Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 15. Європейська революція 1848-1849 рр. в українських регіонах Австрійської імперії

Що вам відомо про революцію 1848-1849 рр. у Західній Європі? Чому вона дістала назву «весна народів»? Які гасла цієї революції, на вашу думку, повинні були знайти найбільшу підтримку в Україні?

1. РОЗГОРТАННЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ. СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1848 р.

Діємо: практичні завдання

1. Опрацюйте текст і візуальні матеріали цього пункту параграфа і визначте причини, умови аграрної реформи 1848 р.

2. Історики відзначають, що реформа була проведена в інтересах поміщиків-землевласників. Доберіть в підручнику історичні факти на користь цієї думки.

У 1848 р. європейські народи повстали проти режиму самовладдя монархів. Населення європейських держав вимагало демократії, політичної рівноправності всіх класів і станів. Щодо політично залежних народів, то вони виступили з вимогою відродження власної державності. Не випадково події 1848 р. увійшли в історію як «Весна народів».

Розпочавшись в Італії і Франції, революція перекинулася до Німеччини, а в березні спалахнула в столиці Австрійської імперії — Відні. Під тиском революційних сил 15 березня 1848 р. австрійський цісар проголосив конституцію, яка передбачала надання громадянам свободи слова, друку, зборів, скликання парламенту (рейхстагу).

Революційні події активізували боротьбу й західних українців. У Західній Україні накопичилося чимало незадоволення і можна було чекати на масовий соціальний вибух. У критичний момент уряд, прагнучи не допустити участі в революції найчисленнішої суспільної верстви — селянства, пішов на ліквідацію кріпосницької системи. Зокрема, у Галичині панщину з великим поспіхом скасували у травні 1848 р., майже на чотири місяці раніше, ніж в інших провінціях імперії.

За скасування панщини поміщики дістали грошові відшкодування від держави і звільнення від деяких податків. У власності вони продовжували тримати величезні площі землі.

Спрогнозуйте, якими могли бути наслідки реформи для селянства. Які основні позитивні зміни у житті селян могли відбутися внаслідок реформи?

1. Про які явища в економіці західноукраїнських земель свідчать діаграми?

2. Наскільки змінилися ситуація після проведення реформи?

Крім того, за ними залишалися так звані сервітути, тобто ліси та пасовища, якими користувалися селяни. На підставі закону селяни могли й далі їх використовувати, але зобов’язувалися платити за це поміщикам на основі «добровільних угод». Це спричинило численні протести селян.

Варто запам’ятати!

Сервітут (з лат. servitus — повинність, зобов’язання) — звичаєве або законом установлене право користуватися (частково або спільно) чужою власністю. В Україні на правах сервітуту селяни користувалися спільно з поміщиками лісами, пасовищами, луками та ін.

Закон про скасування панщини певний час не поширювався на Буковину, що викликало бунти селян, котрі відмовлялися відробляти панщину. Лише в серпні 1848 р. під тиском селянських заворушень його почали застосовувати й там. Згідно з рішенням парламенту селяни зобов’язувалися заплатити поміщикам за своє звільнення дві третини викупних платежів, а держава платила решту. У Закарпатті під час революції 1848 р. панщину формально також скасували, але насправді вона існувала до 1853 р.

Поміркуймо!

Висловіть припущення, якими будуть наслідки аграрної реформи 1848 р. для розвитку західноукраїнських земель.

2. ПОЖВАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЇ

Ослабленням імперської влади українці прагнули скористатися також і для задоволення своїх культурно-освітніх потреб. Цей рух очолила національна інтелігенція, яку підтримало селянство.

19 квітня 1848 р. львівські українці від імені всього українського населення краю надіслали австрійському цісарю петицію з вимогами рішучих перетворень у культурній сфері. Наголошуючи, що українці заселяли край зі стародавніх часів, мали свою державність, вони вимагали впровадження в школах рідної мови, видання законів українською мовою та її знання всіма чиновниками, зрівняння в правах духовенства всіх віросповідань, надання українцям права доступу до всіх державних установ. При цьому надії покладалися на добру волю австрійського уряду. Але поступово галицька інтелігенція починала розуміти необхідність і власної активної участі в національно-культурних і політичних перетвореннях.

В умовах національно-культурного піднесення й оголошення демократичних свобод, у тому числі свободи слова, у Львові почали випускати першу газету українською народною мовою — «Зоря Галицька» (виходила з травня 1848 р. по 9 квітня 1857 р.). Вона набула такої популярності, що селяни виходили на околиці своїх сіл й очікували листоношу, щоб швидше довідатися про новини в краї і світі. Газета сприяла швидкому піднесенню національної свідомості українців і готувала їх до участі в політичному житті.

