Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 34. Основні течії українського суспільно-політичного руху в 1850-1860-х роках

1. Який вплив на національно-визвольний рух на західноукраїнських землях справила революція 1848-1849 рр.? 2. Якими були вимоги українців у період діяльності Головної Руської Ради? Що стало на заваді їх реалізації?

Діємо: практичні завдання

На основі аналізу тексту параграфа укладіть у зошиті структурно-логічну схему «Течії суспільно-політичного руху в Західній Україні». У подальшому продовжуйте роботу над доповненням схеми.

1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр.

Після поразки революції 1848-1849 рр. в центрі суспільно-політичного життя Західної України стояло національне питання. Його складність полягала в тому, що зі своїми національними вимогами в Галичині виступило не лише українське населення, а й польське. Австрійська влада використовувала українсько-польське протистояння. Коли після поразки революції в імперії розпочалося десятиліття реакційного правління, австрійці для утвердження своєї влади в Галичині сперлися на поляків. Намісником краю призначили польського графа Агенора Ґолуховського. Зміцнюючи австрійську владу, він разом з тим робив усе, щоб посилити тут польський вплив. Було відкинуто українські вимоги виділити Східну, українську, Галичину в окрему адміністративну область. Щоб налаштувати Відень проти українців, А. Ґолуховський постійно доповідав до австрійської столиці про їхні нібито проросійські настрої. За цього намісника припинила існувати Головна руська рада, а в 1859 р. було зроблено спробу перевести українську мову на латинську абетку.

Однак зміцнити імперію шляхом політичної реакції не вдалося. Слабкість її продемонстрували франко-італійсько-австрійська війна 1859 р. і австро-прусська війна 1866 р., у яких Австрія зазнала поразок. У війні 1859 р. головним переможцем вийшов П’ємонт — невелике королівство на півночі Італії, яке прагнуло до об’єднання всіх італійських земель в одній державі. Відтоді привид П’ємонту не зникав з політичного небосхилу імперії. Своїм «П’ємонтом» Галичину прагнули зробити і поляки, і українці.

Думки істориків

Опрацюйте уривок із праці П.-Р. Магочія, визначте, які вимоги висував український національний рух у другій половині XIX ст.

Історик Павло-Роберт Магочій про національно-визвольний рух у Західній Україні в 1849-1914 рр.

...З 1849 р. до початку Першої світової війни в 1914 р. ... український національний рух у Галичині пройшов другу, організаційну, і третю, політичну, стадії національного руху.

...Політичний розвиток відбився на національному русі у другій половині XIX ст. ... в боротьбі за досягнення кількох цілей: 1) поділу провінції на дві частини, кожна з власним сеймом, адміністрацією та органом управління освітою; 2) рівних прав української та польської мов у школах і громадському житті; 3) створення українського університету; 4) впровадження загального виборчого права. За винятком загального виборчого права,

Джерело: Магочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів. — Ужгород, 2012 р.

У цій ситуації австрійський уряд мусив переглянути внутрішню політику. У 1867 р. за конституцією офіційно оголошено міжнаціональну рівноправність у школах, державних установах і судах. І хоча в реальному житті до рівноправ’я було далеко, все ж конституційне визначення національних прав українців стало досягненням, про яке в Російській імперії українці хіба що могли мріяти. В Австро-Угорській імперії вони не зазнавали тих національних утисків, які випали на долю їхніх наддніпрянських братів.

Як позитивне зрушення слід оцінити й дозвіл частині українців брати участь у виборах (і бути обраними) до австрійського й угорського парламентів, галицького й буковинського сеймів.

2. МОСКВОФІЛИ

Посилення позицій поляків у Галичині після поразки революції викликало розкол українського руху. Частина галицької інтелігенції, селянства, сільських і міських підприємців зневірилася в можливості захистити національні інтереси власними силами й почала шукати порятунку від полонізації в орієнтації на Російську імперію. Подібні настрої поширювалися і на Буковині та Закарпатті. У другій половині 1860-х років оформилася течія суспільно-політичного руху, яка дістала назву «москвофільство». На хвилі зростання антипольських настроїв популярність цієї течії росла, і на деякий час (у 1860-1880-х роках) московська орієнтація стала переважати в політичному і громадському житті західних українців. Великим успіхом москвофілів було залучення на свій бік колишнього діяча «Руської трійці» Я. Головацького. Москвофілів підтримував царський уряд Росії, у тому числі й фінансово.

