Словник термінів і понять

Акціонерне товариство — організаційна форма великих підприємств, капітал, що формується за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів членів товариства — акціонерів.

Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади і пропагує необмежену свободу особистості.

Анархо-синдикалізм — течія в робітничому русі, що знаходиться під впливом анархізму (з грецької — безвладдя). Відкидає політичну боротьбу і політичну роль робітничої партії, вважає вищою формою організації робітників профспілки, виступає за тактику «прямої дії» (саботаж, бойкот, загальний страйк).

Більшовики — представники політичної течії (фракції) в РСДРП (з 1917 р. — самостійна політична партія, очолювана В. Леніном). Поняття Б. виникло на II з’їзді РСДРП (1903 р.) після того, як прихильники Леніна отримали більшість голосів, а їхні противники — меншість (меншовики).

Бури (африканери) — самоназва голландських, французьких і німецьких колоністів у Південній Африці.

Вікторіанська епоха — період в історії Англії (друга половина XIX ст.), коли вона досягла найбільшої могутності й стабільного внутрішнього становища. Припала на правління королеви Вікторії.

Гомруль («самоуправління») — одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст.

Диктатура пролетаріату — в марксизмі означення влади, яка встановлюється внаслідок революції та здійснюється пролетаріатом на чолі зі своєю партією.

Домініон — самоврядна колонія.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна, політична Е.).

Еліта — найбільш колоритні представники суспільства, або її частини, угруповання та ін. Е. — соціальний прошарок, що займає провідне становище в якійсь сфері діяльності.

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства.

Капітал — кошти й матеріальні засоби, що приносять прибуток.

Клерикали — прихильники посилення позицій релігії та церкви в політичному, духовному житті суспільства.

Колонія — країна, територія, що позбавлена політичної, економічної самостійності і знаходиться під владою іноземної держави — метрополії.

Консерватизм — сукупність різноманітних ідейно-політичних культурних течій, що спираються на ідею традицій та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для К. характерні прихильність до існуючих та усталених соціальних систем і норм, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного розвитку. К. протистояв лібералізму і соціалізму.

Лібералізм — ідейна і громадсько-політична течія, що виникла в європейських країнах в XVII—XVIII ст. і проголошувала принципи громадянських, політичних та економічних свобод. У XIX — на початку XX ст. сформувалися головні положення Л.: громадянське суспільство, права і свободи людини, правова держава, демократичні політичні інститути, свобода приватного підприємництва та торгівлі.

Марксизм — філософське, економічне і політичне вчення, основоположниками якого були К. Маркс і Ф. Енгельс.

Мілітаризм — політика нарощування військової могутності держави.

Модернізація — процес змін, під час яких менш розвинені суспільства набирають рис, притаманних більш розвиненим, тобто свідоме проведення державою якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя з урахуванням досвіду передових країн.

Націоналізм — ідеологія і політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і національної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.

Національне питання — сукупність політичних, економічних, правових, ідеологічних та інших проблем, що виникають у процесі міжнаціонального спілкування всередині країни.

Опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Опортунізм — політика, спрямована на співробітництво робітників і промисловців, на обмеження робітничого руху боротьбою за реформи.

Пангерманізм — політична доктрина, яка стверджує перевагу німецької наші над іншими і доводить необхідність її панування. Зовнішньополітичним кредо П. було гасло: «Натиск на Схід».

Парламентаризм — система державної влади, за якої чітко розподілено функції законодавчої та виконавчої влади за вирішальної ролі парламенту. Парламент виступає в цій системі як суб’єкт і об’єкт політичної боротьби та пов’язаний з існуючими в країні традиційними уявленнями про демократію.

Ревізіонізм — перегляд, переробка під впливом умов, що змінюються, будь-яких учень, політичних принципів і настанов.

Реформізм — політична течія, що набула поширення наприкінці XIX — на початку XX ст. її представники виступали за поступове перетворення суспільства за допомогою послідовних реформ, за втілення принципу соціальної справедливості й гармонії суспільних відносин.

Сатьяграха (впертість в істині) — специфічна форма національно-визвольної боротьби в Індії, ненасильницький опір властям.

Свадеші — рух бойкоту англійських товарів в Індії.

Страйк — форма боротьби робітників за свої права. Припинення роботи аж до задоволення вимог економічного чи політичного характеру.

Суфражизм — рух за виборчі права жінок. Найбільшого поширення набрав в Англії та США наприкінці XIX — на початку XX ст.

Сфера впливу — частина території (однієї країни чи регіону, до якого входять кілька країн), на яку розповсюджується вплив (політичний, економічний) іншої держави.

Юнкер — прусський землевласник.

Зміст