Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 29. Український національний рух у 1870-1890-х рр.

1. Пригадайте, як були пов’язані Кирило-Мефодіївське товариство і громадівський рух. 2. Як пов’язані видання Валуєвського циркуляру і польське повстання 1863-1864 рр. 3. Як Валуєвський циркуляр вплинув на громадівський рух?

1. ВІДРОДЖЕННЯ ГРОМАДІВСЬКОГО РУХУ на початку 1870-х років

Діємо: практичні завдання

Продовжуйте в зошиті укладати систематизовану таблицю «Суспільно-політичні рухи в українських землях у другій половині XIX ст.». За підсумками роботи зіставте український, польський, російський і кримськотатарський суспільні рухи.

Національна течія

Представники (організації, течії, діячі)

Цілі діяльності

Форми діяльності

Царський уряд уважав, що після розгрому перших громад і виходу Валуєвського циркуляра національному рухові України завдано остаточної поразки і він уже не може бути небезпечним. Контроль за внутрішнім життям українського суспільства дещо послабився. Але дух української інтелігенції не зламався, і з кінця 1860-х років вона почала поступово відновлювати громади, зокрема в Києві, Полтаві, Чернігові.

Найбільшою і найвпливовішою на той час була Київська громада. Наприкінці 1860-х — на початку 1870-х років вона об’єднувала як тих, хто стояв майже десять років тому біля її витоків, так і талановиту молодь. Громадівці збирали, обробляли і друкували великий матеріал з історії, етнографії України, її фольклору.

Діячі Київської громади: у центрі стоїть В. Антонович, сидять зліва направо: Т. Рильський, В. Беренштам, Ф. Панченко, Б. Познанський (фото кінця XIX ст.)

Друкованим органом Київської громади в 1874-1875 рр. стала газета «Киевский телеграф». Подавались відомості щодо пробудження національної свідомості інших слов’янських народів, суспільного руху і парламентської боротьби в їхніх країнах.

За схемою доведіть, що громадівський рух 1870-х років був продовженням діяльності старих громад.

Члени громад зуміли також згуртувати кращі наукові сили. Однак діяти вони мусили приховано, організовуючись у наукові товариства і гуртки. Так, за ініціативою відомого етнографа П. Чубинського у 1873 р. вони створили Історичне товариство Нестора Літописця, і того самого року започаткували Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Цей відділ насправді був цілком самостійним товариством. Його першим головою став громадський діяч з Лівобережжя Григорій Ґалаґан (1819-1888 рр.)

До товариства ввійшли історик В. Антонович, видатний економіст і соціолог із швейцарсько-українського роду Микола Зібер, історик і публіцист Михайло Драгоманов, основоположник української статистичної науки Олександр Русов та багато інших. На 1875 р. у ньому налічувалося 200 дійсних членів і членів-кореспондентів.

Діємо: практичні завдання

За допомогою матеріалів підручника зіставте діяльність старих і нових громад. Оформіть результати у накресленій у зошиті схемі.

Діємо: практичні завдання

На основі колажів продовжте розповідь про діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Висловіть припущення, чому діяльність відділу була свого роду «прикриттям» відродженого громадівського руху.

2. ЕМСЬКИЙ УКАЗ 1876 р. ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНОФІЛІВ

Діяльність як Київської, так і інших громад в Україні, а також відділу географічного товариства звернула на себе увагу російських шовіністів, які знову засипали Петербург доносами про зростання «українського сепаратизму». Олександр II створив восени 1875 р. спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільською діяльністю». І на підставі пропозицій комісії цар, який тоді відпочивав у німецькому місті Емс, підписав закон про повну заборону української мови. Закон дістав назву Емський указ (1876 р.).

Мовою документів

Емський указ 1876 р.

Государ імператор... височайше наказав:

1) не допускати ввезення в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном малоруською говіркою.

2) Друкування і видання в імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити...

3) Заборонити також різні сценічні вистави й читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.

