Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 48. Література і мистецтво в другій половині XIX — на початку XX ст.

1. У якому стані перебували українська література і мистецтво у першій половині XIX ст.? 2. Назвіть найвідоміших представників української літератури, музики і театру першої половини XIX ст. 3. Яку роль в розвитку української літератури і живопису відіграв Т. Шевченко? 4. Назвіть основні досягнення українського живопису, архітектури і скульптури в першій половині XIX ст.

1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ

Культурне життя в Україні перебувало під впливом модернізаційних процесів. Але умови розвитку української культури і мистецтва залишалися несприятливими. Не маючи захисту власної держави, їх діячі мусили протистояти тиску великодержавного російського, польського, угорського, австрійського та румунського шовінізму. Їм довелося переборювати різноманітні адміністративні обмеження та заборони. Нарешті, у своєму прагненні дійти до українського читача, глядача чи слухача українські письменники й митці повинні були долати також опір російської, польської, австрійської, угорської та румунської культур.

Розгляньте сучасне зображення-мем на тему шовінізму. Яку ідею заклали автори у зображення? Пригадайте визначення поняття «шовінізм». Спробуйте створити візуалізацію на тему «Великодержавний шовінізм та Україна».

Поширення цих культур в Україні мало суперечливі наслідки. Українці із вдячністю сприймали загальнолюдські, гуманістичні засади, які лежать в основі кожної культури, у тому числі перерахованих вище. Але вони були проти використання цих культур як знаряддя денаціоналізації, асиміляції, боротьби з їхньою рідною культурою.

Українська культура і мистецтво мали переваги, відсутні в їхніх конкурентів, за спиною яких стояли могутні держави з їх асиміляторською політикою. Українська національна література й мистецтво — від усної народної творчості до красного письменства — говорили зрозумілою народу мовою, оповідали про добре відоме йому, ставали порадниками, втішали у біді, були разом з ним у радощах.

2. ЛІТЕРАТУРА

Літературна творчість Т. Шевченка дала такий потужний поштовх розвитку українського художнього слова, що майже всі письменники і письменниці другої половини XIX ст. — початку XX ст. перебували під впливом Великого Кобзаря.

Романтизм в літературі став поступатися місцем реалізму. Але особливістю української літератури було їх своєрідне співіснування — захоплення героїзмом минулого і поетизація людських пристрастей сполучалися з соціальними та психологічними проблемами.

Варто запам’ятати!

Реалізм (від лат. realis — суттєвий, дійсний) — стиль і напрям у мистецтві, який ставив метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму.

Реалістичний напрям у літературі був започаткований у творчості Марка Вовчка (справжнє ім’я — Марія Вілінська, 1834-1907). З-під її пера вийшла перша українська соціальна повість «Інститутка» з реалістичним зображенням селян, які не мирилися з кріпосництвом і прагнули його позбутися. У «Народних оповіданнях» письменниця вустами своїх героїв засуджувала кріпосний лад, захищала знедолених людей. Її повісті й оповідання були надзвичайно популярні не тільки в Україні, а й за її межами, перекладалися багатьма європейськими мовами.

Марко Вовчок (Марія Вілінська)

За допомогою QR-коду прочитайте короткий уривок твору М. Вовчок «Козачка». Як авторка описує становище української жінки? Які соціальні проблеми порушує у своєму творі?

У 70-90-х роках XIX ст. українська література більше звертається до художнього відображення соціальних проблем суспільства, збагачується творами багатьох талановитих літераторів. Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) написав понад 50 романів, повістей, оповідань і казок високої художньої цінності та правдивості. Його соціально-побутові твори «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін. зображували життя та побут знедолених людей, їхнє нестримне прагнення до кращої долі.

Іван Нечуй-Левицький — один з плеяди талановитих письменників 70-90-х років XIX ст., майстер соціально-побутового жанру.

Прижиттєве видання «Кайдашевої сім’ї» з авторським побажанням від І. Нечуй-Левицького Івану Франку.

З уроків української літератури пригадайте, які особливості мають соціально-побутові твори. Чому, на вашу думку, автор творив саме в цьому літературному жанрі?

