Із селян-кріпаків вийшли купці й промисловці — мільйонери Яхненки, Симиренки. Козаком за походженням був Артем Терещенко, хліботорговець і чумак, родоначальник династії відомих цукрозаводчиків.

Левко Симиренко (1855-1920 рр.) з дітьми: зліва направо — Платон, Володимир, Тетяна (фото 1910-х рр.)

Перегляньте відео про родину Симиренків (відскануйте QR-код). Виконайте творчий проєкт про родину промисловців (презентацію, есе, лепбук тощо).

Діємо: практичні завдання

Підготуйте доповідь на учнівську наукову конференцію на тему: «Криза поміщицького господарства в історії країн Європи: спільне і відмінне». (Скористайтеся додатковими джерелами інформації.)

3. СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ

Відомо, що занепад кріпосницьких відносин виявив себе передусім у кризі поміщицького господарства. Замість того щоб перебудувати господарство на рейки ринкової економіки, поміщики посилювали експлуатацію кріпаків. Це змушувало селян захищати свої права. Перша половина XIX ст. була сповнена постійними зіткненнями з поміщиками. Десятки осередків заворушень породило насадження військових поселень. Найбільше повстання проти режиму військових поселень спалахнуло в 1819 р. у м. Чугуїв на Харківщині. Уряд спрямував туди два піхотні полки і дві гарматні сотні. Повстанці трималися більше місяця. Після того як їх змусили капітулювати, розпочалася розправа, жертвами якої стали майже 80 осіб.

Повстання в Чугуєві

За участь у повстанні багатьох його учасників покарали 12 тисячами ударами шомполом. Поміркуйте, чим була зумовлена така жорстока розправа.

Значний селянський рух охопив у 1818-1820 рр. ряд повітів Катеринославської губернії. Проти повсталих уряд кинув великі військові сили. Поміщики, розправляючись з повстанцями, влаштовували масові екзекуції і покалічених відправляли до Сибіру або на каторжні роботи на Луганський ливарний завод.

Значного розмаху й гостроти набрав селянський рух, пов’язаний з іменем Устима Кармалюка (1787-1835 рр.), на Поділлі. Устим народився в сім’ї кріпаків. У 25-річному віці поміщик віддав його в солдати, хоча як батько двох дітей У. Кармалюк мав законне звільнення від рекрутчини. Новобранець утік з армії і в 1813 р. повернувся в рідні місця. Організувавши групу невдоволених, він розпочав боротьбу, що тривала майже чверть століття, вчинив більше як сто нападів на поміщиків, купців, шинкарів. У загоні, яким керував Кармалюк, в окремі періоди налічувалося кілька тисяч осіб.

Упродовж 1814-1830 рр. владі вдавалося кілька разів заарештувати Кармалюка. Він витримав жорстокі тортури, заслання до Сибіру. Кожного разу він утікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанський рух. Урешті його вбили із засідки.

Устим Кармалюк — героїчна і водночас трагічна особистість. Його жертвами іноді були й невинні люди. Такі постаті найчастіше з’являються в умовах загострення соціальних суперечностей, коли суспільство ще не встигло виробити цивілізованих форм розв’язання конфліктів.

Пам’ятник Кармалюку в смт Летичів на Хмельниччині (скульптор — Валентин Зноба, архітектор — Ізраїль Шмульсон, 1974 р.)

  • 1. Подумайте, які риси характеру Кармалюка хотів передати автор скульптури.
  • 2. З якими відомими постатями історії України й Європи можна порівняти У. Кармалюка?

Поміркуймо!

Як ви вважаєте, чому у фольклорній традиції ватажків соціальних виступів часто героїзують? Наскільки це відповідає дійсності?

За допомогою QR-коду прослухайте українську народну пісню «За Сибіром сонце сходить». Проаналізуйте текст пісні. Які факти в ній є історичними, а які вигаданими?

Отже, попри всі проблеми економічний поступ був помітний. Однак при цьому нові процеси істотно гальмувалися кріпосницькими порядками. Проявом цієї суперечності було й зростання антикріпосницьких виступів.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари: вкажіть, які рослини в яких губерніях вирощували.

1 Полтавська і Чернігівська губернії

2 Катеринославська і Херсонська губернії

3 Слобожанщина

А Льон

Б Цукровий буряк

В Коноплі, тютюн

2. Розташуйте події у хронологічній послідовності.

Обговорюємо в групі

1. Обговоріть у групах причини і наслідки соціальних протестів першої половини XIX ст. За результатами роботи груп складіть спільну мапу думок.

2. Розділіться на малі групи. За матеріалами параграфа визначте позитивні і негативні тенденції в розвитку українського села на початку XIX ст.

Мислю творчо

Уявіть себе журналістом/журналісткою. Візьміть уявне інтерв’ю в Устима Кармалюка.