Просвітницька діяльність москвофілів загалом мала важливе значення для підвищення культурно-освітнього рівня українського населення. Але в голови людей поряд із загальнолюдськими цінностями закладались ідеї, які спотворювали національну свідомість і не відповідали інтересам українського народу.

Поміркуймо!

Поширеною тезою серед москвофілів була думка про те, що «краще втопитися в російському морі, ніж у польському болоті».

  • 1. Як можна зрозуміти цю тезу? Про які особливості світогляду москвофілів вона свідчить?
  • 2. Які саме загрози становленню української національної ідеї несла діяльність москвофілів?
  • 3. Дайте оцінку впливові москвофілів на українське національне відродження другої половини XIX ст.

3. РОЗГОРТАННЯ РУХУ НАРОДОВЦІВ

Незважаючи на тимчасове посилення москвофільської течії, традиції «Руської трійці» і революції 1848 р. продовжували жити в західноукраїнському суспільстві. Зростання національної свідомості відбувалося також під впливом українського руху Наддніпрянщини і поширення поезій Т. Шевченка, творів інших письменників і політичних діячів Наддніпрянської України.

Свідчать документи

Опрацюйте документ і дайте відповідь на питання: чому православний «східняк» Т. Шевченко став національним пророком не лише Наддніпрянщини, а й Західної України, де панувала грека католицька церква?

Про роль Тараса Шевченка і культурних зв’язків із Наддніпрянщиною в національному відродженні Західної України

Завдяки Шевченкові свобода почала говорити також по-українському. Одним з найбільш імпозантних осягнень українського відродження була, без сумніву, рецепція (запозичення й пристосування. — Авт.) православного «східняка» «західняцькою» і «уніатською» Галичиною, для якої він став національним пророком. Галичина використала культурну продукцію «Великої України» у своєму відродженні вартості української культури супроти польської, з якою треба конкурувати в обставинах асиміляційних процесів... Можна сумніватися, чи сама Галичина вистояла б у змаганні з поляками за національну приналежність етнічних українців без культурної допомоги сходу, без концепції історії, яка давала їм «Велику Україну» як центр національної території і основу її історії (Козаччина, змагання з татарами і турками).

Джерело: Шпорлюк Роман. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII — початку XIX століть // Україна. Наука і культура. — Вип. 25. — Київ, 1991 р.

Українська національна течія в суспільному русі Західної України, яка активізувалася на початку 1860-х років, проявилася в русі народовців. Серед них переважала молода українська інтелігенція. Одним з його керівників був Володимир Шашкевич, син лідера «Руської трійці».

Володимир Шашкевич

У розв’язанні внутрішніх проблем вони орієнтувалися не на російського царя, а на український народ, присвятили себе служінню йому, звідси й дістали свою назву. Поступово народовці стали провідною силою в українському таборі й відтіснили москвофілів на другорядні позиції.

У одній з небагатьох своїх поезій «Не чужого ми бажаєм» В. Шашкевич пише:

Благословіть! погуляєм у чистому полі!

Не чужої ми шукаєм, а своєї долі!

Не чужого ми бажаєм, а свойого права;

Де полягла, там воскресне наша руська слава!

Поміркуйте, які ідеї демонструє у поезії Володимир Шашкевич.

Народовці мали значну ідейну і матеріальну підтримку діячів національно-визвольного руху Наддніпрянської України. Громадівці В. Антонович, П. Куліш і М. Драгоманов їздили в Галичину для встановлення особистих контактів з керівниками народовського руху й координації спільних дій.

  • 1. Порівняйте ідейні засади та діяльність народовців і москвофілів. Назвіть спільне й відмінне.
  • 2. Поміркуйте, чому народовці змогли перетворитися на провідну течію національного руху в західноукраїнських землях.

Серед періодичних видань народовців особливо вирізнялися журнали «Вечорниці», «Нива», «Мета», «Русалка», «Правда».

Народовці мали сильний вплив у студентських організаціях-громадах, які виникали і діяли за зразком Київської громади (перша така громада виникла у Львові в 1863 р.). З ініціативи народовців 1864 р. було засновано перший український професійний театр у Львові, репертуар якого складався переважно з вистав української тематики.

