Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 27. Зміни в соціальній структурі суспільства

1. На які соціальні групи поділялося населення України в першій половині XIX ст.? 2. Які зміни в соціальній структурі європейського суспільства викликала індустріальна революція?

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом параграфа, зобразіть соціальну піраміду українського суспільства другої половини XIX ст.

1. МОДЕРНІЗАЦІЯ І ФОРМУВАННЯ НОВИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

В умовах ринкової модернізації господарське й суспільне життя ускладнювалося. З’являлися нові соціальні групи, яких за панування кріпосницьких відносин не було або які перебували в зародковому стані.

Для більшості дворянства завдання модернізації своїх господарств виявилося не під силу. Вони закладали свої маєтки, намагаючись зберегти звичний спосіб життя. Тому на 1877 р. 77 % дворянських земель перебували у заставі. Ці землі купували купці чи підприємливі селяни. На початку XX ст. дворянське землеволодіння у Наддніпрянщині зменшилося на 53 %. Тільки невелика частка землевласників зуміла перебудувати свої господарства на великі товарні виробництва з використанням вільнонайманої праці. Фактично за своїм станом вони наближалися до великої буржуазії, дехто став власником фабрик, заводів та банків.

Українська жінка (фото невідомого автора XIX ст.)

На основі фотографії зробіть висновок про те, чи вплинули модернізаційні процеси на побут українських селян у другій половині XIX ст.

У процесі розвитку ринкових відносин у сільському господарстві відбулося соціальне розшарування селян. Одні селянські господарства біднішали і банкрутіли, інші — їх було небагато (до 15-20 %) — багатішали.

Заможні селяни відігравали дедалі активнішу роль у сільськогосподарському виробництві. Вони легко впоралися з викупом землі, а маючи власні кошти, стали збільшувати господарства і дбати про підвищення їхньої продуктивності. Такі селяни у Степовій Україні найлегше виявляли ініціативу. В їхніх руках опинилася половина селянських наділів, до того ж вони орендували і купували поміщицькі землі. Формувався новий тип селянина-фермера — підприємливого, ініціативного, енергійного. Як господарі-власники досить впевнено почувалися й селяни середнього достатку (середняки), яких було майже 25 %. Решта ж належала до бідняків, мали небагато землі, реманенту, худоби. Нерідко в них не було коня чи вола. Наявність же або, навпаки, відсутність у господарстві цієї основної і на той час практично єдиної тяглової сили визначала ледве не на всі 100 % його долю: не лише конкурентоспроможність, а й виживання селянина взагалі.

З розгортанням індустріальної революції посилювалася суспільна роль підприємців (буржуазії) та найманих робітників (пролетарів). Ці соціальні верстви в Україні за складом були багатонаціональними. У найважливіших галузях промисловості Наддніпрянської України — вугільній, гірничорудній і металургійній — переважали робітники-росіяни, що прийшли із центральних районів імперії. Зі свого боку українські селяни не поспішали на промислові підприємства (за винятком сезонної роботи на цукрових заводах). Охочіше вони йшли на роботу в найми до поміщиків чи багатих селян або навіть виїжджали за межі України. У 1897 р. загальна кількість найманих робітників становила 425 тис. осіб, до 1913 р. вона зросла до 640 тис. осіб. Усе ж робітництво залишалося серед маси селянства невеликою меншістю.

Буржуазія України також була строкатою за національним складом і соціальним походженням. Джерелами формування буржуазії в Україні були представники всіх соціальних груп і верств, які змогли пристосуватися до нових — ринкових — умов господарювання. Серед буржуазії можна було зустріти вихідців із дворянства, купців, чумаків, сільських лихварів, заможних селян, кустарів.

Павло і Віра Харитоненки — представники родини підприємців-меценатів із Сумщини

Дитячий притулок для дівчаток-сиріт, збудований в Сумах 1888 р., коштом Харитоненків. Опікувалися закладом дружини підприємців — Наталія і Віра. Заклад за рівнем освіти називали «Пансіоном шляхетних дівчат». За кожною випускницею визначалося придане в 50 рублів.

Підприємці, українці за національністю, займали найвагоміші позиції у промисловості з переробки сільськогосподарської продукції (цукрова, борошномельна, винокурна). Але загалом вони становили незначну меншість — мало їх було серед власників підприємств важкої промисловості. Найвідоміші українські підприємці — Харитоненки, Яхненки, Алчевські, Симиренки, Терещенки — належали до числа найбагатших родин Російської імперії.

Більшість з них вибилися з принизливого становища кріпака й попри всі, здавалося б, нездоланні перепони змогли посісти гідне місце в бізнесовому середовищі. Характерною рисою українських підприємницьких родин були меценатська діяльність, високий рівень національної свідомості, створення кращих соціальних умов для робітників підприємств.