Феноменальних висот досягла в поезії Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Косач, 1871-1913 рр.). Вона авторка глибоко національних за колоритом поезій, чудово вписаних при цьому у європейський літературний контекст. Світове визнання Леся здобула як драматург. Одним з найкращих її творів стала драма-феєрія «Лісова пісня». Широко відомими стали переклади світової класики, зроблені поетесою.

На відкритті пам’ятника І. Котляревському, 1903 р., Полтава. Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

На відкритті пам’ятника були присутні численні діячі української інтелігенції. Олена Пчілка виступила з промовою українською мовою, порушивши існуючи заборони. Подумайте, про що свідчить наведений факт. Як відкриття пам’ятника вплинуло на процес українського культурного відродження?

Жінка в історії: «Олена Пчілка. У тіні видатної доньки»

Неперевершеною за значенням стала творчість великого українського письменника, філософа і громадський діяч Івана Франка. Його літературна й наукова спадщина становить близько 5 тис. різноманітних праць. Літературна майстерність, широта погляду, багатство жанрів, оригінальність світогляду забезпечили йому чільне місце не тільки в літературі, а і в історії політичної і філософської думки.

Поміркуймо!

Американський дослідник К. Манінг назвав Івана Франка «скульптором модерної української нації». Прокоментуйте цю оцінку.

Визначний соціальний роман «Хіба ревуть воли як ясла повні?» написав Панас Мирний (Рудченко 1849-1920 рр.). Зміни у становищі жінки, модернізаційні злами в українському селі відобразила буковинська письменниця Ольга Кобилянська.

Поширення європейських культурних впливів призводить до поширення в українській літературі модернізму — напрямку, зосередженому на внутрішньому світі людини. Творцями українського модернізму вважали Михайла Коцюбинського і Василя Стефаника. З молодого покоління на початку XX ст. яскраво відзначились письменник Володимир Винниченко і поет Олександр Олесь (Кандиба).

Думки істориків

Український історик Іван Лисяк-Рудницький

Протягом чверті століття міняється характер української літератури. З появою таких письменників як Коцюбинський, Леся Українка, Винниченко й інші, її вже не можна було вважати за чисто «народну». Вона почала виконувати соціологічну функцію літератури «національної», спроможною задовольнити різноманітні духовні потреби... модерного суспільства. Аж до кінця XIX ст. нова українська література обмежувалася, за малими винятками, поезією і белетристикою з селянського побуту... Щойно тепер українська мова стала знаряддям науки, публіцистики, політики.

• Доберіть приклади творів української літератури кінця XIX — початку XX ст. на підтвердження висновку історика.

Червоною ниткою через твори українських письменників проходила ідея соборності, думка про необхідність єднання всіх українців. Вони бачили перед собою один народ, волею обставин розділений кордоном. І самі імена кращих з них об’єднували українців. Т. Шевченка шанували і на сході, і на заході України. Його обрамлений вишиваними рушниками портрет був і у сільській хаті на Наддніпрянщині, і у будинку прикарпатського селянина. І. Франка, В. Стефаника, Лесю Українку, М. Коцюбинського знали і любили по обидва боки російсько-австрійського кордону.

3. УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР

Усупереч державним заборонам, українська драматургія і театр піднялися на принципово новий рівень. З’явилося багато драматичних творів на українську тематику. Михайло Старицький (1840-1904 рр.) написав 25 п’єс і серед них такі («Не судилося», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «У темряві» та ін.), що й досі з успіхом ставляться провідними театрами України. Перероблена М. Старицьким комедійна п’єса «На Кожум’яках» під новою назвою «За двома зайцями» не сходить зі сцени й сьогодні. Уже декілька десятиріч залишається надзвичайно популярним створений на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка фільм за мотивами цієї п’єси. Героїку українського народу, незламну силу волі й патріотизм автор відобразив у п’єсах «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші».