Перший номер газети «Зоря Галицька» (15 травня 1848 р.)

• Висловіть припущення, чому газеті дали саме таку назву.

3. УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ (ГРР)

Галицькі поляки перші скористалися демократичними свободами, проголошеними революцією. Вони організували свій осередок — Центральну раду народову у Львові, яка проголошувала своєю метою створення Литовсько-Русько-Польської Речі Посполитої та рівність культурних прав поляків і українців. Однак більшість поляків продовжувала обстоювати ідею, що галицькі українці не мають нічого спільного з українцями Наддніпрянщини, що це — гілка польського народу, а українська мова — діалект польської.

У відповідь на дії поляків українська інтелігенція 2 травня 1848 р. заснувала у Львові свій орган — Головну руську раду (голова Григорій Яхимович), яка мала відстоювати інтереси українського населення Галичини. У виробленій радою програмі обґрунтовувалася приналежність галицьких українців до єдиного українського народу, наголошувалося на колишній державності краю. Програма закликала українців до національного пробудження, активної діяльності щодо поліпшення свого становища в межах австрійської конституції.

СТРУКТУРА ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ

1. На основі аналізу структури Головної руської ради визначте, які завдання ставила перед собою організація.

2. Що свідчить, що ГРР прагнула представляти інтереси всіх українців краю?

У питанні щодо майбутнього Галичини у членів Головної руської ради єдності не було. Невелика її частина прагнула до створення слов’янської федерації, деякі мріяли про незалежну Українську державу із центром у Києві. Але основна маса орієнтувалася на мінімальне — поділ Галичини на Західну (населену головним чином поляками) і Східну (де більшість населення була українцями, або, як вони себе продовжували називати, русинами).

Головна руська рада очолила не лише політичний, а й культурно-освітній рух у Галичині. Саме вона була ініціатором видання «Зорі Галицької», а влітку 1848 р. затвердила рішення про створення «Галицько-руської матиці» (матиця — мати), яка мала керувати організацією видання підручників українською мовою. Під тиском національних сил влада наприкінці року відкрила у Львівському університеті кафедру «руськой словесності», де викладали українську мову й літературу. Першим її завідувачем став Я. Головацький. Скликаний 19 жовтня 1848 р. Собор руських учених у Львові окреслив широку програму організації української науки й народної освіти.

Перший з’їзд руських учених під синьо-жовтими прапорами у Львові у жовтні 1848 р. (гравюра XIX ст.)

  • 1. В чому полягає значення Собору руських учених для Галичини?
  • 2. Поміркуйте, чому про виступи учасників Собору писали, що вони «дихали свободою і патріотизмом».
  • 3. Які промови могли виголошувати учасники заходу?

Мовою документів

З першої відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 р.

Ми, галицькі українці, належимо до великого українського народу, що одною мовою говорить... Наш народ був колись самостійний, рівнявся в славі з наймогутнішими народами в Європі, мав свою літературну мову, свої власні закони, своїх власних володарів, одним словом: був у добробуті і силі. Через непривітні умови й політичні нещастя розпався наш великий народ, стратив свою самостійність і прийшов під чужу владу...

Але тепер, коли для всіх блиснуло сонце волі, «пробудився і наш український лев і гарне нам ворожить майбутнє. Встаньте, браття, але не до звади й негоди! Будьмо тим, чим бути можемо, будьмо — Народом!».

...Ми зібралися й працюватимемо у такий спосіб:

1. Першим нашим завданням буде зберегти віру й поставити наш обряд і права наших священників і церкви нарівні з правами інших обрядів.

2. Розвивати нашу національність у всіх напрямках: досконаленням нашої мови, заведенням її у школах вищих і низших, видаванням часописів... поширенням добрих і корисних книжок в українській мові та прагненням завести нашу мову в усіх публічних установах і т. п....

  • 1. Визначте за текстом, як ГРР обґрунтовувала права українців?
  • 2. Яке завдання ГРР визначала як найголовніше у своїй діяльності?

Поряд з Головною руською радою продовжувала діяти Центральна рада народова. Вона спиралася не лише на поляків Галичини, а й на ту ополячену українську шляхту, яка не бажала відокремлюватися від вищої верстви польського суспільства й протестувала проти положень української петиції 19 квітня. 23 квітня 1848 р. Центральна рада народова утворила власну організацію «Руський собор», що була покликана обстоювати ідею незалежності Польщі під зверхністю Габсбургів. У цій організації було й декілька демократично налаштованих українців, у тому числі один із членів «Руської трійці» І. Вагилевич.

