Історія України. 9 клас. Щупак

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 2. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці ХVIII — у першій половині XIX ст.

§ 12. Інкорпорація українських земель до складу Австрійської імперії

Пригадайте, яким було становище українських земель у складі Речі Посполитої в останні десятиліття її існування? Як були поділені українські землі під час поділів Речі Посполитої?

1. ВХОДЖЕННЯ ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ ДО СКЛАДУ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Діємо: практичні завдання

1. Проаналізуйте текст підручника й історичну карту і випишіть до зошита дати входження Галичини і Буковини до складу Австрійської імперії.

2. Назвіть, до складу яких держав входили ці українські землі попередньо.

Інкорпорація українських земель до складу Австрійської імперії

Наприкінці XVIII ст. західноукраїнські землі перебували під владою Австрійської імперії. Закарпаття разом зі Східною Угорщиною було приєднане до Австрійської імперії внаслідок війн з Османською імперією у 1699 р. Територія Закарпаття залишалася у складі Угорщини. Внаслідок Першого поділу Речі Посполитої до імперії також приєднали Східну Галичину, а за угодою 1775 р. австрійці відібрали у Туреччини й Буковину (без Хотинської землі). Східна Галичина та Північна Буковина входили до складу утвореного австрійською владою «Королівства Галичини і Лодомерії». Його західну частину становили етнічні польські землі (Малопольща). Поділ Галичини на східну частину з більшістю українського населення та західну, де переважали поляки, не був закріплений адміністративно, однак сучасники його добре усвідомлювали. Етнічний кордон між польським і українським населенням умовно проходив по річці Сян.

Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії

1. Покажіть на карті територію Королівства Галичини і Лодомерії.
2. Дізнайтеся з додаткових джерел про походження назви цієї адміністративно-територіальної одиниці. Поміркуйте, з чим пов’язане встановлення саме такої назви.
3. Висловіть припущення, чому австрійська влада відмовилася від об’єднання українських земель в одну адміністративно-територіальну одиницю. Які наслідки це матиме для українців?

2. ЙОСИФІНСЬКІ РЕФОРМИ

У Галичині і Буковині, яка становила ядро західноукраїнських земель, австрійці успадкували необмежену владу польської шляхти, слабко розвинену промисловість й торгівлю, відсутність великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл узагалі не було), закріпаченого селянства. Австрія розглядала західноукраїнські землі як джерело для поповнення державної казни грошима, а армії — солдатами. Щоб досягти цієї мети, потрібно було перебудувати життя новоприєднаних земель. Тому невдовзі після зміни влади у краї відбулися реформи в економічному і суспільному житті в дусі «освіченого абсолютизму». В історію вони увійшли під назвою «йосифінські реформи», оскільки припали на 70-80-ті роки XVIII ст. — часи правління в Австрійській імперії Марії Терезії (1740-1780 рр.) та її сина Йосифа II (1780-1790 рр.).

Пам’ятник Марії Терезії в м. Ужгород (робота скульптора Богдана Томашевського, 2015 р.)

На основі аналізу історії йосифінських реформ поясніть, чому в пам’яті жителів Західної України зберігся позитивний образ Марії Терезії.

Нововведення в аграрній сфері посіли центральне місце. Реформами влада намагалася поліпшити становище селянства — найчисленнішої верстви підданих, а отже, головне джерело збирання податків. Їм довелося відштовхуватися від невтішних реалій — становище в сільському господарстві Галичини провокували соціальні конфлікти. Окрім Галичини, ніде в Австрійській імперії визискування селянства не набуло таких потворних форм: під час літніх сільськогосподарських робіт панщина становила шість днів на тиждень. На початку 80-х років XVIII ст. з’явився імператорський указ, який проголосив звільнення селян від особистої залежності з боку поміщиків і чітко визначив розмір панщини (до 30 днів на рік). Обмеження свавілля галицької шляхти пояснювалося її переважно польським складом — австрійська влада не довіряла польським землевласникам.

Жінки в історії: «Королева Галичини та Лодомерії»

Було проведено також релігійну реформу. До реформи греко-католицьке й іудейське віросповідання обмежували у правах, їхніх представників не допускали до державної служби. Євреїв до того ж зобов’язували носити спеціальний одяг, сплачувати за переміщення територією монархії принизливий податок, який традиційно стягувати за утримання худоби.

Становище докорінно змінилося після приєднання краю до Австрії. Католицька, протестантська й греко-католицька церкви були зрівняні в правах. Вірянам однаковою мірою відкривалася дорога до університетів, державної служби, дозволялося продавати й купувати землю тощо. Окремі заходи були вжиті щодо інтеграції єврейського населення до загальноімперської системи суспільних відносин.