Історичні подробиці

Із спогадів про враження Т. Шевченка від умов для робітників на заводах Симиренків

Повернувшись із заслання, Тарас Григорович навесні 1859 р. здійснив свою заповітну мрію — відвідати рідні місця...

Прогостювавши там кілька днів [у М. Максимовича], поет так само по Дніпру поплив до Городища, на цукровий завод Яхненка і Симиренка.

На той час справи фірми Яхненка і Симиренка були саме в розквіті. І справді, за кріпацтва тут — на заводі братів Яхненків і Симиренка — панувала вільнонаймана праця, щедро оплачувана. Турбота і піклування хазяїв про добробут робітників і службовців на заводі були безмірні: упорядковані в санітарному відношенні казарми, парові лазні, розкішна лікарня з багатою аптекою, чудова церква, бібліотека, училище на 150 учнів з сімома викладачами, більшість з яких мала університетську освіту.

Останнє прижиттєве видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, здійснене коштом Платона Симиренка

Обідав Тарас Григорович у Платона Федоровича [Симиренка]. До нього виявляли найщирішу гостинність. Після обіду звичайно ішли оглядати завод з усіма його службами. Шевченка багато що дивувало, багато що викликало в нього захоплення, а, оглянувши училище, він поривчасто обняв К. М. Яхненка, поцілував його і з почуттям промовив:

— Батьку! Що ти тут наробив! — І на очах його з’явилися сльози.

Μ. К. Чалий. Відвідання Т. Г. Шевченком цукрового заводу Яхненка і Симиренка. — «Киевская старина», 1889, кн. 2, с. 459-464.

У пореформенні десятиліття в окрему соціальну верству оформилась інтелігенція — особлива соціальна група суспільства, представники і представниці якої займалися інтелектуальною (розумовою) працею. На зламі ХІХ—ХХ ст. лише 20-25 % представників інтелігенції мали дворянське походження, решту становили сини міщан, священників, купців і селян. Головним джерелом формування інтелігенції були випускники вищих і середніх спеціальних закладів. Українці в складі інтелігенції були в меншості — близько третини.

Залежне становище України породжувало численні деформації в соціальному складі населення. Представники корінної нації — українці — були в меншості в тих соціальних групах, які забезпечували економічний прогрес суспільства — буржуазії та інтелігенції. Більшість українців, як і раніше, були селянами.

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте статистичні дані щодо національного складу зайнятих у різних сферах життя осіб. Висловіть припущення, чим було зумовлене низьке залучення українців у промисловості, торгівлі та адміністративній сфері.

Ускладнення структури суспільства на тлі влади, яка вперто продовжувала захищати головним чином інтереси дворянства, призводило до зростання соціальної напруги. І селянство з його неоднорідністю, і робітництво, що зростало, і навіть, у певних межах, підприємці хотіли більшої уваги до себе. Не знайшовши розуміння, вони шукали свої шляхи розв’язання проблем, що нагромаджувалися. Формувалися опозиційні щодо існуючого ладу настрої і рухи.

3. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ І МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Згідно з даними перепису 1897 р. в українських губерніях Російської імперії проживало 23,5 млн осіб, з них українців за мовою 72,6 %, росіян 11,8 %, євреїв 8,3 %. В етнічному плані населення було розподілено нерівномірно. Українці становили виразну більшість на Лівобережжі та Правобережжі, тоді як на півдні їхня частка тільки трохи перевищувала половину. Найбільше росіян жило у південних губерніях і на Лівобережжі, тоді як на Правобережжі їхня частка була незначною. Якщо до середини XIX ст. росіяни були представлені переважно державними чиновниками, військовими, купцями і дрібними торговцями, то індустріалізація призвела до переваги чисельності росіян серед промислових робітників. На шахтах Донбасу вони становили 83 %, а на підприємствах Катеринославу — 68 %.

Історичні подробиці

Переселенців із Росії приваблював вищий рівень життя в Україні, насамперед — краща і стабільніша продовольча ситуація. Середній рівень зарплати робітників на українських фабриках наприкінці XIX ст. перевищував загальноімперський рівень на 15 %, причому харчування і житло в Україні були порівняно дешевшими.

Єврейське населення зосереджувалося більше у правобережних губерніях і у містах. Серед міського населення євреї становили 28 % в цілому по Україні, а на Правобережжі — більше 40 %. Головними їхніми заняттями були дрібна торгівля, ремесла і промисли. Традиційним заняттям було також лихварство. До такого стану спричинила урядова політика обмежень розселення євреїв у сільській місцевості. Уряд проводив відверто антисемітську політику: діяли заборони на професії, відсоткова норма (5-10 %) при прийомі до навчальних закладів, обмеження на економічну діяльність. Завдяки цьому у сільському господарстві наприкінці XIX ст. працювали тільки 2,5 % євреїв. Зате типовою постаттю в українському селі був єврей-орендар.