Поміркуймо!

За оцінкою Я. Грицака «польський та український націоналізми змагалися між собою за Галичину як за територію власного П’ємонту — територію, з якої у майбутньому постане їх національна держава. А один П’ємонт на два не ділиться». Залучивши додаткову інформацію, аргументовано підтвердьте або заперечте таку оцінку.

4. ЗВ’ЯЗКИ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ З ЛІДЕРАМИ ЧЕСЬКОГО І ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Боротьба діячів українського руху за національні права свого народу знаходила розуміння і підтримку більшості лідерів слов’янського відродження на Заході. Ще в часи «Руської трійці» Я. Головацький та І. Вагилевич активно листувалися з багатьма з них. Творчі контакти українці мали зі словаками, сербами, хорватами, чехами.

Окремо виділимо діяча чеського й словацького національного відродження, видатного дослідника Павела Шафарика. Він був одним з перших європейських учених, який науково й об’єктивно визначив територію та етнічні межі розселення українців, обґрунтував самостійність української мови та зробив систематичний огляд української літератури.

Павел Шафарик

Коли на кінець весни 1848 р. протистояння в Галичині поляків і українців стало особливо загрозливим (пропольськи налаштовані сили почали створювати власну гвардію, а українські — загони стрільців), П. Шафарик став ініціатором проведення з’їзду слов’янських народів Австрійської імперії, на якому проблемні питання розв’язувалися шляхом перемовин.

• Його діяльність на захист українства була одним із чинників, які змусили австрійську владу відмовитися від намагань латинізувати українську писемність.

Його заходами і зусиллями науковців Йосифа Єлачіча, Франтішка Палацького та інших чехів у Празі на початку червня 1848 р. відбувся Слов’янський з’їзд. У роботі з’їзду брали участь представники Головної руської ради, Центральної ради народової та «Руського собору». З’їзд ухвалив рішення про рівноправність української та польської мов у школах і державних установах, рівність усіх національностей і віросповідань, створення спільної українсько-польської гвардії та керівних органів. Питання поділу Галичини мало бути передано на розгляд загальноімперського рейхстагу.

Історичні подробиці

Національні «будителі» рідко коли думали, що насправді вони не відроджують «стару» націю, а творять нову. «Старі» нації, як правило ототожнювались з елітою. «Нові» нації мали набагато ширшу соціальну базу і повинні були включати усі соціальні верстви і класи місцевого населення, що творці нації вважали «своїм». Елемент витворення нових національних традицій і національних міфів був дуже сильним у діяльності національних діячів. В окремих випадках вони не зупинялися перед відвертою фальсифікацією: чеський будитель Вацлав Ганка заради доказу славетного історичного минулого чеського народу написав «Краледворський рукопис» та «Зеленоградський рукопис» і видав їх у 1817-1819 рр. як нібито оригінальні історичні джерела. Подібно існують сумніви щодо автентичності «Слова о полку Ігоревім», обставини появи якого у 1800 р. досить загадкові.

5. ПЕРШІ ВИБОРИ ДО АВСТРІЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Одним з найважливіших досягнень початкового етапу революції 1848-1849 рр. було проголошення демократичних свобод і введення парламенту (рейхстагу). Імперська влада погодилася на вибори з участю станів і усіх народів імперії, у тому числі й українського. Австрійська адміністрація навіть підтримувала деяких українських кандидатів проти впливових поляків.

Представництво українців у першому парламенті Австрійської імперії

• Проаналізуйте кількісний склад австрійського парламенту і поміркуйте, чи достатньо були представлені українці в цьому органі влади.

Парламент почав роботу 10 липня 1848 р. Інтереси українців представляли 39 депутатів. Більшість із них (27) були селянами. Їм було складно повноцінно працювати в парламенті — вони не знали німецької мови, тому часто не розуміли суті питань, які обговорювали. Але скоро стало зрозуміло, що українські селяни швидко переймаються не лише своїми становими інтересами, а й активно підтримують загальнонаціональні, культурно-освітні й політичні запити. Разом з депутатами, вихідцями з інших станів, вони вносили пропозиції щодо поліпшення соціально-економічного становища галицького населення й задоволення його національно-духовних вимог. Хоча й селянське питання в парламенті стояло гостро.

Посол Іван Капущак (художник — Іван Деркач, XX ст.)

Промова дяка Івана Капущака викликала великий резонанс у суспільстві гостротою і правдою висвітлення справжнього становища українського селянства і суперечностей аграрної реформи 1848 р. Уперше вона була опублікована «Новою рейнською газетою». У 1897 р. українською мовою її переклав І. Франко.