4) Припинити видання газети «Київський телеграф».

5) Вислати з краю Драгоманова і Чубинського як невиправних і небезпечних агітаторів.

  • 1. Які наслідки для діяльності українського руху мав Емський указ?
  • 2. Дізнайтеся з додаткових джерел, яке значення має поняття «лінгвоцид». Яке місце в ньому належить Емському указу?
  • 3. Який вихід із скрутного становища ви запропонували б діячам Південно-Західного відділу Російського географічного товариства?

3. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА. ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ І МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ

Володимир Антонович був тією постаттю, якій належало оформлення головніших засад історичної пам’яті українофільського етапу визвольного руху. Тому його можна вважати творцем поняття «Нова Україна». В. Антонович досліджував історію кожної окремої землі, що утворилася в києворуських часах, де згодом постала Україна литовсько-польського часу. Його цікавили передусім ті землі, які були заселені давньоукраїнським етносом. Антонович першим запропонував назву «Україна-Русь».

З провалом спроби створити в Києві центр наукового і громадського життя навколо Південно-Західного географічного товариства, а пізніше й з Емським указом 1876 р. і вимушеним науковим відрядженням за кордон у 1881 р. В. Антонович звернув увагу на Галичину і необхідність українсько-польського порозуміння. Це порозуміння дало б можливість утворити з Галичини центр для розвитку і плекання загальноукраїнської культури. Саме В. Антонович почав розглядати Галичину як інтегральну частину української історії, і йому належить початок соборницької ідеї.

За В. Антоновичем, лише народ був тією силою в історії України, яка трималася національних основ і не піддавалася полонізаційним і русифікаторським впливам. Натомість суспільна верхівка відходила від свого народу і йшла на службу розвиненішим державним культурам Польщі та Росії. Звідси завданням України він вважав накопичення культурних та інтелектуальних сил, які, набравши потуги, зможуть поставити вимоги культурної і політичної автономії.

Свідчать документи

З щоденнику Олександра Кистяківського

...Про ідеї Антоновича, дивно, я нічого сказати певного не можу... про подробиці ідеї малоросійської. Що вони в голові Антоновичі дуже ясні і дуже виразні, це безсумнівно... Принаймні, вони більш радикальні, ніж це видима оболонка його натури, скромної, в якої немає різкості. Бож він великий тактик, дипломат і людина собі на умі, тож його важко розкусити. Вихований у польському суспільстві, він великий майстер у тому середовищу, де діють таємно, непомітно...

• Які, на вашу думку, якості В. Антоновича дали йому змогу кілька десятиліть очолювати Київську громаду?

Михайло Драгоманов (1841-1895 рр.) поруч з В. Антоновичем до середини 1870-х років був лідером Старої громади.

Постать в історії

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (1841 р., м. Гадяч, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — 1895 р., Софія, Князівство Болгарія) — громадсько-політичний діяч, історик, філософ, фольклорист, літературознавець, публіцист. З родини дрібнопомісних дворян, нащадків козацької старшини. Син правника Петра Драгоманова, брат письменниці Олени Пчілки, дядько Лесі Українки, племінник декабриста Якова Драгоманова. По закінченні університету св. Володимира в Києві (1859-1863 рр.) з 1864 — його приват-доцент, з 1870 р. — доцент, викладав античну історію. Фахівець з історії Давнього Риму. В 1870 р. захистив магістерську дисертацію «Питання про історичне значення Римської імперії та Тацит». Був поруч з В. Антоновичем до середини 1870-х років лідером Київської громади. Брав активну участь у діяльності Південно-Західного відділення Російського географічного товариства (1873 р.) та III Археологічному з’їзді у Києві (1874 р.). Восени 1875 р. мусив емігрувати через переслідування царської влади. Оселився у Женеві (Швейцарія), де заснував Вільну українську друкарню, видавав збірники «Громада» (1878-1879 рр. та 1882 р.; п’ять випусків) — перший сучасний український політичний журнал, брошури українською та західноєвропейськими мовами з метою познайомити українців з політичним, духовним і культурним надбанням Європи й водночас поінформувати європейську громадськість про «українське питання», як воно склалося після Емського указу 1876 р.