Помітну в житті України етнічну групу становили поляки. Попри їхню відносно невелику чисельність (1,65 % від усього населення), вони зберігали великі впливи на Правобережжі. До того ж поляки становили чисельні спільноти в містах. У соціальному плані склад польського населення був строкатим. Незважаючи на те, що майже всі поляки вважали себе шляхтичами, здебільшого це була дрібна шляхта, яка за побутом і статками стояла на одному рівні з селянством. Реальні земельні володіння перебували в руках кількох тисяч магнатів. Але, незважаючи на різний майновий стан, у польського населення було розвинене почуття єдиної нації.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак

Для українських селян росіяни уособлювались у бюрократії і землевласниках. Поляки переважали серед поміщиків Волині та Поділля, Київщини. Дрібна торгівля і значна частина промисловості на Правобережній Україні контролювалися євреями. Збіг національних і соціальних груп, які нерідко перебували в антагонізмі між собою, створював ґрунт для виникнення й живучості негативних національних стереотипів у збірній свідомості кожного з цих народів стосовно один до одного.

• Як в українському суспільстві взаємовпливали соціальні та національні поділи населення? Чому так відбулося?

На Півдні налічувалося 380 тис. німців — колоністів, окрему групу серед них становили меноніти. Господарства менонітів відрізнялися зразковою агрокультурою, продуктивними породами худоби, широким застосування сільськогосподарських машин. Меноніти мали заводи, фабрики, млини, майстерні. Вони започаткували кооперативний рух, створювали аграрні спілки, кредитні союзи, банки. Наприкінці XIX ст. через упровадження загальної військової повинності та посилення русифікації, меноніти почали залишати територію Російської імперії.

У Криму 35,5 % населення становили кримські татари. Більшість їх мешкала в гірській місцевості або у степовій частині півострова. Серед міського населення татари становили трохи менше 11 %. Кримськотатарське населення зазнавало систематичних утисків з боку російської влади, що спричиняло постійний еміграційний рух і зменшення частки кримських татар у населенні Криму.

Протягом другої половини XIX ст. більшість країн Європи переживала демографічний вибух. В Україні чисельність населення за неповні 40 років зросла на 72 %. Цьому сприяло поліпшення медичного обслуговування після введення земств, що різко зменшило смертність, головним чином дитячу.

Поміркуймо!

Які проблеми ставив перед суспільством демографічний вибух? Які держави, на вашу думку, мали можливість їх подолати?

Демографічне зростання загострювало земельну проблему. У селі з’явився надлишок робочої сили (аграрне перенаселення). Це стало причиною активізації міграційних рухів. У пошуках джерел існування українські селяни почали залишати рідні місця і переселятися на малозаселені землі імперії. Уряд тривалий час забороняв переселення, тому правила, встановлені для переселенців, були складні. У 1881 р. під тиском селян царизм пішов на деякі поступки в переселенському питанні. Відтак українське селянство переважно з лівобережних губерній почало масово переселятися в східні райони Російської імперії. Активізації переселенських рухів сприяло також будівництво залізниць. Так сформувалися три регіони найбільш компактного проживання українців — Сірий Клин, Зелений Клин і Малиновий Клин.

Дізнайтеся з мережі інтернет, які українські осередки діють у наш час у названих регіонах. Якими питаннями вони здебільшого опікуються?

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте історичну карту. Визначте національний склад населення Наддніпрянської України.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Представте у класі і обговоріть укладену вами соціальну піраміду суспільства Наддніпрянської України.

2. Назвіть верстви суспільства, які сформувалися в ході індустріальної революції.

3. Назвіть характеристики соціального становища українців у другій половині XIX ст.

4. Назвіть чинники, які сприяли розвиткові міграційних рухів у другій половині XIX ст.

5. Виконайте онлайн-вправу https://cutt.ly/VkuPvt9

Обговорюємо в групі

1. Обговоріть національний склад населення України і окресліть характеристики національних прав українців.

2. Об’єднайтеся в дослідницькі групи за назвами соціальних верств суспільства Наддніпрянської України другої половини XIX ст. За допомогою пошукових систем створіть фото/мистецький колаж, який відображатиме життя вашої соціальної групи.

Мислю творчо

1. Опрацюйте за допомогою додаткових джерел інформації історію українських підприємницьких родин (на вибір). Уявіть себе заможним українським підприємцем, який веде щоденник (у щоденниках відомі люди записували свої міркування; справи, якими займалися). Напишіть замітку в щоденник «Один день із життя українського підприємця». У замітці відобразіть усі можливі справи, якими займався ваш герой протягом дня.

2. Підготуйте творчий проєкт (лепбук, сторінку в соціальних мережах тощо) «Благодійні проєкти українських підприємців».

3. Роздивіться емблеми сучасних благодійних фондів, що діють в Україні. Подумайте, якою є мета їхньої діяльності сьогодні. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, які сучасні постаті мають власні благодійні фонди.