Мовою документів

«Високий Сойме! — сказав Капущак хоч ламаною, але зрозумілою для всіх німецькою мовою. — Хочу говорити про відшкодування, що його домагаються пани-дідичі в Галичині й на Шлеську, за панщину. Вічна справедливість вимагає того, щоби кожний, хто віддає щось проти своєї волі, дістав за те відшкодування, але вона вимагає також, щоби кожний, хто чимсь безправно користувався, дав відшкодування за це безправне користування. Дідичі мали, по закону, домагатися від нас панщини. Але чи вони вдовольнилися тим, що їм давав закон? Ні і ще раз ні! Коли ми замість 100 днів мусили працювати на пана 300 днів, коли ми мусили працювати по три, чотири дні, а то й цілий тиждень, а дідич рахував нам той тиждень за один законний день, то хто тут має заплатити відшкодування — ми чи вони? Кажуть, що дідич поводився з підданими ласкаво. Гірка була ця «ласка». Бо коли селянин напрацювався цілий тиждень, то в неділю чи свято мав трактамент: його заковували в кайдани й замикали в стайні, аби він у понеділок не спізнився до роботи...

Батоги й канчуки, що обкручувалися довкола наших голів і тіл спрацьованих, хай їм будуть пам’яткою по нас, хай це буде їм наше відшкодування!»

За матеріалами https://gk-press.if.ua/pershyj-dosvid-parlamentaryzmu-ukrayintsiv/

  • 1. Визначте, на які особливості впровадження селянської реформи вказував промовець.
  • 2. Чому, на вашу думку, промова І. Капущака мала великий резонанс?

Українські депутати запропонували парламентові розглянути питання про територіально-національний поділ Галичини. Ця вимога опиралася на широку підтримку українців. Меморандум з вимогою розділу Галичини на Східну і Західну підписали 200 тис. осіб. Під впливом масового політичного та національно-культурного руху галичан австрійський уряд пообіцяв задовольнити вимоги. Але далі обіцянок справа не пішла. Галичину так і не було розділено.

6. РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ НА БУКОВИНІ ТА В ЗАКАРПАТТІ

На Буковину революція теж прийшла в березні 1848 р.

Більшу активність виявили українці в час виборів до австрійського парламенту. Незважаючи на різні махінації румунських чиновників на місцях, з восьми депутатів від Буковини п’ять були українцями. Одним з них став Л. Кобилиця. Хоча буковинськими депутатами-українцями були майже неписьменні селяни, але в парламенті вони діяли спільно з депутатами українцями з Галичини. І коли Головна руська рада висунула вимогу виділити території, заселені українцями, в окремий край, буковинці підтримали цю пропозицію й домагалися входження Буковини до цього краю.

Закарпаття організаційно входило, як відомо, до Угорського королівства. Угорці домагалися самостійності від Відня, але при цьому заперечували права слов’ян, які проживали на території королівства, хоча б на обмежену культурно-національну автономію. Більше того, центральний уряд імперії став на бік слов’янських народів проти спроб Будапешта насильно впровадити в школах угорську мову. Тому закарпатські українці не підтримали збройне повстання угорців проти Австрії, яке розпочалося у вересні 1848 р.

7. ЛЬВІВСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1848 р. ПОРАЗКА РЕВОЛЮЦІЇ В АВСТРІЇ

Починаючи з літа 1848 р. сили контрреволюції в Австрії, у тому числі в українських землях, почали переходити в контрнаступ, намагалися ліквідувати ті політичні, соціальні, національні свободи, які завоювали народи імперії.

Проте останні не збиралися поступатися. Восени 1848 р. польські провідники Центральної ради народової стали готувати антиавстрійське повстання за прикладом угорців. Головна руська рада категорично відмовилася підтримати поляків. У жовтні розпочалися барикадні бої у Відні. Звістки про ці події долетіли до Львова, становище там стало надзвичайно напруженим.

Не минало дня без сутичок між урядовими військами і національною гвардією. 1 листопада вогонь, відкритий військами по народу, став сигналом до повстання у Львові. На вулицях міста з’явилися барикади. Протягом ночі весь центр міста опинився в руках повсталих. До них приєдналися студентський легіон і частина національної гвардії. 2 листопада між повсталими й урядовими військами точилися збройні сутички. Проте сили були нерівними. Австрійці почали кількагодинний артилерійський обстріл міста, під час якого було вбито 55 і поранено 75 осіб. Повстання придушили, а в місті впровадили стан облоги. Діяльність Центральної ради народової, Руського собору і Головної руської ради заборонили, але 14 листопада Головну руську раду та видання «Зорі галицької» було дозволено відновити.