Через конфлікт політичних поглядів Київська Громада з середини 1882 р. залишила Драгоманова напризволяще. В 1870-90-х роках брав діяльну участь у галицьких журналах «Друг», «Світ» і «Народ», виступав з публіцистичними, літературно-критичними, науковими статтями в російській та українській ліберальній і демократичній пресі, в англійських, німецьких, французьких, італійських, болгарських і західнослов’янських виданнях. Здоров’я й родинні обставини змусили його покинути гостинну Швейцарію. На запрошення болгарського уряду перебрався до Софії, з 1889 р. до кінця життя працював професором Софійського університету.

Наукова й публіцистична спадщина Драгоманова багата й різноманітна. Автор понад 2 тис. творів з історії, літературознавства, фольклористики та інших наукових дисциплін та суспільно-політичних писань.

Якщо В. Антонович відстоював культурницький розвиток українського руху, то М. Драгоманов виступав за його радикалізацію і за ведення нелегальних форм боротьби з існуючим ладом. Коли В. Антонович скептично ставився до позитивної співпраці з російськими ліберально-демократичними колами, через їхнє несприйняття окремішності України, то М. Драгоманов постійно виступав за спільний російсько-український революційний фронт і соціалістичний рух. Саме М. Драгоманов розвивав думку про єдиний інтерес у демократій Росії та України і спільного ворога — царат і підприємницько-землевласницькі кола. Фактично М. Драгоманов був на українському ґрунті речником соціалізму, проголошуючи, що «капіталіст не може бути українцем». Саме М. Драгоманов висловив думку, якої дотримувалися лідери українського руху, про те, що останній може бути лише демократичним рухом, а все консервативне є чужим, неукраїнським.

У національно-культурному питанні М. Драгоманов доводив самобутність українців, висловлював переконання, що під російською владою українці більше втратили, ніж здобули. Але він не виступав за відокремлення України від Росії, займаючи федералістські позиції та виходячи з мети реорганізувати саму Російську імперію на засадах федерації та культурно-національної автономії. В тогочасній Україні Драгоманов не бачив сил, на які можна було б спиратися в боротьбі за власну державність. Місія М. Драгоманова в Женеві відкрила нову добу в діяльності української еміграції. Саме М. Драгоманов у всеєвропейському масштабі поставив українську проблему і тим висунув її за межі суто внутрішнього російського або польського питання.

М. Драгоманов був прибічником легальних методів приходу до влади, висунувши тезу «Чиста справа робиться чистими руками».

М. Драгоманов і В. Антонович були ніби два крила одного українського птаха. Перший підносив українство до європейського радикалізму й політичної активності, другий — сповідував консервативні цінності й закликав нагромаджувати культурний потенціал, збільшувати кадри свідомого освіченого українства. На жаль, органічно синтезувати ці два складники національного руху українці не спромоглися. Молодь пішла за М. Драгомановим, частково відірвавшись од українських коренів, а стара генерація залишилася при віджилому українофільстві.

Поміркуймо!

1. Чому погляди М. Драгоманова здобули популярність?

2. З якими ідеями М. Драгоманова ви погоджуєтесь, а з якими — ні?

Свою позицію обґрунтуйте.

3. МОЛОДІ ГРОМАДИ. БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ

Українські громади завжди мали у своєму складі і поміркованих, і рішучих членів. У 1870-1880-х роках відбулася радикалізація громадівської молоді. Її вже не задовольняла суто культурницька діяльність старшого покоління. Певний вплив на молодих громадівців справила самовіддана боротьба проти царизму російських радикалів і польських революціонерів. На тлі цієї боротьби діяльність старших громадівців здавалася застарілою і безперспективною. До рішучіших дій їх підштовхувало ознайомлення з творами М. Драгоманова і західних політичних мислителів. Молодь почала виокремлюватися і створювати власні об’єднання, які дістали назву «молоді громади». Поява молодих громад надала визвольному руху нового імпульсу.