Оскільки католицька церква контролювала тодішню систему освіти, релігійні реформи були пов’язані з освітніми. У Львові замість закритої єзуїтської академії в 1784 р. відновили університет. При ньому діяв Руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці. Іншим нововведенням стало впровадження початкових і середніх шкіл. У початковій школі дозволялося навчання рідною мовою.

Реформи безпосередньо зачепили два головних стани українського суспільства — селянство і духовенство. Доля галицьких селян виявилася кращою, ніж у співвітчизників у Російській імперії. У той час, як Йосиф II ліквідовував найогидніші вияви кріпацтва, Катерина II вводила його для мільйонів українців. Нововведення в Австрійській імперії хоч і не усунули протистояння поміщиків і селян, але дещо його послабили.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак:

Найголовнішим наслідком йосифинських реформ було те, що вони не ліквідували соціального конфлікту між поміщиками і селянами, а лише узаконили його. Хоча селянські бунти раз у раз вибухали в Галичині, але здебільшого селяни у боротьбі з поміщиками вдавалися не до вил і сокири, а до суду. До середини XIX ст. у Східній Галичині майже не було села, яке не судилося б зі своїм поміщиком.

• Чим, на вашу думку, можна пояснити такі відмінності у становищі селян Галичини і Наддніпрянської України?

Пам’ятник Йосифу II в Чехії

Щодо духовенства, то реформи прищепили йому нову поведінку, яка полягала в моральному обов’язку поширювати серед віруючих освіту, пропагувати передові методи господарювання, відкривати школи, інакше кажучи, служити народові.

Історичні подробиці

Реформи «освіченого абсолютизму» сприяли формуванню серед українського населення позитивного ставлення до Австрійської імперії. На відміну від поляків, українці не мали підстав шкодувати за втратою Речі Посполитої, яку асоціювали з шляхетською анархією і свавіллям польських землевласників. На протиставленні австрійських часів польським сформувалося австрорусинство — емоційно позитивне ставлення селянства і греко-католицького духівництва до Габсбурзької монархії, переконання в тому, що австрійська влада, і насамперед «добрий цисар» опікуються долею галицьких русинів, але поліпшенню становища селян перешкоджає польська шляхта. Ці настрої активно підживлювали австрійські чиновники, формуючи уявлення, що будь-який громадянин може поскаржитися на несправедливості цисарю і знайти захист. Австрорусинство відіграло певну роль у формуванні модерної національної ідентичності українців, оскільки сприяло розмежуванню галицьких русинів з поляками.

Реформи позитивно позначилися на господарському житті західноукраїнських земель. Але вони не були такими глибокими, щоб істотно змінити ситуацію, що склалася тут за часів Речі Посполитої. До того ж наступники імператорів-реформаторів Леопольд II (1790-1792 рр.) і Франц II (1792-1835 рр.) стали на шлях контрреформи, особливо в селянському питанні. Було ліквідовано обмеження на кількість днів панщини, зросли повинності.

Ратуша в м. Бережани на Тернопіллі (зведена в 1803 р., сучасний вигляд). У 1805 р. тут відкрили відому Бережанську гімназію

3. НАЦІОНАЛЬНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

У Східній Галичині українці (русини) становили близько 65 % населення. Поляки жили переважно в західній частині краю, тому тут їхня частка становила близько 20 %. Досить чисельною групою (майже 10 %) були галицькі євреї, які становили 70 % усіх євреїв Габсбурзької монархії. Виразну більшість мали українці також на Буковині і у Закарпатті. Відповідно румуни і мадяри зосереджувалися в містах і рівнинних частинах південної Буковини і південного Закарпаття. В містах жили також вірмени і німці.

Як і на Наддніпрянщині, етнічні відмінності простежувалися в соціальному статусі. У Галичині панівною верствою була польська шляхта, у Буковині — румунські бояри, а в Закарпатті — угорські пани. Міське населення також складалося переважно з неукраїнців.

Українці у всіх трьох частинах становили майже виключно селянську спільноту з невеликою кількістю греко-католицького духовенства. Українці займали нижчі щаблі суспільної піраміди. Української шляхти у краї не існувало, а інтелігенція була нечисленна.

Діємо: практичні завдання

1. Покажіть на карті території, що входили до складу Австрійської імперії.

2. Зробіть висновки про те, де переважно жили українці: у містах чи селах. Як це позначалося на рівні їхнього життя?

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте діаграму та дайте відповідь на запитання. Чому, на вашу думку, панівне становище в Галичині займали представники інших національностей, хоча більшість населення становили українці?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари між назвами йосифінських реформ і їхніми наслідками.

1 Аграрна

2 Релігійна

3 Освітня

А Зростання освітнього рівня греко-католицьких священників, що дозволяло їм перетворитися на провідну верству українського суспільства Західної України

Б Зрівняння в правах представників різних релігійних конфесій

В Розширення особистих прав українського селянства

Г Розгортання протестних рухів українського селянства

2. За матеріалами параграф заповніть схему.