Річ у тім, що керівництво Головної руської ради схвалило «відновлення порядку» в місті та придушення повстання. Лідери галицьких русинів добре розуміли, що без підтримки австрійської влади вони будуть поглинені поляками. В той же час австрійці намагалися використати український рух для протидії польському.

Пожежа у Львівській ратуші під час повстання 1-2 листопада після артилерійського обстрілу (середина XIX ст.)

У березні 1849 р. розпущено австрійський парламент, скасовано конституцію й відновлено колишню централізаторсько-бюрократичну адміністративну систему. Новий намісник Галичини Агенор Голуховський переконав уряд відкинути ідею поділу провінції на українську та польську частини, мотивуючи це підозрою русинів у начебто бажанні приєднатись до Російської імперії. Улітку 1851 р. влада заборонила діяльність Головної руської ради.

Після розгрому революційних сил у містах, боротьба продовжувалася в селах. Особливого розмаху вона набула на Буковині. Селяни протестували проти непослідовної земельної реформи, яка залишала більшу частину землі в поміщиків. Важливу роль у селянському русі відігравали депутати парламенту, обрані від сільських округів, особливо Л. Кобилиця. Він у листопаді 1848 р. очолив повстання селян гірських округів Буковини. До літа 1849 р. повстання поширювалося на нові території. Лише у квітні 1850 р. Л. Кобилицю та кількох його товаришів заарештували. Через катування він захворів і помер у жовтні 1851 р. Улітку 1848 р. посилився селянський рух у Закарпатті й Галичині. Проте там він не набув такого розмаху, як на Буковині. Після придушення революції австрійський уряд жорстоко розправився з учасниками виступів. На західноукраїнські землі прийшла урядова реакція.

Хоча революція 1848-1849 рр. і була придушена, вона мала далекосяжні наслідки для розвитку західноукраїнських земель. Скасування кріпацтва сприяло пришвидшенню соціально-економічного розвитку краю.

Революція також прискорила самоорганізацію українства. Представники уніатського духовенства й української інтелігенції сформували Головну руську раду, яка була покликана представляти українців перед імперським урядом. Значним досягненням було скликання рейхстагу. У ньому представники українського населення, у тому числі селянства, стали залучатися до парламентської діяльності, уперше на всю імперію проголосивши свої національно-культурні та політичні цілі. Завоювання 1848 р. стали духовною основою для подальшого поступу національно-визвольного руху.

Діємо: практичні завдання

Один з провідних теоретиків націоналізму Бенедикт Андерсен вважає, що нації є «уявленими спільнотами». Уявленими не втому сенсі, що вони не існують чи не існували насправді, а в тому, що питання приналежності до нації кожна людина може вирішити тільки у своїй уяві.

За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте та обговоріть питання: «Чи є нації «уявленими спільнотами»?».

Діємо: практичні завдання

За допомогою матеріалів параграфа та додаткових джерел інформації доповніть інфографіку «Хід та наслідки революції 1848-1849 рр.».

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Укладіть хронологічну таблицю подій революції 1848-1849 рр. в Західній Україні.

2. Назвіть причини революції в західноукраїнських землях.

Обговорюємо в групі

1. Працюючи в групах, визначте досягнення і прорахунки в діяльності українського руху в умовах революції 1848-1849 рр.

2. У чому принципова відмінність між Головною руською радою та Центральною радою народовою; Головною руською радою і Руським собором?

3. Поясніть причини українсько-польського протистояння в Галичині.

4. Чому для українців важливо було здійснити поділ Галичини?

5. Чому діячі чеського і словацького рухів так щиро переймалися українськими проблемами?

Мислю творчо

Проаналізуйте малюнок М. Гаталевича як джерело історичної інформації. Визначте за малюнком, представники яких суспільних верств відігравали провідну роль у діяльності Головної руської ради. Сформулюйте запитання, за допомогою яких можна дослідити малюнок як джерело історичної інформації.

Засідання Головної руської ради (прорис Μ. Гаталевича)

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1848 р. Скасування кріпацтва на західноукраїнських землях

Травень 1848 р. Заснування Головної руської ради

Червень 1848 р. Слов’янський з’їзд у Празі

Липень 1848 — березень 1849 рр. Робота австрійського парламенту, в якому вперше були представлені депутати від українців

Листопад 1848 р. Збройне антиурядове повстання у Львові

1853 р. Скасування панщини на Буковині