Свідчать документи

З листа Михайла Старицького до Івана Франка

Від 1863 по 1871 рр. і від 1876-1881 рр були страшенні утиски і цензурні, і поліцейські, і жандармські: мало не щоденні труси, арешти, тюрми, висилки до Сибіру і навіть шибениці... так при таких обставинах доводилось працювати:... тільки невелике коло українських літераторів та щирої молоді підтримувало мене.. .У першій період утисків до 1872 року було заборонене цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати у концертах народні пісні на французькій мові... Отож з 1872 р. розрішено було український приватний спектакль: з того часу, крім перекладів, які дозволено до друку, я взявся й до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття самопізнання народного.. Склалося у Києві Товариство сценічних аматорів і я став на чолі його режисером... Вертаючись до того руху, що спалахнув був у Києві в 1872 р., мушу додати, що він швидко і погас: скасував його височайший указ 1876 р. Тим указом українська мова була цілком заборонена... А з 1881 р. знову стала дозволеною, хоча і тяжкими обставинами, рідна сцена, і я з гарячою вірою завзявся постачати для неї, а потім, з 1883 р. і сам став на чолі трупи, поклавши на її розвиток усю свою спадщину.

• Як можна на підставі документу схарактеризувати розвиток українського театру?

Вагомий внесок у драматургію зробив Марко Кропивницький (1840-1910 рр.) своїми творами на соціально-побутову тематику. Ного п’єси «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук» мали незмінний успіх на театральних сценах багатьох сіл і міст України.

Нових висот досягла драматургія Івана Карпенка-Карого (справжнє прізвище — Тобілевич, 1845-1907 рр.). Його драми й комедії позначені особливою гостротою висвітлення питань нелегкого життя широких мас українців, яскравістю образів. Найкращі твори І. Карпенка-Карого — «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» — стали неоціненним надбанням української культури. У центрі уваги автора — доля людини, кривда і безправ’я, формування підприємця з усіма його неоднозначними, з точки зору інтересів оточуючих, рисами, соціальні вади суспільства. І це при тому, що цензура дозволяла ставити п’єси лише з життя села.

Брати Тобілевичі (зліва направо: Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський). Їхня діяльність склала цілу епоху життя національного театру України.

За допомогою рубрики «Постать в історії» та додаткових джерел інформації складіть інфографіку «Родина Тобілевичів».

Постать в історії

Родина Тобілевичів

Найвидатнішими діячами театру цього часу були брати Іван, Микола і Панас Тобілевичі. Репертуар українського театру визначали чудові п’єси старшого з братів — Карпенка-Карого. Славу театру примножили й молодші брати. Вони створили безсмертні сценічні образи, стали видатними організаторами українського театру. Микола Садовський у 1906 р. створив у Полтаві перший український стаціонарний професійний театр, який у 1907 р. переїхав до Києва і став першим українським стаціонарним театром столиці України. Саме в цьому театрі розквітнув талант Марії Заньковецької.

Варто запам’ятати!

Меценат — римський політичний діяч І ст. до н. е., який щедро підтримував письменників і поетів. У переносному значенні слово «меценат» — покровитель мистецтва й літератури.

4. МУЗИКА

Значний вплив на розвиток музичного мистецтва України справила творчість композитора й оперного актора Семена Гулака-Артемовського (1813-1873 рр.). Його опера «Запорожець за Дунаєм» ставилася на сценах багатьох театрів і поклала початок українській опері. Популярність мали опери Петра Сокальського (1832-1887 рр.) «Мазепа», «Майська ніч», «Богдан Хмельницький» та ін., самі назви яких говорять про їхній зміст.

Світилом української музики став Микола Лисенко (1842-1912 рр.), який пройшов школу Лейпцизької й Петербурзької консерваторій, увібрав у себе багатющу музичну спадщину свого співучого народу й підніс музичне мистецтво на небувало високий рівень. Своїми працями в галузі народнопісенної творчості він започаткував українську музичну фольклористику. Поклав на музику багато поезій Т. Шевченка. Його діяльність поширювалася на різні види музичного мистецтва. Лірико-фантастичний характер мають опери «Різдвяна ніч» і «Утоплена», історико-героїчний «Тарас Бульба». Лисенко став автором перших дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький» та ін. І досі популярні прекрасні опери Миколи Лисенка «Енеїда», «Наталка Полтавка» та ін., які є надбанням національної класичної музики. Лисенко створив школу музичного мистецтва. У 1904 р. за його ініціативою було відкрито вищу музично-драматичну школу в Києві та 1905 р. — музичний інститут у Львові.