Народний дім у Львові. Найстаріша в Галичині культурно-освітня установа, створена 1849 р. Тут деякий час перебував театр «Руська бесіда», існувала бібліотека та музей.

4. ЗАСНУВАННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» І ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА

Мету сприяння піднесенню культурно-освітнього рівня народу поставило засноване 1868 р. культурно-освітнє товариство «Просвіта». Наприкінці XIX ст. товариство мало у своєму розпорядженні 816 читалень і 19 їхніх філій. Через них до кращих надбань української і світової літератури долучилися тисячі й тисячі простих людей. «Просвіта» й заможні учасники національного руху фінансували діяльність кооперативних організацій. Особливо активно працювало львівське товариство «Просвіта» , очолюване високоосвіченим фахівцем (закінчив Віденський і Сорбоннський університети) і успішним землевласником Володиславом Федоровичем.

Зібрання Товариства «Просвіта» 1868 р. (фото ХІХ ст.)

Непересічне значення для розвитку української мови й літератури мало створене 1873 р. Літературно-наукове товариство ім. Шевченка. Згідно зі статутом, головною метою товариства повинен був стати розвиток української словесності. Тому на початку своєї діяльності товариство займалося передусім культурно-просвітницькою роботою. Крім художньої літератури, товариство видавало українські журнали «Правда» і «Зоря».

Будівля Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (листівка XIX ст.)

У 1892 р. воно змінило назву на Наукове товариство ім. Т. Шевченка, оскільки на той час перетворилося на своєрідну академію наук, яка об’єднувала найкращі наукові сили національно-патріотичного спрямування. Ініціатива перетворення товариства ім. Т. Шевченка на наукове належала відомому наддніпрянському письменнику і громадському діячеві Олександру Кониському.

Олександр Кониський (1836-1900 рр.) — український літератор, перекладач, громадський діяч

Очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка в 1897-1913 рр. видатний український історик Михайло Грушевський (1866-1934 рр.).

Учасники й учасниці з’їзду українського письменництва з нагоди 100-річчя виходу у світ «Енеїди» Івана Котляревського. Львів. Зліва направо: перший (нижній) ряд: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський. Другий ряд: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Третій (верхній) ряд: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Осип Кишакевич, Іван Труні, Денис Лук’янович, Микола Івасюк

Отже, рух народовців став новим етапом в українському національному відродженні. Його учасники покладалися на сили власного народу і відкидали москвофільство з його орієнтацією на Російську державу.

Із цього часу починається і чимдалі пришвидшується перерваний у роки післяреволюційної реакції національно-визвольний рух. Діяльність народовців справила вирішальний вплив на перетворення західноукраїнського населення на згуртовану, об’єднану спільною ідеєю власної державності націю.

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте історичне есе на тему: «Українська ідея в Галичині другої половини XIX ст. — «оригінальний проєкт» чи наслідок модернізації Європи?»

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність і виконайте завдання:

  • а) Назвіть дати історичних подій та регіон України, у якому вони відбулися.
  • б) Схарактеризуйте вплив цих історичних подій на розвиток українського національного відродження.
  • в) Складіть власну вправу за поданим зразком щодо встановлення послідовності інших історичних подій.
  • г) Укладіть синхронізовану хронологічну таблицю «Українське національне відродження в Наддніпрянській і Західній Україні в 1860-70-х роках».

2. У чому полягала принципова відмінність у позиціях народовців і москвофілів?

3. Схарактеризуйте форми та наслідки діяльності народовців.

4. З’ясуйте роль «Просвіти» і Товариства ім. Т. Шевченка в суспільно-політичному русі.

5. Виконайте онлайн вправу https://cutt.ly/bY1К7yi

Обговорюємо в групі

Що спільного й особливого було в розвитку національно-визвольного руху Наддніпрянщини і Західної України у 1860-1870-х роках? У якому з регіонів України умови для розвитку українського національного відродження були сприятливішими?

Мислю творчо

Зіставте умови розвитку українського національного руху в Наддніпрянській і Західній Україні. Які з них вам видаються більш сприятливими? Свою думку обґрунтуйте.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

60-ті роки XIX ст. Зародження руху народовців і москвофілів

1868 р. Початок діяльності товариства «Просвіта»

1873 р. Створення Літературно-наукового товариства ім. Шевченка (з 1892 р. — Наукове товариство ім. Т. Шевченка)