Безпосереднім наслідком радикалізації української активної молоді була поява на початку 1890-х років таємної організації Братство тарасівців. Біля її витоків стояли київські та харківські студенти Іван Липа, Борис Грінченко, Микола Міхновський та ін. Організаційно братство оформилося під час зустрічі його фундаторів на могилі Т. Шевченка в Каневі й ставило за мету реалізувати його основні ідеї.

• Зіставте ідейні засади Братства тарасівців і громадівського руху. Що в них спільного, а що їх відрізняє?

Члени братства розгорнули активну роботу щодо залучення до товариства однодумців з різних міст України. Найбільший успіх тарасівці мали в Харкові. Вони зайнялися організацією лекцій, таємних сходок, постановкою вистав на різну тематику, у тому числі й українську, створили бібліотеку нелегальних видань, взялися до написання праць національно-визвольного змісту. Тарасівці виступали за повну державну незалежність України. Ця група ввійшла в історію як перша самостійницька організація в Наддніпрянській Україні. У 1893 р. частину членів Братства тарасівців було заарештовано, проте організація діяла до кінця 1890-х років.

Свідчать документи

Зі спогадів Івана Липи (1922 р.)

Ми, свідомі українці, рішучо і назавжди пориваємо зв’язок з українофілами. Ми... оддаємо наші сили на творення української культури, на національно-політичне визволення поневоленого українського народу. Ми вживаємо тільки українську мову. Ми працюємо тільки для українського народу.... Але «святая святих» для тарасівців це була самостійна Україна. Іншої України ніхто з тарасівців собі не уявляв.

• Наскільки актуальними є ідеї тарасівців у сучасній Україні? У чому саме?

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність, назвіть дати історичних подій. Запропонуйте власний варіант вправи.

2. Кросворд навпаки: складіть запитання до кросворду, використовуючи знання з історії розвитку українського руху в другій половині XIX ст.

3. Виконайте тренувальні онлайн-вправи:

https: //cutt.ly/pc3C9ej

https://cutt.ly/Nc31v1r

Обговорюємо в групі

Об’єднайтеся в групи і виконайте аналіз історичного документа:

  • а) Поясніть, чому Братство тарасівців визначається як політична організація.
  • б) Чим ідеї тарасівців відрізнялися від громадівського руху?
  • в) Знайдіть у документі фрагменти, які вказують на те, що Братство тарасівців прагнуло до побудови демократичної держави, заснованої на засадах соціальної справедливості.

Із програми Братства тарасівців

1. Самостійна суверенна Україна, соборна, єдина і неподільна від Сяна до Кубані, від Карпат до Кавказу, вільна серед вільних, рівна серед рівних, без пана і хама, в майбутньому без класової боротьби.

2. Федерація всередині, тобто Федерація Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані, Галіції.

3. Гетьман — як президент і сойми.

4. Мета державна — перш за все і над усе.

5. Одержавлення поверхні і надр землі, грубого промислу, оптової торгівлі, трудова повинність... загальна безкоштовна і обов’язкова освіта, повна свобода віри, відділення церкви від держави, національна армія.

8. Україна для українців, тобто для тих, які визнають себе за українців.

Мислю творчо

Виконайте спільний творчий проєкт «Постерна презентація «Лідери національних рухів українців і кримських татар». Оберіть кожен/кожна в класі історичного діяча/діячку, виготовте постер про нього/неї і доєднайте до спільної виставки-презентації.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1876 р. Емський указ

1878 р. Початок видання М. Драгомановим журналу «Громада» в Женеві

1891-1893 р. Діяльність таємної студентської організації Братство тарасівців