Микола Лисенко

М. Лисенко писав: «Яка то є велика потреба музикові, а заразом і народникові повештатися поміж селянським людом, зазначити його світогляд, записати його перекази, споминки, згадки, прислів’я, пісні і спів до них. Уся ця сфера, як воздух чоловікові потрібна; без неї гріх починати свою працю і музикові й філологові». Подумайте, чому композитор надає таке велике значення фольклору. Чому М. Лисенка вважають засновником української національної музики?

Думки істориків

Український історик культури Мирослав Симчишин

Переломне значення для розвитку української музичної культури мала творчість Миколи Лисенка. Він став творцем національного напрямку в українській музиці, спертого на окремішності українських культурних традицій і на багатстві народної творчості....Значення мистецтва української музики Лисенка для українського народу таке саме, як Глінки для росіян, Шопена для поляків, Сметани для чехів чи Гріга для норвежців. Бо... крім Артемовського «Запорожця»... справді мистецької музики до Лисенка у нас не було.

• Кого з українських письменників ви могли б порівняти з Миколою Лисенком за їх вклад в українську культуру? Свою відповідь обґрунтуйте.

Пісенно-музичну культуру українського народу на початку XX ст. примножувала видатна оперна актриса Соломія Крушельницька (1873-1952 рр.). Талановита співачка аматорських колективів, в 1893 р. закінчила Львівську консерваторію і того самого року дебютувала в рідному місті як оперна солістка. Удосконаливши своє мистецтво в Мілані (Італія), вона виступала не тільки у Львові, а й у Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі та на сценах багатьох оперних театрів Європи й Америки. Її репертуар сягав 60 опер. За красу чистого й сильного голосу (сопрано) та визначні акторські здібності світова критика називала С. Крушельницьку найкращою співачкою тогочасного світу.

Соломія Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-Сан в опері Д. Пуччіні «Мадам Баттерфляй»

Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». Подумайте, чому кар’єра відомої української співачки склалася саме за кордоном. За допомогою додаткових джерел інформації складіть про життя та творчість С. Крушельницької коротку довідку для історичної енциклопедії.

5. УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА І РЕАЛІСТИЧНА ШКОЛА ЖИВОПИСУ. МОДЕРН У МАЛЯРСТВІ

Визначне місце в українському мистецтві належало живопису. Розвиток побутового жанрового мистецтва пов’язаний з творчістю послідовників Т. Шевченка — Лева Жемчужникова (1828-1912 рр.), Івана Соколова (1823-1910 рр.), Костянтина Трутовського (1826-1893 рр.).

Розвивався пейзажний живопис. Визначним майстром у змалюванні українського краєвиду («Чумацький шлях», «Ранок на Дніпрі», «Українська ніч», «Вечір на Україні», «Степ», «Місячна ніч на Дніпрі») був Архип Куїнджі (1842-1910 рр.). Але вершиною пейзажного живопису стала творчість Сергія Васильківського (1854-1917 рр.). Близько 3,5 тис. його картин — це своєрідний гімн українській природі. Серед них почесне місце посідають «Ранок», «Отара в степу», «Степ на Україні», «На Харківщині».

Дніпро вранці (художник — Архип Куїнджі, 1881 р.)

Як і інші види мистецтва, живопис західноукраїнських земель зазнавав впливу художніх шкіл Австрії, Німеччини й Польщі, хоч у цілому він продовжував залишатися національним. Ліричністю і глибиною зображення вирізнялися картини Корнила Устияновича (1839-1903 рр.) «Батьківська пара», «Гуцулка біля джерела». Йому належить також полотно «Шевченко на засланні». Переважно портретним живописом займався Теофіл Копистинський (1844-1916 рр.), пейзажами — Тит Романчук (1865-1911 рр.). Почався творчий шлях Івана Труша (1869-1941 рр.).

На початку XX ст. український живопис зробив новий крок. Серед найвизначніших майстрів пензля слід назвати живописця-баталіста Миколу Самокиша (1860-1944 рр.). Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв, а потім у Парижі, Самокиш досяг високої майстерності зображення батальних сцен. За серію перших картин його удостоїли звання академіка. М. Самокиш із Сергієм Васильківським у 1900 р. створили альбом «Українська старовина», а в 1912 р. — «Мотиви українського орнаменту», які й до цього часу вражають глядачів. Йому належать також батальні альбоми «Війна 1904-1905 років» та серія малюнків про війну з Наполеоном у 1812 р.

М. Самокиш (фото 1929 р.)

«Погоня» (малюнок з «Української старовини», 1900 р.)

У творах художників України початку XX ст. яскраво проявляється орнаментальне начало, яке є однією з основних ознак мистецтва модернізму.

6. СТИЛІЗАЦІЯ Й МОДЕРН В АРХІТЕКТУРІ

Варто запам’ятати!

Український архітектурний модерн — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX ст. В основі українського модерну лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури, перш за все барокової, вплив якої, починаючи з 1910 р. був помітним і навіть зростаючим.

Серед образотворчих видів мистецтва важливе місце посідала архітектура. Розмах міського будівництва внаслідок зростання чисельності міського населення, потреба в нових приміщеннях для установ, банків, контор, залізничних вокзалів, елеваторів, критих ринків тощо — усе це зумовлювало посилені пошуки нового стилю в архітектурі, який би відповідав новим умовам життя. Хоча міста продовжували забудовуватися хаотично і різностильно, але з’являлися споруди (як правило, у центрі міст) значної архітектурної цінності. Так, у Києві в 70-ті роки XIX ст. на Хрещатику виріс будинок міської думи в стилі бароко, а на прилеглих вулицях — готель «Континенталь», будівля театру. У кінці 90-х років XIX ст. у місті побудували оперний театр.

Модернізаційні процеси викликали зміни в архітектурі. З початком XX ст. поширюється новаторський український стиль, піонером і послідовним виразником якого був Василь Кричевський (1873-1944 рр.). Архітектори цього напряму охоче використовували мотиви українського бароко і народного дерев’яного будівництва, традиції і модерн, основним засобом виразу якого став орнамент.

Національний стиль в українській архітектурі найбільш вдало було втілено в будинку Полтавського губернського земства (1903-1908 рр.), у якому використано форми дерев’яної народної архітектури. Автором споруди був В. Кричевський. Для оздоблення фасаду та інтер’єрів будинку широко застосовано кераміку і майоліку, виготовлену за спеціальними ескізами учнями Миргородської керамічної школи та народними майстрами Опішні.

Інтер’єр Полтавського губернського земства (нині — Краєзнавчий музей імені Василя Кричевського)

Оформлення внутрішніх приміщень та настінні розписи, у яких використано мотиви та орнаменти українського народного мистецтва, виконали художники Сергій Васильківський, Микола Самокиш, Василь Кричевський. В українському національному стилі збудовано також школу ім. Івана Котляревського в Полтаві, художню школу в Харкові, прибутковий будинок у Катеринославі та ін. Характерною рисою цих споруд була імітація в камені форм дерев’яної народної архітектури, використання елементів давньої церковної архітектури, зокрема веж. Мотиви української народної архітектури у західноукраїнському будівництві початку XX ст. добре помітні в спорудах архітекторів Івана Левинського (1851-1919 рр.), Олександра Лушпинського (1878-1943 рр.), Євгена Нагірного (1885-1951 рр.) у Львові (будинки товариства «Дністер» — 1905 р., бурси Українського педагогічного товариства — 1908 р. та ін.).

Яскравим зразком архітектурного модерну є Будинок з хімерами архітектора Владислава Городецького, збудований в 1902-1903 рр. До відомих споруд цього часу належить також «Ластівчине гніздо» в Ялті, створене архітектором В. Шервудом у 1912 р.

Архітектори Західної України в цей час створили низку споруд в більш традиційному стилі. Йдеться зокрема про будівлю Львівського оперного театру (1897-1900), будинок Галицького сейму, у якому нині розміщено головний корпус Львівського національного університету (1877-1881 рр.), будинок резиденції митрополита Буковини і Далмації — нині будівля Чернівецького національного університету (1864-1882 рр.) та ін.

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел підготуйте на учнівську наукову конференцію доповідь на тему: «Українська культура та її роль у творенні модерної нації».

Історичні подробиці

Українська скульптура

Нові риси з’явилися у скульптурному мистецтві. Видатним українським скульптором, який у малих формах художньо зображував різні типи людей та їхні заняття, був Леонід Позен (1849-1921 рр.). Широковідомими стали його композиції «Шинкар», «Кобзар», «Переселенці», «Скіф», «Запорожець у розвідці». Йому належить низка пам’ятників, установлених у Полтаві, зокрема Івану Котляревському.

Розвивалася й монументальна скульптура, але пов’язана вона була переважно з пам’ятниками царям і вищим сановникам. Однак були й винятки. У 1853 р. на схилах дніпровських круч у Києві постав пам’ятник князю Володимиру роботи Л. Позена.

Високим мистецьким рівнем вирізнявся пам’ятник Богдану Хмельницькому (1888) Михайла Микешина.

Скульптурне мистецтво західноукраїнських земель перебувало під значним впливом віденської, мюнхенської та римської художніх шкіл. Помітний вплив на його розвиток справив італійський скульптор Паріс Філіппі після переїзду до Львова.

Історичні подробиці

Пожвавлення будівництва в Києві залучило до міста талановитого архітектора Олександра Беретті (1816-1895 рр.). За його участю у 1862 р. було споруджено Володимирський собор, с проєктовано ряд будинків по Володимирській вулиці. Наприкінці XIX ст. у Києві розгорнув діяльність відомий архітектор Олександр Кобелєв (1860-1942 рр.). За його проєктом зведено будинок Політехнічного інституту. Автором проєкту будівлі залізничного вокзалу став Олександр Вербицький (1875-1958 рр.).

Політехнічний інститут, Київ. Проєкт О. Кобелева

У забудові Харкова велику роль відіграв архітектор Олексій Бекетов (1862-1941 рр.). Він же с проєктував драматичний театр у Сімферополі. Дуже швидко забудовувалася Одеса — на той час третє місто в Російській імперії за кількістю населення. В Одесі працювало багато талановитих архітекторів і будівельників. У 1870-х роках розгорнулася відбудова Севастополя, зруйнованого під час Кримської війни. Серед нових споруд привертав до себе увагу будинок Військово-історичного музею Чорноморського флоту. Нові приміщення театрів, навчальних закладів, міських дум, вокзалів тощо з’явилися і в інших містах України, переважно губернських.

Комерційне училище, Харків. Проєкт О. Бекетова

На західноукраїнських землях у пошуках сучасного стилю архітектури вдавалися до модернізації стилів минулих епох, захоплювалися ліпними та скульптурними прикрасами. Тут виділилася група талановитих митців. Як зрілий майстер архітектури зарекомендував себе Юліян Захаревич (1837-1898 рр.), за проєктами якого споруджено ряд будівель у Львові, Чернівцях та інших містах. Це будинок Львівського політехнічного інституту, зведений у стилі італійського Відродження, будинок Галицької ощадної каси тощо.

Львівська політехніка. Проєкт Ю. Захаревича

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари.

1 П. Куліш

2 Марко Вовчок

3 І. Нечуй-Левицький

4 М. Старицький

5 І. Карпенко-Карий

А «Народні оповідання»

Б «Кайдашева сім’я»

В «Чорна рада»

Г «Мартин Боруля»

Д «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці»

2. Розгадайте кросворд навпаки: до кожного прізвища у кросворді складіть запитання.

Обговорюємо в групі

Об’єднайтеся групи та дослідіть особливості розвитку архітектури, живопису, музики та літератури. Результати роботи оформіть у таблицю.

Вид мистецтва

Особливості розвитку

Представники/твори

Архітектура

Живопис

Музика

Література

Мислю творчо

За допомогою додаткових джерел інформації підберіть визначні роботи архітекторів/живописців кінця XIX — початку XX ст. Складіть презентацію-галерею та проведіть у класі екскурсію, користуючись нею.